Стеблів, смт, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область
- surnameindex
- Повідомлень: 780
- З нами з: 18 липня 2016, 23:24
- Дякував (ла): 194 рази
- Подякували: 298 разів
- Контактна інформація:
Стеблів, смт, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область
Стеблів, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область
Стеблев, Шендеровская волость, Каневский уезд
Стеблёв, Корсунь-Шевченковский район, Черкасская область
Преображенская церковь
1799 - священник Иван Васильевич Яроцкий
1838-1866 - священник Семен Степанович Левицкий (см. интересные факты ниже)
1866 - диакон Яков Николаевич Шпаковский, дьячок Степан Ильич Левицкий, пономарь Андрей Гордеевич Яроцкий
1913 - священник Василий Чулаевский
Николаевская церковь
1799 - священник Петр Иванович Левецкий (Левицкий)
http://surnameindex.info/info/kiev/kane ... index.html
Некоторые фамилии жителей с. Стеблев (Преображенская церковь, 1909-1916):
Авраменко
Балаш
Белецкий
Буряк
Вдовченко
Вишневский
Гладченко
Головко
Гриценко
Данильченко
Директоренко
Довбыш
Дяченко
Жарко
Заяц
Иващенко
Кайдаш
Кириченко
Козаченко
Колесник
Кононенко
Крамаренко
Курышко
Лагодзинский
Логвиненко
Макаревич
Марченко
Масюк
Матюшинец
Михайлюк
Москалец
Муценко
Нетребенко
Николенко
Обуховский
Оксентенко
Онищенко
Охримец
Очеретный
Павленко
Панасенко
Путченко
Радченко
Романец
Руденко
Садовский
Скляренко
Славинский
Солодаренко
Стоян
Суходольский
Тимошенко
Тщапенко
Фоменко
Цыбульский
Цыганенко
Черниловский
Шатыленко
Шевелев
Шкляренко
Стеблев, Шендеровская волость, Каневский уезд
Стеблёв, Корсунь-Шевченковский район, Черкасская область
Преображенская церковь
1799 - священник Иван Васильевич Яроцкий
1838-1866 - священник Семен Степанович Левицкий (см. интересные факты ниже)
1866 - диакон Яков Николаевич Шпаковский, дьячок Степан Ильич Левицкий, пономарь Андрей Гордеевич Яроцкий
1913 - священник Василий Чулаевский
Николаевская церковь
1799 - священник Петр Иванович Левецкий (Левицкий)
http://surnameindex.info/info/kiev/kane ... index.html
Некоторые фамилии жителей с. Стеблев (Преображенская церковь, 1909-1916):
Авраменко
Балаш
Белецкий
Буряк
Вдовченко
Вишневский
Гладченко
Головко
Гриценко
Данильченко
Директоренко
Довбыш
Дяченко
Жарко
Заяц
Иващенко
Кайдаш
Кириченко
Козаченко
Колесник
Кононенко
Крамаренко
Курышко
Лагодзинский
Логвиненко
Макаревич
Марченко
Масюк
Матюшинец
Михайлюк
Москалец
Муценко
Нетребенко
Николенко
Обуховский
Оксентенко
Онищенко
Охримец
Очеретный
Павленко
Панасенко
Путченко
Радченко
Романец
Руденко
Садовский
Скляренко
Славинский
Солодаренко
Стоян
Суходольский
Тимошенко
Тщапенко
Фоменко
Цыбульский
Цыганенко
Черниловский
Шатыленко
Шевелев
Шкляренко
Востаннє редагувалось 10 жовтня 2016, 21:37 користувачем surnameindex, всього редагувалось 1 раз.
Удачи в поисках!
Surname Index
http://surnameindex.info/news/
http://surnameindex.info/info/
http://surnameindex.info/mil/
Surname Index
http://surnameindex.info/news/
http://surnameindex.info/info/
http://surnameindex.info/mil/
- surnameindex
- Повідомлень: 780
- З нами з: 18 липня 2016, 23:24
- Дякував (ла): 194 рази
- Подякували: 298 разів
- Контактна інформація:
Re: Стеблів, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область
В Стеблев родился писатель Иван Семенович Нечуй-Левицкий.
Удачи в поисках!
Surname Index
http://surnameindex.info/news/
http://surnameindex.info/info/
http://surnameindex.info/mil/
Surname Index
http://surnameindex.info/news/
http://surnameindex.info/info/
http://surnameindex.info/mil/
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Стеблів, смт, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки.
Стеблів — селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на річці Росі, до якої в самому селищі впадають притоки Боровиця та Хоробра. Віддаль до Корсуня-Шевченківського 16 км. Населення — 5,4 тис. чоловік.
Стеблів має давню історію. На його території виявлено поселення трипільської культури, збереглися також рештки двох поселень скіфського часу та ранньослов’янського поселення черняхівської культури. Поблизу селища збереглося городище часів Київської Русі.
1036 року князь Ярослав побудував на місці майбутнього Стеблева фортецю, що являла частину захисної смуги на півдні Київської Русі. Фортеця була знищена монголо-татарами.
Після загарбання магнатсько-шляхетською Польщею України Стеблів, якому було надане магдебурзьке право, належав різним власникам. Оточений з усіх боків водою, крутими скелями, валом і високими палями, він тривалий час був неприступним і під час воєн ставав місцем кривавих сутичок.
1616 року в Стеблеві проживало 100 міщанських та 400 козацьких родин, разом з навколишніми хуторами містечко входило до складу Корсунського староства.
Волелюбні стеблівці брали участь у повстанні 1637 року, очоленому гетьманом нереєстрових козаків П. Павлюком. У відповідь на його універсал до всього козацтва і поспільства підніматися на боротьбу проти польсько-шляхетської влади вони поповнили повстанське військо. Коли 1638 року прийшов з Запоріжжя у Стеблів К. Скидан, жителі містечка радо його зустріли, допомогли грішми, а багато хто пішов з його загоном.
Населення Стеблева брало активну участь у народно-визвольній війні 1648— 1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького, зокрема, у Корсунській битві. Відомо, що 15 травня 1648 р. польські війська розташувалися- на зручній позиції між Корсунем і Стеблевом і побудували там окопи, але Б. Хмельницький примусив ворогів відступити і прийняти бій у менш сприятливій для них обстановці. З 1648 року Стеблів став сотенним містечком Корсунського полку. Коли в 1664— 1665 рр. вибухнуло селянсько-козацьке повстання під проводом В. Дрозденка, стеблівці приєдналися до нього. 1664 року непокірний Стеблів був оточений 20-тисячним польським каральним загоном Стефана Чарнецького, що діяв спільно з 15-тисячним татарським військом. Жителі засіли в замку і, незважаючи на свою нечисленність, чинили ворогам запеклий опір. Проте сили були надто нерівні. Карателі вдерлися до міста і зруйнували його.
Стеблів — селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на річці Росі, до якої в самому селищі впадають притоки Боровиця та Хоробра. Віддаль до Корсуня-Шевченківського 16 км. Населення — 5,4 тис. чоловік.
Стеблів має давню історію. На його території виявлено поселення трипільської культури, збереглися також рештки двох поселень скіфського часу та ранньослов’янського поселення черняхівської культури. Поблизу селища збереглося городище часів Київської Русі.
1036 року князь Ярослав побудував на місці майбутнього Стеблева фортецю, що являла частину захисної смуги на півдні Київської Русі. Фортеця була знищена монголо-татарами.
Після загарбання магнатсько-шляхетською Польщею України Стеблів, якому було надане магдебурзьке право, належав різним власникам. Оточений з усіх боків водою, крутими скелями, валом і високими палями, він тривалий час був неприступним і під час воєн ставав місцем кривавих сутичок.
1616 року в Стеблеві проживало 100 міщанських та 400 козацьких родин, разом з навколишніми хуторами містечко входило до складу Корсунського староства.
Волелюбні стеблівці брали участь у повстанні 1637 року, очоленому гетьманом нереєстрових козаків П. Павлюком. У відповідь на його універсал до всього козацтва і поспільства підніматися на боротьбу проти польсько-шляхетської влади вони поповнили повстанське військо. Коли 1638 року прийшов з Запоріжжя у Стеблів К. Скидан, жителі містечка радо його зустріли, допомогли грішми, а багато хто пішов з його загоном.
Населення Стеблева брало активну участь у народно-визвольній війні 1648— 1654 рр. під проводом Богдана Хмельницького, зокрема, у Корсунській битві. Відомо, що 15 травня 1648 р. польські війська розташувалися- на зручній позиції між Корсунем і Стеблевом і побудували там окопи, але Б. Хмельницький примусив ворогів відступити і прийняти бій у менш сприятливій для них обстановці. З 1648 року Стеблів став сотенним містечком Корсунського полку. Коли в 1664— 1665 рр. вибухнуло селянсько-козацьке повстання під проводом В. Дрозденка, стеблівці приєдналися до нього. 1664 року непокірний Стеблів був оточений 20-тисячним польським каральним загоном Стефана Чарнецького, що діяв спільно з 15-тисячним татарським військом. Жителі засіли в замку і, незважаючи на свою нечисленність, чинили ворогам запеклий опір. Проте сили були надто нерівні. Карателі вдерлися до міста і зруйнували його.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Стеблів, смт, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область
Частина ІІ
29 липня 1941 року фашистські головорізи окупували Стеблів. Цехи бавовняної фабрики перетворили на стайню, ліквідували колгоспи, грабували населення. Активного організатора колгоспного руху П. Романця вони схопили на вулиці й піддали нелюдським катуванням: викололи очі, відрізали носа, повитягували з рук жили. Загинули від рук гестапівців С. Маршаленко, С. Рябчич, І. Садовський, І. Деректоренко, П. Суходольський, К. Хоменко, І. Шкляренко, П. Кайдаш, A. Лукашенко, О. Шкляренко, С. Костенко, К. Суходольський, 15-річні Маруся Гливенко та Ганна Очеретня. Фашисти полювали з собаками на жителів, особливо на молодь, щоб вивезти їх до Німеччини.
Та звірства і тортури не залякали стеблівців. Скоро ворог відчув силу народного гніву. Боротьбу очолив член підпільного «Комітету—103», що діяв у Корсуні, B. Р. Проскурин. Його вірним помічником став комсомолець П. Янчевський. На дорогах і базарах з’явилися листівки, зведення Радянського інформбюро. Прості радянські люди все робили, аби допомогти підпільникам наблизити час перемоги: організовували саботування наказів гітлерівців, зривали вивезення худоби до Німеччини, на гітлерівських складах влаштовували пожежі. Фашистам удалося натрапити на слід «Комітету—103» і заарештувати багатьох його членів. Були схоплені і розстріляні П. Заболотний, В. В. Кайдаш, В. Р. Проскурин, П. Янчевський.
Стеблівці свято бережуть світлу пам’ять про мужніх борців проти фашизму. їх імена викарбувані на пам’ятнику, що височить на братській могилі в центрі села. Ім’я П. Янчевського носить піонерська дружина восьмирічної школи № 21 2.
Настав знаменний 1944 рік. Фронт нестримно наближався. Наприкінці січня розгорнулася грандіозна Корсунь-Шевченківська битва, складовою частиною якої стали бої за Стеблів.
16 лютого 861-й стрілецький полк пішов у наступ на селище. Але гітлерівці вигідно окопалися на околиці, де височів скелястий берег Росі. В перших лавах атакуючих йшла рота капітана В. В. Чіковані, який під прикриттям туману повів десятьох своїх бійців в обхід, яром на околицю селища і вдарив у фланг противника. Це був сигнал до виступу. Вся рота піднялась в атаку, а за нею й інші. Бій зав’язався жорстокий. Він відіграв вирішальну роль. Оборона гітлерівців була зім’ята. Над Стеблевом замайорів червоний прапор свободи. Рота знищила близько 50 фашистів, 60 ворожих солдатів захопила в полон. Тут же було майже десять кулеметів, багато інших трофеїв. Поспішно відступаючи, вороги навіть не встигли знищити автомашини, дев’ять з них лишилися на вулиці з включеними моторами.
Населення радо зустріло визволителів, щиро запрошувало їх до хат обсохнути, обігрітись, але командир прийняв рішення продовжувати наступ. І рота пішла далі, переслідуючи вибитих із Стеблева гітлерівців.
Командування високо оцінило дії роти Чіковані, особливо її командира, якому було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Та через два тижні неподалік Звенигородки осколок ворожої міни обірвав життя славного сина грузинського народу. Пам’ять про Вахтанга Чіковані назавжди залишиться в серцях стеблівців. У музеї Нечуя-Левицького зберігаються документи про подвиг героя та його фотографії. Одну з вулиць міста названо його іменем. Влітку 1967 року мати Вахтанга Сусана Рухадзе, його сестра і брат на запрошення артілі їм. Чіковані відвідали місця останніх боїв Вахтанга. Завітали гостей до Стеблева. Сльози глибокої вдячності заважали їм дивитися на те, з якою любов’ю вшановують українці пам’ять про відважного сина грузинського народу.
29 липня 1941 року фашистські головорізи окупували Стеблів. Цехи бавовняної фабрики перетворили на стайню, ліквідували колгоспи, грабували населення. Активного організатора колгоспного руху П. Романця вони схопили на вулиці й піддали нелюдським катуванням: викололи очі, відрізали носа, повитягували з рук жили. Загинули від рук гестапівців С. Маршаленко, С. Рябчич, І. Садовський, І. Деректоренко, П. Суходольський, К. Хоменко, І. Шкляренко, П. Кайдаш, A. Лукашенко, О. Шкляренко, С. Костенко, К. Суходольський, 15-річні Маруся Гливенко та Ганна Очеретня. Фашисти полювали з собаками на жителів, особливо на молодь, щоб вивезти їх до Німеччини.
Та звірства і тортури не залякали стеблівців. Скоро ворог відчув силу народного гніву. Боротьбу очолив член підпільного «Комітету—103», що діяв у Корсуні, B. Р. Проскурин. Його вірним помічником став комсомолець П. Янчевський. На дорогах і базарах з’явилися листівки, зведення Радянського інформбюро. Прості радянські люди все робили, аби допомогти підпільникам наблизити час перемоги: організовували саботування наказів гітлерівців, зривали вивезення худоби до Німеччини, на гітлерівських складах влаштовували пожежі. Фашистам удалося натрапити на слід «Комітету—103» і заарештувати багатьох його членів. Були схоплені і розстріляні П. Заболотний, В. В. Кайдаш, В. Р. Проскурин, П. Янчевський.
Стеблівці свято бережуть світлу пам’ять про мужніх борців проти фашизму. їх імена викарбувані на пам’ятнику, що височить на братській могилі в центрі села. Ім’я П. Янчевського носить піонерська дружина восьмирічної школи № 21 2.
Настав знаменний 1944 рік. Фронт нестримно наближався. Наприкінці січня розгорнулася грандіозна Корсунь-Шевченківська битва, складовою частиною якої стали бої за Стеблів.
16 лютого 861-й стрілецький полк пішов у наступ на селище. Але гітлерівці вигідно окопалися на околиці, де височів скелястий берег Росі. В перших лавах атакуючих йшла рота капітана В. В. Чіковані, який під прикриттям туману повів десятьох своїх бійців в обхід, яром на околицю селища і вдарив у фланг противника. Це був сигнал до виступу. Вся рота піднялась в атаку, а за нею й інші. Бій зав’язався жорстокий. Він відіграв вирішальну роль. Оборона гітлерівців була зім’ята. Над Стеблевом замайорів червоний прапор свободи. Рота знищила близько 50 фашистів, 60 ворожих солдатів захопила в полон. Тут же було майже десять кулеметів, багато інших трофеїв. Поспішно відступаючи, вороги навіть не встигли знищити автомашини, дев’ять з них лишилися на вулиці з включеними моторами.
Населення радо зустріло визволителів, щиро запрошувало їх до хат обсохнути, обігрітись, але командир прийняв рішення продовжувати наступ. І рота пішла далі, переслідуючи вибитих із Стеблева гітлерівців.
Командування високо оцінило дії роти Чіковані, особливо її командира, якому було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу. Та через два тижні неподалік Звенигородки осколок ворожої міни обірвав життя славного сина грузинського народу. Пам’ять про Вахтанга Чіковані назавжди залишиться в серцях стеблівців. У музеї Нечуя-Левицького зберігаються документи про подвиг героя та його фотографії. Одну з вулиць міста названо його іменем. Влітку 1967 року мати Вахтанга Сусана Рухадзе, його сестра і брат на запрошення артілі їм. Чіковані відвідали місця останніх боїв Вахтанга. Завітали гостей до Стеблева. Сльози глибокої вдячності заважали їм дивитися на те, з якою любов’ю вшановують українці пам’ять про відважного сина грузинського народу.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Стеблів, смт, Корсунь-Шевченківський район, Черкаська область
СТЕБЛІВ — с-ще міськ. типу Корсунь-Шевченківського р-ну Черкаської області. Розташов. на р. Рось (прит. Дніпра), до якої в межах населеного пункту впадають праві притоки Пороховиця (Боровиця) та Хоробра. Населення 4,3 тис. осіб (1999).
Попередником С. є давньоруське городище в урочищі Замок (площею бл. 1 га, зруйноване, датується 11 — 1-ю пол. 13 ст.).
Уперше "стеблівці" згадуються під 1602. Як містечко Корсунського староства Київського воєводства С. згадується в люстрації 1616. Із 1648 — у складі Війська Запорозького, центр сотні (відома з 1654) Корсунського полку. Під час Правобережного повстання 1664—1665 польсько-татар. військо на чолі зі С.Чарнецьким здобуло штурмом і сплюндрувало С. Містечко остаточно знелюдніло після "згону" жителів Правобереж. Наддніпрянщини на Лівобережжя (1678—79). Стало знову заселятися в 1680-ті рр. у зв’язку з відродженням козацтва на Правобережжі, із 1685 — центр сотні Богуславського полку. Місц. мешканці підтримали повстання С.Палія (1702 місто здобув полк. З.Іскра). Із 1704 С. контролювали влада Гетьманщини та рос. війська. 1712 мешканців містечка під час другого "Великого згону" переселили на Лівобережжя. Після 1714, коли Пд. Київщина повернулася під владу Речі Посполитої, С. знову почав заселятися. Містечко стало власністю кн. Юзефа-Олександра Яблоновського, а згодом — його сина кн. Августа-Доброгоста (у правосл. хрещенні — Миколая) Яблоновського — відомого козакофіла. По смерті останнього С. перейшов до рук князів Воронецьких.
Після 2-го поділу Речі Посполитої (1793; див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) С. — у Рос. імперії. Із 1797 він входив до складу Богуславського, а з 1837 — Канівського повіту Київської губернії. 1812 князі Воронецькі продали містечко С.Головинському, який спорудив тут суконну ф-ку (1845), а також невеликі цукровий, борошномельний та ливарний з-ди. 1878 містечко перейшло до рук поміщиків-росіян (спочатку — Паншина, а на поч. 20 ст. — Талантова). 1897 тут мешкало 5746 осіб, із них 1472 — євреї.
1931 споруджено Стеблівську ГЕС. 1936 С. отримав статус с-ща міського типу (підтверджений 1960). Окупований гітлерівцями з 29 липня 1941 до 16 лютого 1944.
У С. народилися І.Нечуй-Левицький і В.Авраменко. Із 1968 діє будинок-музей І.Нечуя-Левицького.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 23 гостей