Коломак, смт, Богодухівський район (Коломацький р.), Харківська обл, Україна

Відповісти

У цьому смт/Цим смт/Це смт

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
1
100%
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 1

Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Коломак, смт, Богодухівський район (Коломацький р.), Харківська обл, Україна

Повідомлення АннА »

Зображення
КОЛОМАК – с-ще міськ. типу Харківcької області, райцентр. Розташов. на р. Коломак, за 7 км від залізничної ст. Коломак, за 85км (залізницею) і 90 км (шосейними шляхами) від м. Харків. Нас. 3,7 тис. осіб (2004).
Перша згадка в писемних джерелах про тутешнє поселення датується 1571. 1680 воно було зруйноване татарами.
Відбудоване втікачами з Правобережної України. Стало сотенним містечком Охтирського полку.
25 лип. 1687 тут відбулася рада козацька, на ній І.Мазепа отримав гетьман. булаву та було ухвалено Коломацькі статті.
Під час Північної війни 1700–1721 в лют. 1709 зруйноване швед. військами.
1723 на черговій козац. раді тут з ініціативи наказного гетьмана П.Полуботка та миргород. полк. Д.Апостола розглядалися т. зв. Гадяцькі пакти та були ухвалені петиції до імп. Петра І на захист козац. прав і вольностей.
Згідно з фортифікаційним планом К. 1729, топографія і планування міста нагадували традиційну Запорозьку Січ. Укріплена частина міста – фортеця – займала просторий колоподібний річковий п-ів, оточений по периметру ставами на р. Коломак, земляними валами, ровами і палісадовими огорожами бастіонних обрисів. Всередині фортеці розташовувалися: невеликий замок з церквою, будинки адм. установ, міська церква, ринок з торг. рядами, квартали козац. і міщанських дворів і садиб. З боку суходолу до фортеці прилягало неукріплене передмістя та приміські слободи. Дороги до фортеці проходили через троє воріт у дерев'яних вежах та кілька хвірток.
Під час гайдамацького руху місц. селяни підтримували козац.-сел. загони, що діяли неподалік.
Від 1765 місто входило до Слобідсько-Української губернії (з 1835 – Харківська губернія). У 2-й пол. 19ст. було волосним центром.
Нас. міста брало участь у революції 1905–1907, українській революції 1917–1921.
Від 1932 К. – у складі Харків. обл. Райцентр у 1923–31, 1935–59 та з 1993.
У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 від 17 жовт. 1941 до 16 верес. 1943 було окуповане гітлерівцями. Звільнене військами П'ятдесят третьої армії.
Від 1959 с-ще міськ. типу.
Археол. пам'ятка: городище 5–3 ст. до н.е.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Коломак, смт, Коломацький р-н, Харківська обл, Україна

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Коломак — селище міського типу, центр Коломацької селищної Ради, якій підпорядковані населені пункти Булаківка, Жовтнева, Мала Кисівка, Терничкова Балка, Явтушенкове. Селище розташоване в мальовничій місцевості на річці Ко ломаку, притоці Ворскли, за 25 км від районного центру, за 7 км від залізничної станції Коломак. У селищі проживає 7300 чоловік.

Територія сучасного Коломака та його околиць була заселена в середині І тис. до н. е. скіфськими племенами, про що свідчать городище в урочищі Лозовий Яр та група курганів.

Вперше Коломак згадується у розписі за 1571 рік1 2 як городище. На початку другої половини XVII століття переселенці з Правобережної України заснували тут острог. Його жителі несли сторожову службу на оборонній лінії по річках Сіверському Дінцю і Коломаку. У 1680 році Коломак — сотенне містечко Охтирського, а згодом — слобода Харківського полку. Він не раз зазнавав спустошень від татарських нападів. Після чергового (1680 р.) набігу татар коломацький сотник І. Михайлов звернувся до царського намісника боярина П. Шереметьева з проханням дозволити прийняти з-за Дніпра нових жителів, надавши їм пільги. Такий дозвіл було одержано. Наприкінці XVII століття Коломак був укріплений кріпосним валом і бастіонами. Населення не перевищувало 200 чоловік.

25 липня 1687 року, коли гетьманська влада перейшла від І. Самойловича до І. Мазепи, в Коломаку відбулася козацька рада, яка прийняла т. зв. «Коломацькі статті» — договірні умови між козацькою старшиною і царським урядом, що складалися з 22 пунктів (статей). Договір був спрямований на обмеження влади гетьмана і посилення влади російського царизму на Лівобережній Україні. Обмежуючи політичні права козацької старшини, царський уряд водночас допомагав зміцнювати і юридично оформляти її панівне класове становище як феодалів. З цього часу посилюється процес закріпачення козаків і місцевих селян козацькою старшиною.
Під час Північної війни, після поразки під Городнім (у лютому 1709 року) шведи спалили Коломак. Ще не встигли жителі Коломака відбудувати слободу, як у 1711 році на неї вчинили напад татари. Вона знову зазнала руйнувань, багатьох жителів татари взяли в полон.

Після ліквідації слобідських козацьких полків Коломак входив до складу Слобідсько-Української губернії (1765—1780 рр.), до Харківського намісництва (1780—1796 рр.), з 1797 — до Слобідсько-Української, а з 1835 — до Харківської губернії.

Основними заняттями населення Коломака були хліборобство, садівництво та городництво. Розвивались і ремесла: ковальське, слюсарне, теслярське. Місцеві жителі виробляли також полотна і сукна, в’язали панчохи й рукавички. Чимале місце в економіці слободи посідали винокуріння і чумацький промисел. Чумаки возили рибу з Дону і Азова в міста Харківської губернії. Наприкінці XVIII ст. в самому Коломаку щороку відбувалося два, а згодом п’ять ярмарків.

У 1773 році в слободі проживало 3546 чоловік, з них козаків і селян 3385. Більшість селян терпіла від земельного голоду, який особливо загострився в першій половині XIX століття. Основна маса кращих земель була в руках поміщиків. Напередодні реформи 1861 року поміщикові Ділянову належало тут 3 тис. десятин. Селяни ж мали маленькі клаптики, які не могли їх прогодувати. Селянські родини стогнали під тягарем подушного та інших податків. Крім того, вони виконували численні повинності — будували й ремонтували шляхи, мости, греблі тощо.

Реформа не поліпшила становища селян. Навпаки, вони втратили третину земель, якими користувалися до цього. їх позбавили пасовищ. Щоб якось прожити, селяни змушені були орендувати землю, переважно за відробітки. Багато з них займалося ремеслом.

Вигідне географічне положення Коломака, наявність шляхів сполучення, близькість великого промислового і культурного центру — м. Харкова — сприяло його розвитку. Село стало волосним центром. У 1864 році в Коломаку налічувалось 4248 жителів. У ньому були цегельня, кілька крамниць, шинків і заїжджих дворів, поштова і етапна станція. 1887 року тут відкрито недільну школу.

У 1901 році капіталіст Молдавський купив землі в поміщика Ділянова і збудував на околиці Коломака Новоіванівський цукровий завод. У зв’язку з цим значну частину землі, що раніше здавалася в оренду селянам, тепер використовували під посіви цукрових буряків. У капіталістичних економіях працювали не тільки чоловіки та жінки, а й діти. Вони гнули спину від сходу і до заходу сонця і одержували: дорослий робітник — 50 коп., підліток — 25 коп. На невелику кількість землі, що залишалась у володінні селян Коломака, зазіхали куркулі. У 1883 році куркуль Кондрацький вирішив відібрати землю, якою користувалися жителі Коломака близько 50 років. Група селян з 200 чол. виступила проти куркульської сваволі, не допустила землеміра на спірну ділянку і розірвала межовий ланцюг.

У 1902 році хвиля селянських виступів прокотилась по Харківській і Полтавській губерніях. Найбільшої сили досягли ці заворушення у Валківському повіті. Неврожай 1901 року призвів до того, що селяни не мали на весну 1902 року посівного матеріалу. Місцеві органи влади склали списки тих, хто потребує насіння, але минули всі строки сівби, а жителі так і не одержали допомоги. Один з учасників революційних подій селянин Коломацької волості К. Н. Сидоренко на допиті 15 травня 1902 року розповідав: «…Минулого року був неврожай, селяни ще з осені продали худобу за безцінь, бо не було кормів. Наділ землі з садибою становив 2,25 десятини, багато було зовсім безземельних. А економії не всім дають землю в оренду, тільки тим, хто їм догоджає».

1 квітня вдосвіта жителі Коломака, сусідніх сіл і хуторів організовано пішли до садиби і цукрового заводу купця Молдавського, забрали і поділили між собою весь цукор, майно, волів, коней та дрібну худобу. За визначенням адміністрації заводу, збитки становили 200 тис. крб. Того ж ранку повсталі розгромили економію Сухомлинової на Високопустянському хуторі Коломацької волості. Організаторами цього виступу були селяни Коломацької волості Д. С. Яровий, Г. І. Набока, Г. С. Чичибаба та інші. Було розібрано житнього борошна — 500 пудів, пшеничного — 250 пудів, пшона — 120 пудів, ячменю — 300 пудів, а також реманент — всього на суму понад 2 тис. карбованців. Проти повсталих уряд кинув війська, які жорстоко розправилися з учасниками виступів. Частину їх заарештували і засудили до тюремного ув’язнення. Харківський губернатор Оболенський особисто був присутній при екзекуції, якій піддали селян Коломацької волості.

Газета «Искра» присвятила виступам селян у 1902 році кілька статей, в одній з яких згадується про розгром цукрового заводу Молдавського. Особливу увагу звертала «Искра» на те, як люто були покарані учасники селянського руху.

Ще більшого розмаху набрала боротьба коломацьких трудящих у 1905—1907 рр. Підчас революційних подій 1905 року робітники цукрового заводу проводили збори, мітинги і добилися того, що власник змушений був скоротити робочий день до

10 годин. Велику агітаційну роботу серед робітників цукрового заводу провадив. Ф. І. Панич та інші. На заводі діяла підпільна група у складі І. Гриньова, Г. Сухомлина, М. Бійника. З Харкова привозив сюди політичну літературу коваль коломацької кузні І. Слісь.

У 1906 році агітацію серед населення Коломака також провадив житель м. Валок Железняков, який розповідав робітникам і селянам про державний устрій Франції і закликав боротися проти існуючого в Росії самодержавного ладу. Місцевий урядник намагався затримати Желєзнякова, але жителі стали на його захист і допомогли втекти. Він був затриманий поліцією в хуторі Морозиківці. У нього відібрали газети і брошури: «Робітниче питання», «Криза і безробіття», «Хто чим живе», «Популярна історія Росії» тощо.

Під впливом соціал-демократичної агітації боротьба селян Коломака проти поміщиків та інших експлуататорів дедалі загострювалась. У відповідь на незаконні дії управителя економії Молдавського, який наказав зорати луки, де жителі здавна пасли худобу, селяни Г. Чишко і Д. Тимченко вбили панського холуя.

Після поразки революції, незважаючи на репресії, боротьба коломацьких жителів за землю не припинялась. У роки революційного піднесення відбулись нові виступи в Коломацькому повіті. В листопаді 1912 року селяни Коломака не дозволили встановити межові знаки на відрубних ділянках куркулів. Внаслідок цих виступів межові роботи припинились.

Характерною рисою дореволюційного Коломака була економічна і культурна відсталість. Не було ні медичних закладів, ні лікарів. До Великої Жовтневої соціалістичної революції в селі існували три церковно-парафіальні, одна двокласна і одна земська школи. В них навчалися здебільшого діти заможних селян. Переважна частина населення була неписьменною.

Гаряче вітали селяни перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Трудящі Коломака на багатолюдних зборах і мітингах схвалили рішення І Всеукраїнського з’їзду Рад, який проголосив Україну Радянською республікою. В січні 1918 року встановлено Радянську владу в Коломаку. Навесні 1918 року село захопили війська німецьких імперіалістів та їхніх прислужників — українських буржуазних націоналістів. Окупанти відновили буржуазно-поміщицький лад, грабували продовольство і худобу у населення. На початку липня 1918 року на один з коломацьких ярмарків приїхав німецький офіцер з кількома солдатами і почав реквізувати коней. Обурені селяни напали на них і відбили награбоване. Але через деякий час прибув загін солдатів, які почали стріляти в селян. Німецьке командування наклало на жителів Коломака контрибуцію.

Трудящі України, під керівництвом більшовицької партії, при допомозі російського народу, повстали на боротьбу проти іноземних загарбників та буржуазно-націоналістичної контрреволюції. В січні 1919 року Коломак був визволений від петлюрівських військ повстанськими загонами і частинами Червоної Армії. 1 лютого було обрано Коломацький волосний виконком Ради.

Проте передишка була нетривалою. Влітку 1919 року до Коломака підійшли білогвардійські полчища Денікіна. В ході запеклих боїв село кілька раз переходило з рук у руки. Денікінці протрималися в Коломаку недовго. На початку грудня 1919 року, не витримавши навального наступу Червоної Армії, ворог залишив село. 12 грудня 1919 року тут було відновлено Радянську владу. Створено волосний ревком, до складу якого ввійшли комуністи В. Бездітко, Я. Сторожко і Є. Гладкий, а також сільський Коломацький ревком, головою якого став Я. Сторожко. Ревком допомагав радянським військам, організовував заготівлю дров для залізничної станції, відбудову шкіл та культурно-побутових закладів.

14 квітня 1920 року було обрано Коломацьку сільську Раду робітничих і селянських депутатів.

Щоб забезпечити нормальну роботу органів Радянської влади, виконання господарських і культурних заходів, треба було насамперед покінчити з внутрішніми ворогами. З цією метою в Коломаку створили загін частин особливого призначення (ЧОП), до якого, входили комуністи, комсомольці і незаможники. Весною і влітку 1921 року загін неодноразово вів бої з бандами. У червні 1921 року в бою з бандитами загинув комуніст І. Г. Василенко. Під час нападу банд Махна (червень 1921 року) в нерівному бою загинув радянський активіст О. Пилипенко. На допомогу Коломацькому загону прибули Валківський і Полтавський загони та бронепоїзд Харківського паровозобудівного заводу. Бандитів розбили і відкинули за межі Валківського повіту. На кінець 1921 року банди в Коломаку та сусідніх селах були остаточно ліквідовані.

Після закінчення громадянської війни трудящі Коломака приступили до мирної праці. Одним із першочергових завдань сільради Коломака було проведення землеустрою, розподіл між трудовим селянством конфіскованої поміщицької землі. У 1920 році в Коломаку організовано перший радгосп на землях, що раніше належали поміщикові Молдавському, а в 1922 році біднота заснувала першу сільськогосподарську артіль «Нива».

За короткий час членами кооперації стало близько ста незаможників і середняків. Кооперація уклала договір на контрактацію цукрових буряків на площі 112 десятин для Новоіванівського цукрового заводу. Крім сільгоспкооперації, було організовано кредитне товариство, яке сприяло економічному розвитку бідняцьких і середняцьких господарств.

Були відбудовані і стали до ладу державний млин та майстерня по виробництву вогнетривких матеріалів. Пуском цукрозаводу трудящі Коломака відзначили четверту річницю Великої Жовтневої соціалістичної революції.

У червні 1923 року, за новим адміністративним поділом, Коломак став районним центром. Це сприяло його дальшому економічному і культурному зростанню. Цього ж року жителі заснували артіль «Селянська праця», на початку 1924 року — -«Спілку праці» і артіль ім. Петровського. Вони об’єднували понад 170 бідняцько-середняцьких господарств. Пожвавилася робота кредитного товариства, яке в 1924 році видало біднякам кредиту на суму 1750 крб., середнякам — 4796 карбованців і заможним селянам — 975 карбованців.

Організуючою і керівною силою у відбудові господарства та здійсненні соціалістичних перетворень на селі стали партійна і комсомольська організації, створені в Коломаку в 1920 році.

Комсомольці цукрового заводу контролювали виробництво. Вони організували клуб, де провадилися мітинги, бесіди, заняття по ліквідації неписьменності тощо. 2 вересня 1923 року в с. Коломаку було проведено святкування Міжнародного дня молоді.

Організовані в кооперативи сільська біднота і середняки одержували від Радянської влади всебічну допомогу промисловими товарами, сільськогосподарським знаряддям і машинами.

Особливо широкого розвитку набули соціалістичні перетворення на селі в зв’язку з курсом XV з’їзду ВКП(б) і X з’їзду КП(б) України на всебічне розгортання колективізації сільського господарства і рішучого наступу на куркульство. Наприкінці лютого 1930 року в селі було створено товариство по спільному обробітку землі — «Твердий шлях» буряко-тваринницького напрямку. Це товариство об’єднувало 54 селянські господарства (231,6 гектара землі) і складалося з 215 членів. У квітні 1930 року було створено колгосп «Червоний лан» зерно-бурякового напрямку. Він мав 99 га землі. В колективних господарствах відкрилися дитячі ясла, їдальні, бібліотеки, червоні кутки.

Комуністи Коломака першими вступили до колгоспів і особистим прикладом сприяли залученню бідняків і середняків в артілі. Партійна організація села, спираючись на бідняцько-середняцькі групи, створені на селі, успішно переборювала опір куркульства. Куркулі намагалися зривати хлібоздачу державі, приховували хліб, здійснювали терористичні акти проти активістів колгоспного руху. В лютому 1930 року куркулі села Прядківки Коломацького району вчинили замах на члена КНС Коломака Є. Солонецьку, яка тут як представник району провадила роботу по збиранню посівного матеріалу. Поранену, в тяжкому стані, її привезли в лікарню. Збори трудящих Коломака, обурені злочинними діями куркулів, вимагали застосувати до винних найвищу міру покарання — розстріл.

Наприкінці 1930 року жителі Коломака заснували ще дві сільгоспартілі — «Здобуток Жовтня» і «Червоний запорожець».

Важливу роль в організаційно-господарському зміцненні колгоспів відіграла створена в 1932 році Коломацька MTС. Через 2—3 роки вона вже мала близько 100 тракторів, 18 автомашин та багато іншої техніки. В МТС працювало 14 стахановських бригад, 76 стахановців-трактористів.

У 1935 році в Коломацькому районі розгорнулися масові соціалістичні змагання між підприємствами і колгоспами та рух передовиків і ударників. Робітники цукрового заводу виконували виробничі завдання не менш як на 120 проц. На цьому заводі було близько 80 стахановців.

Соціалістичне змагання між колгоспами Коломацької та Високопільської сільрад сприяло розвитку сільськогосподарського виробництва. Члени артілі «Здобуток Жовтня» виростили в 1906 році високі врожаї пшениці—до 27 цнт з га, а цукрового буряку — понад 200 цнт з га. Комсомолка Чорнобай, бригадир артілі ім. Орджонікідзе, зібрала врожай картоплі по 200 цнт з га на площі 22 гектари.

У Коломаку широким фронтом провадилось культурне будівництво. На початку 1930 року в школах лікнепу навчалися майже всі неписьменні. Значну роботу в цій галузі провело сільське товариство «Геть неписьменність», районна бібліотека, яка для кращого обслуговування населення створила 12 пересувних бібліотек. У клубі систематично демонструвалися кінофільми, розгорнули роботу гуртки художньої самодіяльності.

З великим піднесенням пройшли в селі перші вибори до Верховної Ради СРСР. Трудящі Коломака виявили велику політичну свідомість і беззавітну вірність Комуністичній партії та Радянському урядові, взявши активну участь у виборах. 99,6 проц. голосів було віддано кандидатам блоку комуністів і безпартійних.

Віроломний напад фашистської Німеччини перервав мирну працю радянських людей. Трудящі Коломака разом з усім радянським народом стали на захист своєї соціалістичної Батьківщини. Багато жителів села пішли до лав Червоної Армії і боролися з ворогом на фронтах Вітчизняної війни. 16 жовтня 1941 року Коломак був окупований гітлерівськими загарбниками, які встановили тут «новий порядок», що означав необмежену сваволю і криваві насильства.

Для боротьби проти ворога райком партії ще у вересні організував у селищі партизанський загін. Група цього загону, до якої входив і колишній голова Коломацької сільради А. В. Чорнобай, висадила в повітря полтавський міст і спалила хліб, щоб не дістався ворогу. Фашистам вдалося схопити А. В. Чорнобая і деяких інших партизанів. 30 жовтня 1941 року їх було страчено. Решта партизанів перейшла лінію фронту і влилася до частин Червоної Армії. Активну боротьбу проти німецьких окупантів вела молодь, комсомольці. Місцеві жителі збирали для командування штабу 38-ї армії відомості про пересування на фронт ворожих військових частин і танків. Особливо відзначилася в цьому телефоністка селища А. Чичибаба.

Уродженець Коломака 3. А. Богатир був комісаром партизанського з’єднання під командуванням двічі Героя Радянського Союзу О. М. Сабурова. За бойові заслуги 3. А. Богатир нагороджений шістьма орденами і чотирма медалями. Свято зберігають трудящі пам’ять про комуніста С. О. Железного, який до війни працював на Новоіванівському цукровому заводі спочатку ковалем, а потім секретарем заводського комітету партії. З Коломака він пішов на фронт, де героїчно загинув у боях за Донбас. На прохання жителів одну з вулиць селища названо ім’ям Героя Радянського Союзу Спартака Железного.

За період окупації фашисти завдали Коломаку великої шкоди. Вони замордували й розстріляли понад 30 чоловік, знищили приміщення універмагу, початкової і середньої шкіл, їдальні, спалили 96 будинків жителів. Так, у серпні 1943 року фашисти облили бензином і запалили оселю С. Д. Криворучка, в якій згоріло 4 члени його сім’ї і сусідка — дружина червоноармійця. Гітлерівці примусово відправили на каторжні роботи до Німеччини 227 чоловік. Ця цифра була б значно більшою, коли б лікарі О. П. Лепескіна і Ю. Г. Караванов не допомагали молоді ухилятися від мобілізації, видаючи фіктивні довідки про захворювання. Окупанти вщент розорили жителів селища. Вони відібрали у населення і вивезли до Німеччини 146 голів великої рогатої худоби, 1,2 тис. тонн хліба тощо.

В середині вересня 1943 року війська Червоної Армії визволили Коломак від німецько-фашистських окупантів. Відразу ж були відновлені партійні і радянські організації, які розгорнули роботу по ліквідації наслідків окупації та відбудові народного господарства. Не шкодуючи сил, працювали жителі визволеного села, прагнучи дати для потреб армії необхідне продовольство. Разом з усіма трудівниками Харківщини населення Коломака відгукнулось на благородний почин саратовського колгоспника, Героя Соціалістичної Праці Ф. П. Головатого. Серед жителів було зібрано 100 тис. карбованців і передано у фонд оборони. Працівник контори зв’язку А. Я. Андрійченко особисто вніс у цей фонд 17 тис. карбованців.

Трудове піднесення мас та велика допомога Радянської держави матеріалами, худобою, машинами створили умови для зміцнення артільних господарств. Ще до закінчення війни колгоспи освоїли 50 проц. посівної площі. У 1944 році був відбудований Новоіванівський цукрозавод, відновила свою роботу Коломацька МТС, яка спочатку мала всього 12 тракторів та невелику кількість іншої техніки. Весною 1947 року машинний парк МТС поповнився 5 молотарками, 5 комбайнами, 13 тракторами. Незважаючи на нестачу техніки, план усіх робіт цього року МТС виконали на 114 процентів. Особливо відзначилась тракторна комсомольсько-молодіжна бригада Москаленка, яка обробила 938 га замість запланованих 600 га. Врожайність зернових і цукрових буряків порівняно з попередніми роками значно підвищилась. Це був перший трудовий успіх, здобутий у післявоєнні роки. За високі врожаї і здачу хліба та іншої сільськогосподарської продукції державі у 1947 році Указом Президії Верховної Ради СРСР багатьох колгоспників Коломака було нагороджено орденами і медалями. Трудівникам Новоіванівського бурякорадгоспу І. І. Киричок, У. С. Крамській, П. В. Кухтіній, 3. Д. Протасовій та колгоспницям Н. М. Тригуб, У. П. Паймаш і Є. І. Трековій присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Значних успіхів досягли члени артілі «Червоний лан», які зібрали озимої пшениці по 150—180 пудів з га на площі понад 100 гектарів.

У 1950 році в результаті укрупнення колгоспів у Коломаку було створено 2 артілі — ім. Орджонікідзе та ім. Кірова. Це дало можливість більш раціонально використовувати техніку і землі, успішно розвивати всі галузі сільськогосподарського виробництва.

Колгосп ім. Орджонікідзе тваринницького напрямку. Ним з 1949 року керує комуніст, колишній фронтовик Я. Ф. Бобонець. У господарстві вирощують і відгодовують велику рогату худобу — її тут понад 1680 голів. У 1966 році лише від тваринництва колгосп одержав прибутків близько мільйона карбованців. Трудівники артілі добилися також успіхів у підвищенні врожайності сільськогосподарських культур — наприклад, зернових у 1965 році зібрано з кожного га по 27,6 цнт (у 1958 році — 21,5 цнт).

Не менших успіхів досяг і колгосп ім. Кірова, який з 1965 року спеціалізується на відгодівлі свиней (у артілі їх 5474 голови). Поряд із розвитком основної галузі виробництва неухильно підвищується врожайність зернових та інших сільськогосподарських культур. У останньому році семирічки хлібороби виростили по 23,2 цнт зернових з кожного га (у 1958 році — 19,9 цнт). Ланка Героя Соціалістичної Праці О. В. Трекової зібрала по 350 цнт цукрових буряків з га. Доходи колгоспу в 1965 році дорівнювали 802,7 тис. крб. Артілі Коломака — передові високомеханізовані господарства. В машинному парку колгоспу ім. Кірова — 27 тракторів, 21 комбайн, 16 автомашин тощо. За роки семирічки колгоспники побудували 6 тваринницьких ферм, 2 зерносховища, кормокухню. Колгосп ім. Орджонікідзе має 14 тракторів, ІЗ комбайнів, 9 автомашин та іншу сільськогосподарську техніку.

Зростання громадського господарства дало можливість коломацьким артілям піднести добробут колгоспників, посилити піклування про людей похилого віку, дітей, піднести культуру селища, розгорнути широке капітальне і житлове будівництво.

В економічному розвитку Коломака значну роль відіграють цукровий і цегельний заводи, птахоінкубаторна станція, молокозавод. Рік у рік зростають капіталовкладення у промисловість селища. Якщо в 1958 році на розвиток промислових підприємств було витрачено 9,4 тис. карбованців, то в 1965 році лише по цукрозаводу сума капіталовкладень дорівнювала 340 тис. карбованців. В останній рік семирічки виробництво цукру на цьому підприємстві становило 241 тис. центнерів.

Розставляючи комуністів на вирішальних ділянках колгоспного і заводського виробництва, партійні організації Коломака беруть під свій контроль проведення в життя всіх суспільно-політичних, господарських і культурних заходів у селищі.

За післявоєнні роки невпізнанно змінився вигляд Коломака. Тут споруджено понад 500 житлових будинків, двоповерхове приміщення середньої школи, двоповерховий будинок лікарні, дитячий садок, Будинок культури на 350 місць. Впорядковано вулиці, тротуари, селище зв’язано брукованим шляхом з шосе Харків — Київ, збудовано водонапірну башту, проведено водопровід. У центрі Коломака закладено парк. Багато зроблено для розвитку охорони здоров’я. Нині в селищі діють стаціонарна лікарня на 100 ліжок, тубдиспансер, інфекційна лікарня, дві амбулаторії, рентгенкабінет, дитячий садок та дитячі ясла.

Велика увага приділяється розвиткові народної освіти. В Коломаку — середня школа, дві восьмирічні, початкова і вечірня школа робітничої молоді, в яких працюють 82 вчителі. Населення передплачує 3200 примірників газет та 1120 — журналів.

У селищі є універмаг, що забезпечує населення широким асортиментом промислових товарів, 10 магазинів, чайна, їдальня, 2 буфети. До послуг жителів — пошта, телеграф, телефонна станція. В особистому користуванні трудящих 215 мотоциклів, 1116 велосипедів, 7 автомашин, 195 телевізорів.

За своїми побутовими умовами Ко ломак дедалі більше зближується з містом. Він повністю електрифікований і радіофікований. Трудящі селища докладають усіх зусиль, щоб внести гідний вклад у створення матеріально-технічної бази комунізму.

В. І. КОЛІСНИК, П. Є. ПОНОМАРЬОВ
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Коломак, смт, Богодухівський район (Коломацький р.), Харківська обл, Україна

Повідомлення АннА »

DVK_Dmitriy писав: 30 січня 2023, 15:11
ponka2710 писав: 30 січня 2023, 08:05 Шукаю родичів на прізвище Гипик.
Моя прабабуся Гипик Агрипина Емелианивна )Горпина Омелянівна) 1866 року народження народилася сл. Коломак Валківського повіту Харківської губернії.
ДАХО
Коломак, слоб., Харківська губ., Валківський пов., Коломацька вол. (смт, Харківська обл., Коломацький р-н)

1. Харківське намісництво, з 1796 р. Слобідсько-Українська губернія,
з 1835 р. Харківська губернія
2. Бєлгородська Єпархія, з 1799 р. Харківська єпархія
3. Церква Миколаївска (Головна Миколаївська), слоб. Коломак Валківський
пов.
4. с. Ново-Іванівка; хутори: Булавин, Гришків, Євтушенків (Явтушенків), Капи-
тонів, Кисів, Крамарів, Латишів, Макарівський, Мозулів (Мазулів), Начальний,
Пащенків, Пирликів (Горбовський), Резуненків, Рідкодубець Малий, Скнарин (Божків,
Гладків, Андрусенків), Сухомлинів, Харитонів, Херувимський, Чичибабин, Шелестів,
Шляховий
5. Народження: 1787: ф. 40, оп. 110, спр. 542; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 175; 1805:
ф. 40, оп. 110, спр. 152; 1806: ф. 40, оп. 110, спр. 130; 1807: ф. 40, оп. 110, спр. 153; 1808:
ф. 40, оп. 110, спр. 154; 1810: ф. 40, оп. 110, спр. 132; 1812: ф. 40, оп. 110, спр. 134; 1813:
ф. 40, оп. 110, спр. 136; 1814: ф. 40, оп. 110, спр. 139; 1814: ф. 40, оп. 110, спр. 148; 1815:
ф. 40, оп. 110, спр. 135; 1816: ф. 40, оп. 110, спр. 137; 1817: ф. 40, оп. 110, спр. 138; 1820:
ф. 40, оп. 110, спр. 158; 1821: ф. 40, оп. 110, спр. 140; 1822: ф. 40, оп. 110, спр. 140а; 1825:
ф. 40, оп. 110, спр. 159; 1828: ф. 40, оп. 110, спр. 160; 1831: ф. 40, оп. 110, спр. 163; 1834:
ф. 40, оп. 110, спр. 166; 1835: ф. 40, оп. 109, спр. 182; 1835: ф. 40, оп. 110, спр. 167; 1836:
ф. 40, оп. 110, спр. 168; 1838: ф. 40, оп. 110, спр. 170; 1845: ф. 40, оп. 110, спр. 174; 1846:
ф. 40, оп. 110, спр. 148; 1847: ф. 40, оп. 110, спр. 149; 1848: ф. 40, оп. 110, спр. 150; 1849:
ф. 40, оп. 110, спр. 177; 1851: ф. 40, оп. 105, спр. 462; 1852: ф. 40, оп. 105, спр. 428; 1853:
ф. 40, оп. 105, спр. 467; 1854: ф. 40, оп. 105, спр. 468; 1855: ф. 40, оп. 105, спр. 469; 1856:
ф. 40, оп. 105, спр. 429; 1857: ф. 40, оп. 105, спр. 473; 1859: ф. 40, оп. 105, спр. 432; 1860:
ф. 40, оп. 105, спр. 433; 1862: ф. 40, оп. 105, спр. 481; 1863: ф. 40, оп. 105, спр. 483; 1864:
ф. 40, оп. 105, спр. 484; 1865: ф. 40, оп. 105, спр. 487; 1866: ф. 40, оп. 105, спр. 488; 1867:
ф. 40, оп. 105, спр. 489; 1868: ф. 40, оп. 105, спр. 494; 1869: ф. 40, оп. 105, спр. 497; 1871:
ф. 40, оп. 105, спр. 501; 1872: ф. 40, оп. 105, спр. 503; 1873: ф. 40, оп. 105, спр. 505; 1874:
ф. 40, оп. 105, спр. 438; 1875: ф. 40, оп. 105, спр. 439; 1881: ф. 40, оп. 113, спр. 71; 1883:
ф. 40, оп. 113, спр. 125; 1884: ф. 40, оп. 113, спр. 146; 1886: ф. 40, оп. 113, спр. 181; 1887:
ф. 40, оп. 113, спр. 203; 1888: ф. 40, оп. 113, спр. 223; 1889: ф. 40, оп. 113, спр. 253; 1890:
ф. 40, оп. 113, спр. 265
6. Шлюб: 1787: ф. 40, оп. 110, спр. 542; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 175; 1805: ф. 40,
оп. 110, спр. 152; 1806: ф. 40, оп. 110, спр. 130; 1807: ф. 40, оп. 110, спр. 153; 1808: ф. 40,
оп. 110, спр. 154; 1810: ф. 40, оп. 110, спр. 132; 1812: ф. 40, оп. 110, спр. 134; 1813: ф. 40,
оп. 110, спр. 136; 1814: ф. 40, оп. 110, спр. 139; 1814: ф. 40, оп. 110, спр. 148; 1815: ф. 40,
оп. 110, спр. 135; 1816: ф. 40, оп. 110, спр. 137; 1817: ф. 40, оп. 110, спр. 138; 1820: ф. 40,
оп. 110, спр. 158; 1821: ф. 40, оп. 110, спр. 140; 1822: ф. 40, оп. 110, спр. 140а; 1825: ф. 40,
оп. 110, спр. 159; 1828: ф. 40, оп. 110, спр. 160; 1831: ф. 40, оп. 110, спр. 163; 1834: ф. 40,
оп. 110, спр. 166; 1835: ф. 40, оп. 109, спр. 182; 1835: ф. 40, оп. 110, спр. 167; 1836: ф. 40,
оп. 110, спр. 168; 1838: ф. 40, оп. 110, спр. 170; 1845: ф. 40, оп. 110, спр. 174; 1846: ф. 40,
оп. 110, спр. 148; 1847: ф. 40, оп. 110, спр. 149; 1848: ф. 40, оп. 110, спр. 150; 1849: ф. 40,
оп. 110, спр. 177; 1851: ф. 40, оп. 105, спр. 462; 1852: ф. 40, оп. 105, спр. 428; 1853: ф. 40,
оп. 105, спр. 467; 1854: ф. 40, оп. 105, спр. 468; 1855: ф. 40, оп. 105, спр. 469; 1856: ф. 40,
оп. 105, спр. 429; 1857: ф. 40, оп. 105, спр. 473; 1859: ф. 40, оп. 105, спр. 432; 1860: ф. 40,
оп. 105, спр. 433; 1862: ф. 40, оп. 105, спр. 481; 1863: ф. 40, оп. 105, спр. 483; 1864: ф. 40,
оп. 105, спр. 484; 1865: ф. 40, оп. 105, спр. 487; 1866: ф. 40, оп. 105, спр. 488; 1867: ф. 40,
оп. 105, спр. 489; 1868: ф. 40, оп. 105, спр. 494; 1869: ф. 40, оп. 105, спр. 497; 1871: ф. 40,
оп. 105, спр. 501; 1872: ф. 40, оп. 105, спр. 503; 1873: ф. 40, оп. 105, спр. 505; 1874: ф. 40,
оп. 105, спр. 438; 1875: ф. 40, оп. 105, спр. 439; 1881: ф. 40, оп. 113, спр. 71; 1883: ф. 40,
оп. 113, спр. 125; 1884: ф. 40, оп. 113, спр. 146; 1886: ф. 40, оп. 113, спр. 181; 1887: ф. 40,
оп. 113, спр. 203; 1888: ф. 40, оп. 113, спр. 223; 1889: ф. 40, оп. 113, спр. 253; 1890: ф. 40,
оп. 113, спр. 265
7. –
8. Смерть: 1787: ф. 40, оп. 110, спр. 542; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 175; 1805: ф. 40,
оп. 110, спр. 152; 1806: ф. 40, оп. 110, спр. 130; 1807: ф. 40, оп. 110, спр. 153; 1808: ф. 40,
оп. 110, спр. 154; 1810: ф. 40, оп. 110, спр. 132; 1812: ф. 40, оп. 110, спр. 134; 1813: ф. 40,
оп. 110, спр. 136; 1814: ф. 40, оп. 110, спр. 139; 1814: ф. 40, оп. 110, спр. 148; 1815: ф. 40,
оп. 110, спр. 135; 1816: ф. 40, оп. 110, спр. 137; 1817: ф. 40, оп. 110, спр. 138; 1820: ф. 40,
оп. 110, спр. 158; 1821: ф. 40, оп. 110, спр. 140; 1822: ф. 40, оп. 110, спр. 140а; 1825: ф. 40,
оп. 110, спр. 159; 1828: ф. 40, оп. 110, спр. 160; 1831: ф. 40, оп. 110, спр. 163; 1834: ф. 40,
оп. 110, спр. 166; 1835: ф. 40, оп. 109, спр. 182; 1835: ф. 40, оп. 110, спр. 167; 1836: ф. 40,
оп. 110, спр. 168; 1838: ф. 40, оп. 110, спр. 170; 1845: ф. 40, оп. 110, спр. 174; 1846: ф. 40,
оп. 110, спр. 148; 1847: ф. 40, оп. 110, спр. 149; 1848: ф. 40, оп. 110, спр. 150; 1849: ф. 40,
оп. 110, спр. 177; 1851: ф. 40, оп. 105, спр. 462; 1852: ф. 40, оп. 105, спр. 428; 1853: ф. 40,
оп. 105, спр. 467; 1854: ф. 40, оп. 105, спр. 468; 1855: ф. 40, оп. 105, спр. 469; 1856: ф. 40,
оп. 105, спр. 429; 1857: ф. 40, оп. 105, спр. 473; 1859: ф. 40, оп. 105, спр. 432; 1860: ф. 40,
оп. 105, спр. 433; 1862: ф. 40, оп. 105, спр. 481; 1863: ф. 40, оп. 105, спр. 483; 1864: ф. 40,
оп. 105, спр. 484; 1865: ф. 40, оп. 105, спр. 487; 1866: ф. 40, оп. 105, спр. 488; 1867: ф. 40,
оп. 105, спр. 489; 1868: ф. 40, оп. 105, спр. 494; 1869: ф. 40, оп. 105, спр. 497; 1871: ф. 40,
оп. 105, спр. 501; 1872: ф. 40, оп. 105, спр. 503; 1873: ф. 40, оп. 105, спр. 505; 1874: ф. 40,
оп. 105, спр. 438; 1875: ф. 40, оп. 105, спр. 439; 1881: ф. 40, оп. 113, спр. 71; 1883: ф. 40,
оп. 113, спр. 125; 1884: ф. 40, оп. 113, спр. 146; 1886: ф. 40, оп. 113, спр. 181; 1887: ф. 40,
оп. 113, спр. 203; 1888: ф. 40, оп. 113, спр. 223; 1889: ф. 40, оп. 113, спр. 253; 1890: ф. 40,
оп. 113, спр. 265

1. Харківське намісництво, з 1796 р. Слобідсько-Українська губернія, з
1835 р. Харківська губернія
2. Бєлгородська єпархія, з 1799 р. Харківська єпархія
3. Церква Успенька, слоб. Коломак Валківський пов.
4. Села: Грущанська, Леонтіївка, Ново-Іванівка, Петропавлівка, Петропілля,
Трудолюбівка; хутори: Білицький, Білоусів, Божків, Вдовичин, Гайдамин (Резуненків),
Гайдарів, Горбовський (Пирликів), Гришків, Грушовий, Калениковий, Капітонів
(Бондарів), Кисів, Колонтаїв (Колонтаївський Яр), Куців, Латишів, Мамий Кисів,
Начальний, Париж Новий, Пащенків, Татарчуків, Сидоренків, Цепочків, Шелестів
5. Народження: 1787: ф. 40, оп. 110, спр. 542; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 75; 1803:
ф. 40, оп. 109, спр. 206; 1805: ф. 40, оп. 110, спр. 152; 1806: ф. 40, оп. 110, спр. 130; 1807:
ф. 40, оп. 110, спр. 153; 1810: ф. 40, оп. 110, спр. 132; 1812: ф. 40, оп. 110, спр. 134; 1813:
ф. 40, оп. 110, спр. 136; 1814: ф. 40, оп. 110, спр. 139; 1814: ф. 40, оп. 110, спр. 148; 1816:
ф. 40, оп. 110, спр. 137; 1817: ф. 40, оп. 110, спр. 138; 1818: ф. 40, оп. 110, спр. 158; 1820:
ф. 40, оп. 110, спр. 158; 1821: ф. 40, оп. 110, спр. 140; 1822: ф. 40, оп. 110, спр. 140а; 1825:
ф. 40, оп. 110, спр. 159; 1828: ф. 40, оп. 110, спр. 160; 1831: ф. 40, оп. 110, спр. 163; 1834:
ф. 40, оп. 110, спр. 166; 1836: ф. 40, оп. 110, спр. 168; 1839: ф. 40, оп. 110, спр. 171; 1845:
ф. 40, оп. 110, спр. 174; 1846: ф. 40, оп. 110, спр. 148; 1847: ф. 40, оп. 110, спр. 149; 1848:
ф. 40, оп. 110, спр. 150; 1851: ф. 40, оп. 105, спр. 462; 1852: ф. 40, оп. 105, спр. 428; 1854:
ф. 40, оп. 105, спр. 468; 1855: ф. 40, оп. 105, спр. 469; 1856: ф. 40, оп. 105, спр. 429; 1857:
ф. 40, оп. 105, спр. 473; 1858: ф. 40, оп. 105, спр. 475; 1859: ф. 40, оп. 105, спр. 432; 1860:
ф. 40, оп. 105, спр. 433; 1860–1864: ф. 40, оп. 109, спр. 200; 1862: ф. 40, оп. 105, спр. 481;
1863: ф. 40, оп. 105, спр. 483; 1864: ф. 40, оп. 105, спр. 484; 1865: ф. 40, оп. 105, спр. 487;
1866: ф. 40, оп. 105, спр. 488; 1867: ф. 40, оп. 105, спр. 489; 1868: ф. 40, оп. 105, спр. 494;
1869: ф. 40, оп. 105, спр. 497; 1871: ф. 40, оп. 105, спр. 501; 1872: ф. 40, оп. 105, спр. 503;
1873: ф. 40, оп. 105, спр. 505; 1874: ф. 40, оп. 105, спр. 438; 1875: ф. 40, оп. 105, спр. 439;
1881: ф. 40, оп. 113, спр. 71; 1883: ф. 40, оп. 113, спр. 125; 1884: ф. 40, оп. 113, спр. 147;
1886: ф. 40, оп. 113, спр. 181; 1888: ф. 40, оп. 113, спр. 223; 1889: ф. 40, оп. 113, спр. 253;
1890: ф. 40, оп. 113, спр. 265
6. Шлюб: 1787: ф. 40, оп. 110, спр. 542; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 75; 1803: ф. 40,
оп. 109, спр. 206; 1805: ф. 40, оп. 110, спр. 152; 1806: ф. 40, оп. 110, спр. 130; 1807: ф. 40,
оп. 110, спр. 153; 1810: ф. 40, оп. 110, спр. 132; 1812: ф. 40, оп. 110, спр. 134; 1813: ф. 40,
оп. 110, спр. 136; 1814: ф. 40, оп. 110, спр. 139; 1814: ф. 40, оп. 110, спр. 148; 1816: ф. 40,
оп. 110, спр. 137; 1817: ф. 40, оп. 110, спр. 138; 1818: ф. 40, оп. 110, спр. 158; 1820: ф. 40,
оп. 110, спр. 158; 1821: ф. 40, оп. 110, спр. 140; 1822: ф. 40, оп. 110, спр. 140а; 1825: ф. 40,
оп. 110, спр. 159; 1828: ф. 40, оп. 110, спр. 160; 1831: ф. 40, оп. 110, спр. 163; 1834: ф. 40,
оп. 110, спр. 166; 1836: ф. 40, оп. 110, спр. 168; 1839: ф. 40, оп. 110, спр. 171; 1845: ф. 40,
оп. 110, спр. 174; 1846: ф. 40, оп. 110, спр. 148; 1847: ф. 40, оп. 110, спр. 149; 1848: ф. 40,
оп. 110, спр. 150; 1851: ф. 40, оп. 105, спр. 462; 1852: ф. 40, оп. 105, спр. 428; 1854: ф. 40,
оп. 105, спр. 468; 1855: ф. 40, оп. 105, спр. 469; 1856: ф. 40, оп. 105, спр. 429; 1857: ф. 40,
оп. 105, спр. 473; 1858: ф. 40, оп. 105, спр. 475; 1859: ф. 40, оп. 105, спр. 432; 1860: ф. 40,
оп. 105, спр. 433; 1860–1864: ф. 40, оп. 109, спр. 200; 1862: ф. 40, оп. 105, спр. 481; 1863:
ф. 40, оп. 105, спр. 483; 1864: ф. 40, оп. 105, спр. 484; 1865: ф. 40, оп. 105, спр. 487; 1866:
ф. 40, оп. 105, спр. 488; 1867: ф. 40, оп. 105, спр. 489; 1868: ф. 40, оп. 105, спр. 494; 1869:
ф. 40, оп. 105, спр. 497; 1871: ф. 40, оп. 105, спр. 501; 1872: ф. 40, оп. 105, спр. 503; 1873:
ф. 40, оп. 105, спр. 505; 1874: ф. 40, оп. 105, спр. 438; 1875: ф. 40, оп. 105, спр. 439; 1881:
ф. 40, оп. 113, спр. 71; 1883: ф. 40, оп. 113, спр. 125; 1884: ф. 40, оп. 113, спр. 147; 1886:
ф. 40, оп. 113, спр. 181; 1888: ф. 40, оп. 113, спр. 223; 1889: ф. 40, оп. 113, спр. 253; 1890:
ф. 40, оп. 113, спр. 265
7. –
8. Смерть: 1787: ф. 40, оп. 110, спр. 542; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 75; 1803: ф. 40,
оп. 109, спр. 206; 1805: ф. 40, оп. 110, спр. 152; 1806: ф. 40, оп. 110, спр. 130; 1807: ф. 40,
оп. 110, спр. 153; 1810: ф. 40, оп. 110, спр. 132; 1812: ф. 40, оп. 110, спр. 134; 1813: ф. 40,
оп. 110, спр. 136; 1814: ф. 40, оп. 110, спр. 139; 1814: ф. 40, оп. 110, спр. 148; 1816: ф. 40,
оп. 110, спр. 137; 1817: ф. 40, оп. 110, спр. 138; 1818: ф. 40, оп. 110, спр. 158; 1820: ф. 40,
оп. 110, спр. 158; 1821: ф. 40, оп. 110, спр. 140; 1822: ф. 40, оп. 110, спр. 140а; 1825: ф. 40,
оп. 110, спр. 159; 1828: ф. 40, оп. 110, спр. 160; 1831: ф. 40, оп. 110, спр. 163; 1834: ф. 40,
оп. 110, спр. 166; 1836: ф. 40, оп. 110, спр. 168; 1839: ф. 40, оп. 110, спр. 171; 1845: ф. 40,
оп. 110, спр. 174; 1846: ф. 40, оп. 110, спр. 148; 1847: ф. 40, оп. 110, спр. 149; 1848: ф. 40,
оп. 110, спр. 150; 1851: ф. 40, оп. 105, спр. 462; 1852: ф. 40, оп. 105, спр. 428; 1854: ф. 40,
оп. 105, спр. 468; 1855: ф. 40, оп. 105, спр. 469; 1856: ф. 40, оп. 105, спр. 429; 1857: ф. 40,
оп. 105, спр. 473; 1858: ф. 40, оп. 105, спр. 475; 1859: ф. 40, оп. 105, спр. 432; 1860: ф. 40,
оп. 105, спр. 433; 1860–1864: ф. 40, оп. 109, спр. 200; 1862: ф. 40, оп. 105, спр. 481; 1863:
ф. 40, оп. 105, спр. 483; 1864: ф. 40, оп. 105, спр. 484; 1865: ф. 40, оп. 105, спр. 487; 1866:
ф. 40, оп. 105, спр. 488; 1867: ф. 40, оп. 105, спр. 489; 1868: ф. 40, оп. 105, спр. 494; 1869:
ф. 40, оп. 105, спр. 497; 1871: ф. 40, оп. 105, спр. 501; 1872: ф. 40, оп. 105, спр. 503; 1873:
ф. 40, оп. 105, спр. 505; 1874: ф. 40, оп. 105, спр. 438; 1875: ф. 40, оп. 105, спр. 439; 1881:
ф. 40, оп. 113, спр. 71; 1883: ф. 40, оп. 113, спр. 125; 1884: ф. 40, оп. 113, спр. 147; 1886:
ф. 40, оп. 113, спр. 181; 1888: ф. 40, оп. 113, спр. 223; 1889: ф. 40, оп. 113, спр. 253; 1890:
ф. 40, оп. 113, спр. 265

1. Харківська губернія
2. Харківська єпархія
3. Церква Воскресенська, слоб. Коломак, Валківський пов. (зустрічається як
скасована, приєднана до Успенської церкви слоб. Коломак Валківський пов.)
4. Хутори: Божків, Вдовичин, Гайдамин (Резуненків), Капітонів (Бондарів), Кисів,
Куців, Латишів, Начальний, Татарчуків, Шелестів
5. Народження: 1865: ф. 40, оп. 105, спр. 487; 1886: ф. 40, оп. 113, спр. 181; 1888:
ф. 40, оп. 113, спр. 223; 1889: ф. 40, оп. 113, спр. 253; 1890: ф. 40, оп. 113, спр. 265
6. Шлюб: 1865: ф. 40, оп. 105, спр. 487; 1886: ф. 40, оп. 113, спр. 181; 1888: ф. 40,
оп. 113, спр. 223; 1889: ф. 40, оп. 113, спр. 253; 1890: ф. 40, оп. 113, спр. 265
7. –
8. Смерть: 1865: ф. 40, оп. 105, спр. 487; 1886: ф. 40, оп. 113, спр. 181; 1888: ф. 40,
оп. 113, спр. 223; 1889: ф. 40, оп. 113, спр. 253; 1890: ф. 40, оп. 113, спр. 265

1. Слобідсько Українська губернія
2. Харківська єпархія
3. Церква Різдво-Богородична, слоб. Коломак Валківський пов.
4. –
5. Народження: 1807: ф. 40, оп. 110, спр. 153
6. Шлюб: 1807: ф. 40, оп. 110, спр. 153
7. –
8. Смерть: 1807: ф. 40, оп. 110, спр. 153
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
DVK_Dmitriy
Супермодератор
Повідомлень: 5313
З нами з: 25 березня 2016, 19:59
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 988 разів
Подякували: 3907 разів

Re: Коломак, смт, Богодухівський район (Коломацький р.), Харківська обл, Україна

Повідомлення DVK_Dmitriy »

Кременецкие, Лазаренко, Бабенко, Чаплины, Абакумовы, Орловы, Белоконь, Тхор, Богомоловы, Шараевские, Бартковские.
Интересуюсь родом Кременецких от Аслана-Мурзы-Челебея.
Генеалогические исследования. Поиск в архивах Киева. Составление родословной.
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: Коломак, смт, Богодухівський район (Коломацький р.), Харківська обл, Україна

Повідомлення kbg_dnepr »

Рід Гипиків з села Коломак
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Відповісти

Повернутись до “Літера К”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 22 гостей