ВАЛКИ, місто, Богодухівський (Валківський) р-н., Харківська обасть, Україна

Відповісти

У цьому місті/Цим містом/Це місто

Народився і живу
0
Немає голосів
Народився, але не живу
0
Немає голосів
Жили мої батьки
0
Немає голосів
Жили декілька поколіннь моїх пращурів
1
33%
Жило більше 7 поколіннь моїх пращурів
0
Немає голосів
Досліджую
1
33%
Цікавлюсь
1
33%
Є зв'язок моїх пращурів з цим НП
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
Ваш варіант відповіді
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 3

Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

ВАЛКИ, місто, Богодухівський (Валківський) р-н., Харківська обасть, Україна

Повідомлення АннА »

Валки герб.jpg
Ва́лки - місто Харків. обл., райцентр. Розташов. на р. Мож (прит. Сіверського Дінця, бас. Дону), за 10 км од залізничної ст. Ков’яги.
У серед. 1 тис. до н.е. на тер. в. існувало скіф. поселення (див. Скіфи). Місто засноване 1646 як фортеця Рос. д-ви на її пд. кордоні. Укріплення було оточене валами (звідси назва міста) і стінами з баштами, найвища – 12 м. 1660 фортецю передали укр. переселенцям, які зобов’язалися нести сторожову службу. Спроби крим. татар оволодіти фортецею 1661, 1667, 1673 і 1689 були безуспішними.
Iз заснуванням Харків. губ. в. стали повітовим містом (1780). Щороку тут відбувалося п’ять ярмарків.
Від 1923 – райцентр Харківської округи Харків. губ.; від 1932 – у складі Харків. обл. 1938 в. надано статус міста. У роки Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 місто було окуповане гітлерівцями від 19 жовт. 1941 по 16 верес. 1943.
Література:
Рущенко П.Т. Валки: Краєзнавчий нарис. Х., 1965; IМіС УРСР. Харківська область. К., 1967; Валки: Збірник архівних документів і матеріалів. Х., 1992; Лисенко I.М. Валківська енциклопедія. К., 2000.
http://history.org.ua/?termin=Valky_mst
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Ва́лки, місто, Харківська обасть, Україна

Повідомлення АннА »

З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки
Валки — місто районного підпорядкування, центр Валківського району. Розташоване на річці Можі (басейн Дону), на автомагістралі Київ — Харків, за 55 км від Харкова і за 12 км від найближчої залізничної станції Ков’яги. Населення — 7,2 тис. чоловік.

На території сучасного міста Валки в середині І тисячоліття до н. е. існувало скіфське поселення.

Валки — одне із стародавніх поселень Слобідської України. Воно засноване в 1646 році як фортеця Російської держави на її південних кордонах для захисту від нападів кримських і ногайських татар. Укріплення, або острог, як тоді називали, споруджено за наказом бєлгородського воєводи Ф. А. Хілкова. Воно розташоване на пересіченій місцевості, оточене насипаними земляними валами і стінами довжиною близько 45 м. На стиках стін були споруджені башти; найвища з них досягала 12 м. В середині острогу було викопано льох для зберігання пороху, сірки, селітри, зброї. Острог оперізував рів шириною 5 м і глибиною близько 4 м, а також частокіл «в три колоди дубові». Фортецю обороняло 300 чоловік, які мали на озброєнні 7 пищалей (гармат). Протягом другої половини 1646 року до острогу було прибудоване «рублене місто» на відстані 2,5 км від річки.

З 1660 року Валківська фортеця з усіма будівлями передана українським переселенцям, які взяли на себе обов’язок нести сторожову службу. Кількома роками пізніше, у зв’язку з нестачею води, місто було перенесене нижче по річці Можі, до гирла річки Турушки. На цьому місці Валки розташовані і тепер.

Населенню Валок не раз доводилося давати відсіч татарським нападам. Так, у 1661, 1667, 1673 і 1689 рр. до Валок підступали татарські загони. Жителі разом з військовим гарнізоном російських служилих людей чинили ворогам запеклий опір. Під час цих нападів татарам жодного разу не вдалося захопити фортецю, і вони змушені були відступати, залишаючи на полі бою багато вбитих і поранених. Набіги татар погіршували становище селян, яке і без цього було нелегким, оскільки козацька старшина разом з російськими поміщиками посилювали кріпосницький гніт. Знедолені селяни піднімалися на боротьбу проти експлуататорів. Влітку 1670 року до Валок підійшли невеликі загони разінського повстанського війська, а 16 жовтня 1670 року через Валки до Полтави проїхала група повстанців із загонів Разіна, які піднімали на боротьбу проти поміщиків місцевих жителів.
У квітні 1780 року з заснуванням Харківського намісництва Валки стали повітовим містом, а в грудні 1796 року — заштатним містом Харківського повіту. З 1802 року Валки знову стали повітовим містом.

Основним заняттям населення Валок було землеробство. З другої половини XVIII століття поряд з зерновими культурами тут почали вирощувати картоплю; набуло поширення бджільництво. Розвивалися ремесла, зокрема ковальське, шевське, кравецьке, ткацьке, теслярське, гончарне, бондарське, шаповаляльне, лимарське та інші. Наприкінці XVIII і на початку XIX століть Валки стають одним із центрів шкіряного виробництва у Харківській губернії.

До середини XIX століття значних розмірів у Валках набрала ярмаркова торгівля. Щороку відбувалося 5 ярмарків. У 1837 році у Валках було 8 крамниць, щотижня відбувалися базари.

У Валках в 1861 році існувало три початкові школи, в т. ч. приватна школа для дівчат. У 2-й половині XIX століття відкрито повітове училище і церковно-парафіальну школу. Навчалися в них переважно діти заможних верств населення. Більшість селянських дітей до школи не ходила. Освітній рівень населення був надзвичайно низьким.

За відомостями 1897 року, у Валках проживало 7938 чоловік, серед них: дворян — 255, осіб духовного звання — 67, купців — 50, міщан — понад 1000, селян — 6,4 тис. чоловік.

На початку XX століття у Банківському повіті майже п’ята частина селян зовсім не мала землі. Переважна більшість селян (78,8 проц.) мала наділи від однієї до п’яти десятин. На фоні безземелля і малоземелля особливо виділялися великі маєтки. Лише дев’яти поміщикам повіту належало 26,3 тис. десятин землі.

Внаслідок неврожаю 1901 року бідняцька частина селян вже на початку 1902 року голодувала. Голод, епідемії внаслідок голоду, гніт поміщиків і куркулів, звірячі розправи поліції і жандармерії — все це було безпосередніми причинами повстання селян у 1902 році у Валках і Валківському повіті, так само як і в багатьох повітах Харківської та Полтавської губерній. В результаті цих виступів у Валках і повіті у березні — квітні 1902 року розгромлено більше 20 поміщицьких економій. Газета «Искра» так описувала ці події: «Підійде натовп до панської садиби, викличе її господаря і вимагає, щоб він з усією своєю родиною негайно залишив маєток. Земля залишається селянам, хліб і худоба тут же розподіляються між селянами, решта розламується і спалюється». Так було і в маєтку купця Молдавського, в розгромі якого брали участь і повстанці з Валок. Селяни прибули на підводах, зруйнували цукровий завод, навантажили на підводи 30 тис. пудів цукру, сільськогосподарські машини та інше майно. Забрали з собою сотні голів коней, волів і корів.

Газета «Искра» в замітці «Селянські заворушення» писала, що селянський рух охопив у Валківському повіті 18 волостей. «Поміщики виїжджають не тільки з сіл, а й з м. Валок. Вони залишають майже все майно і вирушають із своїх насиджених місць у Харків».

Царський уряд жорстоко придушив повстання. Сюди були послані козаки і драгуни. Про розправу над беззбройними селянами Валківського повіту газета «Искра» писала: «Губернатор кн. Оболенський (російський Кітчинер) спалив село, перешмагав три села поголовно: і мужиків, і старих, і дітей, і дівчат. Було кілька випадків самогубств. Офіцер, який приїхав з „театру воєнних дій», говорив, що шмагають так, що шматки м’яса відвалюються. Декого засікли насмерть».

Царський уряд, розгромивши повстання, провів і комедію суду над так званими зачинщиками і підбурювачами. До суду було віддано 992 селян. Під час допиту повстанців було виявлено, що вони мали зв’язки з харківськими соціал-демократами, які були встановлені ще до початку виступу. В заарештованого у Валках селянина Д. Цехмистра була знайдена листівка «До робітників Харківського паровозобудівного заводу». Судили повстанців у кількох містах, побоюючись тримати їх в одному місці. У місцях суду були сконцентровані великі сили військ, поліції і жандармерії. Так, у Валки, крім розташованої тут артилерійської батареї, було введено піхотний батальйон і козачу сотню. Вулиці, перехрестя і площі під час процесу охороняли десятки городових і соцьких. На суді, писав В. І. Ленін, «не дозволили навіть оборонцям розповісти, як катували і мучили селян царські посланці, губернатор Оболенський та інші царські слуги».

Розправа над повстанцями була винятково жорстокою. 836 з відданих до суду були засуджені на різні строки ув’язнення. Селянські громади, члени яких брали участь у повстанні, зобов’язані були сплатити поміщикам 800 тис. крб. контрибуції.

Захищати селян повинні були московські адвокати. Але вони, переконавшись, що їм створено неможливі для будь-якого захисту умови (на суді заборонялося підсудним відповідати на запитання адвокатів тощо), виступили з протестом проти такої сваволі і відмовилися брати участь у процесі. В листі до В. Г. Короленка в жовтні 1902 року О. М. Горький писав: «Відмова групи московських оборонців від захисту у Валках має величезне громадсько-виховне значення… Вона бентежить і турбує начальство, все вище здіймаючи хвилю громадського протесту проти беззаконня».

Ленінська «Искра» в кореспонденції «Шемякин суд в Валках» писала: «Харківська судова палата, в особливому присутствії якої розглядалася справа валків-ських селян, зайвий раз виявила холопську залежність нашого „швидкого, правого і милостивого суду» від наказів зверху».

Про причини поразки повстання селян Харківської і Полтавської губерній у 1902 році В. І. Ленін писав: «Селянське повстання було придушене, тому що це було повстання темної, несвідомої маси, повстання без певних, ясних політичних вимог, тобто без вимоги змінити державні порядки. Селянське повстання було придушене тому, що воно було непідготовлене. Селянське повстання було придушене, тому що у сільських пролетарів не було ще союзу з міськими пролетарями».

Ряд селянських виступів відбувся у Валках і Валківському повіті в роки першої російської буржуазно-демократичної революції 1905—1907 рр. Під впливом розвитку революційного робітничого руху все більше селян стає на шлях революційної боротьби з самодержавством, поміщиками і буржуазією. Це повністю підтвердили події, які розгорнулися у жовтні — листопаді 1905 року. Страйки сільськогосподарських робітників і батраків, які навесні і влітку були одиночними, восени перетворились у масову форму боротьби бідняцької частини селянства проти поміщиків.

Наприкінці 1905 року у Валках і повіті проходили численні мітинги і збори, на яких більшовики закликали трудящих на боротьбу за свободу, проти самодержавства і експлуатації. Тут вони обговорювали революційні події, що відбувалися в країні, читали листівки та прокламації.

Органи царської влади все частіше почали відзначати наявність зв’язку між робітниками і селянами. Прокурор Харківської судової палати у жовтні 1905 року доповідав, що революційний рух робітників Харкова посилив рух селян, а заворушення у Валківському повіті почалися, «безперечно, під впливом приїжджих з Харкова агітаторів».

У Валках і повіті відбулось кілька виступів селян, під час яких вони громили поміщицькі економії, забирали і ділили між собою зерно, сіно, різний інвентар тощо. Царські власті жорстоко придушили ці виступи селян Валок і Валківського повіту. Дуже багато з них було заарештовано і засуджено, а сотні їх побили кийками до крові. Але жорстокий терор і репресії не припинили виступів селян, які тривали і в наступні роки.

Столипінська аграрна реформа ще більше посилила класове розшарування у Валках і повіті. В цей період тут виникло багато хуторів, значно зросла кількість куркульських господарств. У той же час збільшувалась і кількість безземельних і малоземельних селян.

Перша світова імперіалістична війна призвела до занепаду виробництва як на кустарних підприємствах Валок, так і в селянських господарствах. У 1916 році посівні площі, порівняно з 1913 роком, скоротилися. Зросли ціни на землю і продукти харчування. Особливо страждали селяни від усяких поборів, що набрали характеру реквізицій. Менш як за рік (з квітня 1916 по січень 1917 року) з повіту було примусово вилучено для армії 3,2 тис. голів великої рогатої худоби, 1,2 тис. овець тощо.

Після повалення царизму в лютому 1917 року у Валках поряд з органами буржуазного Тимчасового уряду була створена Рада робітничих і солдатських депутатів, яку очолив машиніст парового млина більшовик Л. І. Фомичов.

Важливою подією в житті трудящих Валок була демонстрація, присвячена міжнародному пролетарському святу 1 Травня, яка проходила під керівництвом більшовиків. Нескінченним потоком ішли жителі міста і навколишніх сіл до центральної площі. Тут відбувся мітинг, лунали революційні пісні, майоріли червоні прапори, на фронтонах будинків були вивішені транспаранти з лозунгами проти імперіалістичної війни, за передачу селянам поміщицьких земель, за підтримку Рад.

На мітингу виступив з промовою голова Ради більшовик Л. І. Фомичов. Він закликав робітників і селян розгортати революційну боротьбу, не довіряти чиновникам Тимчасового уряду, самим здійснювати революційні заходи.

Бідняцька частина селян, згуртовуючись навколо партії більшовиків, більше не слухала словоблудства угодовських партій, рішуче виступала проти поміщиків. Все глибше селянство починало розуміти, що його порятунок в союзі з робітничим класом, який керується в своїй боротьбі ідеями партії більшовиків.

В листопаді 1917 року у Валківській міській думі двічі обговорювалося питання про ставлення до Центральної ради. І обидва рази під впливом більшовиків більшістю голосів влада Центральної ради на Харківщині не була визнана.

Радянську владу у Валках проголошено на І з’їзді Рад Валківського повіту, який відбувся в кінці листопада 1917 року. Земська управа та різні органи і установи Тимчасового уряду були ліквідовані.

Контрреволюціонери у Валках зробили спробу виступити проти Ради. Ворожий бунт спалахнув 29 листопада 1917 року, але був придушений. На допомогу прибув з Люботина кінний загін Червоної гвардії, який і розгромив цей ворожий виступ. Харківський продовольчий загін у складі 35 чоловік, що прибув до Валок в середині грудня 1917 року, допоміг зміцнити місцеві органи Радянської влади.

На початку січня 1918 року було створено Валківський повітовий революційний комітет, до складу якого увійшли Єременко (голова), Л. І. Фомичов, М. Ф. Попільнух, І. Д. Вакуленко, Т. 3. Васильєв, І. Г. Цикало, С. Т. Дідоренко, Богуславський.

Повітова Рада робітничих і солдатських депутатів та ревком розгорнули діяльність по створенню органів Радянської влади в селах, поданню допомоги бідноті, по формуванню частин Червоної Армії і боротьбі з контрреволюцією. Ось одне з інформаційних повідомлень: «Вирішено організувати Червону Армію, до якої вже відкрито запис добровольців, і тих, що записалися, є 150 чоловік». Організація загонів Червоної Армії була вкрай необхідним заходом, оскільки в цей час внаслідок зрадницької діяльності буржуазно-націоналістичної Центральної ради розпочалась окупація України військами кайзерівської Німеччини, які після короткого бою з загоном валківських робітників 7 квітня захопили місто. Вони всюди влаштовували облави і провадили арешти. Всіх, хто за Радянської влади брав участь у розподілі земель, у робітничому контролі на підприємствах, комуністів кидали в тюрми. Особливо лютував гетьманський офіцер Зінченко, який очолював каральний загін, створений німецьким комендантом Валок капітаном Вейсом. Буржуазний націоналіст, убивця Зінченко на центральній площі Валок, на очах у зігнаних до місця страти людей, живцем закопав більшовика І. П. Кобця. Після жорстоких катувань він же розстріляв першого військового комісара Валківського повіту С. Т. Дідоренка.

Трудящі Валок не корилися окупантам. Вони саботували виконання наказів окупаційних властей, згуртовувалися для боротьби проти ворогів Радянської влади.

Навесні 1918 року тут почав діяти створений з числа робітників і селян партизанський загін. Народні месники вчиняли напади на ворожу варту і визволяли заарештованих радянських активістів, здійснили ряд інших операцій.

6 січня 1919 року частини Червоної Армії визволили місто. Над ним знову замайорів червоний прапор. Було відновлено повітовий ревком, який очолив А. Я. Шустін, створено надзвичайну комісію по боротьбі з контрреволюцією та інші органи. Валківський військово-революційний комітет звернувся до бідних селян, батраків і робітників з відозвою, в якій закликав їх негайно приступити до будівництва вільної соціалістичної республіки і, насамперед, взятися за створення комун. «Комуни необхідні,— говорилось у відозві,— бо, якщо ми будемо діяти в одиночку, то, по-перше, у нас не вистачить машин, зерна і т. д., а, по-друге, діючи в одиночку, нас легко розіб’ють, діючи спільно, ми будемо являти собою силу, непереможну трудову сім’ю».

У лютому 1919 року відбувся II Валківський повітовий з’їзд Рад робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. На з’їзді розгорнулась гостра боротьба між більшовиками та їх прихильниками, які становили переважну більшість делегатів, і лівими есерами. Більшість делегатів з’їзду підтримала більшовиків. В ухваленій резолюції говорилося: «Ми, селяни й робітники, після дев’ятимісячного панування гетьмана, а також його прислужників Петлюри і Винниченка, на досвіді переконались, що єдина влада, яка може стійко захищати наші трудові інтереси, яка не запродасть нас ні в руки вітчизняної буржуазії, ні німецької, ні англо-французької, ні будь-якої іншої, — це влада робітників і селян в особі їх Рад».

На з’їзді були накреслені конкретні заходи по зміцненню Радянської влади у місті і в повіті, зокрема щодо організації військового навчання трудящих. З’їзд на основі ленінського декрету про землю прийняв рішення про розподіл поміщицької землі між безземельними та малоземельними селянами і закликав їх засіяти всі землі, щоб забезпечити продовольством власні потреби і дати хліб пролетарському місту. Валківський повітовий виконавчий комітет Ради робітничих, селянських і червоноармійських депутатів своєю постановою від 12 лютого 1919 року повідомив, що згідно з постановою повітового з’їзду Рад від 10 лютого 1919 року вся влада в місті Валках і повіті перейшла від військово-революційного комітету до повітового виконавчого комітету Ради. Виконавчий комітет на своєму засіданні обрав президію і затвердив завідуючих відділами: управління, ЧК, земельного, продовольчого, військового, юстиції, соціального забезпечення і праці, народної освіти, фінансів, охорони здоров’я, народного господарства3.

При вступі радянських військ у Валки в місті налічувалось б комуністів. Тоді ж був організований партійний осередок, який через місяць затвердив губернський комітет партії. Члени міської партійної організації роз’їжджали по волостях повіту, організуючи там партійні осередки. У квітні 1919 року у повіті вже було створено 13 партійних осередків, що об’єднували 236 чоловік. Партійна організація Валок налічувала 88 чоловік. 23 квітня 1919 року у Валках відкрився перший з’їзд організацій КП(б)У Валківського повіту, на якому було обрано повітовий комітет партії. Після перереєстрації у липні 1920 року в партійній організації Валок налічувалось членів партії — 83, кандидатів у члени партії — 48.

На заклик Комуністичної партії весною 1919 року сотні трудівників, у т. ч. всі комуністи Валок і Валківського повіту, здатні носити зброю, пішли в партизанські загони і добровільно до лав Червоної Армії для боротьби проти денікінщини.

В ході боротьби проти денікінщини 17 грудня 1919 року у Валках було відновлено Радянську владу. Політоргани військових частин допомогли налагодити діяльність ревкому, зміцнити його. Ревком, який було створено, складався з п’яти чоловік, у т. ч. двох представників від 41-ї дивізії. В березні 1920 року ревком передав свої повноваження повітовій Раді. Влітку цього ж року під її керівництвом у повіті створюються комітети незаможних селян. У ці дні повітова парторганіза-ція послала в села близько 50 своїх членів. Вони проводили збори селян, роз’яснювали їм політику Радянської влади, згуртовували селянські маси на боротьбу проти куркулів, допомагали заготовляти продовольство для міст. Лише в грудні 1920 року агітвідділом повітового комітету партії було видано 30 масових відозв, 6 тис. листівок, 15 тис. примірників різних брошур.

В лютому 1920 року у Валках відбулася повітова селянська безпартійна конференція, на якій було обговорено питання про роботу селянських інспекцій та про підготовку до виборів Ради, а також питання, пов’язані з господарським будівництвом. На конференції точилася гостра боротьба між представниками різних партій (більшовиками, боротьбистами). Учасники конференції прийняли більшовицькі резолюції.

Велику роботу в той час проводила Валківська комсомольська організація, створена у травні 1919 року. Тут у квітні 1920 року були організовані відділи: по роботі на селі, економічно-правовий, політико-освітній, а також випущено перший номер газети «Юний комунар». Валківський повітком комсомолу забезпечував комсомольські організації сіл повіту літературою.

Комсомольці Валок гаряче відгукнулися на заклик партії «Всі на боротьбу проти Врангеля!». З вересня 1920 року на конференції безпартійної молоді у Валках 150 молодих патріотів записалися до загону бійців, що відправлявся на врангелівський фронт.

Широку і багатогранну діяльність проводила газета «Известия Валковского ревкома», яка пізніше стала органом повітової Ради робітничих і селянських депутатів і називалась «Известия уездного исполкома». У Валках виходили також «Селянська газета», щоденна стінна газета УКРРОСТА, бюлетень спілки молоді.

У березні 1919 року був створений народний університет, який відвідувало 200 слухачів. Полюбився молоді також клуб «Молодий робітник», відкритий у листопаді 1920 року. Тут проводилася велика масова політична робота, працював літературний гурток, активними учасниками якого були нині відомі українські радянські письменники Петро Панч і Василь Минко.

Перехід до мирної праці після переможного закінчення громадянської війни відбувався у Валках в обстановці запеклої боротьби проти куркульства та інших контрреволюційних елементів, зокрема буржуазно-націоналістичних банд, що тероризували населення. Від їх рук загинули завідуючий повітовим відділом народної освіти С. Лаптев з дружиною, яка була інспектором відділу народної освіти, М. Борщ — голова ревкому села Грякова.

Рішучу боротьбу з бандами розгорнула Валківська партійна організація, з ініціативи якої були організовані спеціальні загони для боротьби з ними. Так, Валківський загін, який складався із 100 комуністів і комсомольців, взяв активну участь у придушенні куркульського заколоту, що виник у селі Ков’ягах весною 1920 року. Було також організовано виїзний революційний трибунал по боротьбі з дезертирами і бандитами. При ревтрибуналі діяла агітаційна група.

Високу оцінку діяльності партійних і радянських організацій Валківського повіту по боротьбі з бандитизмом дала газета «Коммунист», яка писала, що Валківський повітовий виконавчий комітет в боротьбі з бандитизмом проявив велику самодіяльність, організуючи волосні військові наради і загони при них.

Трудящі Валок і Валківського повіту схвалили закон про заміну продрозверстки продовольчим податком. Навесні 1921 року було відкрито перші товарообмінні пункти. Успішно виконувалися намічені плани продподатку. Протягом листопада і грудня було здано державі понад 15 тис. пудів хліба. Селяни охоче відгукнулися також на заклик допомогти своїм братам у Поволжі і в південній частині України, що дуже потерпіли від посухи. Так, комнезами повіту зібрали серед селян близько 48 млн. крб., які здали у фонд допомоги голодуючим.

Партійною організацією Валок було вжито заходів до відновлення роботи промислових підприємств. Дедалі більше продукції почали випускати солодовий, цегельні заводи та інші підприємства; на~ повну потужність працювала електростанція.

Велику увагу розвиткові сільського господарства, яке потерпіло під час першої світової та громадянської воєн, в період відбудови народного господарства приділяла партійна організація. Так, у 1927 році, коли у Валки було завезено 10 тракторів «Фордзон», чотири з них було передано комітетові взаємодопомоги, який організував оранку землі селян, що не мали коней.

У 1929 році у Валках було створено два колгоспи — «Червоний орач» та ім. Крупської, які об’єднали більшість селян. Суцільна колективізація тут в основному була завершена в 1932 році.

Комуністична партія велику увагу приділяла створенню технічної бази соціалістичного сільського господарства. У цьому велике значення мало створення державних опорних пунктів механізації сільського господарства — машинно-тракторних станцій. У Валках МТС було створено у 1934 році.

Партійна організація міста проводила велику роботу по піднесенню культурного і політичного рівня робітників та службовців, селянства, розвитку їх класової свідомості. Усі сторони господарського і культурного життя висвітлювалися на сторінках районної газети «Соціалістичний штурм». Газета відіграла значну роль у впровадженні в життя нових форм змагання, зміцненні Радянської влади.

Нові соціалістичні перетворення, що відбулися у місті, наочно показали, що церква, як опора всього старого й відсталого, відживає. Її майже ніхто не відвідував. Тому закономірно, що піп благовіщенської церкви м. Валок у 1933 році зрікся свого сану. Він писав у своєму листі до районної газети: «Я залишаю священницьку службу і пов’язані з нею обов’язки. Вважаю, що духівництво за теперішнього ладу життя цілком зайве, бо воно не давало й не дає будь-якої користі для трудящих».

Великі перетворення відбулися за роки Радянської влади в галузі народної освіти. У Валках до революції було лише три початкові і церковно-парафіальна школи, а також повітове училище, де викладання велось російською мовою і в яких навчались переважно діти заможних верств населення. А вже в 1932 році у Валках і районі працювало 25 семирічок і шкіл колгоспної молоді, які повністю охоплювали всіх дітей шкільного віку. Викладання у переважній більшості шкіл велося українською мовою. Великі зміни сталися у Валках у передвоєнний період. У місті було відкрито дві нові середні школи, дві школи по підготовці сільськогосподарських кадрів, ветеринарний технікум, школу медичних сестер.

Партія і уряд приділяли велику увагу культосвітній роботі. У Валках і селах району відкривалися нові клуби, будинки культури, хати-читальні, червоні кутки. Пропагандисти і агітатори провадили серед трудящих велику роботу по вихованню радянського патріотизму, відданості народній справі і свідомого ставлення до громадського життя на всіх етапах соціалістичного будівництва.

Напередодні Вітчизняної війни у Валках працював Будинок культури, в якому демонструвалися кінофільми, читалися лекції, провадилися бесіди, тематичні вечори, працювали різні гуртки. Була тут і районна бібліотека з книжковим фондом понад 27 тис. примірників.

Населення обслуговувалось великою, добре обладнаною лікарнею, поліклінікою, тубдиспансером та іншими медичними закладами.

Коли почалася Велика Вітчизняна війна, трудящі Валок, як і мільйони радянських людей, повстали на захист рідної Батьківщини. Наприкінці вересня 1941 року Валки стали близьким тилом Червоної Армії. У місті розміщалися польові військові госпіталі, в яких багато жінок-трудівниць Валок доглядали поранених, брали участь у будівництві оборонних споруд, в евакуації майна колгоспів і промислових підприємств у глибинні райони країни.

19 жовтня 1941 року фашисти окупували місто. Але з перших же днів вонивідчули всю силу народної ненависті і опору.

На території Валківського району діяв партизанський загін, сформований у Новій Водолазі. Народні месники завдавали ударів по тилових комунікаціях ворога, громили військові загони, руйнували залізниці та інші шляхи сполучення, пускали під укіс поїзди з живою силою та технікою фашистських загарбників і цим допомагали Червоній Армії у розгромі ворога. Партизани знищили 497 фашистських солдатів і офіцерів, 74 поліцаї, визволили 200 радянських військовополонених з фашистських катівень.

Партизанський рух, саботаж, запеклий опір населення підточували владу окупантів, допомагали переможному наступові, що розпочався в районі Валок восени 1943 року, після визволення Харкова.

Валки були важливим опорним пунктом в усій системі оборони ворога на шляху наступу радянських військ. Фашистське командування гарячково зміцнювало свою оборону в цьому районі. Сюди зганяли людей з усієї округи і під загрозою смерті примушували їх копати окопи повного профілю, споруджувати доти, дротяні загорожі. У вересні тут розпочалися запеклі бої.

Відомий радянський письменник Борис Полевой в статті «Валки», опублікованій в газеті «Правда», дав виразний опис боїв під містом: «Щоб уявити собі силу тутешніх боїв, досить сказати, що одна наша частина за добу відбила 14 підтримуваних танками контратак і перемолола в них 700 німців; друга частина за вісім годин відбила п’ять контратак, які відбувалися з підтримкою танків і самохідних гармат, знищивши при цьому 400 німецьких піхотинців і гренадерів, 4 танки і дві самохідні гармати».

16 вересня 1943 року Валки були визволені від німецько-фашистських окупантів. У визволенні міста брали участь 242-а і 280-а гвардійські стрілецькі дивізії 4-ї гвардійської армії.

Окупанти заподіяли місту величезної шкоди. Вони зруйнували підприємства,, в т. ч. паровий млин, електростанцію, будинки середньої школи, технікуму, Будинок культури, кінотеатр, 84 житлові будинки. За час окупації в місті було вбито і закатовано фашистами 145 жителів, відправлено до Німеччини на примусові роботи 324 чоловіки.

Десятки радянських патріотів стали жертвами фашистських катів. Серед них — інспектор відділу народної освіти М. Я. Халецький, працівник фінвідділу П. А. Бортновський, вчителі Г. П. Абрамов, Є. Л. Трибухов і багато інших.

Завдяки героїчним зусиллям трудящих Валок уже на кінець 1945 року в місті було відновлено роботу всіх підприємств. У 1950 році промисловість міста значно перевершила довоєнний рівень виробництва. У відбудовний період було споруджено нові приміщення для швейної фабрики, ряду промартілей, промкомбінату, друкарні. Валківській МТС за високі показники у Всесоюзному соціалістичному змаганні в 1947 році було присуджено перехідний Червоний Прапор ВЦРПС і Міністерства сільського господарства СPCP, а директорові МТС І. Л. Ковалю і головному агроному О. О. Соловйову присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

У відродженні міста велику допомогу подавали шефи — робітники, службовці, студенти Київського району м. Харкова. Методом народної будови у Валках був споруджений районний Будинок культури, відбудовано семирічну школу, стадіон, упорядковано ставок, озеленено вулиці і площі.

Після визволення Валок від німецько-фашистських загарбників у місті не лишилося жодного шкільного приміщення. Тривалий час середня школа розташовувалася в п’яти маленьких будиночках. У 1955 році учні цієї школи одержали чудовий подарунок — у центрі міста було споруджено двоповерхову школу, в якій є просторі класні кімнати, учбові кабінети, актовий зал.

В роки семирічки промислові підприємства значно збільшили випуск продукції. Передовим підприємством у місті є швейна фабрика, яка обладнана найновішим устаткуванням. Тут працює понад 400 робітників. Найкращих показників добився колектив цеху комуністичної праці, яким керує старший майстер, комуніст Валентина Бойко. Молоді виробничники підвищують свій загально-освітній рівень. У 1964 році атестат зрілості одержали 12 чоловік. На підприємстві створено всі необхідні умови і для підвищення професійної підготовки робітничих кадрів.

Серед передових підприємств — Валківська мебльова фабрика, створена на базі колишньої промартілі ім. Комінтерну. Вона випускає меблі найновіших зразків. Тут працює близько 80 робітників.

Невпинно зростає матеріальний і культурний рівень трудящих міста. До Великої Жовтневої соціалістичної революції у Валках близько 70 процентів населення було неписьменним. В наш час це — місто суцільної грамотності. В місті працюють дві школи — середня і восьмирічна, в яких навчається 1440 дітей. На ниві народної освіти трудяться 74 вчителі, в т. ч. з вищою і незакінченою вищою освітою — 57 чоловік.

Багато зроблено і для розвитку системи охорони здоров’я трудящих. Якщо в 1913 році на весь повіт була лише одна лікарня та три медичні дільниці, то тепер лише у Валках є велика лікарня, кілька диспансерів. У цих закладах працюють 43 лікарі та 130 медичних працівників середньої кваліфікації.

Трудящим міста є де відпочити у вільний від роботи час. До їх послуг — Будинок культури, кінотеатр, дві бібліотеки з книжковим фондом понад 44 тис. томів.

До революції у Валках була одна бібліотека, в якій на 1 січня 1917 року було 860 книжок «духовного змісту», тобто всякого релігійного напрямку, а під рубрикою «Природознавство» значилося 70 книжок. Протягом 1916 року послугами бібліотеки користувалися 152 читачі, в т. ч. 29 жінок. Тепер постійними читачами бібліотек є всі мешканці міста. Бібліотеки кожного року поповнюються новою літературою. Щоб якнайповніше донести книгу в маси, районна бібліотека часто проводить читацькі конференції, літературні вечори, бібліографічні огляди літератури, влаштовує до всіх знаменних дат книжкові виставки, випускає плакати. При Будинку культури працюють вокальний, драматичний, хореографічний та інші гуртки художньої самодіяльності. В села виїжджає агіткультбригада Будинку культури з новими концертними програмами. У Валки часто приїжджають професіональні мистецькі колективи харківських театрів ім. Т. Г. Шевченка та ім. О. С. Пушкіна, Театру юного глядача, лялькового театру ім. Н. К. Крупської, артисти Харківської філармонії, цирку.

З Валками нерозривно зв’язане життя і творчість видатних українських письменників, працівників науки і культури. У місті перебував на військовій службі у 1885—1886 рр. видатний український поет-революціонер П. А. Грабовський; тут народилися письменник, вихователь літературної молоді в роки становлення української радянської літератури І. Д. Момот (1905—1931 рр.), український радянський письменник П. Й. Панч, видатний український математик А. Ф. Павловський, український радянський співак народний артист УРСР М. А. Частій, працювали український поет В. С. Кулик (1830—1870 рр.), український радянський письменник В. П. Минко та інші.

Місто з кожним роком прикрашається новими спорудами. Тут відкрито автостанцію, Будинок піонерів, музичну школу, нові магазини. В місті _ споруджено готель, комбінат побутового обслуговування, багато нових житлових будинків. Створюються нові житлові масиви. За 15 років (1950—1965 рр.) житловий фонд міста зріс удвоє і перевищив 10 тис. кв. метрів.

Жителі Валок пишаються своїм рідним містом, воно близьке і дороге для тих, хто власними руками відроджував з попелу і руїн кожну будівлю, кожен місток, хто садив кожне деревце.

Старожили міста охоче покажуть вам місця, пов’язані з історичними подіями. Ось на цій площі солдат П. А. Грабовський, видатний український поет-революціонер, вийшовши з військової шереги, заявив свій рішучий протест проти знущань офіцерів над солдатами. На цій вулиці кінна поліція розганяла демонстрантів у 1905 році. Отут стояв будинок, з балкону якого виголошував палкі промови голова першої Ради робітничих, солдатських і селянських депутатів більшовик Л. Фомичов.

Доба громадянської війни живе у назвах вулиць. Вулиця ім. Лаптєвих названа в пам’ять про героїв громадянської війни подружжя Лаптєвих, які загинули від рук бандитів.

Вулиця ім. Дідоренка. Перший військовий комісар Валківського повіту, організатор молодих загонів Червоної гвардії, був розстріляний кайзерівськими загарбниками.

Схиливши голову, проходять трудящі міста повз пам’ятник героям Вітчизняної війни. Валків’яни віддають шану і тим патріотам, що відбудовували місто, будували тут нове життя.

Місто забудовується сучасними житловими будинками з усіма вигодами. На вулицях Леніна, Пушкіна, Лібкнехта відсвяткували новосілля робітники підприємств, вчителі, лікарі, службовці.

Сади і парки заполонили місто. І кожен зелений куток має свого засновника, свого господаря. Робітники швейної фабрики заклали парк ім. Леніна, колектив заводу будівельних матеріалів розбив парк ім. Гагаріна. На площі Жовтневої революції силами школярів висаджено новий парк. Учні шкіл впорядковували сквер на вулиці ім. Лаптєвих. Прикрасою міста є великий став, що розкинувся на тридцяти гектарах, споруджений методом народної будови трудівниками Валок.

Містом комуністичної праці, високої культури, містом, де радісно працювати і весело жити, стають Валки. Славні революційні традиції кличуть до невпинного руху вперед, до нових перемог.

Трудящі Валок успішно борються за перетворення в життя історичних рішень XXIII з’їзду КПРС і прагнуть внести свій гідний вклад у створення матеріально-технічної бази комунізму.

П. Т. РУЩЕНКО
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
kbg_dnepr
Повідомлень: 7459
З нами з: 14 січня 2021, 15:44
Стать: Жінка
Звідки: Дніпро
Дякував (ла): 5284 рази
Подякували: 945 разів

Re: ВАЛКИ, місто, Харківська обасть, Україна

Повідомлення kbg_dnepr »

Вікі:

Саме тут, між лісами й болотами, проходив сумно відомий Муравський шлях — шлях із Криму на Московію, яким здійснювали набіги за здобиччю та невільниками кримські і ногайські татари. Для захисту від них на початку XVII століття серед «дикого поля» почали створюватися перші малочисельні укріплені пункти — невеликі фортеці та остроги — Цареборисів (1600 рік), Чугуїв (1638 рік), Валки (1646 рік).

На території теперішнього Валківського району у 1646 році було відновлено (а збудовано ще за скіфських часів) Перекіпський вал (глибокий рів з високим валом), що перетинав Муравський шлях між верхів'ями річок Мжі та Коломак для оборони від нападу татар. Збудовану фортецю назвали за назвою річки Мжа — Можайськом острогом, а поселення — Можайськом городом на Валках або просто Валками (від слова «валок», невеликий вал).

Роботи із спорудження рубленого города почалися 21 травня 1646 року під керівництвом Бєлгородського воєводи Хілкова. У 1665 році місто Валки було перенесено на береги річки Мжі, де воно стоїть і сьогодні.
Катерина
Глушак (Брянськ.) Ковальов Федосенко mt H5a (Могилевськ.)
Оглотков I2a2b (Горбат. п. НГГ) Алькін Душин Жарков Кульдішов mt U5a1 Баландін (Симб. губ.)
Клишкін R1a1a Власенко Сакунов Кучерявенко (Глухів)
Кириченко Бондаренко Білоус Страшний mt T2a1 (Новомоск. Дніпроп.)
#генеалогия #генеалогія #пошукпредків #поискпредков #ahnenforschung #ukrainianancestry #родовід #родословная
Онлайн
Аватар користувача
MiyRodovid
Повідомлень: 2055
З нами з: 05 березня 2023, 19:34
Стать: Жінка
Звідки: Харків
Дякував (ла): 598 разів
Подякували: 441 раз
Контактна інформація:

Re: ВАЛКИ, місто, Харківська обасть, Україна

Повідомлення MiyRodovid »

ЦДІАК

Українська назва Валки, м. Російська назва Валки, м.
Назва на 2009 рік
Приписні села
Адмін поділ за документами Сотенне м-ко Харківського п., з 1765 р. центр комисарського правління, з 1780 р. повітове місто Харківського нам, з 1797 р. повітове місто Слобідсько-Української губ.
За адмін. поділом XIX ст. Валківського пов. Харкіівської губ.
За адмін. поділом XXI ст. Валківського р-ну Харківської обл.
Церкви св. Миколая, Успіння Пресвятої Богородиці, св. Іллі та ін.
Примітки
Тип Фонд Опис Справа
метрична книга 2007 1 ц. Св. Михаїла - ; 3039(1725); 3042(1729); 3051(1733); 3064(1743); 3069(1750)-2 зош.; 3075(1761); 3082(1764); 3084(1765); 3087(1769); 3089(1771); 3097(1774); 3103(1776); 3106(1777); ц. Успіння Пресвятої Богородиці - 3039(1725); 3051(1733); 3064(1743); 3069(1750); 3073(1758); 3074(1760); 3075(1761); 3079(1763); 3084(1765); 3086(1768); 3087(1769); 3089(1771); 3097(1774); 3103(1776); 3106(1777); 3110(1778); 3112(1779); 3114(1780); 3122(1781); 3125(1782); 3133(1784); 3138(1785); 3143(1786); 3148(1788); 3166(1790); 3169(1790)-2-й зош.; 3170(1791); 3187(1793); 3201(1794); 3205(1795); 3212(1796); 3215(1797); 3222(1798); 3223(1798)-2-й зош.; 3227(1799). Св. Миколая - 3039(1725); 3051(1733); 3064(1743); 3069(1750); 3072(1755); 3073(1758); 3074(1760); 3075(1761); 3079(1763); 3084(1765); 3087(1769); 3089(1771); 3097(1774); 3103(1776); 3106(1777); 3110(1778); 3112(1779); 3114(1780) Св. Георгія - 3057(1736); 3064(1743); 3072(1755); 3073(1758); 3074(1760); 3075(1761); 3084(1765); 3087(1769); 3089(1771); 3097(1774); 3103(1776); 3106(1777); 3110(1778); 3112(1779); 3114(1780); 3122(1781); 3125(1782); 3133(1784); 3138(1785); 3143(1786); 3254(1786)-2-й зош.; 3148(1788); 3154(1788)-2-й зош.; 3166(1790); 3169(1790)-2-й зош.; 3170(1791); 3187(1793); 3201(1794); 3205(1795); 3212(1796); 3215(1797); 3222(1798); 3223(1798)-2-й зош.; 3227(1799) Різдва Пресвятої Борогодиці - 3110(1778); 3112(1779); 3119(1781); 3122(1781)-2-й зош.; 3125(1782); 3133(1784); 3137(1785); 3138(1785); 3143(1786); 3254(1786); 3148(1788); 3154(1788); 3166(1790); 3169(1790); 3170(1791); 3187(1793); 3195(1794); 3201(1794); 3205(1795); 3212(1796); 3215(1797); 3222(1798); 3223(1798); 3227(1799) Різдва Христового - 3114(1780) Св. Іллі - 3042(1729); 3051(1733); 3063(1741); 3064(1743); 3068а(1749); 3069(1750)-2 зош.; 3072(1755); 3073(1758); 3074(1760); 3075(1761); 3084(1765); 3087(1769); 3103(1776); 3106(1777); 3110(1778); 3112(1779); 3114(1780); 3122(1781); 3125(1782); 3133(1784); 3138(1785); 3143(1786); 3254(1786); 3148(1788); 3166(1790); 3169(1790)-2-й зош.; 3170(1791); 3171(1791)-2-й зош.; 3185(1793); 3187(1793)-2-й зош.; 3201(1794); 3199(1795); 3212(1796); 3215(1797); 3222(1798); 3223(1798)-2-й зош.; 3227(1799) Преображення Господнього - 3122(1781); 3125(1782); 3133(1784); 3137(1785); 3138(1785); 3154(1788); 3162(1789); 3166(1790); 3169(1790)-2 зош.; 3170(1791); 3171(1791)-2 зош.; 3185(1793); 3187(1793)-2-й зош.; 3201(1794); 3205(1795); 3212(1796); 3215(1797); 3222(1798); 3223(1798); 3227(1799)
сповідний розпис 2007 1 ц. Преображення Господнього - 3130(1783)*; 3134(1784)*; 3136(1785); 3146(1786); 3149(1787); 3167(1790); 3174(1791); 3182(1792); 3189(1793); 3197(1794); 3211(1796); 3256(1799); 3238(1800); ц. Різдва Пресвятої Богородиці - 3249(1780)-2 зош.; 3130(1783); 3134(1784); 3136(1785); 3146(1786); 3149(1787); 3167(1790); 3172(1791)-2-й зош.; 3174(1791); 3182(1792); 3189(1793); 3197(1794); 3208(1795); 3211(1796); 3256(1799); 3238(1800); ц. Св. Георгія - 3050(1733)-2 зош.; 3090(1771); 3237(1772); 3239(1773); 3240(1774); 3241(1775); 3243(1777); 3246(1778); 3249(1780); 3130(1783); 3134(1784); 3136(1785); 3146(1786); 3149(1787); 3172(1791); 3174(1791)-2-й зош.; 3182(1792); 3189(1793); 3197(1794); 3208(1795); 3211(1796); 3256(1799); 3238(1800); ц. Св.Іллі - 3053(1733); 3078(1763); 3090(1771); 3237(1772); 3239(1773); 3240(1774); 3241(1775); 3242(1776); 3243(1777); 3246(1778); 3249(1780); 3130(1783); 3134(1784); 3136(1785); 3146(1786); 3149(1787); 3167(1790); 3174(1791); 3182(1792); 3189(1793); 3197(1794)-2 зош.; 3208(1795)-2 част.; 3211(1796); 3256(1799) 3238(1800); 3256(1799); ц. Св.Миколая - 3050(1733); 3090(1771); 3237(1772); 3239(1773); 3240(1774); 3241(1775); 3242(1776); 3243(1777); 3246(1778); 3249(1780); ц. Св. Михаїла - 3090(1771); 3237(1772); 3239(1773); 3240(1774); 3241(1775); 3242(1776); 3243(1777); 3246(1778); ц. Успіння Пресвятої Богородиці - 3050(1733); 3078(1763); 3090(1771); 3237(1772); 3239(1773); 3240(1774); 3241(1775); 3242(1776); 3243(1777); 3246(1778); 3249(1780); 3130(1783); 3134(1784); 3136(1785); 3146(1786); 3149(1787); 3167(1790); 3172(1791); 3174(1791)-2-й зош.; 3182(1792); 3189(1793); 3197(1794); 3208(1795); 3211(1796); 3256(1799); 3238(1800).
Скорбач, Лобойко, Вакуленко, Свечкарь, Федоренко, Чепеленко, Филатов, Серой, Ломака (Козача Лопань, Цупівка, Татарка, Дементіївка, сл. Борисовка, хутор Красный, Наумовка).
Узких, Фёдоровы, Зыряновы, Долидёнок (Забоевка, Новосибирская обл. д. Пьянкова, Екатеринбургский уезд)
Дайлидёнок, Розвадовские, Роговские, Демьянчик (д.Хотиловцы, Дисненский уезд, Виленская губерния)
Онлайн
Аватар користувача
MiyRodovid
Повідомлень: 2055
З нами з: 05 березня 2023, 19:34
Стать: Жінка
Звідки: Харків
Дякував (ла): 598 разів
Подякували: 441 раз
Контактна інформація:

Re: ВАЛКИ, місто, Харківська обасть, Україна

Повідомлення MiyRodovid »

Валки. Богодухівський р-н. Мапа
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Скорбач, Лобойко, Вакуленко, Свечкарь, Федоренко, Чепеленко, Филатов, Серой, Ломака (Козача Лопань, Цупівка, Татарка, Дементіївка, сл. Борисовка, хутор Красный, Наумовка).
Узких, Фёдоровы, Зыряновы, Долидёнок (Забоевка, Новосибирская обл. д. Пьянкова, Екатеринбургский уезд)
Дайлидёнок, Розвадовские, Роговские, Демьянчик (д.Хотиловцы, Дисненский уезд, Виленская губерния)
Онлайн
Аватар користувача
MiyRodovid
Повідомлень: 2055
З нами з: 05 березня 2023, 19:34
Стать: Жінка
Звідки: Харків
Дякував (ла): 598 разів
Подякували: 441 раз
Контактна інформація:

Re: ВАЛКИ, місто, Харківська обасть, Україна

Повідомлення MiyRodovid »

Валки. Прилуцький р-н. Мапа (щоб не плутать!)
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Скорбач, Лобойко, Вакуленко, Свечкарь, Федоренко, Чепеленко, Филатов, Серой, Ломака (Козача Лопань, Цупівка, Татарка, Дементіївка, сл. Борисовка, хутор Красный, Наумовка).
Узких, Фёдоровы, Зыряновы, Долидёнок (Забоевка, Новосибирская обл. д. Пьянкова, Екатеринбургский уезд)
Дайлидёнок, Розвадовские, Роговские, Демьянчик (д.Хотиловцы, Дисненский уезд, Виленская губерния)
Онлайн
Аватар користувача
MiyRodovid
Повідомлень: 2055
З нами з: 05 березня 2023, 19:34
Стать: Жінка
Звідки: Харків
Дякував (ла): 598 разів
Подякували: 441 раз
Контактна інформація:

Re: ВАЛКИ, місто, Богодухівський (Валківський) р-н., Харківська обасть, Україна

Повідомлення MiyRodovid »

ДАХО

1. Слобідсько-Українська губернія, з 1835 р. Харківська губернія
2. Харківська єпархія
3. Церква Різдв’яно-Богородична (Богородична), м. Валки Валківського пов.
5. Народження: 1801: ф. 40, оп. 110, спр. 545; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 515
6. Шлюб: 1801: ф. 40, оп. 110, спр. 545; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 515
8. Смерть: 1801: ф. 40, оп. 110, спр. 545; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 515

1. Слобідсько-Українська губернія, з 1835 р. Харківська губернія
2. Харківська єпархія
3. Церква Преображенська, м. Валки Валківського пов.
5. Народження: 1801: ф. 40, оп. 110, спр. 545; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 515
6. Шлюб: 1801: ф. 40, оп. 110, спр. 545; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 515
8. Смерть: 1801: ф. 40, оп. 110, спр. 545; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 515

Державний архів Харківської області
1. Харківське намісництво
2. Бєлгородська єпархія
3. Церква Миколаївська, м. Валки Валківського пов.
5. Народження: 1779: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1780: ф. 40, оп. 110, спр. 944в
6. Шлюб: 1779: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1780: ф. 40, оп. 110, спр. 944в
8. Смерть: 1779: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1780: ф. 40, оп. 110, спр. 944в

1. Харківське намісництво, з 1796 р. Слобідсько-Українська губернія,
з 1835 р. Харківська губернія
2. Бєлгородська єпархія, з 1799 р. Харківська єпархія
3. Церква Успенська, м. Валки Валківського пов.
5. Народження: 1779: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1780: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1801:
ф. 40, оп. 110, спр. 545; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 515
6. Шлюб: 1779: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1780: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1801: ф. 40,
оп. 110, спр. 545; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 515
8. Смерть: 1779: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1780: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1801:
ф. 40, оп. 110, спр. 545; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 515

1. Харківське намісництво, з 1796 р. Слобідсько-Українська губернія,
з 1835 р. Харківська губернія
2. Бєлгородська єпархія, з 1799 р. Харківська єпархія
3. Церква Іллінська, м. Валки Валківського пов.
4. –
5. Народження: 1779: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1780: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1801:
ф. 40, оп. 110, спр. 545; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 515
6. Шлюб: 1779: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1780: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1801: ф. 40,
оп. 110, спр. 545; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 515
7. –
8. Смерть: 1779: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1780: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1801:
ф. 40, оп. 110, спр. 545; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 515

1. Харківське намісництво, з 1796 р. Слобідсько-Українська губернія,
з 1835 р. Харківська губернія
2. Бєлгородська єпархія, з 1799 р. Харківська єпархія
3. Церква Георгіївська, м. Валки Валківського пов.
4. –
5. Народження: 1779: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1780: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1801:
ф. 40, оп. 110, спр. 545; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 515
6. Шлюб: 1779: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1780: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1801: ф. 40,
оп. 110, спр. 545; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 515
7. –
8. Смерть: 1779: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1780: ф. 40, оп. 110, спр. 944в; 1801: ф.
40, оп. 110, спр. 545; 1802: ф. 40, оп. 110, спр. 515
Скорбач, Лобойко, Вакуленко, Свечкарь, Федоренко, Чепеленко, Филатов, Серой, Ломака (Козача Лопань, Цупівка, Татарка, Дементіївка, сл. Борисовка, хутор Красный, Наумовка).
Узких, Фёдоровы, Зыряновы, Долидёнок (Забоевка, Новосибирская обл. д. Пьянкова, Екатеринбургский уезд)
Дайлидёнок, Розвадовские, Роговские, Демьянчик (д.Хотиловцы, Дисненский уезд, Виленская губерния)
Відповісти

Повернутись до “Літера В”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 25 гостей