ОСТРОГ, місто, Рівненьська область, Україна
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
ОСТРОГ, місто, Рівненьська область, Україна
Прийнято вважати, що перша писемна згадка про Острог міститься в «Повісті временних літ» під 1100, коли кн. Давиду Ігоровичу передали у володіння кілька міст у Погорині. Проте літописна фраза зі згадкою про Острог має подвійне тлумачення: 1) Давидові дають «Божський острог»; 2) Давидові дають «Божський [і] Острог». Згідно з археол. даними, на місці сучасного міста у 8—9 ст. виникла група слов’янських поселень, яка наприкінці 10 — на поч. 11 ст. трансформувалася в ранньоміський центр, що складався з городища площею 3,2 га та селища площею бл. 2 га. На зламі 11—12 ст. площа поселення скоротилася вдвічі, проте інтенсивне життя тривало аж до серед. 13 ст.
Наступна після 1100 згадка Острога припадає на 1340, коли в джерелах з’являється «князь Данило з Острога» — родоначальник князів Острозьких. У часи, коли Острог належав цьому князівському роду (14 — серед. 17 ст.), він перетворився на один із найбільших центрів Волині. Ядром міста був Острозький замок, споруджений на місці давньорусуського дитинця. Перша кам’яна замкова споруда — «Вежа мурована» — гіпотетично датується серед. 14 ст. До замку прилягали уфортифіковані Пригородок (дерев’яну стіну споруджено в 14 ст.) і власне місто (кам’яну стіну споруджено в 1530—40-х рр.). Передмістя Загороддя на поч. 17 ст. було укріплене валом із бастіонами. За межами укріплень лежали передмістя: Татарське (Зарванське), Заріччя, Бельмаж. На правому, протилежному від замку березі Вілії виникло обнесене валом Нове місто (Застав’я), яке було юридично самостійним поселенням.
Населення міста мало поліетнічний склад (крім русинів-українців — поляки, татари, євреї) і сповідувало різні релігії. Крім кількох православних храмів (найбільшим з яких була замкова Богоявленська церква), в Острогу було споруджено костьол Успіння Діви Марії (між 1440 і 1442), мечеть (відома з 1565, припинила існування до 1708), гол. синагогу (відома з 1603). 1580—1764 острозький кагал був одним із 4-х волин. кагалів, які мали своїх офіц. представників у Вааді чотирьох земель — центр. органі єврейс. самоуправління на землях Королівства Польського.
У 2-й пол. 16 ст. Острог став значним культ. та освіт. осередком Волині. Бл. 1576 засновано Острозьку академію. Із 1617 відома лат. школа. 1624—1773 діяв колегіум єзуїтів (див. також Єзуїтські школи), 1777—93 — греко-катол. 4-класна школа василіан. При синагозі діяла єшива (вища школа рабинів), найвищий розквіт якої припав на час ректорства С.Едельса (1599—1632). У місті працювали Острозька друкарня та друкарня при синагозі (діяла 1608—1832).
У 16 ст. Острог отримав привілей на 2 щотижневих торги (1527) та на 3 щорічних ярмарки. 1585 Острог отримав магдебурзьке право. У місті існували 16 ремісничих цехів. Чисельність населення оцінюють у 5 тис. на кін. 16 ст. і бл. 10 тис. у серед. 17 ст.
1603 кн. В.-К.Острозький поділив свої володіння між синами Янушем (п. 1620; див. Я.Острозький) і Олександром (п. 1603), при цьому Острог також був поділений на 2 частини (замок і Пригородок залишалися у спільній власності братів). Частина міста, що належала Янушу, увійшла до заснованої ним Острозької Ординації, а Олександрова частина перейшла до його доньки Анни-Алоїзи (у заміжжі Ходкевич), фанатичної католички. Маючи свою резиденцію в Острозі, вона своїми антиправосл. вчинками спровокувала повстання острозьких міщан, яке було жорстоко придушене (т. зв. Острозька трагедія 1636). Надалі власниками міста були представники багатьох магнатських родів, зокрема князів Заславських, Сангушків, Яблоновських.
Під час Національної революції 1648—1676 місто, яке не раз здобували війська Б.Хмельницького та загони повстанців (1648, 1649, 1650, 1654), прийшло в занепад. Населення Острога за 2-гу пол. 17 ст. скоротилося, за оцінками дослідників, не менш, ніж уп’ятеро.
В Острогу представники гетьмана М.Ханенка та уряду Речі Посполитої підписали Острозьку угоду 1670.
Наприкінці 17 ст. почалося відродження госп. і громад. життя, проте Острог вже не відігравав такої визначної ролі, як у 16 — 1-й пол. 17 ст. Протягом 18 ст. чисельність населення зросла з 2 тис. до 4,7 тис. жителів. 1717 почалася відбудова комплексу єзуїтського колегіуму, зруйнованого 1648, 1747 засновано монастир капуцинів (закритий 1832), 1777 — монастир кармелітів (закритий 1809).
Із переходом під владу Російської імперії (1793) Острог став центром повіту Волинської губернії (1797). При цьому залишався приватновласницьким містом. 1802 власником обох частин Острога став кн. Кароль Яблоновський, нащадки якого володіли містом до 1875. На кінець 19 ст. половину мешканців становили євреї. У місті стояв великий рос. гарнізон.
Як і раніше, Острог був містом зі слабо розвинутою економікою (у 2-й пол. 19 ст. з’явилися невеликі пром. підпр-ва) і в той же час важливим культ. і просвітнім центром. 1796—1825 тут діяла Волин. духовна семінарія. Багато відомих діячів (А.Кримський, Д.Мануїльський, В.Сальський, І.Малиновський, П.Жолтовський) здобували освіту в Острозькій г-зії (до 1897 — прогімназія, створена 1868 на базі дворянського уч-ща). 1865 графинею А.Блудовою засновано Свято-Кирило-Мефодіївське братство, при якому діяли жін. уч-ще (його закінчила художниця і поетеса О.Лятуринська), ін. навчальні та доброчинні заклади. 1909 засновано Братство ім. князів Острозьких, зусиллями якого збережено острозькі старожитності (перш за все «Вежу муровану») і створено істор. музей (1916). 1917 створено т-во «Просвіта».
Із кінця 1917 до квітня 1919 місто входило до складу Української Народної Республіки та Української Держави, тричі опинялося під владою більшовиків (січень—лютий 1918, травень—серпень 1919, липень—вересень 1920), двічі — під контролем польс. військ (серпень 1919 — липень 1920, із вересня 1920). 7 липня 1920 під Острогом відбувся бій між польс. військами ген. В.Крайовського та Першою Кінною армією.
У міжвоєнний період Острог — місто Волинського воєводства у складі Польщі (до 1925 — повітовий центр). 1925—39 тут діяв Регіональний рос. музей Й.Новицького, закритий після включення Острога до складу УРСР. 1939 відкрито міськ. театр.
Із вересня 1939 Острог — у складі Рівненської області УРСР.
Під час боїв за Острог влітку 1941 міська забудова зазнала великих руйнувань. Із 3 липня 1941 по 13 січня 1944 окупований нім. військами. У передмісті створено табір для військовополонених. За час окупації в місцевому гетто знищено бл. 9 тис. євреїв.
У 1950—70-ті рр. в місті було засновано або реконструйовано кілька невеликих пром. підпр-в. 1981 засновано держ. історико-культ. заповідник, у складі якого 1985 відкрито Музей книги та друкарства. 1994 утворено спеціалізований навч. заклад «Острозький колегіум» (із 1996 — «Острозька академія»), який 2000 отримав статус національного ун-ту. 1995 Острог отримав статус міста обласного підпорядкування.
Архітектурні пам’ятки: Острозький замок, Луцька і Татарська надбрамні башти (2-га пол. 15 — поч. 16 ст.), костьол Успіння Діви Марії (15—19 ст.), руїни гол. синагоги (16 ст.), будинок г-зії (кін. 19 — поч. 20 ст.), пам’ятники Т.Шевченку (1963), князям Острозьким (2000).
http://history.org.ua/?termin=Ostroh_mst
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ОСТРОГ, місто, Рівненьська область, Україна
ОСТРІГ або ОСТРОГ (так, як поріг, порогу), місто
над рікою Горинню, при устях річок Вілії, Гнилого Рову
і Збитенки, положене на тереновому порозі подільської
височини, 293 метрів над рівнем моря, на грунтах переважно лєсових. Археологічні досліди і припадкові знахідки, як в самому О., так і в його околицях, потверджують заселення цих теренів ще в добі неоліту. Там відкрито численні оселі, робітні кремінного знаряддя, знахідки
з бронзового періоду, раннього залізного періоду, а також римських часів і мандрівки народів. Промовляють
за тим численні кургани, як при самому місті Острозі, так
і на землях сіл Хорова, Гремячої, Гульчі, Мильська, Новосілок, Розважу, Тайкурів та інших. Самі назви таких
осель, як Кургани, Могильці, Дуліби свідчать про архаїчність колонізації цього краю. В багатьох музеях України, Росії і Польщі з околиць О. переховується багато
пам’яток минулих, передісторичних культур. Серед таких пам’яток переважають знаряддя з кременя і каменя,
бронзи, заліза, а також кераміка, зброя і монети. Одною
з найбільш імпонуючих і рідкісних знахідок з околиць
м. Острога безперечно є скарб з села Хонякова, який
складається зі срібних, позолочених посудин і інших
предметів східнього типу, які датуються на часи мандрівки народів (5-6 ст.). (О. Цинкаловський. Матеріяли до прадзєюв Волині... Варшава, 1961 p.). Самі фізіографічні умови терену від найдавніших часів сприяли закладанню там осель, а пізніше городів. Топонімика близьких до О. урочищ свідчить про стару слов’янську колонізацію цих теренів. З них згадаймо тільки деякі, положені в долинах річок Вілії, Гнилого Рову і Горині: Черепки, Маковище, Восковище, Ведмежа гора, Хвощанський брід, Монастирок і багато інших.
Коли засновано там старий укріплений город невідомо, однак сама назва Остріг, яка згадується в наших літописах в 1100 p., промовляє за тим вже в 11 ст. ця укріплена оборонна оселя (городище) вже тоді вийшла зі своєї первісної ступені городища і уявляла старе городище і місто, яке осіло навколо нього, оточене частоколом, який в нашій середньовічній архітектурі прийнято називати „острогом”. Під цією назвою літопис згадує наш Остріг в 1100 році, коли то, по з’їзді наших князів у Вятичеві, О. було залишено князю Давиду Ігоревичу, якого судили тоді за осліплення кн. Василька Теребовельського.
Не довго просидів тут кн. Давид Ігоревич, бо кн. Із’яслав відібрав від нього Остріг, залишаючи йому тільки город Дорогобуж над р. Горинню, де Давид Ігоревич скоро помер і правдоподібно був там похований. Від цього часу про О. не маємо в старих джерелах ніяких згадок, можемо однак припускати, що від 12 ст. належав О. до Волинського Князівства, а пізніше увійшов в склад Волинсько- Галицької держави. Можемо припускати, що ще перед 14 ст. О. міг належати до Турово-Пінських князів, які були протопластами лінії князів Острозьких.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
предметів східнього типу, які датуються на часи мандрівки народів (5-6 ст.). (О. Цинкаловський. Матеріяли до прадзєюв Волині... Варшава, 1961 p.). Самі фізіографічні умови терену від найдавніших часів сприяли закладанню там осель, а пізніше городів. Топонімика близьких до О. урочищ свідчить про стару слов’янську колонізацію цих теренів. З них згадаймо тільки деякі, положені в долинах річок Вілії, Гнилого Рову і Горині: Черепки, Маковище, Восковище, Ведмежа гора, Хвощанський брід, Монастирок і багато інших.
Коли засновано там старий укріплений город невідомо, однак сама назва Остріг, яка згадується в наших літописах в 1100 p., промовляє за тим вже в 11 ст. ця укріплена оборонна оселя (городище) вже тоді вийшла зі своєї первісної ступені городища і уявляла старе городище і місто, яке осіло навколо нього, оточене частоколом, який в нашій середньовічній архітектурі прийнято називати „острогом”. Під цією назвою літопис згадує наш Остріг в 1100 році, коли то, по з’їзді наших князів у Вятичеві, О. було залишено князю Давиду Ігоревичу, якого судили тоді за осліплення кн. Василька Теребовельського.
Не довго просидів тут кн. Давид Ігоревич, бо кн. Із’яслав відібрав від нього Остріг, залишаючи йому тільки город Дорогобуж над р. Горинню, де Давид Ігоревич скоро помер і правдоподібно був там похований. Від цього часу про О. не маємо в старих джерелах ніяких згадок, можемо однак припускати, що від 12 ст. належав О. до Волинського Князівства, а пізніше увійшов в склад Волинсько- Галицької держави. Можемо припускати, що ще перед 14 ст. О. міг належати до Турово-Пінських князів, які були протопластами лінії князів Острозьких.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ОСТРОГ, місто, Рівненьська область, Україна
До Острога з усіх сторін України, а також з Греції,
з’їжджалися всі ті, кому лежало на душі щастя українського народу. Проживали там Северин Наливайко, провідник селянських повстань 1594-96 pp., брат його Дем’ян
Наливайко, український церковний діяч, який був членом
гуртка викладачів Острозької школи і опікун Острозької
друкарні, гетьман українського козацтва — Петро Конашевич-Сагайдачний, що вчився в Острозькій школі, відомий пізніше своїми успішними походами на Туреччину
і Крим, грецький вчений Кирил Лукаріс та багато інших
визначних людей того часу. Великою заслугою кн. Костянтина Костянтиновича Острозького було заложення і
утримування, майже на свій кошт, першої в Східній Европі вищої школи, т. зв. „Триязичної Академії”, де викладали в українській, староруській, грецькій і латинській мовах. Професорами були тут учені такої міри, як: Герасим Смотрицький, Лука — Митрополит Білгородський (серб), Кирил Лукаріс — ректор академії (грек), Никифор (грек), Павло Палеурус (чех, соціянин), Дем’ян Наливайко, Зизаній Тустановський, Ян Лятош (поляк, математик), Каспер Ціхоцький (поляк, вихователь) та інші. Крім академії відкрито в Острозі школу для дітей і друкарню. Школи для дітей відкрито також в Дермані і Володимирі. З острозької друкарні, яка була під опікою і доглядом Є. Смотрицького і, де працювали Іван Федорович і Мстиславець, вийшла друком в 1581 р. перша слов’янська Біблія і інші книги як богослужбового, так і політичного характеру. Вийшло з цієї друкарні 20 книжок з багатьох галузів, як релігійного, так і громадсько-культурного напрямку. В 1608 р. помер кн. Костянтин Костянтинович Острозький і поховано його в замковій церкві в Острозі.
Князь Костянтин Костянтинович Острозький залишив трьох синів — Івана, Олександра і Костянтина, з котрих останній помер в 1595 р. Спадщину по кн. Костянтині К. поділили між собою Олександр і Іван, який перший з кн. Острозьких прийняв католицтво і нове ім’я Януша (Пам’ятники Київ. Арх. Ком., том 4, стор. 1-106). По смерти бездітного кн. Івана (Януша), в 1620 p., рід кн. Острозьких вигасає.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
утримування, майже на свій кошт, першої в Східній Европі вищої школи, т. зв. „Триязичної Академії”, де викладали в українській, староруській, грецькій і латинській мовах. Професорами були тут учені такої міри, як: Герасим Смотрицький, Лука — Митрополит Білгородський (серб), Кирил Лукаріс — ректор академії (грек), Никифор (грек), Павло Палеурус (чех, соціянин), Дем’ян Наливайко, Зизаній Тустановський, Ян Лятош (поляк, математик), Каспер Ціхоцький (поляк, вихователь) та інші. Крім академії відкрито в Острозі школу для дітей і друкарню. Школи для дітей відкрито також в Дермані і Володимирі. З острозької друкарні, яка була під опікою і доглядом Є. Смотрицького і, де працювали Іван Федорович і Мстиславець, вийшла друком в 1581 р. перша слов’янська Біблія і інші книги як богослужбового, так і політичного характеру. Вийшло з цієї друкарні 20 книжок з багатьох галузів, як релігійного, так і громадсько-культурного напрямку. В 1608 р. помер кн. Костянтин Костянтинович Острозький і поховано його в замковій церкві в Острозі.
Князь Костянтин Костянтинович Острозький залишив трьох синів — Івана, Олександра і Костянтина, з котрих останній помер в 1595 р. Спадщину по кн. Костянтині К. поділили між собою Олександр і Іван, який перший з кн. Острозьких прийняв католицтво і нове ім’я Януша (Пам’ятники Київ. Арх. Ком., том 4, стор. 1-106). По смерти бездітного кн. Івана (Януша), в 1620 p., рід кн. Острозьких вигасає.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ОСТРОГ, місто, Рівненьська область, Україна
ОСТРОЗЬКИЙ ЗАМОК – комплекс споруд 14–19 ст. в м. Острог. Побудований на місці давньорус. городища 11–13 ст. в пд. частині істор. середмістя Острога. Заснований основоположником роду Острозьких кн. Данилом.
Конфігурація укріплень обумовлена Замковою горою – мисом корінного лівого берега р. Вілія, який на 20 м піднімається над її заплавою. Від міста замок відокремлений глибоким ровом. Наприкінці 15 – на поч. 16 ст. замок перебудовано, оборонні споруди модернізовано, дерев'яно-земляні укріплення попереднього періоду здебільшого замінено мурованими. У наш час комплекс складається з Вежі мурованої (14 ст.), Богоявленської церкви (15–16 ст.), Нової (Круглої) башти (16 ст.) та надбрамної дзвіниці (1905).
Вежа мурована розміщена в пд.-сх. частині замкового двору на крутому схилі. Спочатку вона нагадувала квадратний у плані замок-донжон. Наприкінці 15 – на поч. 16 ст. змінено форму бійниць, перебудовано й укріплено величезним контрфорсом пд.-сх. ріг будівлі, в окремих приміщеннях змінено форму склепінь. У 16–17 ст. із зх., пд. та сх. вежу укріплено масивними контрфорсами. З пн., з боку подвір'я, будівля – двоярусна; з пд. – триярусна на високому цоколі. Муровані стіни завтовшки 2,0–2,6 м. Пд. фасад будівлі в плані має великий напівкруглий виступ. Ренесансний декор завершень споруди належить до поч. 16 ст. Вежа є унікальною оборонною спорудою середньовічної Волині та єдиною на території України житловою баштою 2-ї пол. 14 ст., яка порівняно добре збереглася донині.
Богоявленська церква розміщена в пн. частині замкового подвір'я, біля давнього рову. Її пристосовано для оборони: пн. стіна потовщена (2,8 м) та обладнана бійницями для гармат. З 1636 до серед. 19 ст. будівля не використовувалася і дійшла до стану руїни. 1886–91 храм відновлено за проектом В.Токарева на старих фундаментах. За схемою плану та об'ємно-просторовою структурою він повторює давню споруду, від якої збережено тільки пн. стіну. Тепер Богоявленська церква – хрещатобаневий, шестистовпний, триапсидний, п'ятиверхий храм, який є домінантою ансамблю. Арх-ра храму посідає особливе місце в церк. буд-ві України як проміжна ланка між давньорус. зодчеством й арх-рою 16–17 ст. з притаманними їй готичними елементами.
Нова (Кругла) башта зведена на пд.-зх. розі оборонних мурів під час модернізації укріплень О.з. на поч. 16 ст. Циліндрична за формою мурована башта поділена на 3 яруси. Висота триярусної споруди з боку рову через перепад рельєфу значно збільшується завдяки цокольному ярусу. Внутр. діаметр башти – 13 м, товщина стін нижнього ярусу – 3,5 м. Другий ярус завершують машикулі-бійниці на кам'яних фігурних кронштейнах. Увінчує башту аттик із фігурним завершенням. Архіт. та конструктивні якості башти визначають її як унікальний зразок фортифікаційного мист-ва України й ренесансної стилістики в укр. арх-рі.
Надбрамна дзвіниця розміщується в пн.-зх. куті замкового подвір'я на місці давньої брами й належить до останнього періоду буд-ва на Замковій горі. Дзвіниця та цегляно-металева огорожа по периметру подвір'я споруджені за проектом цивільного інж. А.Павловського, коли впорядковувалася територія замку. Дзвіниця двоярусна, прямокутна в плані з проїздом у першому ярусі до замкового подвір'я. Верхній ярус вирішений у вигляді восьмигранного підбанника, увінчаного банею. Зовн. декор дзвіниці характерний для "єпархіальної" арх-ри кінця 19 – поч. 20 ст.
О.з. – унікальна пам'ятка фортифікаційної арх-ри Волині – є складовою Держ. історико-культ. заповідника у м. Острог, створеного 1981. У приміщенні Вежі мурованої працює краєзнавчий музей, заснований 1916.
Бондаренко Р.І.
Конфігурація укріплень обумовлена Замковою горою – мисом корінного лівого берега р. Вілія, який на 20 м піднімається над її заплавою. Від міста замок відокремлений глибоким ровом. Наприкінці 15 – на поч. 16 ст. замок перебудовано, оборонні споруди модернізовано, дерев'яно-земляні укріплення попереднього періоду здебільшого замінено мурованими. У наш час комплекс складається з Вежі мурованої (14 ст.), Богоявленської церкви (15–16 ст.), Нової (Круглої) башти (16 ст.) та надбрамної дзвіниці (1905).
Вежа мурована розміщена в пд.-сх. частині замкового двору на крутому схилі. Спочатку вона нагадувала квадратний у плані замок-донжон. Наприкінці 15 – на поч. 16 ст. змінено форму бійниць, перебудовано й укріплено величезним контрфорсом пд.-сх. ріг будівлі, в окремих приміщеннях змінено форму склепінь. У 16–17 ст. із зх., пд. та сх. вежу укріплено масивними контрфорсами. З пн., з боку подвір'я, будівля – двоярусна; з пд. – триярусна на високому цоколі. Муровані стіни завтовшки 2,0–2,6 м. Пд. фасад будівлі в плані має великий напівкруглий виступ. Ренесансний декор завершень споруди належить до поч. 16 ст. Вежа є унікальною оборонною спорудою середньовічної Волині та єдиною на території України житловою баштою 2-ї пол. 14 ст., яка порівняно добре збереглася донині.
Богоявленська церква розміщена в пн. частині замкового подвір'я, біля давнього рову. Її пристосовано для оборони: пн. стіна потовщена (2,8 м) та обладнана бійницями для гармат. З 1636 до серед. 19 ст. будівля не використовувалася і дійшла до стану руїни. 1886–91 храм відновлено за проектом В.Токарева на старих фундаментах. За схемою плану та об'ємно-просторовою структурою він повторює давню споруду, від якої збережено тільки пн. стіну. Тепер Богоявленська церква – хрещатобаневий, шестистовпний, триапсидний, п'ятиверхий храм, який є домінантою ансамблю. Арх-ра храму посідає особливе місце в церк. буд-ві України як проміжна ланка між давньорус. зодчеством й арх-рою 16–17 ст. з притаманними їй готичними елементами.
Нова (Кругла) башта зведена на пд.-зх. розі оборонних мурів під час модернізації укріплень О.з. на поч. 16 ст. Циліндрична за формою мурована башта поділена на 3 яруси. Висота триярусної споруди з боку рову через перепад рельєфу значно збільшується завдяки цокольному ярусу. Внутр. діаметр башти – 13 м, товщина стін нижнього ярусу – 3,5 м. Другий ярус завершують машикулі-бійниці на кам'яних фігурних кронштейнах. Увінчує башту аттик із фігурним завершенням. Архіт. та конструктивні якості башти визначають її як унікальний зразок фортифікаційного мист-ва України й ренесансної стилістики в укр. арх-рі.
Надбрамна дзвіниця розміщується в пн.-зх. куті замкового подвір'я на місці давньої брами й належить до останнього періоду буд-ва на Замковій горі. Дзвіниця та цегляно-металева огорожа по периметру подвір'я споруджені за проектом цивільного інж. А.Павловського, коли впорядковувалася територія замку. Дзвіниця двоярусна, прямокутна в плані з проїздом у першому ярусі до замкового подвір'я. Верхній ярус вирішений у вигляді восьмигранного підбанника, увінчаного банею. Зовн. декор дзвіниці характерний для "єпархіальної" арх-ри кінця 19 – поч. 20 ст.
О.з. – унікальна пам'ятка фортифікаційної арх-ри Волині – є складовою Держ. історико-культ. заповідника у м. Острог, створеного 1981. У приміщенні Вежі мурованої працює краєзнавчий музей, заснований 1916.
Бондаренко Р.І.
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: ОСТРОГ, місто, Рівненьська область, Україна
З другої теми
В цій темі є багато чтого цікавого, передивилась, але про це училище ніякої згадки не бачу. Може прогавила?
Що за училище таке в Острозі у 1783 році? Гуглить немає сенсу, бо там зараз є ПТУ і все тільки про нього.Выпись свидетельства даного 1783 года Генваря 21 дня бывшим смотрителем Острогскаго Училища священником Лукою Шульжиньским дворянину Ивану Паславскому при увольнении его из оного училища
В цій темі є багато чтого цікавого, передивилась, але про це училище ніякої згадки не бачу. Може прогавила?
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: ОСТРОГ, місто, Рівненьська область, Україна
Лицева сторінка Острозької Біблії, Остріг, 1580-81.
Перша друкована Біблія на Сході Европи.
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 21 гість