Ратне, смт, Волинська обл, Україна
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Ратне, смт, Волинська обл, Україна
РАТНЕ – с-ще міськ. типу Волинської області, райцентр. Розташов. на р. Прип'ять. Населення 9375 осіб (2010).
За археологічними даними, Ратне виникло наприкінці 11 ст.
У договорі польс. короля Казимира III Великого із рус. і литов. князями 1366 щодо розмежування польс. та литов. володінь на Волині у переліку міст зазначається Р., яке відходило до Польщі. У 14 – 1-й половині 15 ст. Р. було центром однойменного князівства (княжив, зокрема, Федір Ольгердович, далі за королівським привілеєм 1433 представники роду Сангушків, які і після ліквідації князівства володіли містом).
У результаті литовсько-польс. боротьби за волин. землі 1432 Р. відійшло до Речі Посполитої, будучи приєднаним в адм. відношенні до Холмської землі та залишаючись на деякий час центром повіту. 1440 Р. отримало магдебурзьке право.
На поч. 16 ст. Ратненський повіт було приєднано до Холмського, відтоді і аж до часу 3-го поділу Польщі 1795 місто належало до королівських володінь та було адміністративним центром однойменного староства. Статус королівщини зумовлював наявність королів. старостинської адміністрації поряд із власне міськ. органами.
Місто в 15–16 ст. складалося з фортеці та неукріпленої частини з гарнізоном до 30-ти осіб. Разом із магдебургією Р. отримало дозвіл на проведення щорічного ярмарку, по вівторках відбувалися торги.
Після 3-го поділу Речі Посполитої 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Р. відійшло до Російської імперії і стало частиною Ковельського пов. Волинської губернії. Воно було ареною бойових дій під час Війни 1812, польського повстання 1830–1831.
Із серед. 19 ст. відбувався інтенсивний розвиток міста, не в останню чергу завдяки дорозі Ковель – Брест-Литовськ (нині м. Брест, Білорусь).
Р. зазнало відчутних матеріальних і людських втрат у результаті Першої світової війни. 1915–18 у місті перебували австро-нім. війська.
1919 – неодноразові захоплення Р. польс. та рад. військами. Остаточно територіальна приналежність Р. до Польщі була закріплена Ризьким мирним договором між РСФРР і УСРР та Польщею 1921. Р. отримало статус міста (у складі Волинського воєводства).
Між світ. війнами в місті діяли осередки "Просвіти", політичних партій (Українського національно-демократичного об'єднання, Комуністичної партії Західної України та ін.), читальня. Р. стало також чільним торговельним центром Волині.
Р. було зайняте частинами Червоної армії (23 вересня 1939) і відійшло до УРСР. В результаті радянських економічних та адміністративних перетворень Р. стало с-щем міськ. типу з 1940 і райцентром (1940–62 та з 1965).
Р. було окуповане гітлерівцями з 28 червня 1941 по 18 липня 1944.
Р. та його околиці стали районом дій загонів Української повстанської армії (Р. входило до військ. округи "Турів", військ. надрайону "Кодак"). Так, 1943 УПА прогнала нім. адміністрацію в місті та прилеглих районах і перевела його під кер-во своєї госп. адміністрації. Діяльність УПА користувалася значною підтримкою місц. населення і спротив тривав до серед. 1950-х рр.
Пам'ятки: городище 12–14 ст., церква Різдва Пресвятої Богородиці (1793).
Уродженцем Ратного є археолог С.Гамченко.
За археологічними даними, Ратне виникло наприкінці 11 ст.
У договорі польс. короля Казимира III Великого із рус. і литов. князями 1366 щодо розмежування польс. та литов. володінь на Волині у переліку міст зазначається Р., яке відходило до Польщі. У 14 – 1-й половині 15 ст. Р. було центром однойменного князівства (княжив, зокрема, Федір Ольгердович, далі за королівським привілеєм 1433 представники роду Сангушків, які і після ліквідації князівства володіли містом).
У результаті литовсько-польс. боротьби за волин. землі 1432 Р. відійшло до Речі Посполитої, будучи приєднаним в адм. відношенні до Холмської землі та залишаючись на деякий час центром повіту. 1440 Р. отримало магдебурзьке право.
На поч. 16 ст. Ратненський повіт було приєднано до Холмського, відтоді і аж до часу 3-го поділу Польщі 1795 місто належало до королівських володінь та було адміністративним центром однойменного староства. Статус королівщини зумовлював наявність королів. старостинської адміністрації поряд із власне міськ. органами.
Місто в 15–16 ст. складалося з фортеці та неукріпленої частини з гарнізоном до 30-ти осіб. Разом із магдебургією Р. отримало дозвіл на проведення щорічного ярмарку, по вівторках відбувалися торги.
Після 3-го поділу Речі Посполитої 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) Р. відійшло до Російської імперії і стало частиною Ковельського пов. Волинської губернії. Воно було ареною бойових дій під час Війни 1812, польського повстання 1830–1831.
Із серед. 19 ст. відбувався інтенсивний розвиток міста, не в останню чергу завдяки дорозі Ковель – Брест-Литовськ (нині м. Брест, Білорусь).
Р. зазнало відчутних матеріальних і людських втрат у результаті Першої світової війни. 1915–18 у місті перебували австро-нім. війська.
1919 – неодноразові захоплення Р. польс. та рад. військами. Остаточно територіальна приналежність Р. до Польщі була закріплена Ризьким мирним договором між РСФРР і УСРР та Польщею 1921. Р. отримало статус міста (у складі Волинського воєводства).
Між світ. війнами в місті діяли осередки "Просвіти", політичних партій (Українського національно-демократичного об'єднання, Комуністичної партії Західної України та ін.), читальня. Р. стало також чільним торговельним центром Волині.
Р. було зайняте частинами Червоної армії (23 вересня 1939) і відійшло до УРСР. В результаті радянських економічних та адміністративних перетворень Р. стало с-щем міськ. типу з 1940 і райцентром (1940–62 та з 1965).
Р. було окуповане гітлерівцями з 28 червня 1941 по 18 липня 1944.
Р. та його околиці стали районом дій загонів Української повстанської армії (Р. входило до військ. округи "Турів", військ. надрайону "Кодак"). Так, 1943 УПА прогнала нім. адміністрацію в місті та прилеглих районах і перевела його під кер-во своєї госп. адміністрації. Діяльність УПА користувалася значною підтримкою місц. населення і спротив тривав до серед. 1950-х рр.
Пам'ятки: городище 12–14 ст., церква Різдва Пресвятої Богородиці (1793).
Уродженцем Ратного є археолог С.Гамченко.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Ратне, смт, Волинська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Ратне, Ратнівський район, Волинська область
Ратне — селище міського типу, центр району. Розташоване за 126 км від обласного центру Луцька і за 22 км від найближчої залізничної станції Заболоття. Через селище проходить шосейна магістраль Київ—Луцьк—Ковель—Брест. Асфальтовими та грунтовими шляхами, по яких курсують автобуси, воно сполучається з багатьма містами і селами області. Річка Прип’ять, що протікає тут, поділяє селище на дві частини — Старе і Нове Ратне. Населення —5,1 тис. чоловік. Рагнівській селищній Раді підпорядковані села Комарове, Конище, Прохід, Старостине.
Після возз’єднання західноукраїнських земель з УРСР Ратне у 1940 році було віднесено до селищ міського типу і стало районним центром. Згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Волинської області» від 30 грудня 1962 року воно перестало бути районним центром і ввійшло до складу Камінь-Каширського району, а з 1965 року знову стало центром Ратнівського району.
Найдавніші сліди перебування людини на території Ратного сягають доби бронзи (II тисячоліття до н. е.). Тут виявлено також матеріали часів Київської Русі.
Перші писемні відомості про Ратне належать до кінця XII — початку XIII століття. В давньоруських документах воно згадується під різними назвами — «Ратное», «Ратно», «Ратев», «Ратинь» В ті часи це було прикордонне місто Галицько-Волинського князівства, де постійно перебувало військо (рать). Звідси походить назва селища. В XIII столітті на території Старого Ратного був побудований монастир.
Під час татаро-монгольської навали військо Батия захопило Волинь. Один з його загонів підійшов до Ратного. Жителі міста мужньо зустріли ворога і завдали йому нищівного удару. Але нові загони татар приступом взяли Ратне і, як свідчить літописець, «вчинили багато лиха християнам».
Ратне, Ратнівський район, Волинська область
Ратне — селище міського типу, центр району. Розташоване за 126 км від обласного центру Луцька і за 22 км від найближчої залізничної станції Заболоття. Через селище проходить шосейна магістраль Київ—Луцьк—Ковель—Брест. Асфальтовими та грунтовими шляхами, по яких курсують автобуси, воно сполучається з багатьма містами і селами області. Річка Прип’ять, що протікає тут, поділяє селище на дві частини — Старе і Нове Ратне. Населення —5,1 тис. чоловік. Рагнівській селищній Раді підпорядковані села Комарове, Конище, Прохід, Старостине.
Після возз’єднання західноукраїнських земель з УРСР Ратне у 1940 році було віднесено до селищ міського типу і стало районним центром. Згідно з Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Волинської області» від 30 грудня 1962 року воно перестало бути районним центром і ввійшло до складу Камінь-Каширського району, а з 1965 року знову стало центром Ратнівського району.
Найдавніші сліди перебування людини на території Ратного сягають доби бронзи (II тисячоліття до н. е.). Тут виявлено також матеріали часів Київської Русі.
Перші писемні відомості про Ратне належать до кінця XII — початку XIII століття. В давньоруських документах воно згадується під різними назвами — «Ратное», «Ратно», «Ратев», «Ратинь» В ті часи це було прикордонне місто Галицько-Волинського князівства, де постійно перебувало військо (рать). Звідси походить назва селища. В XIII столітті на території Старого Ратного був побудований монастир.
Під час татаро-монгольської навали військо Батия захопило Волинь. Один з його загонів підійшов до Ратного. Жителі міста мужньо зустріли ворога і завдали йому нищівного удару. Але нові загони татар приступом взяли Ратне і, як свідчить літописець, «вчинили багато лиха християнам».
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Ратне, смт, Волинська обл, Україна
Частина ІІ
Після третього поділу Польщі в 1795 році Ратне разом із Західною Волинню відійшло до Росії. Населення міста визволилося від ненависного польсько-шляхетського панування і возз’єдналося з основною частиною українського народу.
Під час Вітчизняної війни 1812 року Ратне було ареною воєнних дій. Біля міста стояли головні сили австрійської дивізії Зігенталя, що входила до складу наполеонівської армії. Потіснивши ворога, в липні через Ратне пройшла 3-а російська армія під командуванням генерала О. П. Тормасова, яка рушила на Кобрин і Брест. Вона оточила ворожу бригаду генерала Кленгеля і примусила її капітулювати. На початку вересня 1812 року російські війська під натиском переважаючих сил противника змушені були відступити до лінії річки Стиру. Ратне було захоплено ворогом. Проте незабаром, з’єднавшись під Луцьком, війська 3-ї російської армії і дунайська армія під командуванням П. В. Чичагова перейшли в наступ на широкому фронті і завдали ворогові нищівного удару. 18 вересня місто було визволено.
Ратне зазнало великих руйнувань, але відбудовувалось дуже повільно. Населення його в цей час становило близько 2 тис. чоловік. Більшість жителів міста працювала в сільському господарстві, частина займалася кустарними промислами, торгівлею, сплавом лісу та хліба. Після реформи 1861 року, яка дала поштовх роз витку капіталізму, в Ратному виникло кілька невеликих капіталістичних підприємств. У 1868 році тут була маслоробня, 2 шкіряні, пивоварний і цегельний заводи. Щорічно в місті відбувалося 6 ярмарків, на які привозилося товару на суму понад 200 тис. карбованців.
Швидкими темпами зростало населення Ратного. У 1910 році воно становило 4035 чоловік. З розвитком капіталізму поглибився процес класової диференціації, внаслідок чого основна частина жителів позбавлялася свого головного джерела існування — землі і розорялася, а їх земельні наділи потрапляли до рук великих землевласників. Деякі поміщики мали по 1000 і більше десятин. Так, поміщиці С. Вофташ належало 1700 га кращих земель, графині Горайській — 1800 гектарів.
Погано було в місті з медичним обслуговуванням. Лише в 1907 році тут відкрили, земську лікарню. Голод, хвороби, висока смертність були невід’ємними супутниками життя більшості населення Ратного за капіталізму.
Після третього поділу Польщі в 1795 році Ратне разом із Західною Волинню відійшло до Росії. Населення міста визволилося від ненависного польсько-шляхетського панування і возз’єдналося з основною частиною українського народу.
Під час Вітчизняної війни 1812 року Ратне було ареною воєнних дій. Біля міста стояли головні сили австрійської дивізії Зігенталя, що входила до складу наполеонівської армії. Потіснивши ворога, в липні через Ратне пройшла 3-а російська армія під командуванням генерала О. П. Тормасова, яка рушила на Кобрин і Брест. Вона оточила ворожу бригаду генерала Кленгеля і примусила її капітулювати. На початку вересня 1812 року російські війська під натиском переважаючих сил противника змушені були відступити до лінії річки Стиру. Ратне було захоплено ворогом. Проте незабаром, з’єднавшись під Луцьком, війська 3-ї російської армії і дунайська армія під командуванням П. В. Чичагова перейшли в наступ на широкому фронті і завдали ворогові нищівного удару. 18 вересня місто було визволено.
Ратне зазнало великих руйнувань, але відбудовувалось дуже повільно. Населення його в цей час становило близько 2 тис. чоловік. Більшість жителів міста працювала в сільському господарстві, частина займалася кустарними промислами, торгівлею, сплавом лісу та хліба. Після реформи 1861 року, яка дала поштовх роз витку капіталізму, в Ратному виникло кілька невеликих капіталістичних підприємств. У 1868 році тут була маслоробня, 2 шкіряні, пивоварний і цегельний заводи. Щорічно в місті відбувалося 6 ярмарків, на які привозилося товару на суму понад 200 тис. карбованців.
Швидкими темпами зростало населення Ратного. У 1910 році воно становило 4035 чоловік. З розвитком капіталізму поглибився процес класової диференціації, внаслідок чого основна частина жителів позбавлялася свого головного джерела існування — землі і розорялася, а їх земельні наділи потрапляли до рук великих землевласників. Деякі поміщики мали по 1000 і більше десятин. Так, поміщиці С. Вофташ належало 1700 га кращих земель, графині Горайській — 1800 гектарів.
Погано було в місті з медичним обслуговуванням. Лише в 1907 році тут відкрили, земську лікарню. Голод, хвороби, висока смертність були невід’ємними супутниками життя більшості населення Ратного за капіталізму.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Ратне, смт, Волинська обл, Україна
Частина ІІІ
В липні 1960 року на базі об’єднання лісгоспу і ліспромгоспу було створено лісгоспзаг. На його території розташовані 7 лісництв, лісохімічний, смолоскипидарний заводи, 2 механічні майстерні, автоколона і склад. В лісгоспзагу працює 735 постійних робітників і службовців та 270 сезонних робітників. Лісгоспзаг проводить великі роботи по відновленню лісів. Так, за післявоєнний час тут було посаджено лісних культур на площі 9 тис. га. Значні роботи проведено також по осушенню заболочених площ, яких на території лісгоспзагу у 1961 році налічувалося 13,6 тис. га. На кінець 1967 року осушено близько 2 тис. га. Всі трудомісткі роботи в лісгоспзагу механізовані. Кількість механізмів постійно збільшується. У 1965 році тут налічувалися 21 автомашина, 27 тракторів, 125 бензопил «Дружба» і 8 електростанцій. Обсяг робіт, виконаних підприємством у 1965 році, становив 926,5 тис. крб. Протягом 1965—1967 рр. на новобудови країни звідси відправлено 45 тис. куб. м лісоматеріалів.
Працівники лісгоспзагу завдяки впровадженню нової технології і високій продуктивності праці систематично перевиконують свої виробничі завдання. Рік у рік збільшується число новаторів і передовиків виробництва. За високі показники в роботі лісничий І. П. Сулева, тракторист А. Н. Толовій та інші були нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора, лісничому А. Л. Дмитруку присвоєно звання заслуженого лісівника УРСР. З кожним днем на підприємстві поширюється рух за звання колективу комуністичної праці. Цього високого звання удостоєно Ратнівське лісництво, а 6 бригадирів і 63 робітники стали ударниками комуністичної праці.
Значних успіхів досягли ратнівці в галузі сільськогосподарського виробництва. За роки п’ятирічок і з виконанням семирічного плану розвитку народного господарства колгосп Ратного зміцнів і зріс. За цей час у ньому створено міцну технічну базу, яка забезпечує своєчасний обробіток землі і збір врожаю. В колгоспі в 1968 році налічувалося 11 тракторів, 4 зернові комбайни, 11 вантажних автомашин та багато іншої техніки. Всі трудомісткі процеси повністю механізовано.
Потужна техніка дала змогу збільшити площі посівів сільськогосподарських культур. У 1968 році колгосп засіяв лише пшеницею 140 га. Поліпшився і догляд за посівами. На поля було вивезено понад 15 тис. тонн місцевих добрив, внаслідок чого значно збільшилась урожайність культур. Так, у 1968 році було зібрано пшениці по 20 цнт з гектара, цукрових буряків — по 260 цнт, картоплі — по 156 цнт. Зростання врожайності та кормової бази стало поштовхом до зміцнення тваринництва. В 1968 році в колгоспі налічувалось 1004 голови великої рогатої худоби.
В липні 1960 року на базі об’єднання лісгоспу і ліспромгоспу було створено лісгоспзаг. На його території розташовані 7 лісництв, лісохімічний, смолоскипидарний заводи, 2 механічні майстерні, автоколона і склад. В лісгоспзагу працює 735 постійних робітників і службовців та 270 сезонних робітників. Лісгоспзаг проводить великі роботи по відновленню лісів. Так, за післявоєнний час тут було посаджено лісних культур на площі 9 тис. га. Значні роботи проведено також по осушенню заболочених площ, яких на території лісгоспзагу у 1961 році налічувалося 13,6 тис. га. На кінець 1967 року осушено близько 2 тис. га. Всі трудомісткі роботи в лісгоспзагу механізовані. Кількість механізмів постійно збільшується. У 1965 році тут налічувалися 21 автомашина, 27 тракторів, 125 бензопил «Дружба» і 8 електростанцій. Обсяг робіт, виконаних підприємством у 1965 році, становив 926,5 тис. крб. Протягом 1965—1967 рр. на новобудови країни звідси відправлено 45 тис. куб. м лісоматеріалів.
Працівники лісгоспзагу завдяки впровадженню нової технології і високій продуктивності праці систематично перевиконують свої виробничі завдання. Рік у рік збільшується число новаторів і передовиків виробництва. За високі показники в роботі лісничий І. П. Сулева, тракторист А. Н. Толовій та інші були нагороджені орденом Трудового Червоного Прапора, лісничому А. Л. Дмитруку присвоєно звання заслуженого лісівника УРСР. З кожним днем на підприємстві поширюється рух за звання колективу комуністичної праці. Цього високого звання удостоєно Ратнівське лісництво, а 6 бригадирів і 63 робітники стали ударниками комуністичної праці.
Значних успіхів досягли ратнівці в галузі сільськогосподарського виробництва. За роки п’ятирічок і з виконанням семирічного плану розвитку народного господарства колгосп Ратного зміцнів і зріс. За цей час у ньому створено міцну технічну базу, яка забезпечує своєчасний обробіток землі і збір врожаю. В колгоспі в 1968 році налічувалося 11 тракторів, 4 зернові комбайни, 11 вантажних автомашин та багато іншої техніки. Всі трудомісткі процеси повністю механізовано.
Потужна техніка дала змогу збільшити площі посівів сільськогосподарських культур. У 1968 році колгосп засіяв лише пшеницею 140 га. Поліпшився і догляд за посівами. На поля було вивезено понад 15 тис. тонн місцевих добрив, внаслідок чого значно збільшилась урожайність культур. Так, у 1968 році було зібрано пшениці по 20 цнт з гектара, цукрових буряків — по 260 цнт, картоплі — по 156 цнт. Зростання врожайності та кормової бази стало поштовхом до зміцнення тваринництва. В 1968 році в колгоспі налічувалось 1004 голови великої рогатої худоби.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Ратне, смт, Волинська обл, Україна
РАТНО, містечко, Ковельський пов., Гірницька вол.,
52 км. від м. Ковля, при р. Прип’яті і її притоках, над шосою Ковель-Берестя (Брест). Містечко положене в околиці заболоченій і нездоровій, в забагненій і часами недоступній долині Прип’яті. В кінці 19 ст. в містечку Ратні
було 371 домів і 5,085 жителів, дві церкви, костел, синагога і жидівський дім молитви. Початки Ратна, як оселі,
губляться в далекій минувшині середньовіччя, коли там
був укріплений город над такою важливою торговою артерією, як р. Прип’ять. Потверджує велике стратегічне
значення Р. експансія польського короля Казимира (1340-
1370 pp.), який провадив агресивну політику до Волинсько-Галицької держави і по смерті короля Юрія II, глибоко врізався т. зв. „Ратенським клином” вздовж р. Прип’яті на схід аж до города Ветли. Таким чином вузькою
смугою малодоступних теренів відділив він воюючу тоді
з Польщею Литву від Волині, як рівнож здобув собі доступ до водяного шляху на схід аж до Дніпра.
В 1433 р. за часів кн. Льва Свидригайла Ратно належало до кн. Сангушків (Архів Сангушків, том І, стор. 32). В 1441 і 1443 pp. місто і укріплене городище все належить до тих же Сангушків. В 16 ст. засновано там Ратенське староство. В 1564 р. Ратно було центром Ратенського староства, в 1635 р. згадується там „Причистенська церква”, крім другої т. зв. „Замкової”. В тому ж році бургомістром Р. був Грицько Турмин, а в містечку були тоді такі назви вулиць: — Занітецька, Засторонецька, а священиком був Михайло Кульчицький (Акти Вил. Арх. Ком. том 23, стор. 29, вступ Пл віденського; Архів Ю.З.Р. ч. І, том 6, стор. 657).
Від кн. Сангушків по 1537 р. Ратно перейшло до господаря — короля (Архів Сангушків, том 4, стор. 109). Друга церква в Р. Рождества побудована в 1614 р. Під час „ліквідації унії”, місцеві міщани і селяни виказали сильний опір, міцно тримаючись греко-католицького обряду. Серед місцевого населення заховався переказ, що колись перед побудованням замку була там невелика оселя рибалок і перевізників над р. Прип’яттю. Сама назва Ратна промовляє за тим, що був вартовий пункт на заході Прип’яті, обсаджений колись ратними людьми (військом).
В половині 16 ст. Ратно вже було містечком і платили з нього 3 гривни державного податку, від 71 ремісників платили по 4 гроші, від 17 перекупів солі по 6 грошів і від 3 попів по 2 флорини, від млина 12 грош., від жидів по 60 флоринів. В 16 ст., а можливо і раніше, в Р. була окрема православна парохія і при ній згадується „воскресенський” піп. До містечка належали села Гірники і Комарово, а до т. зв. Ратенського староства належало понад 20 сіл з їх доходами з корчм, мостів і млинів. За переписом 1911 р. в Ратні було 5,085 жителів, міщанська управа, пошта, земська поштова станція, суд, земська лічниця, акушерка, аптека, аптечний склад, 24 крамниці, 2 ресторани, 8 ярмарків річно. В тому ж часі до великої зем. власности в Р. належало до поміщика Софії Войташ — 1,412 десятин. Над р. Прип’яттю на високій, підсипаній горбовині, оточеній з усіх сторін непрохідними болотами заховалося старе ратенське городище, яке до цього часу не було досліджене. (Любомирський. Ратно. Бібліотека Варшавська. 1855 p., том II, стор. 209, 232; А. Бужанський. Прип’ять і її допливи. Праці Інституту Дослідів Волині. Канада, Вінніпег 1966 p., Н. Теодорович. Описаниє Церквей і приходов Волинської Єпархії. Ковельский уєзд Ратно). В 1933 р. Ковельське староство, не дивлячись на спротив міщан Ратна, забрало цінні пергаміни, що переховувались в церкві і міщанській управі. Документи ці підтверджували права місцевих міщан на грунти і привилеї надані їм в 15 і 16 столітті. (Мова о пергамінових документах старо-руських).
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
В 1433 р. за часів кн. Льва Свидригайла Ратно належало до кн. Сангушків (Архів Сангушків, том І, стор. 32). В 1441 і 1443 pp. місто і укріплене городище все належить до тих же Сангушків. В 16 ст. засновано там Ратенське староство. В 1564 р. Ратно було центром Ратенського староства, в 1635 р. згадується там „Причистенська церква”, крім другої т. зв. „Замкової”. В тому ж році бургомістром Р. був Грицько Турмин, а в містечку були тоді такі назви вулиць: — Занітецька, Засторонецька, а священиком був Михайло Кульчицький (Акти Вил. Арх. Ком. том 23, стор. 29, вступ Пл віденського; Архів Ю.З.Р. ч. І, том 6, стор. 657).
Від кн. Сангушків по 1537 р. Ратно перейшло до господаря — короля (Архів Сангушків, том 4, стор. 109). Друга церква в Р. Рождества побудована в 1614 р. Під час „ліквідації унії”, місцеві міщани і селяни виказали сильний опір, міцно тримаючись греко-католицького обряду. Серед місцевого населення заховався переказ, що колись перед побудованням замку була там невелика оселя рибалок і перевізників над р. Прип’яттю. Сама назва Ратна промовляє за тим, що був вартовий пункт на заході Прип’яті, обсаджений колись ратними людьми (військом).
В половині 16 ст. Ратно вже було містечком і платили з нього 3 гривни державного податку, від 71 ремісників платили по 4 гроші, від 17 перекупів солі по 6 грошів і від 3 попів по 2 флорини, від млина 12 грош., від жидів по 60 флоринів. В 16 ст., а можливо і раніше, в Р. була окрема православна парохія і при ній згадується „воскресенський” піп. До містечка належали села Гірники і Комарово, а до т. зв. Ратенського староства належало понад 20 сіл з їх доходами з корчм, мостів і млинів. За переписом 1911 р. в Ратні було 5,085 жителів, міщанська управа, пошта, земська поштова станція, суд, земська лічниця, акушерка, аптека, аптечний склад, 24 крамниці, 2 ресторани, 8 ярмарків річно. В тому ж часі до великої зем. власности в Р. належало до поміщика Софії Войташ — 1,412 десятин. Над р. Прип’яттю на високій, підсипаній горбовині, оточеній з усіх сторін непрохідними болотами заховалося старе ратенське городище, яке до цього часу не було досліджене. (Любомирський. Ратно. Бібліотека Варшавська. 1855 p., том II, стор. 209, 232; А. Бужанський. Прип’ять і її допливи. Праці Інституту Дослідів Волині. Канада, Вінніпег 1966 p., Н. Теодорович. Описаниє Церквей і приходов Волинської Єпархії. Ковельский уєзд Ратно). В 1933 р. Ковельське староство, не дивлячись на спротив міщан Ратна, забрало цінні пергаміни, що переховувались в церкві і міщанській управі. Документи ці підтверджували права місцевих міщан на грунти і привилеї надані їм в 15 і 16 столітті. (Мова о пергамінових документах старо-руських).
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
- drapieznik
- Повідомлень: 444
- З нами з: 26 червня 2020, 05:00
- Стать: Чоловік
- Звідки: Львів
- Дякував (ла): 23 рази
- Подякували: 469 разів
Re: Ратне, смт, Волинська обл, Україна
На сайті https://www.szukajwarchiwach.gov.pl/ серед численних колекцій лінків на цифрові копії документальних стародавніх раритетів є зокрема Rejestry poborowe woj. bełskiego i ruskiego ХVI століття (з АГАДу) - переглядаючи я виявив шо белзьким воєводством тут не пахне, а фактично згадане джерело починається з описів Холмської землі; перші п'ять років описів (1505,1506, 1507, 1508, 1510) є доволі зближеними й записані готикою латиною у версії швабахи та фрактури. Для людини яка звикла до "нормальних" букв латинського алфавіту готика буде чимось на рівні шрифту з дому вар'ятів (психлікарні..), де немов його винахідник доклав усіх зусиль спотворити первісні символи до невпізнаваності, вважаючи що численні закрутки, спрощення та переіначування - це окраса стилістики..
https://www.szukajwarchiwach.gov.pl/en/ ... i=17711575
Вже в заголовку видніється назва Rathnen,
а на наступній сторінці - перелік платників "податків" з міста Ратно (opidum Rathno). Цей населений пункт знайти не складно на картах ,як й навколишні села:
https://www.google.com.ua/maps/place/Ра ... &entry=ttu
В переліку зокрема згадані:
Roman, Mikita, Czech, Stepan Hriniecz, Boiarzyn, Hawrilo, Lukian, Serui, Sidor, Ivanko;
Ivan Malischovicz (1505, 1508, 1510), в інших роках трошки інакше записаний: Ivan Maleschovicz (1506), Ivanko Malischovicz (1507).
я думав продовжувати але шукаючи імя Nieliep в гуглі натрапив на його згадку в статті пані професор Ірени Митнік з Варшави http://www.ukraina.uw.edu.pl/node/58 , яка фактично раніше опрацювала даний матеріал, залучивши додаткові джерела й проаналізувала формування імен та прізвищ в ту епоху: (це прямий лінк на статтю у форматі файлу pdf)
https://www.google.com/url?sa=t&rct=j&q ... i=89978449
PS - я би порадив ше книжку Михайла Худаша - часів совка (але тим не менше - цінну та цікаву монографію "З історії української антропонімії.-К.,1977") https://shron1.chtyvo.org.ua/Khudash_My ... q87lilhg80
https://www.szukajwarchiwach.gov.pl/en/ ... i=17711575
Вже в заголовку видніється назва Rathnen,
а на наступній сторінці - перелік платників "податків" з міста Ратно (opidum Rathno). Цей населений пункт знайти не складно на картах ,як й навколишні села:
https://www.google.com.ua/maps/place/Ра ... &entry=ttu
В переліку зокрема згадані:
Roman, Mikita, Czech, Stepan Hriniecz, Boiarzyn, Hawrilo, Lukian, Serui, Sidor, Ivanko;
Ivan Malischovicz (1505, 1508, 1510), в інших роках трошки інакше записаний: Ivan Maleschovicz (1506), Ivanko Malischovicz (1507).
Далі йдуть різні села регіону
https://www.google.com/url?sa=t&rct=j&q ... i=89978449
PS - я би порадив ше книжку Михайла Худаша - часів совка (але тим не менше - цінну та цікаву монографію "З історії української антропонімії.-К.,1977") https://shron1.chtyvo.org.ua/Khudash_My ... q87lilhg80
Востаннє редагувалось 13 серпня 2023, 18:09 користувачем drapieznik, всього редагувалось 6 разів.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 18 гостей