БАРВІНКОВЕ (Барвінкова Стінка), місто, Харківська область, Україна
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
БАРВІНКОВЕ (Барвінкова Стінка), місто, Харківська область, Україна
БАРВІНКОВЕ – місто Харків. обл., райцентр. Розташов. в долині р. Сухий Торець (бас. Сіверського Дінця). Залізнична ст. Про давнє заселення тер. міста свідчать кургани царських скіфів та печенізькі кам'яні баби. Слобода Барвінкова Стінка була заснована 1651–53 козаками на чолі з отаманом Iваном Барвінком. Протягом 1690–1705 в слободі жив козак С.Драний – один із ватажків Булавінського повстання 1707–1709. За участь мешканців слободи у цьому повстанні, а також за те, що кошовий Запорозької Січі К. Гордієнко, який підтримав I. Мазепу, мав хутір поряд із слободою, за указом Петра I остання була спалена.
Відновлення слободи датується 1760. Невдовзі вона стала центром Барвінкостінківської паланки Війська Запорозького. Після знищення 1775 Запороз. Січі козакам слободи було оголошено волю, багато хто з них переселився на Кубань. Від 1777 Б. – військ. казенна слобода. Коли імп. Катерина 0II 1786 відвідала тут дерев'яну церкву, де зберігалися козац. реліквії, місц. жителі побачили в цьому оскверніння (жінкам відвідувати козачу церкву було заборонено) і будівлю спалили.
Після 1775 Б. входило до Азовської, від 1802 – Катериносл., від 1835 – Харків. губерній. Після селянської реформи 1861 – волосний центр Iзюмського пов. Харків. губ. Тут працювали мех.-ливарний і олійний з-ди, парові млини.
1923 Б. стало центром р-ну, що входив до Iзюмської округи, з 1932 – у складі Харків. обл. Райцентр 1923–62 та від 1966. 1938 надано статус міста.
В історію Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 Б. увійшло як місце трагедії: у трав. 1942 і в лют. 1943 тут двічі потрапляли в оточення ударні сили Пд.-Зх. фронту (див. Харківська операція 1942). Б. була визволена від гітлерівських окупантів уперше 24 січ. 1942 (див. Барвінківсько-Лозівська операція 1942), вдруге – після повторної окупації – 2 лют. 1943, остаточно – 9 верес. 1943. Місто було майже повністю зруйноване.
Пам'ятки арх-ри: два житлові будинки 19 ст. та церква Успіння Пресвятої Божої Матері (1884), збудована на честь визволення Болгарії від турец. гноблення (в цьому визволенні барвінківці брали активну участь).
Відновлення слободи датується 1760. Невдовзі вона стала центром Барвінкостінківської паланки Війська Запорозького. Після знищення 1775 Запороз. Січі козакам слободи було оголошено волю, багато хто з них переселився на Кубань. Від 1777 Б. – військ. казенна слобода. Коли імп. Катерина 0II 1786 відвідала тут дерев'яну церкву, де зберігалися козац. реліквії, місц. жителі побачили в цьому оскверніння (жінкам відвідувати козачу церкву було заборонено) і будівлю спалили.
Після 1775 Б. входило до Азовської, від 1802 – Катериносл., від 1835 – Харків. губерній. Після селянської реформи 1861 – волосний центр Iзюмського пов. Харків. губ. Тут працювали мех.-ливарний і олійний з-ди, парові млини.
1923 Б. стало центром р-ну, що входив до Iзюмської округи, з 1932 – у складі Харків. обл. Райцентр 1923–62 та від 1966. 1938 надано статус міста.
В історію Великої вітчизняної війни Радянського Союзу 1941–1945 Б. увійшло як місце трагедії: у трав. 1942 і в лют. 1943 тут двічі потрапляли в оточення ударні сили Пд.-Зх. фронту (див. Харківська операція 1942). Б. була визволена від гітлерівських окупантів уперше 24 січ. 1942 (див. Барвінківсько-Лозівська операція 1942), вдруге – після повторної окупації – 2 лют. 1943, остаточно – 9 верес. 1943. Місто було майже повністю зруйноване.
Пам'ятки арх-ри: два житлові будинки 19 ст. та церква Успіння Пресвятої Божої Матері (1884), збудована на честь визволення Болгарії від турец. гноблення (в цьому визволенні барвінківці брали активну участь).
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БАРВІНКОВЕ, місто, Харківська область, Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1968-1973 роках.
Барвінкове — місто районного підпорядкування, центр Барвінківського району, залізнична станція на лінії Харків — Ростов. Розташоване за 180 км на південь від Харкова, в долині р. Сухого Торця (басейн Дону). Населення — близько 15 тис. чоловік. Барвінкове виникло на початку другої половини XVII століття. За переказами, воно було засноване козаками отамана Барвінка.
На горі Чумацькій була збудована дерев’яна фортеця з потайним ходом до води. Тут містився козачий дозір. З гори було видно піщаний брід, звідки з’являлись татари, що чинили спустошливі напади на окраїни Російської держави і в т. ч. на землі Слобідської України. Стрімкий берег річки називали Пристіном. Тому й слобода дістала назву Барвінкової Стінки, а потім Барвінкового.
Навколо слободи були запорізькі зимівники, які відігравали важливу роль в боротьбі з татарськими набігами. Оскільки загроза нападів орди існувала й далі, фортецю постійно зміцнювали. У 1760 році граф Капніст надіслав у Барвінкове 200 козаків з своїм утриманням. Населення слободи займалось землеробством і скотарством, а також чумацьким промислом і ремісництвом. Сіяли переважно пшеницю і льон, збуваючи їх мешканцям Азовського узбережжя. Звідти привозили сіль, сушену рибу тощо. Землю обробляли волами, рідше — кіньми. В заможних господарствах козаків були корови, свині, отари овець.
Слобода розросталась. Наприкінці XVIII століття в ній було вже дванадцять вулиць — сотень: Пристінська, Кутянська, Бобухівська, Радківська, Западенська та ін. В 1770 році тут проживало 2409, а в 1790 році — 3370 чоловік.
Після ліквідації Запорізької Січі у 1775 році Барвінкове спочатку входило до складу Азовської, потім Катеринославської і далі — Харківської губерній. Катерина II щедро роздавала запорізькі землі поміщикам. Відбувався швидкий процес закріпачення селянства. Навколо Барвінкового поміщики Пашков, Циглер, Пліщеєв та ін. мали кожен по 15 і більше тисяч десятин землі. Населенню Барвінкового лишалось дуже мало землі.
Барвінкове — місто районного підпорядкування, центр Барвінківського району, залізнична станція на лінії Харків — Ростов. Розташоване за 180 км на південь від Харкова, в долині р. Сухого Торця (басейн Дону). Населення — близько 15 тис. чоловік. Барвінкове виникло на початку другої половини XVII століття. За переказами, воно було засноване козаками отамана Барвінка.
На горі Чумацькій була збудована дерев’яна фортеця з потайним ходом до води. Тут містився козачий дозір. З гори було видно піщаний брід, звідки з’являлись татари, що чинили спустошливі напади на окраїни Російської держави і в т. ч. на землі Слобідської України. Стрімкий берег річки називали Пристіном. Тому й слобода дістала назву Барвінкової Стінки, а потім Барвінкового.
Навколо слободи були запорізькі зимівники, які відігравали важливу роль в боротьбі з татарськими набігами. Оскільки загроза нападів орди існувала й далі, фортецю постійно зміцнювали. У 1760 році граф Капніст надіслав у Барвінкове 200 козаків з своїм утриманням. Населення слободи займалось землеробством і скотарством, а також чумацьким промислом і ремісництвом. Сіяли переважно пшеницю і льон, збуваючи їх мешканцям Азовського узбережжя. Звідти привозили сіль, сушену рибу тощо. Землю обробляли волами, рідше — кіньми. В заможних господарствах козаків були корови, свині, отари овець.
Слобода розросталась. Наприкінці XVIII століття в ній було вже дванадцять вулиць — сотень: Пристінська, Кутянська, Бобухівська, Радківська, Западенська та ін. В 1770 році тут проживало 2409, а в 1790 році — 3370 чоловік.
Після ліквідації Запорізької Січі у 1775 році Барвінкове спочатку входило до складу Азовської, потім Катеринославської і далі — Харківської губерній. Катерина II щедро роздавала запорізькі землі поміщикам. Відбувався швидкий процес закріпачення селянства. Навколо Барвінкового поміщики Пашков, Циглер, Пліщеєв та ін. мали кожен по 15 і більше тисяч десятин землі. Населенню Барвінкового лишалось дуже мало землі.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БАРВІНКОВЕ, місто, Харківська область, Україна
Державний архів Харківської області
Православні
1. Слобідсько-Українська губернія, з 1835 р. Харківська губернія
2. Харківська єпархія
3. Церква Георгіївська, слоб. Барвінкове (Барвінкова Стінка) Ізюмського пов.
4. Села: Андріївка, Архангельське, Весела, Єфимівка, Ілканка, Миколаївка,Михайлівка, Надеждівка, Нова-Надеждівка, Ново-Георгіївське, Ново-Іванівка, Олександрівка, Скаловата Балка, Тетянівка, Трудолюбівка
5. Народження: 1801: ф. 40, оп. 110, спр. 264; 1803: ф. 40, оп. 110, спр. 276; 1804:ф. 40, оп. 110, спр. 277; 1804: ф. 40, оп. 109, спр. 318; 1808: ф. 40, оп. 110, спр. 278; 1810:ф. 40, оп. 110, спр. 279; 1811: ф. 40, оп. 110, спр. 280; 1812: ф. 40, оп. 110, спр. 265; 1813–1822: ф. 40, оп. 109, спр. 353; 1815: ф. 40, оп. 110, спр. 266; 1816: ф. 40, оп. 110, спр. 284;1818: ф. 40, оп. 109, спр. 316; 1819: ф. 40, оп. 110, спр. 285; 1819–1835: ф. 40, оп. 109,спр. 316; 1820: ф. 40, оп. 110, спр. 286; 1821: ф. 40, оп. 110, спр. 287; 1822: ф. 40, оп. 110,спр. 288; 1823: ф. 40, оп. 110, спр. 289; 1823–1830: ф. 40, оп. 105, спр. 2; 1824: ф. 40,оп. 110, спр. 290; 1825: ф. 40, оп. 110, спр. 291; 1831–1841: ф. 40, оп. 105, спр. 724; 1831:ф. 40, оп. 110, спр. 270; 1832: ф. 40, оп. 110, спр. 295; 1833: ф. 40, оп. 110, спр. 271; 1838:ф. 40, оп. 110, спр. 298; 1840: ф. 40, оп. 110, спр. 299; 1841: ф. 40, оп. 110, спр. 300; 1842:ф. 40, оп. 110, спр. 301; 1843: ф. 40, оп. 110, спр. 302; 1845: ф. 40, оп. 110, спр. 303; 1846:ф. 40, оп. 110, спр. 304; 1847: ф. 40, оп. 110, спр. 305; 1848–1849: ф. 40, оп. 105, спр. 735;1849: ф. 40, оп. 110, спр. 307; 1850–1851: ф. 40, оп. 105, спр. 739; 1851: ф. 40, оп. 105,спр. 746; 1852: ф. 40, оп. 105, спр. 754; 1852–1855: ф. 40, оп. 105, спр. 761; 1853: ф. 40,оп. 105, спр. 781; 1855: ф. 40, оп. 105, спр. 769; 1855: ф. 40, оп. 105, спр. 775; 1856: ф. 40,оп. 105, спр. 783; 1856–1858: ф. 40, оп. 105, спр. 788; 1857: ф. 40, оп. 105, спр. 791; 1858:ф. 40, оп. 105, спр. 802; 1858: ф. 40, оп. 105, спр. 807; 1859: ф. 40, оп. 105, спр. 802; 1859:ф. 40, оп. 105, спр. 809; 1860: ф. 40, оп. 105, спр. 816; 1860–1863: ф. 40, оп. 105, спр. 818;1862: ф. 40, оп. 105, спр. 866; 1864: ф. 40, оп. 105, спр. 832; 1864–1865: ф. 40, оп. 105,спр. 836; 1865: ф. 40, оп. 105, спр. 840; 1866: ф. 40, оп. 105, спр. 847; 1867: ф. 40, оп. 105,спр. 849; 1868: ф. 40, оп. 105, спр. 855; 1869: ф. 40, оп. 105, спр. 857; 1870: ф. 40, оп. 105,спр. 864; 1871: ф. 40, оп. 105, спр. 865; 1872: ф. 40, оп. 105, спр. 873; 1873: ф. 40, оп. 109,спр. 69; 1874: ф. 40, оп. 105, спр. 881; 1877: ф. 40, оп. 112, спр. 45; 1890: ф. 40, оп. 113,спр. 276
6. Шлюб: 1801: ф. 40, оп. 110, спр. 264; 1803: ф. 40, оп. 110, спр. 276; 1804: ф. 40,оп. 110, спр. 277; 1804: ф. 40, оп. 109, спр. 318; 1808: ф. 40, оп. 110, спр. 278; 1810: ф. 40,оп. 110, спр. 279; 1811: ф. 40, оп. 110, спр. 280; 1812: ф. 40, оп. 110, спр. 265; 1813–1822:ф. 40, оп. 109, спр. 353; 1815: ф. 40, оп. 110, спр. 266; 1816: ф. 40, оп. 110, спр. 284; 1818:ф. 40, оп. 109, спр. 316; 1819: ф. 40, оп. 110, спр. 285; 1819–1835: ф. 40, оп. 109, спр. 316;1820: ф. 40, оп. 110, спр. 286; 1821: ф. 40, оп. 110, спр. 287; 1822: ф. 40, оп. 110, спр. 288;1823: ф. 40, оп. 110, спр. 289; 1823–1830: ф. 40, оп. 105, спр. 2; 1824: ф. 40, оп. 110,спр. 290; 1825: ф. 40, оп. 110, спр. 291; 1831–1841: ф. 40, оп. 105, спр. 724; 1831: ф. 40,оп. 110, спр. 270; 1832: ф. 40, оп. 110, спр. 295; 1833: ф. 40, оп. 110, спр. 271; 1838: ф. 40,оп. 110, спр. 298; 1840: ф. 40, оп. 110, спр. 299; 1841: ф. 40, оп. 110, спр. 300; 1842: ф. 40,оп. 110, спр. 301; 1843: ф. 40, оп. 110, спр. 302; 1845: ф. 40, оп. 110, спр. 303; 1846: ф. 40,оп. 110, спр. 304; 1847: ф. 40, оп. 110, спр. 305; 1848–1849: ф. 40, оп. 105, спр. 735; 1849:ф. 40, оп. 110, спр. 307; 1850–1851: ф. 40, оп. 105, спр. 739; 1851: ф. 40, оп. 105, спр. 746;1852: ф. 40, оп. 105, спр. 754; 1852–1855: ф. 40, оп. 105, спр. 761; 1853: ф. 40, оп. 105,спр. 781; 1855: ф. 40, оп. 105, спр. 769; 1855: ф. 40, оп. 105, спр. 775; 1856: ф. 40, оп. 105,спр. 783; 1856–1858: ф. 40, оп. 105, спр. 788; 1857: ф. 40, оп. 105, спр. 791; 1858: ф. 40,оп. 105, спр. 802; 1858: ф. 40, оп. 105, спр. 807; 1859: ф. 40, оп. 105, спр. 802; 1859: ф. 40,оп. 105, спр. 809; 1860: ф. 40, оп. 105, спр. 816; 1860–1863: ф. 40, оп. 105, спр. 818; 1862:ф. 40, оп. 105, спр. 866; 1864: ф. 40, оп. 105, спр. 832; 1864–1865: ф. 40, оп. 105, спр. 836;1865: ф. 40, оп. 105, спр. 840; 1866: ф. 40, оп. 105, спр. 847; 1867: ф. 40, оп. 105, спр. 849;1868: ф. 40, оп. 105, спр. 855; 1869: ф. 40, оп. 105, спр. 857; 1870: ф. 40, оп. 105, спр. 864;1871: ф. 40, оп. 105, спр. 865; 1872: ф. 40, оп. 105, спр. 873; 1873: ф. 40, оп. 109, спр. 69;1874: ф. 40, оп. 105, спр. 881; 1877: ф. 40, оп. 112, спр. 45; 1890: ф. 40, оп. 113, спр. 276
7. –
8. Смерть: 1801: ф. 40, оп. 110, спр. 264; 1803: ф. 40, оп. 110, спр. 276; 1804: ф. 40,оп. 110, спр. 277; 1804: ф. 40, оп. 109, спр. 318; 1808: ф. 40, оп. 110, спр. 278; 1810: ф. 40,оп. 110, спр. 279; 1811: ф. 40, оп. 110, спр. 280; 1812: ф. 40, оп. 110, спр. 265; 1813–1822:ф. 40, оп. 109, спр. 353; 1815: ф. 40, оп. 110, спр. 266; 1816: ф. 40, оп. 110, спр. 284; 1818:ф. 40, оп. 109, спр. 316; 1819: ф. 40, оп. 110, спр. 285; 1819–1835: ф. 40, оп. 109, спр. 316;1820: ф. 40, оп. 110, спр. 286; 1821: ф. 40, оп. 110, спр. 287; 1822: ф. 40, оп. 110, спр. 288;1823: ф. 40, оп. 110, спр. 289; 1823–1830: ф. 40, оп. 105, спр. 2; 1824: ф. 40, оп. 110,спр. 290; 1825: ф. 40, оп. 110, спр. 291; 1831–1841: ф. 40, оп. 105, спр. 724; 1831: ф. 40,оп. 110, спр. 270; 1832: ф. 40, оп. 110, спр. 295; 1833: ф. 40, оп. 110, спр. 271; 1838: ф. 40,оп. 110, спр. 298; 1840: ф. 40, оп. 110, спр. 299; 1841: ф. 40, оп. 110, спр. 300; 1842: ф. 40,оп. 110, спр. 301; 1843: ф. 40, оп. 110, спр. 302; 1845: ф. 40, оп. 110, спр. 303; 1846: ф. 40,оп. 110, спр. 304; 1847: ф. 40, оп. 110, спр. 305; 1848–1849: ф. 40, оп. 105, спр. 735; 1849:ф. 40, оп. 110, спр. 307; 1850–1851: ф. 40, оп. 105, спр. 739; 1851: ф. 40, оп. 105, спр. 746;1852: ф. 40, оп. 105, спр. 754; 1852–1855: ф. 40, оп. 105, спр. 761; 1853: ф. 40, оп. 105,спр. 781; 1855: ф. 40, оп. 105, спр. 769; 1855: ф. 40, оп. 105, спр. 775; 1856: ф. 40, оп. 105,спр. 783; 1856–1858: ф. 40, оп. 105, спр. 788; 1857: ф. 40, оп. 105, спр. 791; 1858: ф. 40,оп. 105, спр. 802; 1858: ф. 40, оп. 105, спр. 807; 1859: ф. 40, оп. 105, спр. 802; 1859: ф. 40,оп. 105, спр. 809; 1860: ф. 40, оп. 105, спр. 816; 1860–1863: ф. 40, оп. 105, спр. 818; 1862:ф. 40, оп. 105, спр. 866; 1864: ф. 40, оп. 105, спр. 832; 1864–1865: ф. 40, оп. 105, спр. 836;1865: ф. 40, оп. 105, спр. 840; 1866: ф. 40, оп. 105, спр. 847; 1867: ф. 40, оп. 105, спр. 849;1868: ф. 40, оп. 105, спр. 855; 1869: ф. 40, оп. 105, спр. 857; 1870: ф. 40, оп. 105, спр. 864;1871: ф. 40, оп. 105, спр. 865; 1872: ф. 40, оп. 105, спр. 873; 1873: ф. 40, оп. 109, спр. 69;1874: ф. 40, оп. 105, спр. 881; 1877: ф. 40, оп. 112, спр. 45; 1890: ф. 40, оп. 113, спр. 276
9. –
10. –
Православні
1. Слобідсько-Українська губернія, з 1835 р. Харківська губернія
2. Харківська єпархія
3. Церква Георгіївська, слоб. Барвінкове (Барвінкова Стінка) Ізюмського пов.
4. Села: Андріївка, Архангельське, Весела, Єфимівка, Ілканка, Миколаївка,Михайлівка, Надеждівка, Нова-Надеждівка, Ново-Георгіївське, Ново-Іванівка, Олександрівка, Скаловата Балка, Тетянівка, Трудолюбівка
5. Народження: 1801: ф. 40, оп. 110, спр. 264; 1803: ф. 40, оп. 110, спр. 276; 1804:ф. 40, оп. 110, спр. 277; 1804: ф. 40, оп. 109, спр. 318; 1808: ф. 40, оп. 110, спр. 278; 1810:ф. 40, оп. 110, спр. 279; 1811: ф. 40, оп. 110, спр. 280; 1812: ф. 40, оп. 110, спр. 265; 1813–1822: ф. 40, оп. 109, спр. 353; 1815: ф. 40, оп. 110, спр. 266; 1816: ф. 40, оп. 110, спр. 284;1818: ф. 40, оп. 109, спр. 316; 1819: ф. 40, оп. 110, спр. 285; 1819–1835: ф. 40, оп. 109,спр. 316; 1820: ф. 40, оп. 110, спр. 286; 1821: ф. 40, оп. 110, спр. 287; 1822: ф. 40, оп. 110,спр. 288; 1823: ф. 40, оп. 110, спр. 289; 1823–1830: ф. 40, оп. 105, спр. 2; 1824: ф. 40,оп. 110, спр. 290; 1825: ф. 40, оп. 110, спр. 291; 1831–1841: ф. 40, оп. 105, спр. 724; 1831:ф. 40, оп. 110, спр. 270; 1832: ф. 40, оп. 110, спр. 295; 1833: ф. 40, оп. 110, спр. 271; 1838:ф. 40, оп. 110, спр. 298; 1840: ф. 40, оп. 110, спр. 299; 1841: ф. 40, оп. 110, спр. 300; 1842:ф. 40, оп. 110, спр. 301; 1843: ф. 40, оп. 110, спр. 302; 1845: ф. 40, оп. 110, спр. 303; 1846:ф. 40, оп. 110, спр. 304; 1847: ф. 40, оп. 110, спр. 305; 1848–1849: ф. 40, оп. 105, спр. 735;1849: ф. 40, оп. 110, спр. 307; 1850–1851: ф. 40, оп. 105, спр. 739; 1851: ф. 40, оп. 105,спр. 746; 1852: ф. 40, оп. 105, спр. 754; 1852–1855: ф. 40, оп. 105, спр. 761; 1853: ф. 40,оп. 105, спр. 781; 1855: ф. 40, оп. 105, спр. 769; 1855: ф. 40, оп. 105, спр. 775; 1856: ф. 40,оп. 105, спр. 783; 1856–1858: ф. 40, оп. 105, спр. 788; 1857: ф. 40, оп. 105, спр. 791; 1858:ф. 40, оп. 105, спр. 802; 1858: ф. 40, оп. 105, спр. 807; 1859: ф. 40, оп. 105, спр. 802; 1859:ф. 40, оп. 105, спр. 809; 1860: ф. 40, оп. 105, спр. 816; 1860–1863: ф. 40, оп. 105, спр. 818;1862: ф. 40, оп. 105, спр. 866; 1864: ф. 40, оп. 105, спр. 832; 1864–1865: ф. 40, оп. 105,спр. 836; 1865: ф. 40, оп. 105, спр. 840; 1866: ф. 40, оп. 105, спр. 847; 1867: ф. 40, оп. 105,спр. 849; 1868: ф. 40, оп. 105, спр. 855; 1869: ф. 40, оп. 105, спр. 857; 1870: ф. 40, оп. 105,спр. 864; 1871: ф. 40, оп. 105, спр. 865; 1872: ф. 40, оп. 105, спр. 873; 1873: ф. 40, оп. 109,спр. 69; 1874: ф. 40, оп. 105, спр. 881; 1877: ф. 40, оп. 112, спр. 45; 1890: ф. 40, оп. 113,спр. 276
6. Шлюб: 1801: ф. 40, оп. 110, спр. 264; 1803: ф. 40, оп. 110, спр. 276; 1804: ф. 40,оп. 110, спр. 277; 1804: ф. 40, оп. 109, спр. 318; 1808: ф. 40, оп. 110, спр. 278; 1810: ф. 40,оп. 110, спр. 279; 1811: ф. 40, оп. 110, спр. 280; 1812: ф. 40, оп. 110, спр. 265; 1813–1822:ф. 40, оп. 109, спр. 353; 1815: ф. 40, оп. 110, спр. 266; 1816: ф. 40, оп. 110, спр. 284; 1818:ф. 40, оп. 109, спр. 316; 1819: ф. 40, оп. 110, спр. 285; 1819–1835: ф. 40, оп. 109, спр. 316;1820: ф. 40, оп. 110, спр. 286; 1821: ф. 40, оп. 110, спр. 287; 1822: ф. 40, оп. 110, спр. 288;1823: ф. 40, оп. 110, спр. 289; 1823–1830: ф. 40, оп. 105, спр. 2; 1824: ф. 40, оп. 110,спр. 290; 1825: ф. 40, оп. 110, спр. 291; 1831–1841: ф. 40, оп. 105, спр. 724; 1831: ф. 40,оп. 110, спр. 270; 1832: ф. 40, оп. 110, спр. 295; 1833: ф. 40, оп. 110, спр. 271; 1838: ф. 40,оп. 110, спр. 298; 1840: ф. 40, оп. 110, спр. 299; 1841: ф. 40, оп. 110, спр. 300; 1842: ф. 40,оп. 110, спр. 301; 1843: ф. 40, оп. 110, спр. 302; 1845: ф. 40, оп. 110, спр. 303; 1846: ф. 40,оп. 110, спр. 304; 1847: ф. 40, оп. 110, спр. 305; 1848–1849: ф. 40, оп. 105, спр. 735; 1849:ф. 40, оп. 110, спр. 307; 1850–1851: ф. 40, оп. 105, спр. 739; 1851: ф. 40, оп. 105, спр. 746;1852: ф. 40, оп. 105, спр. 754; 1852–1855: ф. 40, оп. 105, спр. 761; 1853: ф. 40, оп. 105,спр. 781; 1855: ф. 40, оп. 105, спр. 769; 1855: ф. 40, оп. 105, спр. 775; 1856: ф. 40, оп. 105,спр. 783; 1856–1858: ф. 40, оп. 105, спр. 788; 1857: ф. 40, оп. 105, спр. 791; 1858: ф. 40,оп. 105, спр. 802; 1858: ф. 40, оп. 105, спр. 807; 1859: ф. 40, оп. 105, спр. 802; 1859: ф. 40,оп. 105, спр. 809; 1860: ф. 40, оп. 105, спр. 816; 1860–1863: ф. 40, оп. 105, спр. 818; 1862:ф. 40, оп. 105, спр. 866; 1864: ф. 40, оп. 105, спр. 832; 1864–1865: ф. 40, оп. 105, спр. 836;1865: ф. 40, оп. 105, спр. 840; 1866: ф. 40, оп. 105, спр. 847; 1867: ф. 40, оп. 105, спр. 849;1868: ф. 40, оп. 105, спр. 855; 1869: ф. 40, оп. 105, спр. 857; 1870: ф. 40, оп. 105, спр. 864;1871: ф. 40, оп. 105, спр. 865; 1872: ф. 40, оп. 105, спр. 873; 1873: ф. 40, оп. 109, спр. 69;1874: ф. 40, оп. 105, спр. 881; 1877: ф. 40, оп. 112, спр. 45; 1890: ф. 40, оп. 113, спр. 276
7. –
8. Смерть: 1801: ф. 40, оп. 110, спр. 264; 1803: ф. 40, оп. 110, спр. 276; 1804: ф. 40,оп. 110, спр. 277; 1804: ф. 40, оп. 109, спр. 318; 1808: ф. 40, оп. 110, спр. 278; 1810: ф. 40,оп. 110, спр. 279; 1811: ф. 40, оп. 110, спр. 280; 1812: ф. 40, оп. 110, спр. 265; 1813–1822:ф. 40, оп. 109, спр. 353; 1815: ф. 40, оп. 110, спр. 266; 1816: ф. 40, оп. 110, спр. 284; 1818:ф. 40, оп. 109, спр. 316; 1819: ф. 40, оп. 110, спр. 285; 1819–1835: ф. 40, оп. 109, спр. 316;1820: ф. 40, оп. 110, спр. 286; 1821: ф. 40, оп. 110, спр. 287; 1822: ф. 40, оп. 110, спр. 288;1823: ф. 40, оп. 110, спр. 289; 1823–1830: ф. 40, оп. 105, спр. 2; 1824: ф. 40, оп. 110,спр. 290; 1825: ф. 40, оп. 110, спр. 291; 1831–1841: ф. 40, оп. 105, спр. 724; 1831: ф. 40,оп. 110, спр. 270; 1832: ф. 40, оп. 110, спр. 295; 1833: ф. 40, оп. 110, спр. 271; 1838: ф. 40,оп. 110, спр. 298; 1840: ф. 40, оп. 110, спр. 299; 1841: ф. 40, оп. 110, спр. 300; 1842: ф. 40,оп. 110, спр. 301; 1843: ф. 40, оп. 110, спр. 302; 1845: ф. 40, оп. 110, спр. 303; 1846: ф. 40,оп. 110, спр. 304; 1847: ф. 40, оп. 110, спр. 305; 1848–1849: ф. 40, оп. 105, спр. 735; 1849:ф. 40, оп. 110, спр. 307; 1850–1851: ф. 40, оп. 105, спр. 739; 1851: ф. 40, оп. 105, спр. 746;1852: ф. 40, оп. 105, спр. 754; 1852–1855: ф. 40, оп. 105, спр. 761; 1853: ф. 40, оп. 105,спр. 781; 1855: ф. 40, оп. 105, спр. 769; 1855: ф. 40, оп. 105, спр. 775; 1856: ф. 40, оп. 105,спр. 783; 1856–1858: ф. 40, оп. 105, спр. 788; 1857: ф. 40, оп. 105, спр. 791; 1858: ф. 40,оп. 105, спр. 802; 1858: ф. 40, оп. 105, спр. 807; 1859: ф. 40, оп. 105, спр. 802; 1859: ф. 40,оп. 105, спр. 809; 1860: ф. 40, оп. 105, спр. 816; 1860–1863: ф. 40, оп. 105, спр. 818; 1862:ф. 40, оп. 105, спр. 866; 1864: ф. 40, оп. 105, спр. 832; 1864–1865: ф. 40, оп. 105, спр. 836;1865: ф. 40, оп. 105, спр. 840; 1866: ф. 40, оп. 105, спр. 847; 1867: ф. 40, оп. 105, спр. 849;1868: ф. 40, оп. 105, спр. 855; 1869: ф. 40, оп. 105, спр. 857; 1870: ф. 40, оп. 105, спр. 864;1871: ф. 40, оп. 105, спр. 865; 1872: ф. 40, оп. 105, спр. 873; 1873: ф. 40, оп. 109, спр. 69;1874: ф. 40, оп. 105, спр. 881; 1877: ф. 40, оп. 112, спр. 45; 1890: ф. 40, оп. 113, спр. 276
9. –
10. –
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: БАРВІНКОВЕ, місто, Харківська область, Україна
Державний архів Харківської області
Православні
1. Харківська губернія
2. Харківська єпархія
3. Церква Успенська, слоб. Барвінкове Ізюмського пов.
4. –
5. Народження: 1890: ф. 40, оп. 113, спр. 276
6. Шлюб: 1890: ф. 40, оп. 113, спр. 276
7. –
8. Смерть: 1890: ф. 40, оп. 113, спр. 276
9. –
10. –
Православні
1. Харківська губернія
2. Харківська єпархія
3. Церква Успенська, слоб. Барвінкове Ізюмського пов.
4. –
5. Народження: 1890: ф. 40, оп. 113, спр. 276
6. Шлюб: 1890: ф. 40, оп. 113, спр. 276
7. –
8. Смерть: 1890: ф. 40, оп. 113, спр. 276
9. –
10. –
-
ОнлайнMiyRodovid
- Повідомлень: 2059
- З нами з: 05 березня 2023, 19:34
- Стать: Жінка
- Звідки: Харків
- Дякував (ла): 599 разів
- Подякували: 442 рази
- Контактна інформація:
Re: БАРВІНКОВЕ, місто, Харківська область, Україна
ЦДІАК
Українська назва Барвінкова Стінка, сл. Російська назва Барвинкова Стинка, с.
Назва на 2009 рік Барвінкове, м.
Приписні села
Адмін поділ за документами Слав'янського пов. Катеринославського нам., з 1797 р. Ізюмського пов. Слобідсько-Української губ.
За адмін. поділом XIX ст. Ізюмського пов. Харківської губ.
За адмін. поділом XXI ст. Барвінківського р-ну Харківської обл.
Церкви св. Георгія
Тип Фонд Опис Справа
метрична книга 1989 1 566(1777); 568(1778); 569(1779); 588(1785); 591(1785)-2-й зош
сповідний розпис 1989 1 627(1798)
метрична книга 2005 1 195(1789)-2 зош.; 196(1794)-2 зош.; 198(1795)-2 зош.; 201(1798)-2 зош.;
сповідний розпис 2005 1 208(1800)-2 зош.
Українська назва Барвінкова Стінка, сл. Російська назва Барвинкова Стинка, с.
Назва на 2009 рік Барвінкове, м.
Приписні села
Адмін поділ за документами Слав'янського пов. Катеринославського нам., з 1797 р. Ізюмського пов. Слобідсько-Української губ.
За адмін. поділом XIX ст. Ізюмського пов. Харківської губ.
За адмін. поділом XXI ст. Барвінківського р-ну Харківської обл.
Церкви св. Георгія
Тип Фонд Опис Справа
метрична книга 1989 1 566(1777); 568(1778); 569(1779); 588(1785); 591(1785)-2-й зош
сповідний розпис 1989 1 627(1798)
метрична книга 2005 1 195(1789)-2 зош.; 196(1794)-2 зош.; 198(1795)-2 зош.; 201(1798)-2 зош.;
сповідний розпис 2005 1 208(1800)-2 зош.
Скорбач, Лобойко, Вакуленко, Свечкарь, Федоренко, Чепеленко, Филатов, Серой, Ломака (Козача Лопань, Цупівка, Татарка, Дементіївка, сл. Борисовка, хутор Красный, Наумовка).
Узких, Фёдоровы, Зыряновы, Долидёнок (Забоевка, Новосибирская обл. д. Пьянкова, Екатеринбургский уезд)
Дайлидёнок, Розвадовские, Роговские, Демьянчик (д.Хотиловцы, Дисненский уезд, Виленская губерния)
Узких, Фёдоровы, Зыряновы, Долидёнок (Забоевка, Новосибирская обл. д. Пьянкова, Екатеринбургский уезд)
Дайлидёнок, Розвадовские, Роговские, Демьянчик (д.Хотиловцы, Дисненский уезд, Виленская губерния)
-
ОнлайнMiyRodovid
- Повідомлень: 2059
- З нами з: 05 березня 2023, 19:34
- Стать: Жінка
- Звідки: Харків
- Дякував (ла): 599 разів
- Подякували: 442 рази
- Контактна інформація:
Re: БАРВІНКОВЕ, місто, Харківська область, Україна
Wikipedia
Слобода Барвінкова Стінка була заснована 1651-53 козаками на чолі з отаманом Іваном Барвінком[2] Підтвердження цього — суфікс присвійності -ове. Барвінкове стало центром Барвінківської паланки.
Барвінкове виникло завдяки великої хвилі переселення з Правобережної України до Лівобережної. Причиною цього була війна за незалежність під проводом Богдана Хмельницького. Козак Барвінок прийшов із ватагою та родинами з Запорізької Січі, з метою заселення вільних земель.
На початку свого існування Барвінкове було зимівником, отримавши статус слободи у 18 столітті. На Чумацькій горі козаки розташували дерев'яну фортецю, з якої оглядалися всі підходи до міста. У 1680 та 1690 у місті була епідемія чуми.
Внаслідок агресивної політики Росії до українців у 1708—1709 роках, барвінківчани брали активну участь у повстанні під проводом Кіндрата Булавіна. Повстання виявилося невдалим, хоча російські війська зазнали значних втрат. Зокрема, був вбитий російський командир князь Долгорукий. Серед відомих героїв повстання був барвінківчанин отаман Семен Драний. У 1708 році місто відвідав цар Петро І, намагаючись вмовити барвінківчан не воювати проти нього, але попри це місцеві козаки підтримали Івана Мазепу і брали активну участь у війні за незалежність. Після поразки російські війська знищили Барвінкове, разом із багатьма іншими козацькими поселеннями.
Житловий будинок (сучасне використання — ощадкаса)
Існує альтернативна версія походження назви поселення. За переказами, поблизу садиб перших поселенців Шпака і Незолі була розташована балка, у якій росло багато барвінку. Так і виникла назва поселення — Барвінкова Балка, Барвінкова Стінка (стінка — схил), Барвінкове[3].
У часи Нової Січі Барвінкова Стінка — адміністративний центр Барвіностінківської паланки. Останній полковник Іван Гараджа залив сала за шкуру не одному слобідському пану, на що Харківський губернатор Щербинін скаржився Потьомкіну. Так, Гараджа 1774 року після участі барвінківців у козацькому повстанні Омеляна Пугачьова роззброїв карателів, а їхнього командира полковника Долгорукого окунув у діжку з дьогтем, виваляв у пір'ї, посадив задом наперед на шкапу, і в такому вигляді доправив до Ізюмського полку. Також І. Гараджа за наказом кошового отамана Петра Калнишевського нищив поселення слобідських козаків Грушуваху та Велику Камишеваху, які самовільно були збудовані на землі запорізького війська.
Незважаючи на указ Катерини ІІ про вічну волю козакам Барвінківської Стінки, якої не було, після ліквідації Запорізької Січі у 1775 році, значна частина барвінківців переселились на Кубань, де заснували свою станицю. Переселення очолив нащадок роду Івана Барвінка. А після відвідування козацької церкви Катериною ІІ в 1787 році проїздом з Криму, у яку жінкам вхід був заборонений, ще й спалили свою святиню, поскільки лярва Катька її осквернила. Слобода Барвінкова Стінка отримала статус військового поселення і до 1924 року замість вулиць мала сотенне розселення, яких було 12, входила до складу Ізюмського гусарського (драгунського) полку. Барвінківці-козаки відзначились під час Російсько-турецької війни 1877—1878 років. На честь їхнього подвигу був збудований 1884 року храм Успіння Пресвятої Богородиці — «храм на крові», пам'ятник визволителям Болгарії.
Барвінкове перетворюється в торгове волосне містечко, у якому щорічно проходить шість ярмарків та існує безліч магазинів, вітряків та млинів.
У часи російсько-української війни 1917—1922 р.р. (Рад. Союз засновано 1921.) відбувся Барвінківський бій. Барвінкове — один із районів, де діяли загони Нестора Махна.
Барвінкове постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 489 людей[4].
Під час Другої світової війни в 1941–1943 роках Барвінкове зазнало великої руйнації, коло міста шість разів проходив фронт. Ізюмо-Барвінківська наступальна операція була другою наступальною операцією Червоної Армії. Особливе значення мала катастрофа радянських військ у Харківській операції в травні 1942 року в так званому Барвінківському котлі.
У квітні 2019 року на в'їзді до міста було закладено парк біля пам'ятника радянським воїнам-визволителям 31-ї Гвардійської Барвінківської танкової бригади в рамках акції «Алея трьох поколінь» за участі школярів, учасників АТО та ООС, воїнів-афганців та чорнобильців.
Слобода Барвінкова Стінка була заснована 1651-53 козаками на чолі з отаманом Іваном Барвінком[2] Підтвердження цього — суфікс присвійності -ове. Барвінкове стало центром Барвінківської паланки.
Барвінкове виникло завдяки великої хвилі переселення з Правобережної України до Лівобережної. Причиною цього була війна за незалежність під проводом Богдана Хмельницького. Козак Барвінок прийшов із ватагою та родинами з Запорізької Січі, з метою заселення вільних земель.
На початку свого існування Барвінкове було зимівником, отримавши статус слободи у 18 столітті. На Чумацькій горі козаки розташували дерев'яну фортецю, з якої оглядалися всі підходи до міста. У 1680 та 1690 у місті була епідемія чуми.
Внаслідок агресивної політики Росії до українців у 1708—1709 роках, барвінківчани брали активну участь у повстанні під проводом Кіндрата Булавіна. Повстання виявилося невдалим, хоча російські війська зазнали значних втрат. Зокрема, був вбитий російський командир князь Долгорукий. Серед відомих героїв повстання був барвінківчанин отаман Семен Драний. У 1708 році місто відвідав цар Петро І, намагаючись вмовити барвінківчан не воювати проти нього, але попри це місцеві козаки підтримали Івана Мазепу і брали активну участь у війні за незалежність. Після поразки російські війська знищили Барвінкове, разом із багатьма іншими козацькими поселеннями.
Житловий будинок (сучасне використання — ощадкаса)
Існує альтернативна версія походження назви поселення. За переказами, поблизу садиб перших поселенців Шпака і Незолі була розташована балка, у якій росло багато барвінку. Так і виникла назва поселення — Барвінкова Балка, Барвінкова Стінка (стінка — схил), Барвінкове[3].
У часи Нової Січі Барвінкова Стінка — адміністративний центр Барвіностінківської паланки. Останній полковник Іван Гараджа залив сала за шкуру не одному слобідському пану, на що Харківський губернатор Щербинін скаржився Потьомкіну. Так, Гараджа 1774 року після участі барвінківців у козацькому повстанні Омеляна Пугачьова роззброїв карателів, а їхнього командира полковника Долгорукого окунув у діжку з дьогтем, виваляв у пір'ї, посадив задом наперед на шкапу, і в такому вигляді доправив до Ізюмського полку. Також І. Гараджа за наказом кошового отамана Петра Калнишевського нищив поселення слобідських козаків Грушуваху та Велику Камишеваху, які самовільно були збудовані на землі запорізького війська.
Незважаючи на указ Катерини ІІ про вічну волю козакам Барвінківської Стінки, якої не було, після ліквідації Запорізької Січі у 1775 році, значна частина барвінківців переселились на Кубань, де заснували свою станицю. Переселення очолив нащадок роду Івана Барвінка. А після відвідування козацької церкви Катериною ІІ в 1787 році проїздом з Криму, у яку жінкам вхід був заборонений, ще й спалили свою святиню, поскільки лярва Катька її осквернила. Слобода Барвінкова Стінка отримала статус військового поселення і до 1924 року замість вулиць мала сотенне розселення, яких було 12, входила до складу Ізюмського гусарського (драгунського) полку. Барвінківці-козаки відзначились під час Російсько-турецької війни 1877—1878 років. На честь їхнього подвигу був збудований 1884 року храм Успіння Пресвятої Богородиці — «храм на крові», пам'ятник визволителям Болгарії.
Барвінкове перетворюється в торгове волосне містечко, у якому щорічно проходить шість ярмарків та існує безліч магазинів, вітряків та млинів.
У часи російсько-української війни 1917—1922 р.р. (Рад. Союз засновано 1921.) відбувся Барвінківський бій. Барвінкове — один із районів, де діяли загони Нестора Махна.
Барвінкове постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв — 489 людей[4].
Під час Другої світової війни в 1941–1943 роках Барвінкове зазнало великої руйнації, коло міста шість разів проходив фронт. Ізюмо-Барвінківська наступальна операція була другою наступальною операцією Червоної Армії. Особливе значення мала катастрофа радянських військ у Харківській операції в травні 1942 року в так званому Барвінківському котлі.
У квітні 2019 року на в'їзді до міста було закладено парк біля пам'ятника радянським воїнам-визволителям 31-ї Гвардійської Барвінківської танкової бригади в рамках акції «Алея трьох поколінь» за участі школярів, учасників АТО та ООС, воїнів-афганців та чорнобильців.
Скорбач, Лобойко, Вакуленко, Свечкарь, Федоренко, Чепеленко, Филатов, Серой, Ломака (Козача Лопань, Цупівка, Татарка, Дементіївка, сл. Борисовка, хутор Красный, Наумовка).
Узких, Фёдоровы, Зыряновы, Долидёнок (Забоевка, Новосибирская обл. д. Пьянкова, Екатеринбургский уезд)
Дайлидёнок, Розвадовские, Роговские, Демьянчик (д.Хотиловцы, Дисненский уезд, Виленская губерния)
Узких, Фёдоровы, Зыряновы, Долидёнок (Забоевка, Новосибирская обл. д. Пьянкова, Екатеринбургский уезд)
Дайлидёнок, Розвадовские, Роговские, Демьянчик (д.Хотиловцы, Дисненский уезд, Виленская губерния)
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 18 гостей