Попільня, смт, Попільнянський район, Житомирська область

Відповісти

У цьому селі/Цим селом/Це село

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
surnameindex
Повідомлень: 780
З нами з: 18 липня 2016, 23:24
Дякував (ла): 194 рази
Подякували: 298 разів
Контактна інформація:

Попільня, смт, Попільнянський район, Житомирська область

Повідомлення surnameindex »

Попільня, Попільнянський район, Житомирська область

Попельня, Попелянская волость, Сквирский уезд
Попельня, Попельнянский район, Житомирская область

Николаевская церковь

http://www.surnameindex.info/info/kiev/ ... index.html
Некоторые фамилии жителей с. Попельня (1808, 1839):
Барачук
Белосюк
Белоус
Волчук
Волынец
Глушко
Гордеенко
Гусев
Дашинский
Дроздей
Дроздюк
Жеребнюк
Задуба
Зенчук
Кирейчук
Ковалючук
Кравчук
Луц
Надвиднюк
Олещук
Пахольчук
Попотало
Савчук
Салогуб
Свирский (римско-католического вероисповедания)
Цмокало
Шайдюк
Швец
Шевчук
Ярчук
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Попільня, смт, Попільнянський район, Житомирська область

Повідомлення АннА »

Зображення
Попі́льня (рос. Попе́льня, англ. Popilnia, пол. Popielnia) — селище міського типу, районний центр Попільнянського району та центр Попільнянської селищної об'єднаної територіальної громади. Розташоване на південному сході Житомирської області. Значну роль у житті селища відіграє залізнична лінія Фастів—Козятин, що розділяє його практично навпіл на північну та південну частини, та розміщена на ній однойменна залізнична станція Попільня, що розташована в самому центрі населеного пункту.
Історія
Заснування селища
Селищу Попільня вже майже 150 років. Воно започатковане 1870 року, коли була відкрита залізниця, яка з'єднала Київ та Одесу. Траса пролягла поблизу села Попільні і тому споруджена тут цього ж року станція дістала назву Попільня. Першими спорудами станції Попільня був будинок начальника залізничної станції та вокзал.[5]. У наш час будівля залізничного вокзалу, одноповерхова службова будівля (праворуч від вокзалу) та розташований поряд станційний пакгауз є єдиними зразками дорадянської забудови селища. Водогінна башта станції була збудована вже у радянський час.

У 1880–1923 рр. селище біля залізничної станції Попільня відносилося до Попільнянської волості Сквирського повіту Київської губернії, в ньому 1900 року налічувалося лише 18 будинків, проживало 106 мешканців, при станції була поштово-телеграфна станція, аптека, постоялий двір, буфет та пивна лавка. При цьому, у сусідньому селі Попільні (центрі волості) на той час налічувалося 281 будинок, 1616 мешканців, діяли церква, церковно-приходська школа, 2 вітряки та казенна винна лавка, а також, працював фельдшер.

Попільнянська волость охоплювала дев'ять населених пунктів (1 містечко, 5 сіл, 3 малих села), населення становило 11 633 жителя (з них 41 католицького віросповідання, 5 штундів (можливо, представників інших протестантських течій), 330 євреїв). У волості налічувалося 18 744 десятин землі, в тому числі, 10 340 десятин належали власникам великих маєтків, 7 894 десятин були волосними землями, 362 десятин були церковними землями.[6]
Попільня в ХХ столітті.

У 1910 році будується залізнична гілка Попільня — Сквира. У Попільні починає працювати крохмальний завод.[7]

У 1920 році у Попільні налічується 30 будинків і проживало близько 300 чоловік населення.

У 1923 році Попільня стає районним центром.[8]. Тут з'явилися нові адміністративні та житлові будівлі. В 1923-1925 роках побудовано нові вулиці — Радянська, Богдана Хмельницького, Пролетарська. 1925 року в Попільні за рахунок бюджетних коштів відкрито перший в районі державний дитячий садок.[9].

У 1930 році засновано районну газету «Прапор колгоспника» (тепер — «Перемога»).

На початку 1931 року організована Попільнянська МТС.[8]

1934 року в Попільні відкрито семирічну школу.

1935 року в Попільні почав діяти перший радіовузол на 250 точок. Того ж року розпочав роботу районний будинок культури. В 1935–1937 рр. відкрито дві бібліотеки, книжковий фонд яких наприкінці 1938 року налічував 11 тисяч томів.

З вересня 1937 року Попільня стала частиною новоутвореної Житомирської області. 1938 року Попільню віднесено до категорії смт. В ній проживало тоді 1 700 чоловік.[10]

1937 року при Попільнянській МТС створено жіночу тракторну бригаду, яку очолила комсомолка Л. М. Курілець. Попільнянська МТС в 1939 році стала учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки, її було нагороджено дипломом 1-го ступеня та премійовано легковим автомобілем. У 1940 році МТС нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. В селищі станом на цей рік працювало 5 магазинів та 6 ларків. Необхідну медичну допомогу жителям району надавало 35 медичних працівників районної лікарні. Житлова площа селища Попільні в 1940 році відносно 1923 року зросла вдесятеро[11].
Німецько-радянська війна

12 липня 1941 року поблизу Попільні відбувся бій з ворожими танками 73 лейтенантів-випускників Саратовського військового училища, всі вони загинули[12].

14 липня 1941 — зведений 94-й Сколівський (м. Сколе Львівська обл.) прикордонний загін (командир І. Середа, політрук М. Колісниченко), який був перекинутий до станції Попільня щоб зупинити просування ворога до Києва, вів нерівний бій з танковою колоною ворога біля Попільні. В бою загинуло 152 бійці.[13]

Група Середи спочатку зайняла оборону на висоті «Кругляк» (урочище Левада). На прикордонників рушила ціла армада танків, бронетранспортерів, автомашин з піхотою. По ним ударили артилеристи капітана Юдіна, замаскувавшись по сусідству. Дорога виявилася перекритою. Гуркітлива техніка стала сповзати на пшеничне поле, піхота розосередилася, ховаючись від вогню. З ходу подолати опір захисників «Кругляка» і увірватися до Попільні ворогові не вдалося.

Біля залізничної станції Попільня стояв ешелон з пораненими. Капітан Середа знайшов серед своїх бійців машиніста і той під прикриттям вогню успішно доправив ешелон до Фастова.

Від станції Попільня Середа прийняв рішення відходити двома групами: першу очолив він сам, другу — комісар П. П. Колесніченко. Це дозволило прикордонникам перекатами відійти на намічений рубіж. Отримавши наказ вийти до річки Роставиці біля села Строкова та підготувати новий рубіж оборони, капітан Середа вирушив зі своїми бійцями виконувати поставлену задачу. До села Строків залишалося ще кілометрів зо три, коли з'явилися німецькі танки і піхота. Наступ ворожої піхоти підтримували понад 120 танків. Прикордонники зі зв'язками гранат кидалися під танки, нищили противника вогнем з кулеметів і гвинтівок. До останньої можливості бився разом зі своїми бійцями капітан І. М. Середа. Гранатами він підірвав гітлерівський танк, розстрілював ворога з кулемета. Прикордонники стояли на смерть, але сили були надто нерівні …[14]

В листопаді 1941 року розпочав діяльність Попільнянський підпільний райком партії. 22 березня 1942 року розпочалися арешти, допити і тортури підпільників у селищі Попільня. 26 березня о п'ятій годині ув'язнених погнали босими по снігу, колоною до місця страти в район залізничної станції. В той день було повішено та розстріляно 15 підпільників[15].

Вперше від німців Попільня була звільнена 10 листопада 1943 р. в ході запеклих наступальних боїв. Проте, гітлерівці незабаром перейшли в контрнаступ і знову захопили селище. В ті дні героїчний подвиг у боях за Попільню здійснив командир вогневого взводу 1453-го самохідного артилерійського полку лейтенант Петро Фомічов. Його підрозділ розгромив ворожу колону, знищивши 28 автомашин і 80 солдатів. Відбиваючи атаку ворожих танків у районі залізничної станції, Фомічов підпустив на близьку відстань 2 ворожі танки і особисто підпалив їх. У бою він був смертельно поранений. В 1944 р. йому було посмертно присвоєно звання Герой Радянського Союзу.[16]

26 грудня 1943 року війська 1-го Українського фронту під командуванням генерала армії Ватутіна перейшли в наступ проти німецьких військ, розташованих південніше Радомишля з метою забезпечення правого флангу головного ударного угруповання фронту. На її лівому фланзі 40-ва армія, після завершеного напередодні успішного обходу вузла опору супротивника в Корнині, розгорнула свою ударну групу в південно-східному напрямку і просувалася на Білу Церкву. За три дні наступу військами звільнено понад 150 населених пунктів. У боях розгромлені чотири танкових дивізії німців, у тому числі танкова дивізія СС «Райх» і шість піхотних дивізій.

На той час війська 38-ї армії (командир — генерал-полковник К. С. Москаленко) та 1-ї гвардійської танкової армії (командир — генерал-лейтенант М. Ю. Катуков) в рамках Житомирсько-Бердичівської наступальної операції, зустрічаючи слабкий опір, просунулися більш ніж на 20 км, звільнили станцію Попільня і перерізали залізницю, що сполучає Фастів і Козятин.[17]
Від повоєнних років до наших днів
Пам'ятник Т. Г. Шевченку в Попільні.

Через тиждень після звільнення Попільні інженерні частини наступаючих радянських військ за активної допомоги мешканців селища відбудували колійне господарство і відновили рух на залізниці.

Наприкінці січня 1944 року в селищі розпочала роботу медамбулаторія, організована за допомогою пересувного військового госпіталю, в лютому — семирічна школа[18].

У березні 1955 р. в клубі Попільнянської МТС встановили перший телевізор «Т-2 Ленінград»[19].

За переписом 1959 року в Попільні проживало 2 600 осіб.

1 серпня 1961 р. у Попільні створена редакція місцевого радіомовлення, очолював її Г. Ф. Грінченко.

У 1961–1963 рр. електрифіковано і переведено на електровозну тягу залізницю, через станцію Попільня почали курсувати електропоїзди.

У 1962 р. було розпочате спорудження декількох двоповерхових будівель. Серед них — восьмиквартирний будинок навпроти базарної площі, комбінат побутового обслуговування (збудований у червні 1983 р.), де розмістились шевська та кравецька майстерні, перукарня, фотоательє; а також, будинок нового готелю. Заклали фундамент під двоповерховий будинок дитячого садка.

З 1 січня 1962 р. в районному кінотеатрі демонструвались широкоекранні художні та документальні фільми, а в 1963 р. відкрито новий книжковий кіоск[20].

Протягом 1965-1966 років в селищі Попільня запрацювала їдальня, продовольчий та меблевий магазини, а 1969 року почала діяти типова міжрайонна торгівельна база. 1966 року в Попільні споруджено великий консервний завод із сезонною продуктивністю 5 млн банок фруктових та овочевих консервів 40 найменувань.[21]

З 1961 по 1970 рр. у Попільні споруджено близько 300 нових житлових будинків, зокрема 25 багатоквартирних за державні кошти. У центрі Попільні зведено кінотеатр «Колос» із залом на 314 місць, двоповерхове приміщення вузла зв'язку. В 1970 році збудований двоповерховий універмаг «Ювілейний». У жовтні 1972 р. в Попільні став до ладу завод по виготовленню гарячого асфальту. В 1970-ті роки розпочинається газифікація приватного житла в селищі. 1976 року в районі створюється міжрайонне управління експлуатації газового господарства[22]. В червні 1980 р. у Попільні закладено фундамент першого в районі п'ятиповерхового будинку на 30 квартир.[23]

1992 року в Попільні введено в дію 95-квартирний п'ятиповерховий житловий будинок, чотириквартирний будинок для вчителів.

2004 року побудовано та введено в дію приміщення районного центру зайнятості.

2011 року в селищі відкрито музей воїнів-афганців[24].
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Попільня, смт, Попільнянський район, Житомирська область

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
ПОПІЛЬНЯ — село, центр сільської Ради. Розташована за 3 км на північний схід від районного центру та залізничної станції Попільня, біля автошляху Сквира — Житомир. Дворів — 645. Населення — 1791 чоловік.

На території села розміщена центральна садиба колгоспу ім. І. В. Мічуріна, за яким закріплено 1823,2 га сільськогосподарських угідь, у т. ч. 1678,6 га орної землі. Господарство спеціалізується на птахівництві. Провідними сільськогосподарськими культурами є пшениця, цукрові буряки. Розвинуте м’ясо-молочне тваринництво. На честь 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції колгосп нагороджено пам’ятним прапором Житомирського Обкому КП України та обласної Ради депутатів трудящих.

В селі є середня школа, де 32 педагоги навчають 381 учня, будинок культури із залом на 350 місць, бібліотека з фондом 10,5 тис. книг, медпункт, дитячі ясла на 50 місць, 2 магазини.

Партійна організація (створена 1922 року) об’єднує 32 комуністів, комсомольська (виникла 1923 року) — 98 членів ВЛКСМ.

За сумлінну працю 35 трудівників села відзначено урядовими нагородами, серед них орденом Леніна — заслужену вчительку УРСР А. Е. Звайгзне, бригадира рільничої бригади О. П. Савчука та голову колгоспу В. М. Горкуценка. В січні 1972 року агроному колгоспу М. Т. Покотилу присвоєно звання заслуженого агронома УРСР.

Село засноване в ХУІ столітті.

В липні 1917 року тут відбувся масовий виступ селян проти поміщиків і лісопромисловців, організаторами якого були М. Д. Ткачук, Я. М. Кравець, А. Я. Кравець.

Радянську владу встановлено в січні 1918 року. 21 січня 1921 року в Попільні створено одну з перших на території нинішнього району комуну «Світ». її організаторами були колишній шахтар з Донбасу І. В. Глушко (голова), колишній солдат-фронтовик латиш Е. Я. Звайгзне, робітник-арсеналець Г. П. Лозовський, залізничник Н. Є. Гуменюк.

В роки Великої Вітчизняної війни 210 жителів села брали активну участь у боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками. Уже в липні 1941 року поблизу Попільні частини 94-го прикордонного загону вели запеклі бої з ворогом. На станції Попільня були склади боєприпасів. Члени підпільної групи, яку очолили колишні комунари Н. Є. Гуменюк і Є. І. Романчук, вирішили висадити їх у повітря. Але групу було заарештовано. Після страшних катувань гітлерівці повісили патріотів; 16 побратимів — розстріляли. 26 грудня 1943 року воїни 1-го Українського фронту визволили село. 73 жителів Попільні удостоєно нагород.

1967 року 133 воїнам-односельцям та воїнам-визволителям Попільні, які загинули в боях з гітлерівцями, в селі споруджено 2 обеліски Слави. 9 травня 1970 року на околиці села, біля автошляху Сквира — Житомир встановлено обеліск полеглим воїнам 94-го прикордонного загону, які в липні 1941 року полягли смертю хоробрих, захищаючи Попільню від фашистських окупантів.

В день святкування 100-річчя з дня народження В. І. Леніна відкрито пам’ятник вождеві.

Родом з Попільні є доктор історичних наук професор В. П. Столяренко і кандидат історичних наук М. І. Панчук.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Попільня, смт, Попільнянський район, Житомирська область

Повідомлення АннА »

ЦДІАК, православні
Назва на 2009 рік - Попільня, смт
Приписні села –
Адмін поділ за документами - Сквирського пов. Київської губ.
За адмін. поділом XIX ст. - Сквирського пов. Київської губ.
За адмін. поділом XXI ст. - Попільнянського р-ну Житомирської обл.
Церква - св. Миколая

метрична книга 127 1012 231(1744-1763); 391(1766-1795)-н., (1765-1794)-ш., с.; 1092(1797); 1154(1799); 1173(1800); 1193(1801); 1208(1802); 1218(1803); 1243(1804); 1253(1805); 1274(1806); 1287(1807); 1314(1808); 1308а(1809); 1328а(1810); 1344(1811); 1357а(1812); 1371(1813); 1384а(1814); 1398(1815); 1411(1816); 1427(1817); 1445(1818); 1446(1818)-2-й зош.; 1462(1819); 1475(1820); 1504(1822); 1519(1823); 1533(1824); 1550(1825); 1570(1826); 1586(1827); 1606(1828); 1626(1829); 1666(1831); 1698(1832); 1722(1833); 1749(1834); 1783а(1835); 1818(1836); 1845(1837); 1882(1838); 1990(1840); 2043(1841); 2166(1843); 2296(1845); 2360(1846); 2422(1847); 2494(1848); 2564(1849); 2629(1850); 2707(1851); 2779(1852); 2850(1853); 2924(1854); 2988(1855); 3063(1856); 3125(1857); 3190(1858); 3249(1859); 3312(1860); 3372(1861); 3441(1862); 3507(1863); 3562(1864); 3625(1865); 3696(1866); 3773(1867); 3857(1868); 3962(1869); 4063(1870); 4170(1871); 4276(1872); 4395а(1873); 4499(1874)
метрична книга 127 1014 165(1821); 171(1830); 189(1839); 199(1842); 204(1844)

cповідний розпис 127 1015 169(1804); 300(1820); 438(1831); 480а(1833); 506а(1835); 540(1837); 559(1838); 575(1839); 615(1841); 635(1842); 656(1843); 676(1844); 693(1845); 739а(1847); 757(1848); 778(1849); 796(1850); 834(1852); 852(1853); 867(1854); 884(1855); 939(1858); 959(1859); 981(1860); 1002(1861); 1063а(1864); 1086(1865); 1118(1866); 1265(1895); 1316а(1909);
cповідний розпис 127 1016 197(1818); 280(1830); 314(1836); 335(1840); 396(1850); 400а(1851); 421(1856); 422(1857); 423(1858); 451(1863); 471(1866); 591(1870)*
сповідний розпіс 127 1017 145а(1862)
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Відповісти

Повернутись до “Літера П”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 21 гість