Талалаївка, Талалаївський район, Чернігівська область
Талалаевка, Талалаевский район, Черниговская область
Талалаевка, Талалаевская волость
Параскеевская церковь
1757 - священник Федор Антонович Огиевский, священник Тимофей Григорьевич Огиевский
1831 - священник Петр Яковлевич Егельский
Некоторые фамилии жителей с. Талалаевка (1815-1822):
Андрусенко
Бартошенко
Близнюк
Бондаренко
Борсук
Вергун
Вертелецкий
Гусак
Демяненко
Ерченко
Ивасенко
Киричок
Корноушенко
Котюх
Красновид, Красновиденко
Курило, Куриленко
Левченко
Лесенко
Литвиненко
Лученко
Мажай, Мажаенко
Маленький
Миколаенко
Прощенко
Самойкович
Самченко
Сербиненко
Сиченко
Смелик
Тимец
Тищенко
Тупиченко
Хомич, Хомиченко
Цыба, Цыбенко
Чабак, Чабаченко
Шаповал
Шевченко
Шепель
Талалаївка, смт, Талалаївський район, Чернігівська область
- surnameindex
- Повідомлень: 780
- З нами з: 18 липня 2016, 23:24
- Дякував (ла): 194 рази
- Подякували: 298 разів
- Контактна інформація:
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Талалаївка, смт, Талалаївський район, Чернігівська область
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки.
Талалаївка — селище міського типу, центр району, розташоване на річці Олаві (притока річки Лисогору), за 260 км від обласного центру, біля однойменної залізничної станції. Населення — 4400 чоловік.
Талалаївка виникла в 1877 році як пристанційне селище біля станції Лібаво-Роменської залізниці, спорудженої у 1873 році. Вона дістала назву від сусіднього села. Територія сучасного селища охоплює також колишні хутори Нинів, Заруддя і Барсуківщину. Талалаївка входила до складу Липівської волості Роменського повіту Полтавської губернії.
Тяжко жилося трудівникам Талалаївки за капіталізму. Основним заняттям їх було хліборобство, але переважна більшість селян не мала потрібної кількості землі. Нею володіли поміщики та куркулі. На хуторі Ниневі два землевласники зосередили в своїх руках 215 десятин землі. Решті 66 господарствам належало 532 десятини, причому 15 господарств мали менше 3 десятин.
Безземельним і малоземельним селянам, щоб утримати сім’ю, доводилося гнути спину на місцевого поміщика та куркулів. Наймаючись на постійну роботу або на певний строк, вони змушені були працювати з ранку до пізнього вечора. Чимало селян у пошуках заробітків залишали рідні місця і вирушали на південь України.
Жорстока експлуатація викликала обурення селян, яке особливо виявилося під час революції 1905—1907 рр. У травні 1906 року на станції Талалаївка і в навколишніх хуторах відбулися мітинги, організаторами яких були більшовики. У своїх виступах вони закликали селян не сплачувати податків, відбирати землю в поміщиків.
У роки реакції становище, трудящих погіршало. В пристанційному селищі Талалаївці тільки одне з існуючих там 10 господарств мало 1 десятину землі, решта — й того менше. На хуторі Ниневі за роки столипінської аграрної реформи з 68 дворів 9 втратили свою землю, 8 — мали лише присадибні ділянки, 14 — від 1 до 5 десятин. Таким чином, 31 господарство було малоземельним і безземельним, тобто майже половину населення становила біднота. 12 господарств були середняцькими, 7 володіли 25 і більше десятинами землі. 26 селянських господарств не мали корів, а 13 — робочої худоби.
Населення Талалаївки не одержувало медичної допомоги. Трудящі селяни не мали можливості здобути освіту. У 1910 році в селі близько 50 проц. чоловіків і 86 проц. жінок були неписьменними. На території сучасного селища лише в 1914 році відкрили початкову школу, в якій навчалося 30 учнів.
Талалаївка — селище міського типу, центр району, розташоване на річці Олаві (притока річки Лисогору), за 260 км від обласного центру, біля однойменної залізничної станції. Населення — 4400 чоловік.
Талалаївка виникла в 1877 році як пристанційне селище біля станції Лібаво-Роменської залізниці, спорудженої у 1873 році. Вона дістала назву від сусіднього села. Територія сучасного селища охоплює також колишні хутори Нинів, Заруддя і Барсуківщину. Талалаївка входила до складу Липівської волості Роменського повіту Полтавської губернії.
Тяжко жилося трудівникам Талалаївки за капіталізму. Основним заняттям їх було хліборобство, але переважна більшість селян не мала потрібної кількості землі. Нею володіли поміщики та куркулі. На хуторі Ниневі два землевласники зосередили в своїх руках 215 десятин землі. Решті 66 господарствам належало 532 десятини, причому 15 господарств мали менше 3 десятин.
Безземельним і малоземельним селянам, щоб утримати сім’ю, доводилося гнути спину на місцевого поміщика та куркулів. Наймаючись на постійну роботу або на певний строк, вони змушені були працювати з ранку до пізнього вечора. Чимало селян у пошуках заробітків залишали рідні місця і вирушали на південь України.
Жорстока експлуатація викликала обурення селян, яке особливо виявилося під час революції 1905—1907 рр. У травні 1906 року на станції Талалаївка і в навколишніх хуторах відбулися мітинги, організаторами яких були більшовики. У своїх виступах вони закликали селян не сплачувати податків, відбирати землю в поміщиків.
У роки реакції становище, трудящих погіршало. В пристанційному селищі Талалаївці тільки одне з існуючих там 10 господарств мало 1 десятину землі, решта — й того менше. На хуторі Ниневі за роки столипінської аграрної реформи з 68 дворів 9 втратили свою землю, 8 — мали лише присадибні ділянки, 14 — від 1 до 5 десятин. Таким чином, 31 господарство було малоземельним і безземельним, тобто майже половину населення становила біднота. 12 господарств були середняцькими, 7 володіли 25 і більше десятинами землі. 26 селянських господарств не мали корів, а 13 — робочої худоби.
Населення Талалаївки не одержувало медичної допомоги. Трудящі селяни не мали можливості здобути освіту. У 1910 році в селі близько 50 проц. чоловіків і 86 проц. жінок були неписьменними. На території сучасного селища лише в 1914 році відкрили початкову школу, в якій навчалося 30 учнів.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Талалаївка, смт, Талалаївський район, Чернігівська область
Частина ІІ
Зміцнювався радгосп «Барсуківщина», який спеціалізувався на розведенні свиней, корів, а також вирощуванні зернових і технічних культур. Він мав 2918 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2420 га орної землі. За успішне виконання плану виробництва м’яса радгосп у 1932 році премійовано Харківським облсвинотрестом. Рік у рік працівники радгоспу добивалися нових досягнень. У 1939 році учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки стали доярка М. М. Губа, яка надоїла від кожної з 14 закріплених за нею корів по 2790 кг молока, свинарка С. В. Шевченко, яка одержала від кожної свиноматки по 15,5 ділових поросят, і телятниця X. К. Касян, яка добилася по 720 грамів добового приросту кожного теляти. Завдяки самовідданій праці трудівників у радгоспі підвищилися врожайність зернових і овочевих культур та продуктивність тваринництва. Якщо в 1936 році було зібрано зернових по 12 цнт з гектара, то в 1940 році — 17 цнт. У 1940 році виростили високий урожай овочів: по 150 цнт огірків, 189 цнт помідорів і 160 цнт капусти з гектара. Було одержано в середньому по 16,7 ділових поросят від кожної свиноматки, а надої молока збільшилися до 2933,8 кг на кожну фуражну корову. Радгосп побудував кілька корівників, свинарників і конюшень, де налічувалося 2600 свиней, 170 корів і 207 коней. На його полях працювало 23 трактори, 5 комбайнів, 5 автомашин та інша сільськогосподарська техніка. У 1938 році розгорнулося соціалістичне змагання між трудівниками Талалаївського району і Зугдідського району Грузинської РСР. Міцніли зв’язки братерської дружби між радгоспом «Барсуківщина» та Інгірським чайним радгоспом. Наступного року вони обмінялися делегаціями, які перевірили виконання взятих зобов’язань, поділилися досвідом роботи.
Постійно поповнювалася технікою Талалаївська МТС. У січні 1941 року тут налічувалося 62 трактори, 24 комбайни, 5 автомашин, 32 молотарки та чимало іншої сільськогосподарської техніки. Славними трудовими ділами відзначилися трактористи В. О. Вітер і М. П. Донченко, які у 1939 році виорали за сезон по 645—672 га, зекономивши по 1200 кг пального. За ці успіхи вони наступного року стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки й були нагороджені Малими срібними медалями. У 1933—1936 рр. в Талалаївській МТС трактористом і бригадиром тракторної бригади працював згодом відомий радянський розвідник К.С. Гнідаш. Зростала потужність цегельного заводу і маслозаводу, що були побудовані в 1929 році. У 1940 році цегельний завод виробляв до 5 млн. штук цегли на рік. Тут діяла також промартіль «Червоний чоботар», яка займалася виготовленням та ремонтом взуття і збруї. Працівники артілі систематично перевиконували плани випуску продукції.
Зміцнювався радгосп «Барсуківщина», який спеціалізувався на розведенні свиней, корів, а також вирощуванні зернових і технічних культур. Він мав 2918 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 2420 га орної землі. За успішне виконання плану виробництва м’яса радгосп у 1932 році премійовано Харківським облсвинотрестом. Рік у рік працівники радгоспу добивалися нових досягнень. У 1939 році учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки стали доярка М. М. Губа, яка надоїла від кожної з 14 закріплених за нею корів по 2790 кг молока, свинарка С. В. Шевченко, яка одержала від кожної свиноматки по 15,5 ділових поросят, і телятниця X. К. Касян, яка добилася по 720 грамів добового приросту кожного теляти. Завдяки самовідданій праці трудівників у радгоспі підвищилися врожайність зернових і овочевих культур та продуктивність тваринництва. Якщо в 1936 році було зібрано зернових по 12 цнт з гектара, то в 1940 році — 17 цнт. У 1940 році виростили високий урожай овочів: по 150 цнт огірків, 189 цнт помідорів і 160 цнт капусти з гектара. Було одержано в середньому по 16,7 ділових поросят від кожної свиноматки, а надої молока збільшилися до 2933,8 кг на кожну фуражну корову. Радгосп побудував кілька корівників, свинарників і конюшень, де налічувалося 2600 свиней, 170 корів і 207 коней. На його полях працювало 23 трактори, 5 комбайнів, 5 автомашин та інша сільськогосподарська техніка. У 1938 році розгорнулося соціалістичне змагання між трудівниками Талалаївського району і Зугдідського району Грузинської РСР. Міцніли зв’язки братерської дружби між радгоспом «Барсуківщина» та Інгірським чайним радгоспом. Наступного року вони обмінялися делегаціями, які перевірили виконання взятих зобов’язань, поділилися досвідом роботи.
Постійно поповнювалася технікою Талалаївська МТС. У січні 1941 року тут налічувалося 62 трактори, 24 комбайни, 5 автомашин, 32 молотарки та чимало іншої сільськогосподарської техніки. Славними трудовими ділами відзначилися трактористи В. О. Вітер і М. П. Донченко, які у 1939 році виорали за сезон по 645—672 га, зекономивши по 1200 кг пального. За ці успіхи вони наступного року стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки й були нагороджені Малими срібними медалями. У 1933—1936 рр. в Талалаївській МТС трактористом і бригадиром тракторної бригади працював згодом відомий радянський розвідник К.С. Гнідаш. Зростала потужність цегельного заводу і маслозаводу, що були побудовані в 1929 році. У 1940 році цегельний завод виробляв до 5 млн. штук цегли на рік. Тут діяла також промартіль «Червоний чоботар», яка займалася виготовленням та ремонтом взуття і збруї. Працівники артілі систематично перевиконували плани випуску продукції.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Талалаївка, смт, Талалаївський район, Чернігівська область
Частина ІІІ
Радгосп ім. 50-річчя Великого Жовтня став великим господарством по виробництву м’яса, молока, зерна і технічних культур. За ним закріплено 6738 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 5887 га орної землі. На його фермах утримується 2697 голів великої рогатої худоби (серед них — 857 корів) і 7470 свиней. Збудовано 28 свинарників, 8 корівників, 8 телятників, 3 кормокухні, станцію штучного запліднення, електростанцію, пилораму, гаражі тощо. Всі будівлі електрифіковані, мають централізоване водопостачання. Радгосп оснащений потужною технікою. Його машинна база налічує 73 трактори, 39 комбайнів, 49 автомашин та багато іншої сільськогосподарської техніки. Для її обслуговування створено механічні майстерні. Досвід радгоспу у веденні сільськогосподарського виробництва став надбанням інших господарств району. Тут організовано школу доярок і свинарок, де його запозичують 100 юнаків та дівчат. За великий трудовий внесок 58 робітників і службовців радгоспу нагороджено орденами й медалями. Золота Зірка Героя Соціалістичної Праці і орден Жовтневої Революції сяють на грудях директора радгоспу С. В. Шарлая. Свинарка І. М. Тарлика нагороджена орденом Леніна, бригадир відгодівельної бригади В. І. Сорока, який протягом восьмої п’ятирічки відгодував і здав державі 22 340 свиней загальною вагою 2564 тонни,— орденом Жовтневої Революції. Ордена Трудового Червоного Прапора удостоєні заслужений агроном УРСР І. Ю. Яковенко, працівники радгоспу О. Г. Мерниченко, В. М. Пугач, Г. А. Гричанівська, Р. М. Пивовар.
Дальшого розмаху набуло соціалістичне змагання між трудящими Талалаївського і Зугдідського районів. У 1971 році в радгоспі ім. 50-річчя Великого Жовтня гостювала делегація інгірських робітників. Це була незабутня зустріч представників двох братніх народів — українського і грузинського. Грузинські друзі оглянули радгоспні ферми, розмовляли з передовиками виробництва. У клубі радгоспу учасники художньої самодіяльності дали концерт, на якому виконувалися українські й грузинські пісні і танці.
Великий крок уперед зробив колгосп ім. Жданова. За ним закріплено 2015 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1548 га орної землі. Господарство вирощує зернові й технічні культури. Рік у рік колгосп збирає високі врожаї. У ювілейному 1970 році урожайність зернових становила 17,1 цнт, кукурудзи — 25 цнт, цукрових буряків — 208 цнт з гектара. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено по 248,5 цнт молока (2170 кг на одну фуражну корову) і по 52,8 цнт м’яса. Одна з бригад розводить кокони шовкопряда. Вона виконала восьмий п’ятирічний план на 136 проц. У колгоспі механізовано трудомісткі процеси в рільництві і тваринництві. Він має міцну машинну базу, яка складається з 14 тракторів, 7 комбайнів, 10 автомашин та іншої сільськогосподарської техніки. Тут побудовано чотирирядний корівник з повною механізацією і водопостачанням, вівчарник, кормокухню на 1 тис. голів великої рогатої худоби, свинарник, 2 майстерні, 2 гаражі, механізований тік, цегельний завод та ін. Валовий доход колгоспу постійно зростає: якщо у 1965 році він становив 305 тис. крб., то у 1970 році — 343 тис. крб. Збільшилася оплата людино-дня, яка в 1970 році дорівнювала близько 3 крб. Таких успіхів господарство досягло завдяки сумлінній праці трудівників, 17 з яких нагороджено орденами й медалями. За високі надої молока доярку Н. П. Мань удостоєно ордена Трудового Червоного Прапора.
Радгосп ім. 50-річчя Великого Жовтня став великим господарством по виробництву м’яса, молока, зерна і технічних культур. За ним закріплено 6738 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 5887 га орної землі. На його фермах утримується 2697 голів великої рогатої худоби (серед них — 857 корів) і 7470 свиней. Збудовано 28 свинарників, 8 корівників, 8 телятників, 3 кормокухні, станцію штучного запліднення, електростанцію, пилораму, гаражі тощо. Всі будівлі електрифіковані, мають централізоване водопостачання. Радгосп оснащений потужною технікою. Його машинна база налічує 73 трактори, 39 комбайнів, 49 автомашин та багато іншої сільськогосподарської техніки. Для її обслуговування створено механічні майстерні. Досвід радгоспу у веденні сільськогосподарського виробництва став надбанням інших господарств району. Тут організовано школу доярок і свинарок, де його запозичують 100 юнаків та дівчат. За великий трудовий внесок 58 робітників і службовців радгоспу нагороджено орденами й медалями. Золота Зірка Героя Соціалістичної Праці і орден Жовтневої Революції сяють на грудях директора радгоспу С. В. Шарлая. Свинарка І. М. Тарлика нагороджена орденом Леніна, бригадир відгодівельної бригади В. І. Сорока, який протягом восьмої п’ятирічки відгодував і здав державі 22 340 свиней загальною вагою 2564 тонни,— орденом Жовтневої Революції. Ордена Трудового Червоного Прапора удостоєні заслужений агроном УРСР І. Ю. Яковенко, працівники радгоспу О. Г. Мерниченко, В. М. Пугач, Г. А. Гричанівська, Р. М. Пивовар.
Дальшого розмаху набуло соціалістичне змагання між трудящими Талалаївського і Зугдідського районів. У 1971 році в радгоспі ім. 50-річчя Великого Жовтня гостювала делегація інгірських робітників. Це була незабутня зустріч представників двох братніх народів — українського і грузинського. Грузинські друзі оглянули радгоспні ферми, розмовляли з передовиками виробництва. У клубі радгоспу учасники художньої самодіяльності дали концерт, на якому виконувалися українські й грузинські пісні і танці.
Великий крок уперед зробив колгосп ім. Жданова. За ним закріплено 2015 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1548 га орної землі. Господарство вирощує зернові й технічні культури. Рік у рік колгосп збирає високі врожаї. У ювілейному 1970 році урожайність зернових становила 17,1 цнт, кукурудзи — 25 цнт, цукрових буряків — 208 цнт з гектара. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено по 248,5 цнт молока (2170 кг на одну фуражну корову) і по 52,8 цнт м’яса. Одна з бригад розводить кокони шовкопряда. Вона виконала восьмий п’ятирічний план на 136 проц. У колгоспі механізовано трудомісткі процеси в рільництві і тваринництві. Він має міцну машинну базу, яка складається з 14 тракторів, 7 комбайнів, 10 автомашин та іншої сільськогосподарської техніки. Тут побудовано чотирирядний корівник з повною механізацією і водопостачанням, вівчарник, кормокухню на 1 тис. голів великої рогатої худоби, свинарник, 2 майстерні, 2 гаражі, механізований тік, цегельний завод та ін. Валовий доход колгоспу постійно зростає: якщо у 1965 році він становив 305 тис. крб., то у 1970 році — 343 тис. крб. Збільшилася оплата людино-дня, яка в 1970 році дорівнювала близько 3 крб. Таких успіхів господарство досягло завдяки сумлінній праці трудівників, 17 з яких нагороджено орденами й медалями. За високі надої молока доярку Н. П. Мань удостоєно ордена Трудового Червоного Прапора.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 12 гостей