УМАНЬ, місто, Уманський район, Черкаська область
- surnameindex
- Повідомлень: 780
- З нами з: 18 липня 2016, 23:24
- Дякував (ла): 194 рази
- Подякували: 298 разів
- Контактна інформація:
УМАНЬ, місто, Уманський район, Черкаська область
Умань, Уманський район, Черкаська область
Умань, Уманская волость, Уманский уезд
Умань, Уманский район, Черкасская область
Богословская церковь
Варваринская церковь
Николаевская церковь
1851 - священник Василий Григорьевич Ящуржинский, диакон Василий Ильницкий, дьячок Иван Воликовский, пономарь Иван Горянский
Троицкая церковь
Успенская церковь
Магдалинская церковь (римско-католическая церковь)
http://surnameindex.info/info/kiev/uman/uman/index.html
Некоторые фамилии жителей с. Умань (Еврейское общество, 1898, 1919):
Вильшанский
Гловацкий-Логоватский
Голдман
Горель
Дармограй
Заславский
Зейгермахер
Ицкович
Козацкер
Львовский
Махинский
Менахимович
Острожанский
Пекарь
Перля
Полонский
Розенберг
Розенфельд
Розеншлях
Серебренник
Таратута
Файнгольд
Флейшмон
Цемерман, Цимерман, Циммерман
Цыбулевский
Черновецкий
Чудак
Штивельман
Штурман
Шуряк
Некоторые фамилии жителей с. Умань (Магдалинская церковь, 1882-1901):
Богаевичев
Бонякевич
Бржезинский
Вилямовский
Вичалковский
Гофнер
Грохольский
Добржанский
Загурский
Липковский
Марц
Орловский
Пиотровский
Рогульский
Сестржевитовский
Стокальский
Чайковский
Якубович
Ясенский
Умань, Уманская волость, Уманский уезд
Умань, Уманский район, Черкасская область
Богословская церковь
Варваринская церковь
Николаевская церковь
1851 - священник Василий Григорьевич Ящуржинский, диакон Василий Ильницкий, дьячок Иван Воликовский, пономарь Иван Горянский
Троицкая церковь
Успенская церковь
Магдалинская церковь (римско-католическая церковь)
http://surnameindex.info/info/kiev/uman/uman/index.html
Некоторые фамилии жителей с. Умань (Еврейское общество, 1898, 1919):
Вильшанский
Гловацкий-Логоватский
Голдман
Горель
Дармограй
Заславский
Зейгермахер
Ицкович
Козацкер
Львовский
Махинский
Менахимович
Острожанский
Пекарь
Перля
Полонский
Розенберг
Розенфельд
Розеншлях
Серебренник
Таратута
Файнгольд
Флейшмон
Цемерман, Цимерман, Циммерман
Цыбулевский
Черновецкий
Чудак
Штивельман
Штурман
Шуряк
Некоторые фамилии жителей с. Умань (Магдалинская церковь, 1882-1901):
Богаевичев
Бонякевич
Бржезинский
Вилямовский
Вичалковский
Гофнер
Грохольский
Добржанский
Загурский
Липковский
Марц
Орловский
Пиотровский
Рогульский
Сестржевитовский
Стокальский
Чайковский
Якубович
Ясенский
Удачи в поисках!
Surname Index
http://surnameindex.info/news/
http://surnameindex.info/info/
http://surnameindex.info/mil/
Surname Index
http://surnameindex.info/news/
http://surnameindex.info/info/
http://surnameindex.info/mil/
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Умань, Уманський район, Черкаська область
Коротка історична довідка
Територія самої Умані та Уманського і сусідніх районів була заселена в дуже далекі часи. Археологічні розвідки довели, що понад п’ять тисяч років тому тут були розташовані поселення трипільської культури, в деяких із них жило не менше тридцяти тисяч мешканців. У межах міста теж є залишки двох поселень цієї давньої цивілізації, а також і інших культур аж до ХІ століття нашої ери.
Місто Умань починає свою історію з давніх часів. Назва міста очевидно походить від назви річки Уми, яка вперше згадується в Супрасльському літописі в 1497 році. Перша письменна згадка про Умань, як місто, датується 1616 роком. У ХVІІ столітті місто стало форпостом у боротьбі з татарами.
У 1609 році, за королівським привілеєм, територія довкола сучасного міста була пожалувана у вотчинне володіння брацлавському, вінницькому, кам'янецькому старості, генералу земель подільських Валентію Александру Калиновському. Перша згадка про «містечко Гумань» датована серпнем 1616 року. Заснування Калиновським замку значно посприяло швидкій колонізації довколишнього краю; починаються роботи по спорудженню оборонних укріплень. В Умані побудована неприступна фортеця із ровами і валами. Археологічні дослідження визначили і розміри фортеці, що була розташована в районі колгоспного ринку.
У 1629 році в Умані кількість податкового населення становило 1064 «димів». Містечко належало до Брацлавського воєводства. Після загибелі Валентія Александра Калиновського під Цецорою, Умань перейшла до його сина Марціна Калиновського.
У 1648 році на початку національно-визвольної війни українського народу проти шляхетської Польщі, було створено Уманський козацький полк, адміністративну та військову одиницю, яка охоплювала частину нинішніх Черкаської, Кіровоградської та Вінницької областей.
У 1670 – 1674 роках Умань була резиденцією правобережного гетьмана Михайла Ханенка, тобто тимчасовою столицею Правобережної України.
Територія самої Умані та Уманського і сусідніх районів була заселена в дуже далекі часи. Археологічні розвідки довели, що понад п’ять тисяч років тому тут були розташовані поселення трипільської культури, в деяких із них жило не менше тридцяти тисяч мешканців. У межах міста теж є залишки двох поселень цієї давньої цивілізації, а також і інших культур аж до ХІ століття нашої ери.
Місто Умань починає свою історію з давніх часів. Назва міста очевидно походить від назви річки Уми, яка вперше згадується в Супрасльському літописі в 1497 році. Перша письменна згадка про Умань, як місто, датується 1616 роком. У ХVІІ столітті місто стало форпостом у боротьбі з татарами.
У 1609 році, за королівським привілеєм, територія довкола сучасного міста була пожалувана у вотчинне володіння брацлавському, вінницькому, кам'янецькому старості, генералу земель подільських Валентію Александру Калиновському. Перша згадка про «містечко Гумань» датована серпнем 1616 року. Заснування Калиновським замку значно посприяло швидкій колонізації довколишнього краю; починаються роботи по спорудженню оборонних укріплень. В Умані побудована неприступна фортеця із ровами і валами. Археологічні дослідження визначили і розміри фортеці, що була розташована в районі колгоспного ринку.
У 1629 році в Умані кількість податкового населення становило 1064 «димів». Містечко належало до Брацлавського воєводства. Після загибелі Валентія Александра Калиновського під Цецорою, Умань перейшла до його сина Марціна Калиновського.
У 1648 році на початку національно-визвольної війни українського народу проти шляхетської Польщі, було створено Уманський козацький полк, адміністративну та військову одиницю, яка охоплювала частину нинішніх Черкаської, Кіровоградської та Вінницької областей.
У 1670 – 1674 роках Умань була резиденцією правобережного гетьмана Михайла Ханенка, тобто тимчасовою столицею Правобережної України.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: УМАНЬ, місто, Уманський район, Черкаська область
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки.
Умань — місто обласного підпорядкування, центр однойменного району. Розташована на річці Уманці (басейн Південного Бугу) та автомагістралі Київ— Одеса, за 188 км на південний захід від обласного центру. Залізнична станція і вузол автомобільних шляхів. Населення — 66,3 тис. чоловік.
На території сучасного міста та його околиць виявлено залишки поселень трипільської культури, доби пізньої бронзи, слов’янських — черняхівської культури, VII—VIII ст. та періоду Київської Русі. Поблизу Умані є кургани скіфського часу. Загалом тут досліджено понад 50 різноманітних археологічних пам’яток. Вони стверджують не тільки давнє заселення уманської землі, але й стабільність основних видів занять населення, одним з яких було хліборобство.
Уманщина протягом віків зазнавала нападів різних кочових народів, особливо монголо-татарів, перетворювалася у згарища та руїни. В другій половині XIV ст. вона була загарбана Литвою, а з 1569 року — опинилася під владою Речі Посполитої.
Українські землі, що межували з Диким полем і не були власністю феодалів, польська шляхта вважала за пустині. 1609 року спеціальна комісія сейму Речі Посполитої, оглянувши «пустиню» Умань, описала її природні межі, зазначила існування тут населених пунктів, але жодного з них не назвала. Згідно з сеймовим актом ці землі, згодом названі Уманщиною, були подаровані польським урядом у вотчинне володіння брацлавському старості В. О. Калиновському. В судовому документі 1616 року згадується Умань. Назва поселення, очевидно, походить від назви річки Уманки, яку вбачають у згадуваній Супрасльським літописом 1497 року річці Умі. Можливо, що назва її пішла від втікачів з Полісся, де є невелика Уманка (притока Мостви). Магнат В. О. Калиновський прагнув назвати місто Калинградом, але ця назва не прижилася.
1629 року в Умані налічувалося 1067 димів. У наступні роки залюдненість міста й усієї Уманщини помітно збільшилася за рахунок селян і ремісників, що тікали з західної та північно-західної України. Близько середини XVII ст. місто налічувало 9600 чоловік оподаткованого населення.
Умань — місто обласного підпорядкування, центр однойменного району. Розташована на річці Уманці (басейн Південного Бугу) та автомагістралі Київ— Одеса, за 188 км на південний захід від обласного центру. Залізнична станція і вузол автомобільних шляхів. Населення — 66,3 тис. чоловік.
На території сучасного міста та його околиць виявлено залишки поселень трипільської культури, доби пізньої бронзи, слов’янських — черняхівської культури, VII—VIII ст. та періоду Київської Русі. Поблизу Умані є кургани скіфського часу. Загалом тут досліджено понад 50 різноманітних археологічних пам’яток. Вони стверджують не тільки давнє заселення уманської землі, але й стабільність основних видів занять населення, одним з яких було хліборобство.
Уманщина протягом віків зазнавала нападів різних кочових народів, особливо монголо-татарів, перетворювалася у згарища та руїни. В другій половині XIV ст. вона була загарбана Литвою, а з 1569 року — опинилася під владою Речі Посполитої.
Українські землі, що межували з Диким полем і не були власністю феодалів, польська шляхта вважала за пустині. 1609 року спеціальна комісія сейму Речі Посполитої, оглянувши «пустиню» Умань, описала її природні межі, зазначила існування тут населених пунктів, але жодного з них не назвала. Згідно з сеймовим актом ці землі, згодом названі Уманщиною, були подаровані польським урядом у вотчинне володіння брацлавському старості В. О. Калиновському. В судовому документі 1616 року згадується Умань. Назва поселення, очевидно, походить від назви річки Уманки, яку вбачають у згадуваній Супрасльським літописом 1497 року річці Умі. Можливо, що назва її пішла від втікачів з Полісся, де є невелика Уманка (притока Мостви). Магнат В. О. Калиновський прагнув назвати місто Калинградом, але ця назва не прижилася.
1629 року в Умані налічувалося 1067 димів. У наступні роки залюдненість міста й усієї Уманщини помітно збільшилася за рахунок селян і ремісників, що тікали з західної та північно-західної України. Близько середини XVII ст. місто налічувало 9600 чоловік оподаткованого населення.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: УМАНЬ, місто, Уманський район, Черкаська область
Частина ІІ
1805 року на військовій службі в Умані перебував видатний український письменник І. П. Котляревський. Зупинявся в місті великий російський поет О. С. Пушкін, проїжджаючи в 20-х роках з Кам’янки до Тульчина. В Умані, очевидно, в дитячі роки бував Т. Г. Шевченко. Великого українського поета-революціонера можна вважати першим співцем героїчної історії цього міста.
Після реформи 1861 року зростала роль Умані як одного з- великих торговельних центрів губернії щодо збуту продукції поміщицьких і селянських господарств повіту. Коли в кінці 1890 року залізниця сполучила місто з Києвом, а в наступному році по другій новозбудованій колії — з Одесою, ринкові операції уманських
купців значно розширилися. Розвивалися ремесла й кустарні промисли. 1870 року тут жив 831 ремісник; було 19 невеликих фабрик і заводів: костопальний, 2 свічкових, 4 тютюнових, шкіряний, пивоварний, 2 екіпажних, 3 цегельні та водяний млин. На цих підприємствах працювало понад 170 робітників. У місті діяли 2 друкарні, літографія і 2 фотографії.
В наступні роки створювалися нові підприємства — чавуноливарний, 2 миловарні і пивоварний заводи, паровий і водяний млини. Найбільшими з них були чавуноливарний завод (88 робітників), гільзова фабрика (50 робітників), тютюнова фабрика (30 робітників), паровий млин (18 робітників). В усіх цих, переважно напівкустарних, підприємствах працювало близько 600 робітників. У лютому 1902 року почав діяти водогін. 1914 року стала до ладу електростанція. Зросла кількість кравецьких, капелюшних, палітурних та інших кустарних майстерень, що обслуговували побутові потреби населення. Невпинно зростала кількість населення Умані. В 1860 році його налічувалося 10 114, у 1900-му — 29 895, а в 1914 році було вже понад. 50 тис. чоловік. Чисельність робітників у промислових підприємствах Умані до 1914 року проти 1900-го майже подвоїлася. Крім того, багато трудящих працювало підмайстрами, вантажниками, візниками, прикажчиками в крамницях тощо. Широко використовувалася жіноча праця. На гільзовій і тютюновій фабриках працювали лише-жінки; вони трудилися по 12—18 годин на добу у темних, вогких, здебільшого підвальних приміщеннях, без додержання мінімальних санітарних вимог. Дівчата-підлітки тут одержували всього по 2—4 крб. на місяць.
Жорстока експлуатація та вигідні торговельні операції дали змогу уманській буржуазії нагромадити значні капітали. Яскравим свідченням цього було існування у 1900 році відділень двох банків (петербурзького торговельно-промислового й київського приватно-комерційного), а в 1914 році функціонували відділення семи банків та сім позичково-ощадних товариств і кас.
1805 року на військовій службі в Умані перебував видатний український письменник І. П. Котляревський. Зупинявся в місті великий російський поет О. С. Пушкін, проїжджаючи в 20-х роках з Кам’янки до Тульчина. В Умані, очевидно, в дитячі роки бував Т. Г. Шевченко. Великого українського поета-революціонера можна вважати першим співцем героїчної історії цього міста.
Після реформи 1861 року зростала роль Умані як одного з- великих торговельних центрів губернії щодо збуту продукції поміщицьких і селянських господарств повіту. Коли в кінці 1890 року залізниця сполучила місто з Києвом, а в наступному році по другій новозбудованій колії — з Одесою, ринкові операції уманських
купців значно розширилися. Розвивалися ремесла й кустарні промисли. 1870 року тут жив 831 ремісник; було 19 невеликих фабрик і заводів: костопальний, 2 свічкових, 4 тютюнових, шкіряний, пивоварний, 2 екіпажних, 3 цегельні та водяний млин. На цих підприємствах працювало понад 170 робітників. У місті діяли 2 друкарні, літографія і 2 фотографії.
В наступні роки створювалися нові підприємства — чавуноливарний, 2 миловарні і пивоварний заводи, паровий і водяний млини. Найбільшими з них були чавуноливарний завод (88 робітників), гільзова фабрика (50 робітників), тютюнова фабрика (30 робітників), паровий млин (18 робітників). В усіх цих, переважно напівкустарних, підприємствах працювало близько 600 робітників. У лютому 1902 року почав діяти водогін. 1914 року стала до ладу електростанція. Зросла кількість кравецьких, капелюшних, палітурних та інших кустарних майстерень, що обслуговували побутові потреби населення. Невпинно зростала кількість населення Умані. В 1860 році його налічувалося 10 114, у 1900-му — 29 895, а в 1914 році було вже понад. 50 тис. чоловік. Чисельність робітників у промислових підприємствах Умані до 1914 року проти 1900-го майже подвоїлася. Крім того, багато трудящих працювало підмайстрами, вантажниками, візниками, прикажчиками в крамницях тощо. Широко використовувалася жіноча праця. На гільзовій і тютюновій фабриках працювали лише-жінки; вони трудилися по 12—18 годин на добу у темних, вогких, здебільшого підвальних приміщеннях, без додержання мінімальних санітарних вимог. Дівчата-підлітки тут одержували всього по 2—4 крб. на місяць.
Жорстока експлуатація та вигідні торговельні операції дали змогу уманській буржуазії нагромадити значні капітали. Яскравим свідченням цього було існування у 1900 році відділень двох банків (петербурзького торговельно-промислового й київського приватно-комерційного), а в 1914 році функціонували відділення семи банків та сім позичково-ощадних товариств і кас.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: УМАНЬ, місто, Уманський район, Черкаська область
Частина ІІІ
Повітовий партком проводив велику агітаційно-масову роботу серед робітників і селян. III селянський з’їзд Уманщини, що відбувся 14 червня 1919 року, одностайно підтримав усі заходи Радянського уряду. Уманські комуністи організували постачання продовольством частин Червоної Армії і трудящих Києва. У зв’язку з наступом білогвардійців у липні оголошено мобілізацію членів профспілок, які разом з селянами створили Уманський робітничо-селянський батальйон і вирушили на боротьбу з ворогом. Та сили були нерівні. 8 серпня Умань захопили петлюрівці. 2 вересня їх вигнала 58-а стрілецька дивізія на чолі зі. Ф. Федьком, що входила до складу Південної групи радянських військ. Червоноармійці пробули в Умані кілька днів, поповнили свої частини і вирушили до району Житомира, зайнятого ворогом.
Недовго тривав мирний перепочинок. 24 вересня 1919 року до міста вдерлися денікінці, які встановили режим жорстокого терору. Почалися грабежі, погроми, розстріли. В ніч на 20 жовтня білогвардійці закатували активних учасників профспілкового руху на Уманщині, а 11 грудня — розстріляли керівників підпільного парткому. Незважаючи на терор, у підпіллі продовжували працювати комуністи й підпільний ревком.
Під ударами частин 12-ї армії денікінці змушені були тікати з міста. 15 січня 1920 року в Умані знову майорів червоний прапор Радянської влади. Проте боротьба з ворогом ще продовжувалася. В березні місто на кілька днів захопила банда Тютюнника, а в травні створилася загроза польської окупації. Та вже 25 травня в місті розташувався штаб Першої Кінної армії. Того ж дня до Умані з агітаційним поїздом «Октябрьская революция» прибув голова ВЦВК М. І. Калінін, який багато допоміг партійній організації і трудящим Уманщини. Він побував у військових частинах та навколишніх селах, розповідав про політику Радянської влади, про підступну діяльність світової і внутрішньої контрреволюції. М. І. Калінін вручив червоноармійцям, які відзначилися в боях, урядові нагороди, а військовим частинам — Червоні прапори. 28 травня відбулася хвилююча зустріч М. І. Калініна з трудящими Умані. Чимало робітників і селян Уманщини пішли добровольцями до лав Першої Кінної армії. Через кілька днів’ червоні кіннотники прорвали фронт польських інтервентів і завдали їм нищівного удару, вигнавши з України.
Повітовий партком проводив велику агітаційно-масову роботу серед робітників і селян. III селянський з’їзд Уманщини, що відбувся 14 червня 1919 року, одностайно підтримав усі заходи Радянського уряду. Уманські комуністи організували постачання продовольством частин Червоної Армії і трудящих Києва. У зв’язку з наступом білогвардійців у липні оголошено мобілізацію членів профспілок, які разом з селянами створили Уманський робітничо-селянський батальйон і вирушили на боротьбу з ворогом. Та сили були нерівні. 8 серпня Умань захопили петлюрівці. 2 вересня їх вигнала 58-а стрілецька дивізія на чолі зі. Ф. Федьком, що входила до складу Південної групи радянських військ. Червоноармійці пробули в Умані кілька днів, поповнили свої частини і вирушили до району Житомира, зайнятого ворогом.
Недовго тривав мирний перепочинок. 24 вересня 1919 року до міста вдерлися денікінці, які встановили режим жорстокого терору. Почалися грабежі, погроми, розстріли. В ніч на 20 жовтня білогвардійці закатували активних учасників профспілкового руху на Уманщині, а 11 грудня — розстріляли керівників підпільного парткому. Незважаючи на терор, у підпіллі продовжували працювати комуністи й підпільний ревком.
Під ударами частин 12-ї армії денікінці змушені були тікати з міста. 15 січня 1920 року в Умані знову майорів червоний прапор Радянської влади. Проте боротьба з ворогом ще продовжувалася. В березні місто на кілька днів захопила банда Тютюнника, а в травні створилася загроза польської окупації. Та вже 25 травня в місті розташувався штаб Першої Кінної армії. Того ж дня до Умані з агітаційним поїздом «Октябрьская революция» прибув голова ВЦВК М. І. Калінін, який багато допоміг партійній організації і трудящим Уманщини. Він побував у військових частинах та навколишніх селах, розповідав про політику Радянської влади, про підступну діяльність світової і внутрішньої контрреволюції. М. І. Калінін вручив червоноармійцям, які відзначилися в боях, урядові нагороди, а військовим частинам — Червоні прапори. 28 травня відбулася хвилююча зустріч М. І. Калініна з трудящими Умані. Чимало робітників і селян Уманщини пішли добровольцями до лав Першої Кінної армії. Через кілька днів’ червоні кіннотники прорвали фронт польських інтервентів і завдали їм нищівного удару, вигнавши з України.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: УМАНЬ, місто, Уманський район, Черкаська область
Частина IV
В Умані 1924 року встановлено тимчасовий, а 1927-го монументальний пам’ятник В. І. Леніну, 1926 року відкрито пам’ятник Г. І. Котовському.
Творча праця трудящих міста була перервана зловісним нападом гітлерівської Німеччини на Радянський Союз. Тисячі уманців одразу стали на захист соціалістичної Вітчизни. З них було створено Уманський запасний полк, винищувальний батальйон народного ополчення, бійці якого вели боротьбу з диверсантами та ворожими агентами, допомагали потерпілим від нальотів ворожої авіації тощо. Поруч із забезпеченням виконання виробничих планів підприємств міський комітет партії і виконком міської Ради готували місто до евакуації.
21 липня 1941 року фашистські війська наблизилися до району Умані. Радянські частини і- батальйон народного ополчення лише 30 липня залишили місто. 1 серпня сюди ввірвалися гітлерівці.
Понад два з половиною роки німецько-фашистські варвари плюндрували й руйнували Умань, катували і знищували радянських людей. Тисячі полонених червоноармійців, які потрапили в оточення у районі Підвисокого, були замордовані або загинули від голоду в страхітливому таборі смерті — т. зв. Уманській ямі (глиняний кар’єр цегельного заводу). Майже 25 тис. радянських громадян замучили і розстріляли гітлерівські недолюдки в Сухому яру та інших місцях. Надзвичайна комісія, оглянувши в квітні 1944 року спотворені трупи, встановила незаперечні факти звірячих катувань: жертвам виколювали очі, з живих здирали шкіру, забивали кілки в голову тощо. 7 тис. уманців, переважно молоді, в 1942—1943 рр. вивезено на каторжні роботи до фашистської Німеччини. Приміщення середньої школи № 4 окупанти перетворили на в’язницю. Навчальні, культурно-освітні та медичні заклади припинили свою діяльність. Гауляйтер України Е. Кох мав на меті перетворити Умань з навколишніми селами у власний мисливський маєток і з цією метою збирався спалити села та знищити місцеве населення.
В Умані 1924 року встановлено тимчасовий, а 1927-го монументальний пам’ятник В. І. Леніну, 1926 року відкрито пам’ятник Г. І. Котовському.
Творча праця трудящих міста була перервана зловісним нападом гітлерівської Німеччини на Радянський Союз. Тисячі уманців одразу стали на захист соціалістичної Вітчизни. З них було створено Уманський запасний полк, винищувальний батальйон народного ополчення, бійці якого вели боротьбу з диверсантами та ворожими агентами, допомагали потерпілим від нальотів ворожої авіації тощо. Поруч із забезпеченням виконання виробничих планів підприємств міський комітет партії і виконком міської Ради готували місто до евакуації.
21 липня 1941 року фашистські війська наблизилися до району Умані. Радянські частини і- батальйон народного ополчення лише 30 липня залишили місто. 1 серпня сюди ввірвалися гітлерівці.
Понад два з половиною роки німецько-фашистські варвари плюндрували й руйнували Умань, катували і знищували радянських людей. Тисячі полонених червоноармійців, які потрапили в оточення у районі Підвисокого, були замордовані або загинули від голоду в страхітливому таборі смерті — т. зв. Уманській ямі (глиняний кар’єр цегельного заводу). Майже 25 тис. радянських громадян замучили і розстріляли гітлерівські недолюдки в Сухому яру та інших місцях. Надзвичайна комісія, оглянувши в квітні 1944 року спотворені трупи, встановила незаперечні факти звірячих катувань: жертвам виколювали очі, з живих здирали шкіру, забивали кілки в голову тощо. 7 тис. уманців, переважно молоді, в 1942—1943 рр. вивезено на каторжні роботи до фашистської Німеччини. Приміщення середньої школи № 4 окупанти перетворили на в’язницю. Навчальні, культурно-освітні та медичні заклади припинили свою діяльність. Гауляйтер України Е. Кох мав на меті перетворити Умань з навколишніми селами у власний мисливський маєток і з цією метою збирався спалити села та знищити місцеве населення.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: УМАНЬ, місто, Уманський район, Черкаська область
Частина V
Високих показників добився колектив заводу «Мегомметр», який одним з перших перейшов на нову систему планування та економічного стимулювання. Найскладнішу операцію на заводі — настроювання потенціометрів — виконує комуніст В. І. Бурлаченко. Великий авторитет на підприємстві здобула монтажниця Н. А. Даманська, яка була делегатом XXIV з’їзду КП України. Конструктори заводу розробили багато нових видів приладів. Упровадження тільки семи з них дало 2 млн. крб. економії. П’яти приладам присвоєно державний знак якості. На рівні кращих світових і вітчизняних зразків уманські підприємства випускають понад 20 найменувань виробів. 7 підприємств експортують свої товари до 32 зарубіжних країн, у т. ч. Англії, Японії, Бельгії та Фінляндії.
За роки восьмої п’ятирічки виробничі колективи Умані 27 разів виходили переможцями в соціалістичному змаганні серед споріднених підприємств області, республіки і Союзу. Серед них — вітамінний, плодоконсервний, маслосироробний заводи, швейна фабрика, птахокомбінат, шляхово-експлуатаційна дільниця № 890. У 1970 році вперше завоював всесоюзну відзнаку трест «Уманьпромжитлобуд».
На відзначення трудових успіхів на честь 50-річчя Великого Жовтня і 50-річчя УРСР 25 кращих колективів міста нагороджені пам’ятними Червоними прапорами і вимпелами обласних, міських і районних організацій. Шляхово-експлуатаційна дільниця № 890 нагороджена Пам’ятним прапором ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Української Республіканської Ради профспілок. 75 уманців — активних учасників Великої Жовтневої соціалістичної революції та громадянської війни нагороджено орденами й медалями СРСР.
З великим патріотичним піднесенням трудящі міста відзначили 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. На підприємствах і будовах широкого розмаху набрало соціалістичне змагання, зачинателем якого виступила бригада токарів машинобудівного заводу на чолі з комуністом Є. А. Румеліді. Патріотичний рух новаторів забезпечив Умані перше місце в змаганні серед міст області. За досягнення високих показників колективи маслосироробного заводу і шляхово-експлуатаційної дільниці № 890 нагороджені Ленінськими ювілейними Почесними грамотами ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради, а вітамінного заводу — Ленінською ювілейною Почесною грамотою Міністерства медичної промисловості і ЦК профспілки медпрацівників СРСР. Понад 4 тис. трудівників міста удостоєно Ленінської ювілейної медалі «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна».
Високих показників добився колектив заводу «Мегомметр», який одним з перших перейшов на нову систему планування та економічного стимулювання. Найскладнішу операцію на заводі — настроювання потенціометрів — виконує комуніст В. І. Бурлаченко. Великий авторитет на підприємстві здобула монтажниця Н. А. Даманська, яка була делегатом XXIV з’їзду КП України. Конструктори заводу розробили багато нових видів приладів. Упровадження тільки семи з них дало 2 млн. крб. економії. П’яти приладам присвоєно державний знак якості. На рівні кращих світових і вітчизняних зразків уманські підприємства випускають понад 20 найменувань виробів. 7 підприємств експортують свої товари до 32 зарубіжних країн, у т. ч. Англії, Японії, Бельгії та Фінляндії.
За роки восьмої п’ятирічки виробничі колективи Умані 27 разів виходили переможцями в соціалістичному змаганні серед споріднених підприємств області, республіки і Союзу. Серед них — вітамінний, плодоконсервний, маслосироробний заводи, швейна фабрика, птахокомбінат, шляхово-експлуатаційна дільниця № 890. У 1970 році вперше завоював всесоюзну відзнаку трест «Уманьпромжитлобуд».
На відзначення трудових успіхів на честь 50-річчя Великого Жовтня і 50-річчя УРСР 25 кращих колективів міста нагороджені пам’ятними Червоними прапорами і вимпелами обласних, міських і районних організацій. Шляхово-експлуатаційна дільниця № 890 нагороджена Пам’ятним прапором ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Української Республіканської Ради профспілок. 75 уманців — активних учасників Великої Жовтневої соціалістичної революції та громадянської війни нагороджено орденами й медалями СРСР.
З великим патріотичним піднесенням трудящі міста відзначили 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. На підприємствах і будовах широкого розмаху набрало соціалістичне змагання, зачинателем якого виступила бригада токарів машинобудівного заводу на чолі з комуністом Є. А. Румеліді. Патріотичний рух новаторів забезпечив Умані перше місце в змаганні серед міст області. За досягнення високих показників колективи маслосироробного заводу і шляхово-експлуатаційної дільниці № 890 нагороджені Ленінськими ювілейними Почесними грамотами ЦК КП України, Президії Верховної Ради УРСР, Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради, а вітамінного заводу — Ленінською ювілейною Почесною грамотою Міністерства медичної промисловості і ЦК профспілки медпрацівників СРСР. Понад 4 тис. трудівників міста удостоєно Ленінської ювілейної медалі «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна».
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 3 гостей