Махнівка, Козятинський район, Вінницька область
Махновка, Махновская волость, Бердичевский уезд
Комсомольское, Казатинский район, Винницкая область (1935-2016)
Махновка, Казатинский район, Винницкая область
Георгиевская церковь
1873 - священник Никанор Александрович Сташевский
Рождество-Богородицкая церковь
http://www.surnameindex.info/info/kiev/ ... index.html
Некоторые фамилии жителей м. Махновка (Георгиевская церковь, 1873):
Абадюк
Анинков
Билецкий
Бондаревский
Бондарчук
Бродский
Бруславский
Бужерак
Бухенко
Витковский
Вольский
Галайко
Грицук
Гришок
Гунька
Демченко
Деркачь
Довгалюк
Завальный
Корчевшок
Крыворучка
Кугай
Машталер
Мыхальчук
Наровецкий
Новицкий
Побережец
Погребняк
Прудковский
Сердюк
Сташевский
Стыцюк
Фурдыга
Цыба
Чикин
Шевченко
Шевчук
Ящук
Махнівка, село, Козятинський район, Вінницька область
- surnameindex
- Повідомлень: 780
- З нами з: 18 липня 2016, 23:24
- Дякував (ла): 194 рази
- Подякували: 298 разів
- Контактна інформація:
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Махнівка, Козятинський район, Вінницька область
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки.
Комсомольське (до 1935 року — Махнівка) — село, центр сільської Ради. Розташоване на берегах річки Гнилоп’яті, за 12 км від районного центру і залізничної станції Козятин. Населення — 4266 чоловік. Сільраді підпорядковані села Марківці, Медведівка, Мшанець та селище Садове.
Існування в далекому минулому поселення на території Махнівки підтверджують археологічні знахідки. В 1782 році тут знайдено скарб з 800 римських срібних монет. Як свідчать перекази, на місці сучасної Махнівки за часів монголо-татарського іга було поселення, в якому знаходився баскак—чиновник, що відав збором податків з населення.
За часів Опанування литовських феодалів тут споруджено два невеликі замки, один з них стояв на урвистій горі над Гнилоп’яттю, а другий — між річкою та її притокою.
З давніх-давен територія Махнівки належала польським магнатам Тишкевичам. Предок цих магнатів 1430 року одержав від князя Свидригайла в подарунок землі, на яких згодом виросло кілька населених пунктів, серед них і Махнівка.
В 1483 та 1585 рр. Махнівка зазнавала руйнівних нападів ординців, внаслідок чого вона довго лишалася спустошеною. Навіть у 1593 році в описі маетностей Тишкевичів зазначено: «На тій р. П’ятці селище Махнівка стоїть пусткою». Тільки в першій половині XVII ст. Махнівка помітно розрослася. Так, зокрема у подимному тарифі Київського воєводства за 1629 рік перелічено понад сто міст, в т. ч. Махнівку. Такі міста відрізнялися від звичайних сіл лише тим, що мали укріплення, а значна частина їх населення вела торгівлю. Незадовго до визвольної війни 1648— 1654 рр. в Махнівці замість дерев’яного, споруджено міцний мурований замок. Приблизно тоді ж з метою посилення позицій католицизму збудовано костьол бернардинів.
Під час визвольної війни 1648—1654 рр. Махнівка, як і інші укріплені міста та замки служила опорним пунктом для військ польської шляхти. Тут зосередилося добре організоване військо під командуванням Яреми Вишневецького. Йому протистояли об’єднані повстанські загони і козацьке військо на чолі з Максимом Кривоносом. Велика сутичка між повстанцями і польсько-шляхетськими військами сталася в липні 1648 року саме під Махнівкою. Вишневецький у цьому бою двічі мало не загинув. Козацько-повстанські війська завдали шляхті такого відчутного удару, що вона змушена була рятуватися втечею. Велику мужність і неабиякий військовий хист, коли штурмували Махнівку та її укріплення, проявив білоцерківський полковник Гиря, п’ятитисячний загін якого брав участь в облозі замку.
Внаслідок розрухи і спустошень, викликаних війною та панськими міжусобицями, Махнівка знову занепала. На початку XVIII ст. нею володіли різні поміщики. Нове піднесення Махнівки почалося в другій половині XVIII ст. У 1767 році П. Потоцький зробив Махнівку своєю резиденцією. Тут було споруджено панські хороми, багато цегляних будівель, костьол, будинок для управителя маєтків тощо. В Махнівці виросло кілька підприємств, де працювали кріпаки, переселені сюди з інших його маєтків. 1796 року Махнівку віднесено до розряду містечок. Вона стала центром повіту. В містечку налічувалося 1517 мешканців. У Махнівці знаходилися різні адміністративні установи, тому вона ще більше розрослася, набрала міського вигляду. Тут було чимало цегляних будинків, звідси й пішла назва Кам’яна або Мурована Махнівка.
В 1798 році в Махнівці працювали панчішна, суконна, каретна і крохмальна мануфактури. Панчішна мануфактура розміщувалась у двох будинках. В одному з них стояли 24 залізні та 10 циліндричних верстатів, а в другому був фарбувальний цех. На цій мануфактурі працювало 8 майстрів-в’язальниць, що були запрошені з Швейцарії, 10 прядильниць та 16 учнів. Суконна мануфактура займала 4 приміщення. В 1823 році на ній працювало 20 найманих робітників, які виготовляли протягом року 5064 аршини сукна та інших виробів.
Комсомольське (до 1935 року — Махнівка) — село, центр сільської Ради. Розташоване на берегах річки Гнилоп’яті, за 12 км від районного центру і залізничної станції Козятин. Населення — 4266 чоловік. Сільраді підпорядковані села Марківці, Медведівка, Мшанець та селище Садове.
Існування в далекому минулому поселення на території Махнівки підтверджують археологічні знахідки. В 1782 році тут знайдено скарб з 800 римських срібних монет. Як свідчать перекази, на місці сучасної Махнівки за часів монголо-татарського іга було поселення, в якому знаходився баскак—чиновник, що відав збором податків з населення.
За часів Опанування литовських феодалів тут споруджено два невеликі замки, один з них стояв на урвистій горі над Гнилоп’яттю, а другий — між річкою та її притокою.
З давніх-давен територія Махнівки належала польським магнатам Тишкевичам. Предок цих магнатів 1430 року одержав від князя Свидригайла в подарунок землі, на яких згодом виросло кілька населених пунктів, серед них і Махнівка.
В 1483 та 1585 рр. Махнівка зазнавала руйнівних нападів ординців, внаслідок чого вона довго лишалася спустошеною. Навіть у 1593 році в описі маетностей Тишкевичів зазначено: «На тій р. П’ятці селище Махнівка стоїть пусткою». Тільки в першій половині XVII ст. Махнівка помітно розрослася. Так, зокрема у подимному тарифі Київського воєводства за 1629 рік перелічено понад сто міст, в т. ч. Махнівку. Такі міста відрізнялися від звичайних сіл лише тим, що мали укріплення, а значна частина їх населення вела торгівлю. Незадовго до визвольної війни 1648— 1654 рр. в Махнівці замість дерев’яного, споруджено міцний мурований замок. Приблизно тоді ж з метою посилення позицій католицизму збудовано костьол бернардинів.
Під час визвольної війни 1648—1654 рр. Махнівка, як і інші укріплені міста та замки служила опорним пунктом для військ польської шляхти. Тут зосередилося добре організоване військо під командуванням Яреми Вишневецького. Йому протистояли об’єднані повстанські загони і козацьке військо на чолі з Максимом Кривоносом. Велика сутичка між повстанцями і польсько-шляхетськими військами сталася в липні 1648 року саме під Махнівкою. Вишневецький у цьому бою двічі мало не загинув. Козацько-повстанські війська завдали шляхті такого відчутного удару, що вона змушена була рятуватися втечею. Велику мужність і неабиякий військовий хист, коли штурмували Махнівку та її укріплення, проявив білоцерківський полковник Гиря, п’ятитисячний загін якого брав участь в облозі замку.
Внаслідок розрухи і спустошень, викликаних війною та панськими міжусобицями, Махнівка знову занепала. На початку XVIII ст. нею володіли різні поміщики. Нове піднесення Махнівки почалося в другій половині XVIII ст. У 1767 році П. Потоцький зробив Махнівку своєю резиденцією. Тут було споруджено панські хороми, багато цегляних будівель, костьол, будинок для управителя маєтків тощо. В Махнівці виросло кілька підприємств, де працювали кріпаки, переселені сюди з інших його маєтків. 1796 року Махнівку віднесено до розряду містечок. Вона стала центром повіту. В містечку налічувалося 1517 мешканців. У Махнівці знаходилися різні адміністративні установи, тому вона ще більше розрослася, набрала міського вигляду. Тут було чимало цегляних будинків, звідси й пішла назва Кам’яна або Мурована Махнівка.
В 1798 році в Махнівці працювали панчішна, суконна, каретна і крохмальна мануфактури. Панчішна мануфактура розміщувалась у двох будинках. В одному з них стояли 24 залізні та 10 циліндричних верстатів, а в другому був фарбувальний цех. На цій мануфактурі працювало 8 майстрів-в’язальниць, що були запрошені з Швейцарії, 10 прядильниць та 16 учнів. Суконна мануфактура займала 4 приміщення. В 1823 році на ній працювало 20 найманих робітників, які виготовляли протягом року 5064 аршини сукна та інших виробів.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Махнівка, Козятинський район, Вінницька область
Частина ІІ
Комсомольці власними силами відкрили в селі клуб, пристосувавши для цього вільний будинок. В лютому 1925 року відбулося відкриття клубу. Майже кожної суботи й неділі комсомольці влаштовували вечори. На виручені гроші придбали інструменти для струнного та духового оркестрів. Часто ставили п’єси на антирелігійні теми. Наступного року в селі створено хату-читальню. Разом з школою і товариством ліквідації неписьменності вони відіграли вирішальну роль у ліквідації неписьменності.
Поліпшилося медичне обслуговування селян, яке на початку 20-х років здійснювала лише місцева амбулаторія. 1924 року стаціонарне відділення Бродецької заводської лікарні перетворено на районну лікарню, послугами якої було зручно користуватися й жителям Махнівки.
В середині 20-х років ширився кооперативний рух у Махнівці. 1925 року тут було 6 кооперативних об’єднань: споживче, сільськогосподарське кредитне «Господар», виробничо-збутове інвалідів, промислове кооперативне маслобойного промислу «Кустарник», бурякове кооперативне та інтегрально-кооперативне товариства. В звіті Махнівської сільради за перше півріччя 1927 року відзначено, що основні об’єднання — споживча і бурякова кооперація, кредитне товариство — працюють з добрими наслідками, що «селяни схильно ставляться до кооперації».
Вплив на селян справляли й успіхи радгоспу. 1927 року його робітники організували першу сільськогосподарську виставку. Радгосп мав свої трактори, сівалки, що стали чи не найпопулярнішими експонатами для відвідувачів. Захоплювалися вони й високим врожаєм зернових, яких того року радгосп зібрав по 33 цнт з гектара. Виставка справила сильне враження на трудівників села, допомогла їм обрати вірний для себе шлях. У 1928 році в Махнівці створено товариство спільного обробітку землі. Товариство об’єднувало близько 100 найбідніших селянських родин, мало 300 га землі.
Провідну роль у здійсненні колективізації відігравала Махнівська партійна організація. Комуністи вирішили: «Напружити всі сили для проведення суцільної колективізації шляхом широкої агітроботи серед батрацтва, бідняків та активу села». Було створено штаб керівництва колективізацією, до складу якого ввійшов представник сільської Ради, споживчого товариства, ТСОЗу, комсомольської і деяких районних організацій.
Комсомольці власними силами відкрили в селі клуб, пристосувавши для цього вільний будинок. В лютому 1925 року відбулося відкриття клубу. Майже кожної суботи й неділі комсомольці влаштовували вечори. На виручені гроші придбали інструменти для струнного та духового оркестрів. Часто ставили п’єси на антирелігійні теми. Наступного року в селі створено хату-читальню. Разом з школою і товариством ліквідації неписьменності вони відіграли вирішальну роль у ліквідації неписьменності.
Поліпшилося медичне обслуговування селян, яке на початку 20-х років здійснювала лише місцева амбулаторія. 1924 року стаціонарне відділення Бродецької заводської лікарні перетворено на районну лікарню, послугами якої було зручно користуватися й жителям Махнівки.
В середині 20-х років ширився кооперативний рух у Махнівці. 1925 року тут було 6 кооперативних об’єднань: споживче, сільськогосподарське кредитне «Господар», виробничо-збутове інвалідів, промислове кооперативне маслобойного промислу «Кустарник», бурякове кооперативне та інтегрально-кооперативне товариства. В звіті Махнівської сільради за перше півріччя 1927 року відзначено, що основні об’єднання — споживча і бурякова кооперація, кредитне товариство — працюють з добрими наслідками, що «селяни схильно ставляться до кооперації».
Вплив на селян справляли й успіхи радгоспу. 1927 року його робітники організували першу сільськогосподарську виставку. Радгосп мав свої трактори, сівалки, що стали чи не найпопулярнішими експонатами для відвідувачів. Захоплювалися вони й високим врожаєм зернових, яких того року радгосп зібрав по 33 цнт з гектара. Виставка справила сильне враження на трудівників села, допомогла їм обрати вірний для себе шлях. У 1928 році в Махнівці створено товариство спільного обробітку землі. Товариство об’єднувало близько 100 найбідніших селянських родин, мало 300 га землі.
Провідну роль у здійсненні колективізації відігравала Махнівська партійна організація. Комуністи вирішили: «Напружити всі сили для проведення суцільної колективізації шляхом широкої агітроботи серед батрацтва, бідняків та активу села». Було створено штаб керівництва колективізацією, до складу якого ввійшов представник сільської Ради, споживчого товариства, ТСОЗу, комсомольської і деяких районних організацій.
- al_mol
- Супермодератор
- Повідомлень: 2719
- З нами з: 05 червня 2016, 19:36
- Стать: Чоловік
- Звідки: Вінниця
- Дякував (ла): 948 разів
- Подякували: 2910 разів
Re: Махнівка, село, Козятинський район, Вінницька область
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 23 гостей