Варва, смт, Чернігівська обл, Україна

Відповісти

У цьому смт/Цим смт/Це смт

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Варва, смт, Чернігівська обл, Україна

Повідомлення АннА »

Зображення
ВАРВА – с-ще міськ. типу Черніг. обл., райцентр. Розташов. на р. Удай (прит. Сули, бас. Дніпра), за 33 км від залізничної ст. Прилуки. Нас. 9,8 тис. осіб (2001).
В. виникла на місці давньорус. м. Варин, що згадується в літописі під 1079; поблизу нього військо Володимира Мономаха розгромило половців. 1239 місто зруйноване під час монголо-татарської навали, але невдовзі відродилося. 1356 його захопили литов. феодали, 1482 спустошили крим. татари.
Після ЛЮБЛІНСЬКА УНІЯ 1569 землі по р. Удай відійшли до Польщі. На поч. 17 ст. В. знову заселили переселенці з Правобережна Україна, Правобережжя. У цей час в. входила до Чернігівського воєводства, належала князям Вишневецьким. Нас. в. брало участь у повстанні Я.Острянина(1638) і національній революції 1648–1676. 1648–1781 в. – сотенне м-ко Прилуцький полк. Нас. чинило опір військам швед. короля КАРЛ Х Густав під час Варвинської оборони 1708 (див. Північна війна 1700–1721). Від 1782 – у складі Чернігівське намісництво, з 1802 – Лохвицького пов. Полтавська губернія. На поч. 20 ст. нас. в. складало 3500 осіб. 6 жовт. 1920 була утворена Варвинська волость у складі Прилуцького пов. Від 1923 в. – у складі Прилуцька округа, від 1932 – у складі Черніг. обл.
В роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941– 1945 від 17 верес. 1941 по 17 верес. 1943 була окупована гітлерівцями. У лют. 1943 підпільники-антифашисти в. організували повстання (див. Варвинське збройне повстання 1943), в ході якого впродовж кількох днів влада в р-ні була в їхніх руках; в околицях в. діяло партизан. з’єднання. С-ще міськ. типу від 1960, райцентр – 1925–59 та від 1966.
Істор. пам’ятки: будинок земської шк. (1915). Археол. пам’ятки: кургани 2–1 тис. до н. е., городище 11–13 ст.
У в. народився філолог та історик О.Бодянський.
Література:
Лохвицкий исторический сборник. К., 1906; Список населенных мест Полтавской губернии. Полтава, 1913; ІМіС УРСР. Чернігівська область. К., 1972.
Я.В. Верменич.
http://history.org.ua/?termin=Varva_smt
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Варва, смт, Чернігівська обл, Україна

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки
Варва — селище міського типу (з 1960 року), центр району, розташоване на лівому березі річки Удаю, за 200 км від Чернігова і за 33 км від залізничної станції Прилуки. Населення — 6300 чоловік. Селищній Раді підпорядковане село Воскресенське.

На околицях селища виявлені курганний могильник і городище часів Київської Русі. Вчені гадають, що городище є залишком давньоруського міста Варина, поблизу якого в 1079 році військо Володимира Мономаха розгромило багатотисячну половецьку орду. Можна вважати, що Варин був першою назвою сучасного селища.

Під час монголо-татарської навали на Русь Варву в 1239 році було зруйновано, але через деякий час вона відроджується. В 1356 році Варву захопили литовські феодали. Багато лиха їй завдали напади кримських татар на чолі з Менглі-Гіреєм. У 1482 році орда спустошила Варву.

Після Люблінської унії 1569 року землі по річці Удаю загарбала шляхетська Польща. На початку XVII ст. Варва була заново заселена втікачами з Правобережної України. В акті 1628 року вона названа «новоосілим» поселенням. У Варві тоді налічувалося 10 димів і 20 городників. Незабаром її захопив Я. Вишневецький. Він заохочував переселення сюди нових жителів з правого берега Дніпра, з-за чого 1624 року мав суперечки з власником с. Мохнача Сквирського повіту.
Польські магнати захоплювали кращі землі в міщан і селян, перетворювали їх на кріпаків. Так, у 90-х роках XVI ст. князь Я. Вишневецький володів майже всією Полтавщиною. Тільки в Прилуцькому повіті йому належало 12 міст і сіл. Селяни несли на своїх плечах основний тягар феодального гніту, платили грошові й натуральні податки, відробляли панщину і виконували багато інших повинностей.

Жителі Варви сповна відчули на собі тяжкий соціальний і національний гніт. Заборонялися українська мова, рідна пісня, насаджувалась католицька віра. Це спричинялося до посилення боротьби проти польської шляхти. Мешканці містечка брали участь у селянсько-козацьких повстаннях 1637—1638 рр. під керівництвом Я. Острянина і К. Скидана. Спеціальним універсалом від 20 березня 1638 року Я. Острянин звертався до селян Варви з закликом нещадно вести боротьбу з польськими панами.

В ході визвольної війни українського народу проти польсько-шляхетських гнобителів (1648—1654) Барва у 1649 році стала сотенним містечком Прилуцького полку, в якій за реєстром 1654 року значилось 978 козаків і міщан.

В багатьох битвах прославились варвинські козаки, яких очолювали сотники Микита Антоненко і Федько Андрійович. Селяни й козаки руйнували маєтки магнатів та шляхти, відбирали в монастирів водяні млини, різне майно. Внаслідок селянських повстань Я. Вишневецький змушений був відступити з приудайських земель аж до Ніжина, Чернігова і далі на Лоїв і Брагин, а потім — на Правобережну Україну.

В 1654 році жителі Варви вітали воз’єднання України з Росією. Козаки Варвинської сотні рішуче вистудили, проти зрадника українського народу гетьмана І. Виговського, який намагався відновити на Україні польсько-шляхетське панування. В листопаді 1658 року під Варвою відбулись запеклі бої об’єднаних російсько-українських військ під командуванням воєвод Г. Ромодановського й О. Трубецького та наказного гетьмана І. Безпалого проти прихильників І. Виговського. Протягом шести тижнів тривали запеклі бої під Пирятином, Лохвицею і Варвою. В містечку були оточені війська ніжинського полковника Гуляницького, який допомагав Виговському. Остаточно війська ворога були розгромлені під Варвою, Ніжином і Черніговом у 1664 році.

Відчайдушний опір чинило населення Варви війську Карла XII.

В другій половині XVII і на початку XVIII ст. населення Варви займалося головним чином ремеслом та землеробством. Основною системою обробітку землі була трипільна. Вирощували зернові культури, коноплі, тютюн. У зв’язку з недосконалістю сільськогосподарської техніки врожаї, особливо зернових культур,були дуже низькі. Селяни займалися також садівництвом, бджільництвом, рибальством.

За ревізією 1740 року у Варві було 14 дворів ремісників, 24 — селянські, 29 — підсусідських, 39 — належали місцевій старшині та духівництву, 90 — козацьких. У містечку розвивались ремесла. Найбільш поширеними були ткацтво (полотняних і суконних тканин), виробництво збруї, ковальство. Понад 20 міщанських дворів володіли водяними млинами на Удаї. Свої вироби ремісники привозили на продаж до Лохвиці, Прилук, Ніжина, Батурина, Переяслава та інших міст.

Посилювався процес закріпачення селян. Козацька старшина шляхом насильства, кабали, обману скуповувала козацькі й селянські землі, під різними приводами викреслювала козаків з реєстрів, переводячи їх в підданство. 1743 року 22 селянські двори було відписано князям Орбеліані, а 1762-го, за універсалом гетьмана Розумовського, 39 господарств дісталися бунчуковому товаришеві Федору Демешку. Не рідкими були випадки, коли збіднілі козаки потрапляли в становище посполитих, не маючи можливості виконувати козацьку службу. Козацька старшина примушувала селян відбувати різноманітні повинності: відробітки, поштову службу, виконання робіт у Їхніх господарствах та ін. Здебільшого вони зводилися до грошової та продуктової данини, головним чином, хлібом. У Варвинській сотні з посполитих збиралося борошно.

В середині XVIII ст. пригноблене й розорене селянство містечка фактично було вже закріпачене.

У другій половині XVIII ст. економічне життя Варви дещо пожвавилось. Тут було 477 дворів, налічувалося 2690 жителів, працювало 6 млинів, олійниця, крупорушка та 10 крамниць. Щонеділі влаштовувались торги, тричі на рік відбувались ярмарки, на які приїжджали жителі з навколишніх сіл. Вони пригонили худобу, коней, привозили посуд, дьоготь, конопляну олію та різні господарські знаряддя (коси, сокири тощо). Частими гостями варвинських ярмарків були чумаки, які завозили сюди сіль, рибу. При двох церквах відкрили парафіяльні школи, у яких навчалося небагато дітей шкільного віку.

За реформою 1861 року селяни стали особисто вільними, але позбулися значної частини землі, якою користувалися до реформи. Так, із 3509 десятин більшість родючої землі (близько 3 тис. десятин) залишилася у місцевих поміщиків і козацької верхівки. 206 поміщицьких селян одержали лише 438 десятин. Крім того, селянські господарства сплачували численні податки: державний поземельний, повітовий, губернський, волосний, сільський, страховий. Все це призводило до зубожіння селян. Щоб якось проіснувати, вони мусили йти на заробітки в поміщицькі економії або на відхожі промисли. Іноді вони переселялися на вільні землі Новоросії, Кубані, Дону. В 1900 році на заробітки ходили люди з 88 господарств Варви, в т. ч. з 52 козацьких.

Всенародна боротьба проти самодержавства у роки першої російської революції знайшла відгук і у Варві. 1905 року тут засновано підпільну соціал-демократичну організацію, до якої входили Н. Д. Пилипенко, його син Григорій та інші. Вони вели широку агітаційно-пропагандистську роботу серед трудящих, розповсюджували листівки. Роботі групи допомагав більшовик М. В. Слободкін, що приїжджав сюди з Прилук для проведення сходок селян. Царській охранці вдалося розкрити варвинських підпільників. Декого з них заарештували і вислали за межі губернії. В серпні 1906 року поліція зробила обшук на квартирі Н. Д. Пилипенка. Під час арешту він вчинив опір і разом з сином Григорієм убив пристава. Військовий окружний суд у Харкові засудив їх до страти через повішення. Вирок було виконано 4 березня 1908 року.

В період столипінської аграрної реформи становище селян ще більше погіршало. Поглибився процес класової диференціації в селі. Частина куркулів виділилася з общини і заснувала хутори. Окремі куркульські господарства мали по 40 і більше десятин землі, а тим пасом близько 60 господарств зовсім не мали орної землі. Безземельні та малоземельні господарства змушені були орендувати землю у поміщиків. Майже з кожної селянської хати один із членів сім’ї поневірявся в наймах. Частина бідняцьких сімей переселилась у Західний Сибір.

До 1917 року у Варві не було жодної медичної установи. Працював лише один приватний фельдшер.

Наприкінці XIX ст. тут було дві школи, земська для хлопчиків і церковнопарафіяльна для дівчаток. Проте вони не могли охопити всіх бажаючих вчитись. У 1907/1908 навчальному році до першого класу земської школи прийняли 54 хлопчиків, а 15 відмовили. Більшість селян лишалася неписьменною. Для ілюстрації цього можна навести такий приклад. Клопотання про будівництво двокласної початкової школи (її збудували в 1915 році) підписало 324 чоловіка, з них лише 16 письменних.

У Варві народився і провів своє дитинство О. М. Бодянський (1808—1877) — український та російський філолог, історик, письменник і перекладач, що в 1842— 1868 рр. був професором кафедри історії й літератури слов’янських наріч Московського університету і з 1845 року секретарем Московського товариства історії та старожитностей російських. Значну увагу О. М. Бодянський приділяв вивченню української народної творчості.

Нові злигодні принесла перша світова імперіалістична війна. Багато сімей лишилося без годувальників, зросли податки, дорожнеча, що призводило до занепаду бідняцьких господарств. Посівна площа скоротилась. За роки війни майже в 3,8 раза збільшилося число сімей, які неспроможні були вести господарство.

З радістю зустріли жителі Варви звістку про повалення самодержавства. Вони сподівалися, що буде укладено мир, їх наділено землею. Ці питання селяни обговорювали на сходах, мітингах. Але їх мрії не збулися: до влади прийшов буржуазно-поміщицький Тимчасовий уряд.

Поворотним етапом у житті трудящих стала Велика Жовтнева соціалістична революція. Велику роль у боротьбі за встановлення Радянської влади у Варві відіграв Лохвицький повітовий комітет більшовицької партії, що виник наприкінці грудня 1917 року. За його допомогою в січні 1918 року у Барві був створений ревком на чолі з К. А. Литвиненком. 15 січня 1918 року в селі проголошена Радянська влада. Почали здійснюватися соціально-економічні перетворення. На основі Декрету II Всеросійського з’їзду Рад про землю, сільський ревком навесні 1918 року конфіскував поміщицьку й церковну землі. Між селянами розподілили худобу, сільськогосподарський реманент та близько 1700 десятин землі.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Варва, смт, Чернігівська обл, Україна

Повідомлення АннА »

Частина ІІ
Будівництву нового життя перешкодили кайзерівські війська, які в березні 1918 року вступили у Варву. Були відновлені старі, дореволюційні порядки, йшла розправа над сільськими активістами. Ревком змушений був піти в підпілля.

В січні 1919 року Барва була визволена радянськими військами від петлюрівців, що хазяйнували тут після німецьких окупантів. Вийшовши з підпілля, ревком взяв на облік всі товари, хліб та майно багатіїв, вжив заходів проти спекуляції, подбав про забезпечення предметами першої потреби найбідніших селян, перерозподілив конфісковані землі та сільськогосподарський інвентар. Значну увагу приділили охороні здоров’я. Запрацював державний фельдшерський пункт, а згодом і лікарня, відкрита в колишньому поміщицькому будинку.

Але радянське будівництво було перерване денікінцями, які 21 серпня 1919 року увірвалися в село. Білогвардійці відновили поміщицьке землеволодіння, чинили криваві розправи над трудящими. Члени ревкому знову пішли в підпілля. Під керівництвом підпільного повітового ревкому на чолі з комуністом С. К. Луценном на території повіту діяв партизанський загін. Партизани громили тили ворога, захоплювали зброю, боєприпаси. Наприкінці 1919 року червоноармійські частини 60-ї дивізії 12-ї армії визволили Барву.
Знову почав свою діяльність ревком, який у вересні 1920 року передав повноваження сільській Раді (голова І. А. Пащенко). Велику роль в організації селян на боротьбу за зміцнення Радянської влади відіграли партійний осередок, створений на початку 1920 року (секретар В. Л. Скоромець), та комнезам, який почав діяти влітку цього ж року (голова А. І. Кондратець). Вони вживали заходів, щоб відродити сільське господарство, керували розподілом поміщицьких земель і майна, стежили за виконанням продрозкладки. Під керівництвом партійного осередку була організована допомога населення Червоній Армії одягом, продуктами. Влітку 1920 року виникло споживчо-кредитне товариство.

Весною 1921 року комуністи провели велику роботу серед трудящих, роз’яснюючи їм рішення X з’їзду РКП(б) про запровадження нової економічної політики. Партійна організація боролася за зміцнення союзу робітничого класу й трудового селянства, дбала про шефську допомогу робітників селянам. Трудящі Варви на своїх зборах 24 червня 1923 року прийняли спеціальну постанову про необхідність тісного союзу робітників і селян. В ній було сказано: «…що шефство, як перший акт зближення буде яскравим моментом спілки робітників і селян Прилуччини».

6 жовтня 1920 року була утворена Варвинська волость у складі Прилуцького повіту. На той час тут налічувалося близько 7 тис. чоловік населення. В квітні 1923 року Варва стала районним центром Прилуцького округу. Були створені районні партійні та радянські органи. В липні цього ж року організувався комсомольський осередок.

На кінець відбудовного періоду стали до ладу всі майстерні, млин. Значно збільшились посівні площі.

Розгорнулася культурно-освітня робота на селі. Зразу ж після громадянської війни розпочали роботу дві початкові й семирічна школи. В них навчалося 280 учнів і працювало 10 вчителів. Діяли також гуртки ліквідації неписьменності, хата-читальня, бібліотека з книжковим фондом 3060 примірників. При сільському клубі розпочав роботу спортивний гурток.

Жителі села все більше усвідомлювали переваги колективного господарювання. У вересні 1927 року у Варві виникло товариство спільного обробітку землі, на базі якого в лютому наступного року створили сільськогосподарську артіль ім. Чубаря. Вона об’єднала 25 господарств, що користувалися 81 га землі. За період з 1928 по 1933 рік селянські господарства об’єдналися в 5 колгоспів: ім. Леніна, ім. Будьонного, ім. Кірова, ім. Сталіна, ім. Куйбишева. Велику допомогу молодим колгоспам у проведенні сільськогосподарських робіт подавала Варвинська МТС (утворена 1 серпня 1931 року), яка мала на той час 23 трактори та іншу техніку.

Процес колективізації у Барві відбувався в гострій класовій боротьбі. Куркулі намагалися будь-що зірвати колгоспне будівництво, перешкодити хлібозаготівельним кампаніям. Вони вели агітацію проти колгоспів, організовували диверсії, знищували худобу, псували трактори й інші машини. Однак ворогам не вдалося затримати розвиток колгоспного руху. Комуністи села вжили рішучих заходів для боротьби проти куркульства. Відібрані в сільських глитаїв засоби виробництва стали надбанням колгоспу. Колективізація села на кінець 1933 року була успішно завершена. Налагодились облік, нормування, оплата праці. Впевнено йшли до нового життя колгоспники. На ланах з’явилася нова техніка, розгорнулась боротьба за підвищення врожайності зернових і особливо технічних культур. В роки першої п’ятирічки широкого розмаху набуло соціалістичне змагання. Так, Варвинська МТС змагалася з Срібнянською за краще проведення польових робіт, економію пального, виконання всіма трактористами норм виробітку. З’явилися перші ударники колгоспних ланів — Г. Д. Мірошниченко, М. Н. Кальбус, які вирощували по 30—35 цнт махорки з га. По 20 цнт м’яти з га збирали К. М. Сорока і Л. М. Клименко. Серед тваринників значних успіхів досягла С. Ф. Пшенична, яка одержувала по 18 поросят від кожної свиноматки. З року в рік поліпшувалось сільськогосподарське виробництво.

Поряд з розвитком економіки села поліпшувалося медичне обслуговування. 1935 року збудовано лікарню на 35 ліжок. Вона мала терапевтичне, хірургічне й пологове відділення. Тут працювало 36 медпрацівників, у т. ч. 4 лікарі.

Зріс також культурний рівень населення. У 1934 році семирічну школу перетворили в середню. В ній налічувалося 36 вчителів, навчалося 625 дітей. Перед Великою Вітчизняною війною в селі працювала бібліотека з книжковим фондом 9200 примірників. У клубі на 400 місць читалися лекції на політичні та наукові теми, демонструвались кінофільми, силами гуртківців влаштовувалися концерти художньої самодіяльності. В побут трудящих міцно увійшли газети, журнали, радіо.

Віроломний напад фашистської Німеччини на нашу країну перервав мирне будівництво. З перших днів війни з району понад 4000 чоловік пішло на фронт, серед них 277 членів і кандидатів у члени КПРС, понад 200 трудящих виїхало на будівництво оборонних споруд. У Варві і селах району створювалися винищувальні батальйони, які вели боротьбу з німецькими диверсантами-парашутистами, охороняли мости, шляхи. Коли над Барвою нависла загроза окупації, з села було евакуйовано в глибокий тил 30 сімей трудящих, цінне обладнання, трактори, комбайни, частину колгоспної худоби. 17 вересня 1941 року фашистські загарбники вдерлися в село. Почався тяжкий період окупації. Райком КП(б)У ще в липні створив підпільну партійну групу. Були розроблені заходи щодо організації партизанської боротьби з окупантами на території району. Але в перші місяці окупації фашистам вдалося заарештувати членів підпільної партійної групи.

Нечувані злодіяння чинили гітлерівці. Вони закатували 99 чоловік, в т. ч. 12 дітей, 81 чоловіка вивезли на каторжні роботи до Німеччини. Було закрито школу і будинок культури, спалено понад 100 будинків.

Незважаючи на жорстокий терор, у травні 1942 року заново створилася підпільна організація, засновниками і керівниками якої були комуністи І. Р. Кисляк, І. П. Здоровець і Г. Ю. Тарануха. Маючи радіоприймач, члени організації записували і розповсюджували серед населення зведення Радянського інформбюро, вели антифашистську пропаганду, переправляли партизанам зброю і продовольство, готували збройне повстання.

На ранок 27 лютого 1943 року Барва була в руках повстанців. На колишньому будинку райвиконкому та інших державних установах замайоріли червоні прапори. Відбувся мітинг, після якого населення слухало по радіо голос Москви.

Штаб керівництва повстанням звернувся до трудящих району з відозвою, в якій закликав посилити боротьбу з ворогом. Уповноважені виїхали в села району для організації на місцях збройних народних виступів. Заклик Варвинського штабу знайшов найжвавіший відгук серед населення району.

Воно знищувало гестапівців та німецьких прислужників і відновлювало Радянську владу. На боротьбу проти загарбників виступили майже всі жителі Варвинського району. Завдяки збройному повстанню у Варві й районі у ворога були відібрані склади зерна та іншого продовольства, майже тиждень справжніми господарями були підпільники й партизани. Але сили були нерівні, і повстанці мусили на світанку 1-го березня залишити Барву. Гітлерівці, знову захопивши село, вчинили дику розправу над його жителями. Усіх, хто потрапляв їм на очі, розстрілювали на місці, закидали гранатами погреби, де ховалися старики, жінки й діти. Близько 70 чоловік фашисти спалили, на попіл і руїни перетворили близько ста будинків.

Повстанці, які залишили Варву, вступили до партизанського загону під командуванням Є. X. Соколовського та І. П. Здоровця. Народні месники вели не тільки збройну боротьбу з окупантами, вони інформували населення про події на фронті, розповсюджували листівки. В одній з них від 10 липня 1943 року «До всього трудового, населення» говорилося: «…Чекайте скорого приходу нашої рідної Червоної Армії. Всіма засобами допомагайте їй у боротьбі проти гітлерівців. Не давайте фашистським мерзотникам вивозити хліб, виганяти худобу, руйнувати мости та шляхи, якими тікатимуть загарбники. Паліть ворожі склади з боєприпасами та продовольством. Допомагайте партизанам громити фашистських мерзотників. Вступайте в ряди Червоних партизанів».

Загін швидко зростав, міцнів і перетворився на велике партизанське з’єднання, яке налічувало 2 тис. чоловік. У боях партизани знищили понад 1000 окупантів та запроданців, захопили 100 автомашин, 400 підвід, 19 кулеметів, міномет, 800 гвинтівок і велику кількість боєприпасів, пустили під укіс 6 залізничних ешелонів.

17 вересня 1943 року війська Воронезького фронту під командуванням генерала армії М. Ф. Ватутіна визволили Варву. За мужність і відвагу, виявлені в боротьбі проти німецьких фашистів, 367 уродженців Варви нагороджено орденами й медалями Союзу РСР, в т. ч. 17 партизанів і учасників підпілля. Серед нагороджених повний кавалер ордена Слави С. О. Редька, Герой Радянського Союзу Я. П. Пилипенко. Це високе звання танкісту Я. П. Пилипенку надано за відвагу, виявлену ним у боях, та знищення великої кількості ворожої техніки й живої сили під час визволення Польщі.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Варва, смт, Чернігівська обл, Україна

Повідомлення АннА »

Частина ІІІ
Ще долинав грім боїв, а трудящі Варви під керівництвом районної партійної організації та Ради депутатів трудящих приступили до відбудови зруйнованого господарства. Не вистачало робочих рук, засобів транспорту, будівельних матеріалів. Але завдяки самовідданій праці трудящих зразу ж після визволення села стали до ладу електростанція, МТС, яка на кінець 1943 року мала 66 тракторів, 2 комбайни, 44 молотарки, 47 тракторних плугів, 43 культиватори. Почали працювати школа, пошта, райсанстанція, дитяча консультація. Значну допомогу подала держава, виділивши у 1944 році на відбудову зруйнованого господарства Варвинського району 600 тис. крб., будівельний матеріал, інструменти, запасні частини до машин тощо. Родинам червоноармійців відпущено близько 2 млн. крб., 150 цнт зерна та 1,3 тис. цнт кормів для худоби.

Населення Варви виявляло високу трудову активність, брало на себе зобов’язання виростити високі врожаї сільськогосподарських культур. Особливо відзначилися в цей час трактористки Г. В. Кисляк, яка виконувала денні норми на оранці на 160 проц., Т. Василенко і В. Симоненко — на 130—150 проц. На кінець 1944 року були освоєні майже всі довоєнні посівні площі. Жителі села всіляко допомагали Червоній Армії.

Широко розгорнулося соціалістичне змагання серед колгоспної молоді. Очолила його комсомольська організація, яка відновила свою роботу в жовтні 1943 року. Комсомольці й молодь у 1944 році взяли шефство над вирощуванням городніх культур і зобов’язалися частину вирощених і зібраних овочів безкоштовно надіслати шахтарям Донбасу для поліпшення їх харчування. З ініціативи комсомольської організації в 1944 році для дітей-сиріт було зібрано 1181 крб. грішми і 1,5 цнт хліба. В цьому ж році комсомольці зібрали 1700 крб., а в 1945 році — 38 860 крб. на будівництво літаків і танків.
З великою радістю зустріли трудящі звістку про повний розгром гітлерівської Німеччини. Перший рік мирної праці був важким для села. Згубно позначилася на сільському господарстві посуха, яка була в 1946 році. Не вистачало насіння, фуражу, продуктів. Та розроблені ЦК КПРС і Радянським урядом заходи, спрямовані на піднесення сільського господарства в перші післявоєнні роки, відкрили широку перспективу для розвитку колгоспного виробництва. З усіх кінців нашої Батьківщини у потерпілі райони і, зокрема, Барву надходили будівельні матеріали, машини, верстати тощо. Колгоспи одержували сільськогосподарську техніку з Челябінська, Красноярська та інших міст РРФСР. Варвинська МТС поповнилась новими тракторами, комбайнами, сільськогосподарським інвентарем. Партійна організація села в цей час особливу увагу приділяла підвищенню врожайності зернових, освоєнню посівних площ колгоспами, достроковому виконанню плану хлібозаготівель. У 1947 році було одержано в середньому по 11,8 цнт зернових з кожного га. В 1950 році урожай зернових становив 20 центнерів з гектара.

У 1951 році всі колгоспи села об’єдналися в сільськогосподарську артіль «Україна», основний напрям якої — виробництво зерна й продуктів тваринництва. За нею закріпили 4,8 тис. га землі, у т. ч. 2,8 тис. га — орної. З року в рік поліпшувалась культура землеробства, підвищувалась врожайність. В господарстві широко запроваджується передова агротехніка, використовуються мінеральні і місцеві добрива. Зросло виробництво продуктів тваринництва. У 1967 році середній надій молока на корову становив 3500 кг, на 100 га угідь було вироблено 175,7 цнт м’яса. Неподільний фонд в цьому ж році становив 583 тис. карбованців. Ще кращих успіхів досягнуто в наступні роки. Так, 1971 року тут виробили 7,6 тис. цнт м’яса і близько 7 тис. цнт молока. Кращі доярки подолали чотиритисячний рубіж від кожної фуражної корови надоїли 4150—4700 кг молока. Трудівники господарства зібрали по 31,5 цнт пшениці і 22,3 цнт жита з гектара.

За післявоєнний період тут широко велося будівництво господарських приміщень. Зокрема, споруджено 3 типові корівники, 7 телятників, 4 свинарники, міжколгоспну майстерню для ремонту сільськогосподарської техніки, кормокухню, 2 цегельні заводи та один для виробництва черепиці. Нині в колгоспі є 23 трактори, 13 комбайнів, в т. ч. 5 зернових, 14 автомашин та інша сільськогосподарська техніка.

За післявоєнні роки в селищі виникли нові промислові підприємства. Якщо до революції був лише один млин з паровим і один з гасовим двигуном, 23 вітряні млини, то нині працюють 24 промислові підприємства. Найбільші з них нафтопромисли, торфопідприємства, два цегельні заводи, маслозавод, харчокомбінат та інші. В 1970 році цегельні заводи виробили 7,3 млн. штук цегли. У дев’ятій п’ятирічці після завершення реконструкції вони щороку вироблятимуть цегли у 2,2 раза більше. Маслозавод і харчокомбінат у 1970 році випустили продукції більш як на 3,3 млн. карбованців.

В районі Варви ще в довоєнні роки почалося вивчення геологічної будови залягання нафтородовища. Відновилася ця робота у 1954 році. А в червні 1959 року забив перший фонтан нафти з свердловини глибиною 2095 метрів з добовим дебітом 165 тонн. Згодом запрацювали нові свердловини. Для транспортування нафти проведено нафтопровід. В кінці 1968 року біля Варви розпочався видобуток природного газу. Видобувники підземних скарбів трудяться з великим творчим напруженням. У 1969 році на переробні заводи відвантажено додатково 32,5 тис. тонн нафти. З кожним днем збільшується потік голубого палива, яке йде підземними магістралями до Києва. За 1969—1970 рр. здано понад план 368 тис. куб. метрів природного газу.

Багато трудівників Варви працюють на Гнідинцівському нафтопромислі. Ставши на ленінську трудову вахту, його колектив зобов’язався видати до 22 квітня 1970 року 1000 тонн нафти широкої фракції. Взяте зобов’язання було набагато перевиконане. Протягом восьмої п’ятирічки робітники нафтопромислу видобули 15,7 млн. тонн нафти, перекривши планове завдання, та дали 746 млн. куб. метрів природного газу. Успішно справилися нафтовики і з завданням першого року дев’ятої п’ятирічки. Країна одержала близько 4 млн. тонн нафти і понад план 2,9 млн. куб. метрів природного газу. За роки поточної п’ятирічки обсяг видобування нафти і зріджених газів зросте у 8 разів.

На нафтопромислах працюють люди багатьох національностей нашої неосяжної Батьківщини: росіяни, українці, білоруси, молдавани, башкири та інші. Споруджують нафтогазові об’єкти поряд з радянськими спеціалістами й болгарські, які спільно монтують сучасне обладнання.

Докорінно змінився зовнішній вигляд Варви. У 1960 році її віднесено до категорії селищ міського типу. Вулиці забудовані двоповерховими житловими будинками. В центрі селища — велика заасфальтована площа, де відбуваються мітинги, демонстрації трудящих, масові гуляння. На околиці Варви виросло добре впорядковане містечко нафтовиків. У 16 двоповерхових і 19 одноповерхових будинках проживають видобувники підземних скарбів. Тут є два магазини, їдальня, дитячий комбінат на 140 місць.

В селищі працює пошта, телеграф, АТС, комбінат побутового обслуговування, 20 торговельних підприємств. З кожним роком підвищується купівельна спроможність населення. У 1970 році товарооборот торговельної мережі становив 3,9 млн. крб. Тільки в 1971 році у селищі було продано 209 телевізорів, 88 холодильників, 28 мотоциклів, 6 піаніно тощо.

Значно поліпшилась охорона здоров’я трудящих. У селищі є лікарня на 100 ліжок, яка має терапевтичне, хірургічне, акушерсько-гінекологічне, педіатричне, пологове, інфекційне, туберкульозне відділення. Населення обслуговують 19 лікарів та 78 працівників з середньою медичною освітою.

Зріс культурний і освітній рівень жителів селища. Діти шкільного віку навчаються в середній школі. Є школа-інтернат, музична та школа робітничої молоді. В загальноосвітніх школах навчається 1013 учнів, працює 70 учителів. Понад 30 років працювала з дітьми заслужена вчителька УРСРМ. І. Середа. Вона нагороджена орденом Леніна і значком «Відмінник народної освіти». Нині М. І. Середа на пенсії. Для дошкільнят відкрито дитячий садок на 120 місць.

Працюють 5 бібліотек з книжковим фондом 61 924 примірники. Змістовну роботу провадить районна бібліотека, яка обслуговує 1870 читачів. Тільки в 1970 році вона провела 21 бібліографічний огляд, 7 літературних вечорів, 5 читацьких конференцій та інші. Про зростаючий духовний і культурний рівень населення селища свідчить невпинне збільшення індивідуальної передплати періодичної преси. За 1971 рік жителі передплатили 10050 примірників газет і журналів. Велику роль відіграє районний будинок культури. Тут систематично читаються лекції на різноманітні теми, організовуються тематичні вечори. Працюють 9 гуртків художньої самодіяльності, в яких беруть участь 130 чоловік. Самодіяльні митці часто виступають з концертами та виставами в сусідніх селах.

Вирує і спортивне життя. У селищі є стадіон, спортивний зал. Тут щороку проводяться спортивні свята. Фізкультурники добровільних товариств «Колос», «Авангард» та колектив спортсменів Варвинської середньої школи, в яких налічується понад 1200 чоловік (у т. ч. 580 розрядників), беруть участь у районних змаганнях.

Багатогранне політичне, трудове й культурне життя Варви спрямовують 25 партійних організацій, що об’єднують 357 комуністів, та селищна Рада депутатів трудящих, при якій працюють 8 постійних комісій. До її складу обрано 82 депутати (39 робітників, 20 колгоспників, 23 службовці). Серед них 37 жінок, 53 комуністи й комсомольці. Кожного року зростає бюджет селищної Ради. Якщо 1966 року він становив 84,8 тис. крб., то у 1971 — 146,1 тис. крб. З цих коштів на соціально-культурні потреби та благоустрій Варви було витрачено 139,6 тис. крб. Значну допомогу парторганізаціям і селищній Раді подають комсомольці, яких налічується 838.

Уродженцями Варви є доктор ветеринарних наук, професор Харківського ветеринарного інституту Г. С. Крок, доктор філологічних наук, професор Запорізького педагогічного інституту Ф. Д. Мірошниченко, заслужений артист Узбецької РСР І. В. Кононенко, літературознавець І. В. Зуб, кандидат економічних наук В. І. Моринець. Великою популярністю користуються в радянських людей пісні народного композитора, уродженця Варви, Я. І. Завгороднього.

Великі перспективи відкрила перед трудящими Варви дев’ята п’ятирічка. Тут розвиватимуться нафтова, легка, харчова промисловість. Мине небагато часу, і Варва стане одним з найкращих селищ орденоносної Чернігівщини.

І. П. КУЦЕНКО, І. В. ПАЛІЙ
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Варва, смт, Чернігівська обл, Україна

Повідомлення АннА »

В ЦДІАК
Церкви-Успіння Пресвятої Богородиці, Різдва Пресвятої Богородиці
Приписні села-хут. Руда, Калиновиця

метрична книга ф.127, о.1012 ц. Успіння Пресвятої Богородиці - сп.615(1780); 724(1782); 791(1784); ц. Різдва Пресвятої Богородиці - 615(1780); 724(1782); 791(1784); Різне - 724(1782); 890(1788)
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Відповісти

Повернутись до “Літера В”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 20 гостей