ПРИЛУКИ, місто, Чернігівська обл, Україна
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
ПРИЛУКИ, місто, Чернігівська обл, Україна
ПРИЛУКИ — місто обласного підпорядкування Чернігівської області, райцентр. Розташов. на березі р. Удай (притока Сули, бас. Дніпра). Населення 59,2 тис. осіб (2010).
Попередником сучасного міста був давньорус. «город» Прилук, який вперше згадується в «Повчанні» Володимира Мономаха в описі подій 1085. Його рештками є зруйноване городище на території парку і ринку. Прилук належав Переяславському князівству. 1092 і 1139 його палили половці. Прилук припинив існування після монголо-татарської навали. Припущення про відбудову Прилук в 15 ст. ґрунтується лише на згадці в грамоті кн. Семена Олельковича 1459; проте із грамоти не зрозуміло: йдеться про населений пункт чи урочище.
П. були відновлені кн. Олександром Вишневецьким (див. Вишневецькі) 1592. 1603 місто було спалено рос. військами під час прикордонного конфлікту (територія була спірною між Річчю Посполитою і Рос. д-вою). 1617 згадуються Старі Прилуки і Нові Прилуки (імовірно, замок із містом та передмістя). 1628 в місті було 40 димів. У 17—18 ст. П. перетворилися на значний торгово-ремісничий центр із населенням бл. 7,5 тис. осіб (1781). Із 1633 діяли цехи. Тричі на рік відбувалися ярмарки. Вже в 17 ст. сформувалися осн. частини поселення: замок і власне місто (вони мали потужні дерево-земляні фортифікації, які занепали після 1781) та неукріплені передмістя, які протягом 18 ст. утворили видовжену паралельно Удаю смугу. 1648—1781 П. були центром Прилуцького полку і сотні, ратушним містом (див. Ратуша). Під час Північної війни 1700—1721 в листопаді—грудні 1708 місто було окуповане швед. військами. Із 1782 — повітове місто Чернігівського намісництва, із 1797 — Малоросійської губернії, із 1802 — Полтавської губернії. 1802 було затверджено проект перепланування міста, який почав реалізовуватися після пожежі 1831. У серед. 19 ст. з’явилася пром-сть, розвиткові якої сприяло прокладення 1893 залізниці. На поч. 20 ст. в місті було 20 пром. підпр-в, серед яких вирізнялися 3 тютюнові ф-ки (від найстарішої з них, заснованої 1889, веде родовід найвідоміше підпр-во сучасних П. — тютюнова компанія «ВАТ-Прилуки»). Наприкінці 19 ст. в П. було кілька навч. закладів, у т. ч. г-зія, 7 церков, 2 синагоги; розпочато спорудження театру. Про динамічний розвиток міста свідчить зростання чисельності його населення (1846 — 8,5 тис., 1897 — 18,3 тис., 1925 — 24,9 тис. осіб).
Після повалення самодержавства влада в П. не раз змінювалася. 1 грудня 1919 було остаточно встановлено рад. владу. 1923—30 місто — центр Прилуцької округи. Із 1932 — у складі Черніг. обл. Гітлерівська окупація тривала з 18 вересня 1941 по 19 вересня 1943. У місті діяли 2 молодіжні підпільні групи.
У П. народилися Я.А.Маркович, педагог, ректор Моск. ун-ту А.А.Антонський-Прокопович, П.Білецький-Носенко, письменниця Л.Забашта, актор М.Яковченко, дослідник арх-ри В.Самойлович. Для міста багато зробили представники Горленків і Ґалаґанів, І.М.Скоропадський (див. Скоропадські).
Архіт. пам´ятки: будинок полкової канцелярії (потім — полкової скарбниці; поч. 18 ст.), Спасо-Преображенський собор (1720), Свято-Миколаївська церква (1720), собор Різдва Богородиці (1806), Стрітенський собор (1889). Серед пам´ятників — монумент на честь 900-річчя Прилук (1992). Археол. пам´ятки: поселення та курган епохи бронзи, поселення черняхівської культури, культ. шар давньорус. і ранньомодерного часу (11—13, 17—18 ст.). Діє краєзнавчий музей.
Попередником сучасного міста був давньорус. «город» Прилук, який вперше згадується в «Повчанні» Володимира Мономаха в описі подій 1085. Його рештками є зруйноване городище на території парку і ринку. Прилук належав Переяславському князівству. 1092 і 1139 його палили половці. Прилук припинив існування після монголо-татарської навали. Припущення про відбудову Прилук в 15 ст. ґрунтується лише на згадці в грамоті кн. Семена Олельковича 1459; проте із грамоти не зрозуміло: йдеться про населений пункт чи урочище.
П. були відновлені кн. Олександром Вишневецьким (див. Вишневецькі) 1592. 1603 місто було спалено рос. військами під час прикордонного конфлікту (територія була спірною між Річчю Посполитою і Рос. д-вою). 1617 згадуються Старі Прилуки і Нові Прилуки (імовірно, замок із містом та передмістя). 1628 в місті було 40 димів. У 17—18 ст. П. перетворилися на значний торгово-ремісничий центр із населенням бл. 7,5 тис. осіб (1781). Із 1633 діяли цехи. Тричі на рік відбувалися ярмарки. Вже в 17 ст. сформувалися осн. частини поселення: замок і власне місто (вони мали потужні дерево-земляні фортифікації, які занепали після 1781) та неукріплені передмістя, які протягом 18 ст. утворили видовжену паралельно Удаю смугу. 1648—1781 П. були центром Прилуцького полку і сотні, ратушним містом (див. Ратуша). Під час Північної війни 1700—1721 в листопаді—грудні 1708 місто було окуповане швед. військами. Із 1782 — повітове місто Чернігівського намісництва, із 1797 — Малоросійської губернії, із 1802 — Полтавської губернії. 1802 було затверджено проект перепланування міста, який почав реалізовуватися після пожежі 1831. У серед. 19 ст. з’явилася пром-сть, розвиткові якої сприяло прокладення 1893 залізниці. На поч. 20 ст. в місті було 20 пром. підпр-в, серед яких вирізнялися 3 тютюнові ф-ки (від найстарішої з них, заснованої 1889, веде родовід найвідоміше підпр-во сучасних П. — тютюнова компанія «ВАТ-Прилуки»). Наприкінці 19 ст. в П. було кілька навч. закладів, у т. ч. г-зія, 7 церков, 2 синагоги; розпочато спорудження театру. Про динамічний розвиток міста свідчить зростання чисельності його населення (1846 — 8,5 тис., 1897 — 18,3 тис., 1925 — 24,9 тис. осіб).
Після повалення самодержавства влада в П. не раз змінювалася. 1 грудня 1919 було остаточно встановлено рад. владу. 1923—30 місто — центр Прилуцької округи. Із 1932 — у складі Черніг. обл. Гітлерівська окупація тривала з 18 вересня 1941 по 19 вересня 1943. У місті діяли 2 молодіжні підпільні групи.
У П. народилися Я.А.Маркович, педагог, ректор Моск. ун-ту А.А.Антонський-Прокопович, П.Білецький-Носенко, письменниця Л.Забашта, актор М.Яковченко, дослідник арх-ри В.Самойлович. Для міста багато зробили представники Горленків і Ґалаґанів, І.М.Скоропадський (див. Скоропадські).
Архіт. пам´ятки: будинок полкової канцелярії (потім — полкової скарбниці; поч. 18 ст.), Спасо-Преображенський собор (1720), Свято-Миколаївська церква (1720), собор Різдва Богородиці (1806), Стрітенський собор (1889). Серед пам´ятників — монумент на честь 900-річчя Прилук (1992). Археол. пам´ятки: поселення та курган епохи бронзи, поселення черняхівської культури, культ. шар давньорус. і ранньомодерного часу (11—13, 17—18 ст.). Діє краєзнавчий музей.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Прилу́ки, місто, Чернігівська обл, Україна
Історія міст і сіл УРСР - видано у 1960-ті роки
Прилуки — місто обласного підпорядкування (з 1939 року), центр району, І розташоване на річці Удаї (басейн Дніпра), за 170 км від обласного центру, з яким зв’язане залізничним, повітряним та автобусним сполученням. Залізничний вузол. Населення — 57 500 чоловік.
Територія міста була заселена ще в II тисячолітті до н. е., про що свідчить виявлене тут поселення доби бронзи. Прилуки належать до найдавніших міст УРСР. Місто Прилук згадується в Іпатіївському літопису під 1092 і 1138 рр. в зв’язку з боротьбою проти половців. Прилуки були однією з фортець і відігравали важливу роль у системі південно-східних укріплень Київської Русі. Залишками фортеці є давньоруське городище, що збереглося на його околиці. Місто виникло біля широкої заливної луки, звідки походить його назва. З другої половини XII ст. воно входило до складу Переяславського князівства.
В 1239 році Прилуки були зруйновані монголо-татарськими ордами, але поступово місто відродилося. Використовуючи феодальну роздробленість і ослаблення руських земель внаслідок монголо-татарської навали, Литовське князівство в 1362 році захопило Переяславщину, в т. ч. і Прилуки. Встановивши свою владу, литовські феодали жорстоко експлуатували трудяще населення міста і придушували його виступи, спрямовані на соціальне й національне визволення.
Після Люблінської унії 1569 року Переяславщину загарбала шляхетська Польща. Король Стефан Баторій у 1578 році подарував поудайські землі, а разом з ними й Прилуки, С. Байбузі, у якого в 1582 році їх силою відібрав магнат О. Вишневецький. В 1590 році польський король Сигізмунд III своєю грамотою закріпив за ним місто і прилуцькі землі. Магнат Я. Вишневецький, до якого згодом перейшли Прилуки, зробив їх одним з центрів своїх володінь на Лівобережній Україні, збудував тут великий палац і мав намір перенести сюди з Лубен свою резиденцію.
В першій половині XVII ст. посилився кріпосницький гніт і погіршало становище народних мас. В Прилуках Я. Вишневецькому в 1647 році належало 366 дворів, в яких проживало 2876 чоловік. В центрі міста жила шляхта і челядь магната, а на околицях (в т. зв. Броварках, Квашенцях, Кустівцях, Лапинцях, Замості)— козаки й міщани, які варили мед, горілку і пиво для його двору. Закріпачені селяни змушені були відбувати в господарстві феодала 3—4 дні панщини на тиждень. Значного розвитку набуло ремесло. Вишневецький експлуатував також і ремісників, примушуючи їх нести службу по охороні міста і стягуючи з них плату товарами. Прилучани займалися і чумацьким промислом.
Непосильна експлуатація і знущання з боку магната викликали обурення селян, козаків та міщан Прилук. Вони брали участь у селянсько-козацьких повстаннях 1637 і 1638 рр. під керівництвом К. П. Скидана, Д. Т. Гуні і Я. Острянина проти польської шляхти. З початком визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. жителі міста повстали проти Вишневецького, зруйнували його маєток і спалили палац. Сам він втік на Правобережну Україну. Прилуки визволилися з-під влади польських магнатів і у 1648 році стали центром Прилуцького полку. Першим прилуцьким полковником був один із сподвижників Богдана Хмельницького Тимофій Носач. Козаки Прилуцького полку хоробро билися в лавах селянсько-козацького війська під Пилявцями, Збаражем, Зборовом і Берестечком. На Переяславській раді 1654 року була присутня делегація від жителів Прилук. На вірність Росії склали присягу 1423 жителі міста.
Після возз’єднання України з Росією Прилуки стали ратушним містом, де влада належала козацькій старшині і виборним міським органам. Козацька старшина відала справами козаків, а ратуша, що складалася з війта і ратманів,— справами міщан. Визвольна війна не ліквідувала феодальний гніт. Козацька старшина й міська верхівка з допомогою царського уряду обмежували права рядових козаків і міщан в землеволодінні, торгівлі і промислах та посилили експлуатацію міської бідноти. Прилуцький полковник Д. Горленко, який перетворився на одного з великих землевласників, повністю заволодів Прилуками і навколишніми селами. Він захопив частину земель, які належали місту, примушував міську бідноту відбувати повинності і сплачувати податки, привласнював прибутки від міського господарства. Більша частина міщан і козаків не раз виступала проти феодала. Висловлюючи свій протест, вони зруйнували млини, які належали Горленку. Населення міста брало участь у народному повстанні 1658 року на чолі з полтавським полковником М. Пушкарем проти зрадника І. Виговського, в антифеодальних виступах селян і козаків 1687 і 1689 рр. проти гніту козацької старшини.
Прилуки — місто обласного підпорядкування (з 1939 року), центр району, І розташоване на річці Удаї (басейн Дніпра), за 170 км від обласного центру, з яким зв’язане залізничним, повітряним та автобусним сполученням. Залізничний вузол. Населення — 57 500 чоловік.
Територія міста була заселена ще в II тисячолітті до н. е., про що свідчить виявлене тут поселення доби бронзи. Прилуки належать до найдавніших міст УРСР. Місто Прилук згадується в Іпатіївському літопису під 1092 і 1138 рр. в зв’язку з боротьбою проти половців. Прилуки були однією з фортець і відігравали важливу роль у системі південно-східних укріплень Київської Русі. Залишками фортеці є давньоруське городище, що збереглося на його околиці. Місто виникло біля широкої заливної луки, звідки походить його назва. З другої половини XII ст. воно входило до складу Переяславського князівства.
В 1239 році Прилуки були зруйновані монголо-татарськими ордами, але поступово місто відродилося. Використовуючи феодальну роздробленість і ослаблення руських земель внаслідок монголо-татарської навали, Литовське князівство в 1362 році захопило Переяславщину, в т. ч. і Прилуки. Встановивши свою владу, литовські феодали жорстоко експлуатували трудяще населення міста і придушували його виступи, спрямовані на соціальне й національне визволення.
Після Люблінської унії 1569 року Переяславщину загарбала шляхетська Польща. Король Стефан Баторій у 1578 році подарував поудайські землі, а разом з ними й Прилуки, С. Байбузі, у якого в 1582 році їх силою відібрав магнат О. Вишневецький. В 1590 році польський король Сигізмунд III своєю грамотою закріпив за ним місто і прилуцькі землі. Магнат Я. Вишневецький, до якого згодом перейшли Прилуки, зробив їх одним з центрів своїх володінь на Лівобережній Україні, збудував тут великий палац і мав намір перенести сюди з Лубен свою резиденцію.
В першій половині XVII ст. посилився кріпосницький гніт і погіршало становище народних мас. В Прилуках Я. Вишневецькому в 1647 році належало 366 дворів, в яких проживало 2876 чоловік. В центрі міста жила шляхта і челядь магната, а на околицях (в т. зв. Броварках, Квашенцях, Кустівцях, Лапинцях, Замості)— козаки й міщани, які варили мед, горілку і пиво для його двору. Закріпачені селяни змушені були відбувати в господарстві феодала 3—4 дні панщини на тиждень. Значного розвитку набуло ремесло. Вишневецький експлуатував також і ремісників, примушуючи їх нести службу по охороні міста і стягуючи з них плату товарами. Прилучани займалися і чумацьким промислом.
Непосильна експлуатація і знущання з боку магната викликали обурення селян, козаків та міщан Прилук. Вони брали участь у селянсько-козацьких повстаннях 1637 і 1638 рр. під керівництвом К. П. Скидана, Д. Т. Гуні і Я. Острянина проти польської шляхти. З початком визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. жителі міста повстали проти Вишневецького, зруйнували його маєток і спалили палац. Сам він втік на Правобережну Україну. Прилуки визволилися з-під влади польських магнатів і у 1648 році стали центром Прилуцького полку. Першим прилуцьким полковником був один із сподвижників Богдана Хмельницького Тимофій Носач. Козаки Прилуцького полку хоробро билися в лавах селянсько-козацького війська під Пилявцями, Збаражем, Зборовом і Берестечком. На Переяславській раді 1654 року була присутня делегація від жителів Прилук. На вірність Росії склали присягу 1423 жителі міста.
Після возз’єднання України з Росією Прилуки стали ратушним містом, де влада належала козацькій старшині і виборним міським органам. Козацька старшина відала справами козаків, а ратуша, що складалася з війта і ратманів,— справами міщан. Визвольна війна не ліквідувала феодальний гніт. Козацька старшина й міська верхівка з допомогою царського уряду обмежували права рядових козаків і міщан в землеволодінні, торгівлі і промислах та посилили експлуатацію міської бідноти. Прилуцький полковник Д. Горленко, який перетворився на одного з великих землевласників, повністю заволодів Прилуками і навколишніми селами. Він захопив частину земель, які належали місту, примушував міську бідноту відбувати повинності і сплачувати податки, привласнював прибутки від міського господарства. Більша частина міщан і козаків не раз виступала проти феодала. Висловлюючи свій протест, вони зруйнували млини, які належали Горленку. Населення міста брало участь у народному повстанні 1658 року на чолі з полтавським полковником М. Пушкарем проти зрадника І. Виговського, в антифеодальних виступах селян і козаків 1687 і 1689 рр. проти гніту козацької старшини.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Прилу́ки, місто, Чернігівська обл, Україна
Частина ІІ
Це був перший організований виступ робітників. Група РСДРП посилила активність, коли в 1905 році до міста прибув більшовик О. Г. Бособрод. Після військової служби він працював у Миколаєві, Одесі, Донбасі, де вступив до РСДРП. О. Г. Бособрод одразу ж включився в роботу групи РСДРП, розповідав членам її про досвід діяльності великих соціал-демократичних організацій. Група організовувала політичні виступи і економічні страйки робітників, викривала зрадницькі дії меншовиків, есерів та інших угодовських партій.
Звістка про криваві події 9 січня 1905 року в Петербурзі і початок революції сколихнула трудящих Прилук. У відповідь на розстріл петербурзьких робітників група РСДРП почала готувати страйк. В цей час у місті було розповсюджено листівку «Перше травня», яку написав В. І. Ленін. Вона закликала робітників до збройного повстання проти самодержавства. Соціал-демократи міста намагалися надати страйку політичного характеру. На противагу цьому бундівці спрямовували робітників на боротьбу лише за економічні вимоги.
1 травня 1905 року застрайкували робітники майже всіх підприємств Прилук. Першими припинили роботу робітники трьох махоркових фабрик, які вимагали 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати, страхування життя, свободи слова і страйків. Страйк тривав 18 днів. Фабриканти змушені були часткова задовольнити ці вимоги. Слідом за робітниками махоркових фабрик на боротьбу піднялися залізничники, робітники млинів та інших підприємств. 25 серпня 1905 року знову застрайкувало близько 600 робітників трьох махоркових фабрик. Виступи відбулися також у вересні. Внаслідок страйкової боротьби значній частині робітників було підвищено заробітну плату. Робітники депо станції Прилуки у відповідь на заклик робітників головних майстерень станції Конотоп 11 жовтня припинили роботу. Залізничників підтримали робітники млина Долгіна і махоркової фабрики. Наступного дня біля будинку депо зібралося близько 2 тис. робітників і службовців. На мітингу лунали вигуки «Геть самодержавство!». Учасники мітингу з червоними прапорами рушили в центр міста. До них приєдналися робітники майже всіх підприємств. Близько 7 тис. чоловік вийшли на вулиці. Біля приміщення чоловічої гімназії відбувся мітинг, на якому виступив більшовик О. Г. Бособрод. Він закликав трудящих до збройного повстання і повалення царизму. Тут же було розірвано портрет царя, але каральний загін розігнав демонстрантів. 50 учасників виступу було поранено і 25 заарештовано. Серед заарештованих були О. Г. Бособрод, якого кинули до Петропавловської фортеці, та ряд інших членів групи РСДРП.
Це був перший організований виступ робітників. Група РСДРП посилила активність, коли в 1905 році до міста прибув більшовик О. Г. Бособрод. Після військової служби він працював у Миколаєві, Одесі, Донбасі, де вступив до РСДРП. О. Г. Бособрод одразу ж включився в роботу групи РСДРП, розповідав членам її про досвід діяльності великих соціал-демократичних організацій. Група організовувала політичні виступи і економічні страйки робітників, викривала зрадницькі дії меншовиків, есерів та інших угодовських партій.
Звістка про криваві події 9 січня 1905 року в Петербурзі і початок революції сколихнула трудящих Прилук. У відповідь на розстріл петербурзьких робітників група РСДРП почала готувати страйк. В цей час у місті було розповсюджено листівку «Перше травня», яку написав В. І. Ленін. Вона закликала робітників до збройного повстання проти самодержавства. Соціал-демократи міста намагалися надати страйку політичного характеру. На противагу цьому бундівці спрямовували робітників на боротьбу лише за економічні вимоги.
1 травня 1905 року застрайкували робітники майже всіх підприємств Прилук. Першими припинили роботу робітники трьох махоркових фабрик, які вимагали 8-годинного робочого дня, підвищення заробітної плати, страхування життя, свободи слова і страйків. Страйк тривав 18 днів. Фабриканти змушені були часткова задовольнити ці вимоги. Слідом за робітниками махоркових фабрик на боротьбу піднялися залізничники, робітники млинів та інших підприємств. 25 серпня 1905 року знову застрайкувало близько 600 робітників трьох махоркових фабрик. Виступи відбулися також у вересні. Внаслідок страйкової боротьби значній частині робітників було підвищено заробітну плату. Робітники депо станції Прилуки у відповідь на заклик робітників головних майстерень станції Конотоп 11 жовтня припинили роботу. Залізничників підтримали робітники млина Долгіна і махоркової фабрики. Наступного дня біля будинку депо зібралося близько 2 тис. робітників і службовців. На мітингу лунали вигуки «Геть самодержавство!». Учасники мітингу з червоними прапорами рушили в центр міста. До них приєдналися робітники майже всіх підприємств. Близько 7 тис. чоловік вийшли на вулиці. Біля приміщення чоловічої гімназії відбувся мітинг, на якому виступив більшовик О. Г. Бособрод. Він закликав трудящих до збройного повстання і повалення царизму. Тут же було розірвано портрет царя, але каральний загін розігнав демонстрантів. 50 учасників виступу було поранено і 25 заарештовано. Серед заарештованих були О. Г. Бособрод, якого кинули до Петропавловської фортеці, та ряд інших членів групи РСДРП.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Прилу́ки, місто, Чернігівська обл, Україна
Частина ІІІ
Після краху німецької окупації Прилуки захопив загін військ буржуазно-націоналістичної Директорії, за якою стояла Антанта. Більшовики обрали підпільний ревком, до складу якого ввійшли О. Г. Бособрод, А. О. Товаренко та ін.
Вони викривали зрадницькі дії Директорії, готували повстання. 15 грудня повстанці розгромили петлюрівський загін. Проте з Пирятина йому на допомогу підійшов інший загін петлюрівців, і місто знову опинилося в їх руках. Щоб зміцнити свою владу, ставленики Директорії скликали збори за участю представників різних партій і профспілок. На цих зборах від більшовиків виступив О. Г. Бособрод, який викрив контрреволюційну політику Директорії і закликав учасників зборів піднятися на боротьбу проти петлюрівців. Коли він виходив з приміщення земської управи, де проходили збори, ворожа куля обірвала його життя. Смерть О. Г. Бособрода викликала велике обурення всіх трудящих міста. Було створено ревком на чолі з П. Ковтуном. Ревком мобілізував повстанські і партизанські загони, які 29 грудня 1918 року вигнали петлюрівців. Проте через два дні загін петлюрівських військ знову захопив місто.
29 січня 1919 року Таращанський полк визволив Прилуки. Відразу ж було створено повітовий ревком. Він взяв на облік усе майно буржуазії, на підприємствах запровадив робітничий контроль, націоналізував поміщицькі маєтки і оголосив їх власністю держави. Міська буржуазія була обкладена податком і залучена до фізичної праці. Розгорнулася підготовка до повітового з’їзду Рад, який відбувся 21—22 лютого 1919 року. З’їзд прийняв рішення про підтримку Радянської влади і обрав повітовий виконавчий комітет. Повітвиконком почав націоналізацію капіталістичних підприємств, створив спеціальну комісію для забезпечення трудящих продовольством, провів повітовий з’їзд учителів, який одностайно схвалив нові принципи організації трудової школи. Повітова партійна організація і повітвиконком проводили велику масово-політичну роботу. З лютого почала виходити газета «Известия», було відкрито народний університет, партійну школу ім. В. І. Леніна. На початку 1919 року в місті створили комсомольську організацію, яка стала надійним помічником партійної організації.
Після краху німецької окупації Прилуки захопив загін військ буржуазно-націоналістичної Директорії, за якою стояла Антанта. Більшовики обрали підпільний ревком, до складу якого ввійшли О. Г. Бособрод, А. О. Товаренко та ін.
Вони викривали зрадницькі дії Директорії, готували повстання. 15 грудня повстанці розгромили петлюрівський загін. Проте з Пирятина йому на допомогу підійшов інший загін петлюрівців, і місто знову опинилося в їх руках. Щоб зміцнити свою владу, ставленики Директорії скликали збори за участю представників різних партій і профспілок. На цих зборах від більшовиків виступив О. Г. Бособрод, який викрив контрреволюційну політику Директорії і закликав учасників зборів піднятися на боротьбу проти петлюрівців. Коли він виходив з приміщення земської управи, де проходили збори, ворожа куля обірвала його життя. Смерть О. Г. Бособрода викликала велике обурення всіх трудящих міста. Було створено ревком на чолі з П. Ковтуном. Ревком мобілізував повстанські і партизанські загони, які 29 грудня 1918 року вигнали петлюрівців. Проте через два дні загін петлюрівських військ знову захопив місто.
29 січня 1919 року Таращанський полк визволив Прилуки. Відразу ж було створено повітовий ревком. Він взяв на облік усе майно буржуазії, на підприємствах запровадив робітничий контроль, націоналізував поміщицькі маєтки і оголосив їх власністю держави. Міська буржуазія була обкладена податком і залучена до фізичної праці. Розгорнулася підготовка до повітового з’їзду Рад, який відбувся 21—22 лютого 1919 року. З’їзд прийняв рішення про підтримку Радянської влади і обрав повітовий виконавчий комітет. Повітвиконком почав націоналізацію капіталістичних підприємств, створив спеціальну комісію для забезпечення трудящих продовольством, провів повітовий з’їзд учителів, який одностайно схвалив нові принципи організації трудової школи. Повітова партійна організація і повітвиконком проводили велику масово-політичну роботу. З лютого почала виходити газета «Известия», було відкрито народний університет, партійну школу ім. В. І. Леніна. На початку 1919 року в місті створили комсомольську організацію, яка стала надійним помічником партійної організації.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Прилу́ки, місто, Чернігівська обл, Україна
Частина ІV
Нове піднесення серед трудящих Прилук викликала підготовка і проведення перших виборів до Верховної Ради СРСР і Верховної Ради УРСР. У дні виборів вони ще раз продемонстрували свою відданість Комуністичній партії і Радянській державі, одностайно обравши до вищих законодавчих органів кандидатів блоку комуністів і безпартійних. Після виборів у місті організували 12-тисячний мітинг. У грудні 1939 року відбулися вибори до міської Ради депутатів трудящих. Було обрано 101 депутата, з яких 43 комуністи і 36 жінок. Велику роботу в Прилуках проводила партійна організація. У травні 1940 року в місті створили міськком КП(б)У. На цей час тут налічувалося 677 комуністів, об’єднаних у 38 первинних партійних організаціях. За даними всесоюзного перепису 1939 року, населення Прилук становило 37 218 чоловік.
Партійні й радянські органи чимало зробили для розвитку охорони здоров’я, освіти й культури. У 1941 році в Прилуках діяли лікарня на 340 ліжок і дитяча лікарня на 50 ліжок. На підприємствах відкрили 9 медичних пунктів, а на залізничній станції — амбулаторію. Медичну допомогу подавали 60 лікарів і 250 чоловік з середньою медичною освітою. В 1941 році в місті налічувалося 23 загальноосвітні школи, з них 8 середніх, 4 семирічних і 11 початкових. У них навчалося близько 6 тис. дітей. Крім того, тут діяли школа для глухонімих на 240 дітей, 2 вечірні школи на 335 учнів, школа ФЗН на 400 учнів, а також педшкола, медшкола і ветшкола. З культурно-освітніх закладів працювали 9 клубів, міський музично-драматичний театр, 2 кінотеатри, 2 бібліотеки — для дорослих і дітей, літній парк з приміщенням для циркових вистав.
Нове піднесення серед трудящих Прилук викликала підготовка і проведення перших виборів до Верховної Ради СРСР і Верховної Ради УРСР. У дні виборів вони ще раз продемонстрували свою відданість Комуністичній партії і Радянській державі, одностайно обравши до вищих законодавчих органів кандидатів блоку комуністів і безпартійних. Після виборів у місті організували 12-тисячний мітинг. У грудні 1939 року відбулися вибори до міської Ради депутатів трудящих. Було обрано 101 депутата, з яких 43 комуністи і 36 жінок. Велику роботу в Прилуках проводила партійна організація. У травні 1940 року в місті створили міськком КП(б)У. На цей час тут налічувалося 677 комуністів, об’єднаних у 38 первинних партійних організаціях. За даними всесоюзного перепису 1939 року, населення Прилук становило 37 218 чоловік.
Партійні й радянські органи чимало зробили для розвитку охорони здоров’я, освіти й культури. У 1941 році в Прилуках діяли лікарня на 340 ліжок і дитяча лікарня на 50 ліжок. На підприємствах відкрили 9 медичних пунктів, а на залізничній станції — амбулаторію. Медичну допомогу подавали 60 лікарів і 250 чоловік з середньою медичною освітою. В 1941 році в місті налічувалося 23 загальноосвітні школи, з них 8 середніх, 4 семирічних і 11 початкових. У них навчалося близько 6 тис. дітей. Крім того, тут діяли школа для глухонімих на 240 дітей, 2 вечірні школи на 335 учнів, школа ФЗН на 400 учнів, а також педшкола, медшкола і ветшкола. З культурно-освітніх закладів працювали 9 клубів, міський музично-драматичний театр, 2 кінотеатри, 2 бібліотеки — для дорослих і дітей, літній парк з приміщенням для циркових вистав.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Прилу́ки, місто, Чернігівська обл, Україна
Частина V
Семирічний план було виконано достроково — до 25 липня 1965 року. За цей час випущено понад план продукції на суму 60 млн. крб. Виробництво продукції хімічної промисловості зросло у 4,8 раза, машинобудування — на 125 проц., легкої промисловості — на 83 проц., а видобуток нафти збільшився в 17 разів. Було проведено реконструкцію заводів «Пластмас», будівельних машин, «Сільмаш», протипожежного устаткування і переробки м’яти, меблевого комбінату та панчішної фабрики. Освоєно 193 нові види продукції. Будівельні машини, щоглові підіймачі, автоцементовози, розчинонасоси, які випускає завод «Будмаш», можна побачити на будівельних майданчиках не лише нашої країни, а й Болгарії, Чехословаччини, ДРВ, Куби, Афганістану, Тунісу, Туреччини та інших країн світу. Машини цього підприємства експонувалися на міжнародних виставках і ярмарках. Прилуцький завод переробки м’яти експортує продукцію у 5 країн світу. Значного розмаху на підприємствах набув рух раціоналізаторів. За семирічку впроваджено у виробництво 4679 раціоналізаторських пропозицій, завдяки яким зекономлено 3670 тис. крб. Поряд із спорудженням нових промислових підприємств і корпусів, розгорнулося будівництво житлових будинків, магазинів і побутових підприємств. За роки семирічки було введено в експлуатацію 93 тис. кв. метрів житлової площі, збудовано готель і 2 великі універмаги.
Семирічний план було виконано достроково — до 25 липня 1965 року. За цей час випущено понад план продукції на суму 60 млн. крб. Виробництво продукції хімічної промисловості зросло у 4,8 раза, машинобудування — на 125 проц., легкої промисловості — на 83 проц., а видобуток нафти збільшився в 17 разів. Було проведено реконструкцію заводів «Пластмас», будівельних машин, «Сільмаш», протипожежного устаткування і переробки м’яти, меблевого комбінату та панчішної фабрики. Освоєно 193 нові види продукції. Будівельні машини, щоглові підіймачі, автоцементовози, розчинонасоси, які випускає завод «Будмаш», можна побачити на будівельних майданчиках не лише нашої країни, а й Болгарії, Чехословаччини, ДРВ, Куби, Афганістану, Тунісу, Туреччини та інших країн світу. Машини цього підприємства експонувалися на міжнародних виставках і ярмарках. Прилуцький завод переробки м’яти експортує продукцію у 5 країн світу. Значного розмаху на підприємствах набув рух раціоналізаторів. За семирічку впроваджено у виробництво 4679 раціоналізаторських пропозицій, завдяки яким зекономлено 3670 тис. крб. Поряд із спорудженням нових промислових підприємств і корпусів, розгорнулося будівництво житлових будинків, магазинів і побутових підприємств. За роки семирічки було введено в експлуатацію 93 тис. кв. метрів житлової площі, збудовано готель і 2 великі універмаги.
- kbg_dnepr
- Повідомлень: 7459
- З нами з: 14 січня 2021, 15:44
- Стать: Жінка
- Звідки: Дніпро
- Дякував (ла): 5284 рази
- Подякували: 945 разів
Re: ПРИЛУКИ, місто, Чернігівська обл, Україна
... маленька частина перепису 1926 р. по Прилуцькій окрузі, хутір Рокитний.
Шукаю партнерів по колективному замовленню основної частини перепису Прилуцької округи (а саме міста Прилуки).
Інформація з ФБ (Ігор Поспєлов в UAGenealogy)
Шукаю партнерів по колективному замовленню основної частини перепису Прилуцької округи (а саме міста Прилуки).
Інформація з ФБ (Ігор Поспєлов в UAGenealogy)
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ПРИЛУКИ, місто, Чернігівська обл, Україна
ЦДІАК
Українська назва Чернявщина (згодом Лапинці), с. Російська назва Лапинцы, с.
Назва на 2009 рік
Приписні села
Адмін поділ за документами Прилуцького пов. Чернігівського нам.
За адмін. поділом XIX ст. Прилуцького пов. Полтавської губ.
За адмін. поділом XXI ст. Прилуцького р-ну Чернігівської обл.
Церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці
Примітки нині у складі м. Прилуки
Тип Фонд Опис Справа
метрична книга 127 1012 724(1782); 791(1784)
Українська назва Чернявщина (згодом Лапинці), с. Російська назва Лапинцы, с.
Назва на 2009 рік
Приписні села
Адмін поділ за документами Прилуцького пов. Чернігівського нам.
За адмін. поділом XIX ст. Прилуцького пов. Полтавської губ.
За адмін. поділом XXI ст. Прилуцького р-ну Чернігівської обл.
Церкви Благовіщення Пресвятої Богородиці
Примітки нині у складі м. Прилуки
Тип Фонд Опис Справа
метрична книга 127 1012 724(1782); 791(1784)
- Borysenko
- Повідомлень: 164
- З нами з: 08 червня 2023, 05:52
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 11 разів
- Подякували: 69 разів
Re: ПРИЛУКИ, місто, Чернігівська обл, Україна
Сімейні картки Всесоюзного перепису населення 1926 року
ЦДАВО України. Ф. 582. Оп. 1. Спр. 1472 (у справі 181 арк.)
Прилуцька округа
Прилуки
Ф. 582. Оп. 1. Спр. 1472. Арк. 1-30, 32-44, 46-160, 162-168, 170-181
Прилуцька округа
м. Прилуки, хутір Трубаров
Ф. 582. Оп. 1. Спр. 1472. Арк. 169
ЦДАВО України. Ф. 582. Оп. 1. Спр. 1473 (у справі 187 арк.)
Прилуцька округа
м. Прилуки
Ф. 582. Оп. 1. Спр. 1473. Арк. 1-7, 9-17, 25-27, 29, 31-33, 35-50, 52-64, 66-68, 70-
87, 89-90, 93-187
Прилуцька округа
м. Прилуки, хутір Трубаров
Ф. 582. Оп. 1. Спр. 1473. Арк. 8, 34
Прилуцька округа
м. Прилуки
хутір Рокитне
Ф. 582. Оп. 1. Спр. 1473. Арк. 18-22
Прилуцька округа
м. Прилуки
хутір Данчич
Ф. 582. Оп. 1. Спр. 1473. Арк. 23-24, 28, 30, 51, 65, 69, 92
ЦДАВО України. Ф. 582. Оп. 1. Спр. 1472 (у справі 181 арк.)
Прилуцька округа
Прилуки
Ф. 582. Оп. 1. Спр. 1472. Арк. 1-30, 32-44, 46-160, 162-168, 170-181
Прилуцька округа
м. Прилуки, хутір Трубаров
Ф. 582. Оп. 1. Спр. 1472. Арк. 169
ЦДАВО України. Ф. 582. Оп. 1. Спр. 1473 (у справі 187 арк.)
Прилуцька округа
м. Прилуки
Ф. 582. Оп. 1. Спр. 1473. Арк. 1-7, 9-17, 25-27, 29, 31-33, 35-50, 52-64, 66-68, 70-
87, 89-90, 93-187
Прилуцька округа
м. Прилуки, хутір Трубаров
Ф. 582. Оп. 1. Спр. 1473. Арк. 8, 34
Прилуцька округа
м. Прилуки
хутір Рокитне
Ф. 582. Оп. 1. Спр. 1473. Арк. 18-22
Прилуцька округа
м. Прилуки
хутір Данчич
Ф. 582. Оп. 1. Спр. 1473. Арк. 23-24, 28, 30, 51, 65, 69, 92
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 16 гостей