ДОРОГОБУЖ, археологічна пам'ятка – літописне місто. Було розташов. на березі р. Горинь (прит. Прип'яті, бас. Дніпра), на околиці сучасного с. Дорогобуж Гощанського р-ну Рівненської обл.
Згадується в "Руській правді" у зв'язку з подіями 1068–69 та в "Повісті временних літ" під 1084.
Наприкінці 11 ст. – центр удільного Дорогобузького князівства, гол. центр Погоринської волості. Складався з дитинця, окольного міста, посаду. Основу системи укріплень становили земляні вали та рови. Вал дитинця було насипано наприкінці 10 – поч. 11 ст.
На рубежі 11–12 ст. у центрі дитинця викопано колодязь. Вдалося встановити садибно-дворову забудову цієї ч. міста.
У 12 ст. було збудовано Свято-Успенську церкву.
Екон. життя вирізнялося поєднанням с. госп-ва, промислів, ремесла й торгівлі. Про соціальну диференціацію свідчить, окрім багатьох знахідок та значних за розміром будівель, скарб срібних речей.
Дорогобуж, село, Гощанський р-н, Рівненська обл, Україна
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Дорогобуж, село, Гощанський р-н, Рівненська обл, Україна
Дорогобу́ж — село у складі Горбаківської сільради Гощанського району Рівненської області; населення — 663 особи. Вперше згадується в «Правді Ярославичей», а після — в літописі «Повість времінних літ» 1084 рік.
Історична довідка
Докладніше: Дорогобузьке князівство
Успенська церква з дзвіницею (зміш.)
Дорогобуж — давньоруське місто на Волині. Вперше згадується у літописі (1084) у зв'язку з тим, що був відданий тоді князеві Давидові Ігоревичу. Після його смерті (1112) Дорогобузьку волость одержав Володимир-Волинський князь Ярослав Святополчич. Потім нею володіли великі київські князі, зокрема Володимир Мстиславович (1150–1154, 1170–1171) до Ізяслава Мстиславича, при якому Дорогобуж мав власних князів, склавши особливе, залежне від Києва, князівство разом з Пересопницею. Згодом туди перемістилася столиця князівства. У кінці XII ст. Дорогобуж перестав бути самостійним уділом й залежав від Шумських, Дубровицьких і Пересопницьких удільних князів. Згодом входив у володіння князів Острозьких, які мали тут замок.
Пам'ятки архітектури (національного значення)
Церква Успіння Пресвятої Богородиці . Історик ХІХ ст. О. А. Фотинський, який був у Дорогобужі у 90-х роках ХІХ ст., зафіксував наявність плінфи у стінах будівлі, яка використовувалась у київському будівництві ХІ-ХІІІ ст. Тому є припущення, що Успенська церква с. Дорогобуж була заснована в ХІ ст. як монастирський храм.
У Тернопільському архіві знайдені матеріали невідомого автора, датовані 1925 р., тобто через 25 років після О. Фотинського, який подає інші вказівки: «Успенська… церква в с. Дорогобуж побудована в давнину, якщо не в ХІ ст., то в ХІІ ст., потім зруйнована і наново відбудована Костянтином Костянтиновичем князем Острозьким біля 1580 року на збереженій… основі».
Під час архітектурно-археологічних досліджень Успенської церкви Г. А. Песковою в 1988 р. були відкриті залишки домонгольської церкви.
Історична довідка
Докладніше: Дорогобузьке князівство
Успенська церква з дзвіницею (зміш.)
Дорогобуж — давньоруське місто на Волині. Вперше згадується у літописі (1084) у зв'язку з тим, що був відданий тоді князеві Давидові Ігоревичу. Після його смерті (1112) Дорогобузьку волость одержав Володимир-Волинський князь Ярослав Святополчич. Потім нею володіли великі київські князі, зокрема Володимир Мстиславович (1150–1154, 1170–1171) до Ізяслава Мстиславича, при якому Дорогобуж мав власних князів, склавши особливе, залежне від Києва, князівство разом з Пересопницею. Згодом туди перемістилася столиця князівства. У кінці XII ст. Дорогобуж перестав бути самостійним уділом й залежав від Шумських, Дубровицьких і Пересопницьких удільних князів. Згодом входив у володіння князів Острозьких, які мали тут замок.
Пам'ятки архітектури (національного значення)
Церква Успіння Пресвятої Богородиці . Історик ХІХ ст. О. А. Фотинський, який був у Дорогобужі у 90-х роках ХІХ ст., зафіксував наявність плінфи у стінах будівлі, яка використовувалась у київському будівництві ХІ-ХІІІ ст. Тому є припущення, що Успенська церква с. Дорогобуж була заснована в ХІ ст. як монастирський храм.
У Тернопільському архіві знайдені матеріали невідомого автора, датовані 1925 р., тобто через 25 років після О. Фотинського, який подає інші вказівки: «Успенська… церква в с. Дорогобуж побудована в давнину, якщо не в ХІ ст., то в ХІІ ст., потім зруйнована і наново відбудована Костянтином Костянтиновичем князем Острозьким біля 1580 року на збереженій… основі».
Під час архітектурно-археологічних досліджень Успенської церкви Г. А. Песковою в 1988 р. були відкриті залишки домонгольської церкви.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Дорогобуж, село, Гощанський р-н, Рівненська обл, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
ГОРБАКІВ — село, центр сільської Ради, розташоване на лівому березі річки Горині, за 5 км від районного центру, за 26 км від залізничної станції Острог. Через село проходить автошлях Київ — Львів. Дворів — 367, населення — 1255 чоловік. Сільраді підпорядковані села Дорогобуж, Іллін, Мнишин, Подоляни, Томахів, Шкарів.
...
Поблизу Горбакова і Мнишина виявлено два поселення доби ранньої бронзи та одне поселення VI—II ст. до нашої ери, а на околиці Дорогобужа — залишки давньоруського міста, згаданого в літопису під 1087 роком.
ГОРБАКІВ — село, центр сільської Ради, розташоване на лівому березі річки Горині, за 5 км від районного центру, за 26 км від залізничної станції Острог. Через село проходить автошлях Київ — Львів. Дворів — 367, населення — 1255 чоловік. Сільраді підпорядковані села Дорогобуж, Іллін, Мнишин, Подоляни, Томахів, Шкарів.
...
Поблизу Горбакова і Мнишина виявлено два поселення доби ранньої бронзи та одне поселення VI—II ст. до нашої ери, а на околиці Дорогобужа — залишки давньоруського міста, згаданого в літопису під 1087 роком.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Дорогобуж, село, Гощанський р-н, Рівненська обл, Україна
ДОРОГОБУЖ, с, Звягельський пов., Бугринська вол., над річкою Горинню, 25 км. від Острога. В кінці 19 стї було там 60 домів 487 жителів, дві церкви, одна з них мурована. Ще в кінці 11 ст. був там Спаський манастир За ревізією луцького замку, 1545 р. архимандритом Дорогобужського манастиря був луцький владика Теодорович. В 1582 р. кн. Костянтин Острозький надав Дорогобужському манастиреві села: Дроздівське, Ільїнське і Манастирське. В 1644 р. до 1834 р. манастир знаходився під управлінням греко-кат. монахів-василіян, в 1834 манастир скасовано, а церкву передано православному духовенству Цю оселю і укріплений город, який згадується в літописі в 1084 р. кн. Всеволод надав кн. Давидові Ігоровичу де він і помер в 1100 р. і був там похований. В 1084 р в літописі є згадка про Дорогобуж і кн. Давида: „Все же літо Давид зая Греки в Олєші і зая їх іменіє. Всеволод же полов приведе і вда ему Дорогобужьк". В повісті Временних літ згадується під роком 1078 і 1077. Вид Ак Назв 1950 р.
Під час татарської навали 1240-1260 рр. і в 14-15 ст згадано про Д. В 16 ст. місто і замок належали до кн К. Острозького, який платив з Д. Шосу 4 флор за 24 ріллі, по 15 грошів від різних ремісників — пекарів, городників 8 флор, і 15 грошів, чопового З0 флор.-Разом 55 флор, і 9 грошів.
Пізніше Д. належав до волинського воєвідства (в Луцьку). Оселя знаходиться в дуже мальовничій околиці, над р. Горинню, яка пропливає тут широкою долиною з добрими лугами і сіножатями. Саме містечко і замок були положені на високому березі Горині, де ще в 1914 р. стояв на місці бувшого тут замку дім поміщика. Заховалися ще там добре вали і рови. А під домом величезні льохи. В 1753 р., на підставі т. зв. Кульбушівської трансакції, Д. і оточуючі його землі були подаровані Любомирському, а від нього перейшли до Конєцпольського, Валєвського. На початку 20 ст. належало Д. до Іодків, від котрих перейшов дорогою купна до київського віцегубернатора Фьодорова. На полях Д. в 1914 р. було два великі кургани, на цих курганах було три великі хрести. На горі над рікою Горинню було старе городище. Кн. Острозький збудував замок. Обвід городища около 500 метрів, вали подвійні, концентричні, доступу також боронять глибокі яри. Від сторони р. Горині ще три вали. Центральний внутрішній вал має біля 50 метрів височини і 6 метр, ширини. Під городищем відкрито печери викопані в лєсі (глині). В Дорогобужі і в його найближчих околицях знайдено залізні сокири, камінні і мідяні хрестики, мідяний (бронзовий?) образок з написом: „Спаси Гди люди твої і благ... побіди князем на ..." Образок з червоного шиферу. В кургані залишки шовкового пояса. (О. Фотин-ський Дорогобуж Вол. Трун. Обл. Ізслєд. Велин., т. І, 1902). За переписом 1911 р. в Д. до великої зем. власности належало 299 дес. (Весь Юго.-Западний Край, під Дорогобуж, Спис маєтків Ост. пов.).
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
Під час татарської навали 1240-1260 рр. і в 14-15 ст згадано про Д. В 16 ст. місто і замок належали до кн К. Острозького, який платив з Д. Шосу 4 флор за 24 ріллі, по 15 грошів від різних ремісників — пекарів, городників 8 флор, і 15 грошів, чопового З0 флор.-Разом 55 флор, і 9 грошів.
Пізніше Д. належав до волинського воєвідства (в Луцьку). Оселя знаходиться в дуже мальовничій околиці, над р. Горинню, яка пропливає тут широкою долиною з добрими лугами і сіножатями. Саме містечко і замок були положені на високому березі Горині, де ще в 1914 р. стояв на місці бувшого тут замку дім поміщика. Заховалися ще там добре вали і рови. А під домом величезні льохи. В 1753 р., на підставі т. зв. Кульбушівської трансакції, Д. і оточуючі його землі були подаровані Любомирському, а від нього перейшли до Конєцпольського, Валєвського. На початку 20 ст. належало Д. до Іодків, від котрих перейшов дорогою купна до київського віцегубернатора Фьодорова. На полях Д. в 1914 р. було два великі кургани, на цих курганах було три великі хрести. На горі над рікою Горинню було старе городище. Кн. Острозький збудував замок. Обвід городища около 500 метрів, вали подвійні, концентричні, доступу також боронять глибокі яри. Від сторони р. Горині ще три вали. Центральний внутрішній вал має біля 50 метрів височини і 6 метр, ширини. Під городищем відкрито печери викопані в лєсі (глині). В Дорогобужі і в його найближчих околицях знайдено залізні сокири, камінні і мідяні хрестики, мідяний (бронзовий?) образок з написом: „Спаси Гди люди твої і благ... побіди князем на ..." Образок з червоного шиферу. В кургані залишки шовкового пояса. (О. Фотин-ський Дорогобуж Вол. Трун. Обл. Ізслєд. Велин., т. І, 1902). За переписом 1911 р. в Д. до великої зем. власности належало 299 дес. (Весь Юго.-Западний Край, під Дорогобуж, Спис маєтків Ост. пов.).
Джерело-О.Цинкаловський "Стара Волинь і Волинське Полісся" (від найдавніших часів до 1914 року)
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 23 гостей