Любеч, смт, Ріпкинський район, Чернігівська область
- surnameindex
- Повідомлень: 780
- З нами з: 18 липня 2016, 23:24
- Дякував (ла): 194 рази
- Подякували: 298 разів
- Контактна інформація:
Любеч, смт, Ріпкинський район, Чернігівська область
http://www.surnameindex.info/info/chern ... index.html
Любеч, Любечская волость
Любеч, Репкинская волость
Любеч, Репкинский район, Черниговская область
Любеч, Ріпкинський район, Чернігівська область
Троицкая церковь
1740 - священник Иван Тимофеевич Маковский
1740-1743 - священник Андрей Федорович Волкович
Воскресенская церковь
1899 - священник Василий Петровский
Рождество-Богородицкая церковь
1740 - священник Иван Ерофеевич
1740-1743 - священник Самуил Гаврилович
1740 - дьячек Иван Демьянович
Параскиевская церковь
1740 - настоящий священник Косма Артемьевич Горбик, второй священник Петр Артемьевич Горбик, дьячек Яков Артемьевич Горбик (Горбык)
Покровская церковь
1740 - священник Яков Власович, священник Иван Андреевич, дьячек Григорий Иванович
Некоторые фамилии жителей с. Любеч (Троицкая церковь, 1740):
Бабич
Бойко, Бойченко
Бубелник
Верешко
Волкович
Гетко, Гетько
Гончар
Дегтярь
Доценко
Дуцко
Дячок, Дьячок
Коваль
Колесниченко
Коновец
Коноплянка
Конятинец
Корецкий
Коробок
Кравченок, Кравченко
Кудин
Кулпета
Кучеравый, Кучерявый
Маковский
Мищенко
Мостовый
Нечаев
Онисовец
Онух
Орешков
Полосич
Попович
Пузан
Рак
Ребдей
Решутник
Семеняка
Сердюченко
Слесар
Тевченок, Тевченко
Швец
Шепко
Любеч, Любечская волость
Любеч, Репкинская волость
Любеч, Репкинский район, Черниговская область
Любеч, Ріпкинський район, Чернігівська область
Троицкая церковь
1740 - священник Иван Тимофеевич Маковский
1740-1743 - священник Андрей Федорович Волкович
Воскресенская церковь
1899 - священник Василий Петровский
Рождество-Богородицкая церковь
1740 - священник Иван Ерофеевич
1740-1743 - священник Самуил Гаврилович
1740 - дьячек Иван Демьянович
Параскиевская церковь
1740 - настоящий священник Косма Артемьевич Горбик, второй священник Петр Артемьевич Горбик, дьячек Яков Артемьевич Горбик (Горбык)
Покровская церковь
1740 - священник Яков Власович, священник Иван Андреевич, дьячек Григорий Иванович
Некоторые фамилии жителей с. Любеч (Троицкая церковь, 1740):
Бабич
Бойко, Бойченко
Бубелник
Верешко
Волкович
Гетко, Гетько
Гончар
Дегтярь
Доценко
Дуцко
Дячок, Дьячок
Коваль
Колесниченко
Коновец
Коноплянка
Конятинец
Корецкий
Коробок
Кравченок, Кравченко
Кудин
Кулпета
Кучеравый, Кучерявый
Маковский
Мищенко
Мостовый
Нечаев
Онисовец
Онух
Орешков
Полосич
Попович
Пузан
Рак
Ребдей
Решутник
Семеняка
Сердюченко
Слесар
Тевченок, Тевченко
Швец
Шепко
Удачи в поисках!
Surname Index
http://surnameindex.info/news/
http://surnameindex.info/info/
http://surnameindex.info/mil/
Surname Index
http://surnameindex.info/news/
http://surnameindex.info/info/
http://surnameindex.info/mil/
Любеч Ріпкинський район Чернігівська область
Карта - схема замка
Дата строительства: начало XVII—1-я половина XIX вв.
Любчинский замок расположен на левом берегу Немана на насыпном холме площадью около 0,7 га. Территория с трех сторон очерчена рвом (шириной до 30 м и глубиной 7—10 м), а с четвертой — водами реки. Из четырех башен замка сохранились две. Башни сложены из кирпича и валунов. Состояние главной, въездной, башни удовлетворительное, другая башня в запустении.
Дата строительства: начало XVII—1-я половина XIX вв.
Любчинский замок расположен на левом берегу Немана на насыпном холме площадью около 0,7 га. Территория с трех сторон очерчена рвом (шириной до 30 м и глубиной 7—10 м), а с четвертой — водами реки. Из четырех башен замка сохранились две. Башни сложены из кирпича и валунов. Состояние главной, въездной, башни удовлетворительное, другая башня в запустении.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
- ГіП
- Повідомлень: 625
- З нами з: 03 квітня 2016, 14:52
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 750 разів
- Подякували: 804 рази
Re: Любеч Ріпкинський район Чернігівська область
Репкинский Любеч вроде на Днепре :?:Goransn писав: Любчинский замок расположен на левом берегу Немана...
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6278 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Любеч Ріпкинський район Чернігівська область
А я читаю та думаю, де ж у нас в Україні Неман, ха-ха-хаГіП писав:Репкинский Любеч вроде на Днепре :?:Goransn писав: Любчинский замок расположен на левом берегу Немана...
Пан Goransn щось десь не додивився...
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Любеч, Ріпкинський район, Чернігівська область
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Любеч — селище міського типу, розташоване на лівому березі Дніпра, за 35 км від районного центру і за 28 км від залізничної станції Неданчичі. Населення — 3380 чоловік. Любецькій селищній Раді підпорядковані населені пункти Гірки, Коробки і Кукарі.
Територія сучасного Любеча та місцевість навколо нього уже в давнину була густо заселена. На його околицях та поблизу сіл Коробків і Кукарів виявлено 16 поселень доби неоліту і бронзи і 6 — часів раннього заліза (VIII—III століть до н. е.). Відомі тут також ранньослов’янські поселення: 5 — перших століть н. е. та 4 — сіверянських VIII—IX ст. нашої ери.
Любеч — одне з найдавніших міст УРСР. Він відігравав досить значну роль в історії давньої Русі і неодноразово згадується в літописах. Перша згадка про Любеч датується 882 роком. У літопису розповідається, що князь Олег на шляху з Новгорода до Києва захопив два міста — Смоленськ і Любеч: «…И взя Любець, посади мужь свои». У договорі Олега з греками 907 року серед давньоруських міст названий і Любеч, де «седяху велиции князи, под Олгом суще». З Любечем зв’язаний своїм походженням великий князь київський Володимир Святославич. Його дідом був Малк Любечанин, батько Малуші — матері Володимира та воєводи Добрині, оспіваного в билинах. Деякі дослідники вважають, що Малк Любечанин — це древлянський князь Мал, взятий у полон після придушення княгинею Ольгою повстання древлян. З міста походив і один із засновників Києво-Печерського монастиря, відомий церковний діяч давньої Русі Антоній Печерський (983—1073). В 1016 році князь Ярослав Мудрий розгромив під Любечем війська Святополка Окаянного, який після поразки втік до Польщі.
Розташовуючись у природно укріпленому високими пагорбами і болотами місці, Любеч ніби замикав Верхній Дніпро, Сож, Березину. Він був надійним форпостом Київської і Чернігівської земель з півночі. Залишками міцних фортифікаційних споруд тих часів є Любецьке давньоруське городище, що збереглося до наших днів на території селища. Воно складалося з трьох укріплених частин. Навколо городища виявлено 5 поселень, 2 курганні могильники, пристань для кораблів та майстерню для їх будівництва в урочищі Кораблищі.
Укріплення на Замковій горі протягом 1957—1960 рр. повністю розкопані під керівництвом академіка Б. О. Рибакова. Його дослідження дали змогу з великою повнотою реконструювати давньоруський феодальний замок. Це була центральна найукріпленіша частина міста — його дитинець і резиденція князя, пристосована для проживання князівської родини та її челяді. Замок займав верхню зрівнену площадку (розміром 3500 кв. метрів) стрімкової гори висотою до 10 метрів, оточену по краю земляним валом з дубовими зрубами та глибоким ровом біля її підніжжя. Через рів перекидали міст, який в разі потреби можна було підняти на пристосованих для цього канатах. Дорога, вимощена колодами, вела до воріт фортеці з двома баштами та трьома заслонами. Зсередини вхід захищала ще одна чотириповерхова вежа, в якій жив головний управитель замку. Основною спорудою замку був триповерховий дерев’яний палац завдовшки 40 метрів і завширшки 9—13 метрів. Центральну частину його другого поверху становив великий зал. Саме у ньому, очевидно, відбувалися засідання князів, що збиралися в Любечі на з’їзди. Поруч з палацом стояла невелика церква, покрівля якої була обшита свинцевими листами. Окрему ділянку займали невеликі одноповерхові будівлі і глибокі ями, в яких зберігалися значні запаси продовольства, води, зброї і спорядження. Їх вистачило б на 200—250 чоловік не менш як на рік. Отже, Любецький замок міг витримати досить тривалу облогу.
Укріплену частину Любеча оточував ремісничий посад, який в свою чергу захищали великий насипний вал і рів. Місто було одним з найбагатших на Подніпров’ї, і в ньому проживало численне ремісничо-торгове населення. Знайдені під час археологічних розкопок прикраси, а також скарби візантійських і арабських монет свідчать про широкий розвиток тут ремесла й торгівлі. Любецькі ремісники відзначалися високою майстерністю. В місті жили будівельники, гончарі, ковалі, теслярі, суднобудівники та ремісники інших фахів. Значного розмаху набуло будівництво великих човнів, матеріалом для яких служили дерева з навколишнього лісу. Любецькі купці вели торгівлю з Візантією, хозарами і арабським Сходом. Про Любеч як торгове місто з пристанню згадує у 949 році візантійський імператор Константин VII Багрянородний.
В XI ст. Любеч увійшов до складу удільного Чернігівського князівства. Князівські усобиці і напади половців, які посилилися в цей час, важко позначилися на становищі Подніпров’я. Щоб запобігти усобицям, князі почали збиратися на феодальні з’їзди. Першим був Любецький з’їзд 1097 року. Він запровадив новий політичний принцип, за яким кожний князь повинен володіти успадкованими землями: «Кождо держить очьчину свою». Але припинити князівські усобиці цей з’їзд не міг. Під час однієї з них Любеч у 1147 році був пограбований і спалений смоленським князем Ростиславом. У 1157 році його спустошили половці.
Любеч — селище міського типу, розташоване на лівому березі Дніпра, за 35 км від районного центру і за 28 км від залізничної станції Неданчичі. Населення — 3380 чоловік. Любецькій селищній Раді підпорядковані населені пункти Гірки, Коробки і Кукарі.
Територія сучасного Любеча та місцевість навколо нього уже в давнину була густо заселена. На його околицях та поблизу сіл Коробків і Кукарів виявлено 16 поселень доби неоліту і бронзи і 6 — часів раннього заліза (VIII—III століть до н. е.). Відомі тут також ранньослов’янські поселення: 5 — перших століть н. е. та 4 — сіверянських VIII—IX ст. нашої ери.
Любеч — одне з найдавніших міст УРСР. Він відігравав досить значну роль в історії давньої Русі і неодноразово згадується в літописах. Перша згадка про Любеч датується 882 роком. У літопису розповідається, що князь Олег на шляху з Новгорода до Києва захопив два міста — Смоленськ і Любеч: «…И взя Любець, посади мужь свои». У договорі Олега з греками 907 року серед давньоруських міст названий і Любеч, де «седяху велиции князи, под Олгом суще». З Любечем зв’язаний своїм походженням великий князь київський Володимир Святославич. Його дідом був Малк Любечанин, батько Малуші — матері Володимира та воєводи Добрині, оспіваного в билинах. Деякі дослідники вважають, що Малк Любечанин — це древлянський князь Мал, взятий у полон після придушення княгинею Ольгою повстання древлян. З міста походив і один із засновників Києво-Печерського монастиря, відомий церковний діяч давньої Русі Антоній Печерський (983—1073). В 1016 році князь Ярослав Мудрий розгромив під Любечем війська Святополка Окаянного, який після поразки втік до Польщі.
Розташовуючись у природно укріпленому високими пагорбами і болотами місці, Любеч ніби замикав Верхній Дніпро, Сож, Березину. Він був надійним форпостом Київської і Чернігівської земель з півночі. Залишками міцних фортифікаційних споруд тих часів є Любецьке давньоруське городище, що збереглося до наших днів на території селища. Воно складалося з трьох укріплених частин. Навколо городища виявлено 5 поселень, 2 курганні могильники, пристань для кораблів та майстерню для їх будівництва в урочищі Кораблищі.
Укріплення на Замковій горі протягом 1957—1960 рр. повністю розкопані під керівництвом академіка Б. О. Рибакова. Його дослідження дали змогу з великою повнотою реконструювати давньоруський феодальний замок. Це була центральна найукріпленіша частина міста — його дитинець і резиденція князя, пристосована для проживання князівської родини та її челяді. Замок займав верхню зрівнену площадку (розміром 3500 кв. метрів) стрімкової гори висотою до 10 метрів, оточену по краю земляним валом з дубовими зрубами та глибоким ровом біля її підніжжя. Через рів перекидали міст, який в разі потреби можна було підняти на пристосованих для цього канатах. Дорога, вимощена колодами, вела до воріт фортеці з двома баштами та трьома заслонами. Зсередини вхід захищала ще одна чотириповерхова вежа, в якій жив головний управитель замку. Основною спорудою замку був триповерховий дерев’яний палац завдовшки 40 метрів і завширшки 9—13 метрів. Центральну частину його другого поверху становив великий зал. Саме у ньому, очевидно, відбувалися засідання князів, що збиралися в Любечі на з’їзди. Поруч з палацом стояла невелика церква, покрівля якої була обшита свинцевими листами. Окрему ділянку займали невеликі одноповерхові будівлі і глибокі ями, в яких зберігалися значні запаси продовольства, води, зброї і спорядження. Їх вистачило б на 200—250 чоловік не менш як на рік. Отже, Любецький замок міг витримати досить тривалу облогу.
Укріплену частину Любеча оточував ремісничий посад, який в свою чергу захищали великий насипний вал і рів. Місто було одним з найбагатших на Подніпров’ї, і в ньому проживало численне ремісничо-торгове населення. Знайдені під час археологічних розкопок прикраси, а також скарби візантійських і арабських монет свідчать про широкий розвиток тут ремесла й торгівлі. Любецькі ремісники відзначалися високою майстерністю. В місті жили будівельники, гончарі, ковалі, теслярі, суднобудівники та ремісники інших фахів. Значного розмаху набуло будівництво великих човнів, матеріалом для яких служили дерева з навколишнього лісу. Любецькі купці вели торгівлю з Візантією, хозарами і арабським Сходом. Про Любеч як торгове місто з пристанню згадує у 949 році візантійський імператор Константин VII Багрянородний.
В XI ст. Любеч увійшов до складу удільного Чернігівського князівства. Князівські усобиці і напади половців, які посилилися в цей час, важко позначилися на становищі Подніпров’я. Щоб запобігти усобицям, князі почали збиратися на феодальні з’їзди. Першим був Любецький з’їзд 1097 року. Він запровадив новий політичний принцип, за яким кожний князь повинен володіти успадкованими землями: «Кождо держить очьчину свою». Але припинити князівські усобиці цей з’їзд не міг. Під час однієї з них Любеч у 1147 році був пограбований і спалений смоленським князем Ростиславом. У 1157 році його спустошили половці.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Любеч, Ріпкинський район, Чернігівська область
Чпстина ІІ
Після перемоги Жовтневого збройного повстання в Петрограді у Любечі 27 листопада було встановлено Радянську владу і створено волосну Раду робітничих і селянських депутатів. Головою її обрали В. С. Довженка. Рада почала конфіскацію поміщицьких земель та розподіл між безземельними і малоземельними селянами. Проте містечко на початку грудня захопили війська буржуазно-націоналістичної Центральної ради. Вони вчинили розправу над трудящими, які боролися за владу Рад. Та на допомогу любечанам прийшла озброєна робітнича дружина з сусіднього містечка Радуля. У січні 1918 року Радянську владу тут було відновлено.
У березні 1918 року Любеч захопили німецькі окупанти. Разом з ними прийшов загін Центральної ради. Німецькі загарбники повернули поміщикам землю, відібрану у них Радянською владою, і жорстоко розправилися з радянськими активістами. Трудящі піднялися на боротьбу проти ворогів. Після краху німецької окупації владу у містечку захопили петлюрівці. 12 січня 1919 року Богунський полк визволив Чернігів від військ буржуазно-націоналістичної Директорії. 17 січня Червоний прапор знову замайорів над Любечем.
Після перемоги Жовтневого збройного повстання в Петрограді у Любечі 27 листопада було встановлено Радянську владу і створено волосну Раду робітничих і селянських депутатів. Головою її обрали В. С. Довженка. Рада почала конфіскацію поміщицьких земель та розподіл між безземельними і малоземельними селянами. Проте містечко на початку грудня захопили війська буржуазно-націоналістичної Центральної ради. Вони вчинили розправу над трудящими, які боролися за владу Рад. Та на допомогу любечанам прийшла озброєна робітнича дружина з сусіднього містечка Радуля. У січні 1918 року Радянську владу тут було відновлено.
У березні 1918 року Любеч захопили німецькі окупанти. Разом з ними прийшов загін Центральної ради. Німецькі загарбники повернули поміщикам землю, відібрану у них Радянською владою, і жорстоко розправилися з радянськими активістами. Трудящі піднялися на боротьбу проти ворогів. Після краху німецької окупації владу у містечку захопили петлюрівці. 12 січня 1919 року Богунський полк визволив Чернігів від військ буржуазно-націоналістичної Директорії. 17 січня Червоний прапор знову замайорів над Любечем.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Любеч, Ріпкинський район, Чернігівська область
Частина ІІІ
У середині серпня народні месники на деякий час очистили від гітлерівців більшість сіл Любецького району. Партизанська рота вступила у Любеч, де її радо зустріло населення. Тим часом радянські війська нестримно просувалися до Дніпра. Фашистське командування вирішило вжити рішучих заходів, щоб знищити партизанів. 15 вересня в Новозимницькому лісі на дзержинців напали великі сили карателів. Партизанам вдалося з боєм вирватися з оточення, і вони зосередилися в лісах у районі сіл Мокрих Величків та Мекшунівки. Звідси вони продовжували вести бойові дії. Незабаром біля с. Незаможного народні месники зустрілися з радянськими воїнами. Частина партизанів загону ім. Дзержинського стала провідниками підрозділів Червоної Армії, які почали форсування Дніпра, а решта поповнила частини регулярної армії.
У середині серпня народні месники на деякий час очистили від гітлерівців більшість сіл Любецького району. Партизанська рота вступила у Любеч, де її радо зустріло населення. Тим часом радянські війська нестримно просувалися до Дніпра. Фашистське командування вирішило вжити рішучих заходів, щоб знищити партизанів. 15 вересня в Новозимницькому лісі на дзержинців напали великі сили карателів. Партизанам вдалося з боєм вирватися з оточення, і вони зосередилися в лісах у районі сіл Мокрих Величків та Мекшунівки. Звідси вони продовжували вести бойові дії. Незабаром біля с. Незаможного народні месники зустрілися з радянськими воїнами. Частина партизанів загону ім. Дзержинського стала провідниками підрозділів Червоної Армії, які почали форсування Дніпра, а решта поповнила частини регулярної армії.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Любеч, смт, Ріпкинський район, Чернігівська область
ЛЮБЕЧ – с-ще міськ. типу Ріпкинського р-ну Чернігівської області. Розташов. на лівобережжі Дніпра, за 60 км на пн. зх. від Чернігова, за 38 км від залізничної ст. Неданчичі. Населення 2,6 тис. осіб (2004).
Любеч давній. Згадується в літописах 13 разів. Перша згадка – у "Повісті временних літ" під 882, у ній ідеться про те, що поселення під назвою Л. узяв новгород. кн. Олег по дорозі на Київ. З цього часу містом управляли князівські посадники. Одним з них, ймовірно, був Малк Любечанин, батько Добрині і Малуші, ключниці вел. кн. київ. Ольги, пізніше – однієї із дружин вел. кн. київ. Святослава Ігоровича, матері Володимира Святославича. Л. згадується в договорах київ. вел. князів з Візантією 907 і 944. Як один з опорних пунктів полюддя він був відомий візант. імп. Константину VII Багрянородному. Поблизу міста відбулася Любецька битва 1016. Тут проходив перший з'їзд рус. князів (див. Любецький з'їзд 1097). У 12–13 ст. місто було одним з найважливіших центрів вотчини чернігівських князів.
Любеч давній. Згадується в літописах 13 разів. Перша згадка – у "Повісті временних літ" під 882, у ній ідеться про те, що поселення під назвою Л. узяв новгород. кн. Олег по дорозі на Київ. З цього часу містом управляли князівські посадники. Одним з них, ймовірно, був Малк Любечанин, батько Добрині і Малуші, ключниці вел. кн. київ. Ольги, пізніше – однієї із дружин вел. кн. київ. Святослава Ігоровича, матері Володимира Святославича. Л. згадується в договорах київ. вел. князів з Візантією 907 і 944. Як один з опорних пунктів полюддя він був відомий візант. імп. Константину VII Багрянородному. Поблизу міста відбулася Любецька битва 1016. Тут проходив перший з'їзд рус. князів (див. Любецький з'їзд 1097). У 12–13 ст. місто було одним з найважливіших центрів вотчини чернігівських князів.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 12 гостей