Берегоме́т — селище міського типу Вижницького району Чернівецької області., Також відоме, як Берегомет на Сереті.
Населення - близько 8 тисяч.
Засноване - кінець 15 ст., Перша документальна згадка 1696
Через селище протікає ріка Серет. Біля річки є гора Стіжок. За однією з теорій назва Берегомет походить від німецького — Berg (гора). За іншою версією назва Берегомет походить від того що річка Серет береги метає.
У центрі стоїть мурована Михайлівська церква (побудована 1888 року). При виїзді з Берегомета у бік Сторожинця ліворуч від дороги стояла дерев'яна церква Св. Юрія 1890 року з дзвіницею, яка згоріла 18 червня 2010 року
У Берегометі розміщується адміністрація національного природного парку «Вижницький» (площа 7 928,4 га), розташований у межиріччі Серету і Черемошу, засновано в 1995 р. Це найменший серед природних парків Українських Карпат — і єдиний, який репрезентує низькогірну частину Карпат (середні висоти 750-1000 м).
Більше інформації: Замки і храми України
і на Вікіпедії
Відомі особистості:
Микола Василько - політик, дипломат
Антін Кравс - український і австрійський військовий діяч, генерал-четар УГА.
Киселиця Одарка Олексіївна - Заслужений художник України, Лауреат "Літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича"
Осовська Юлія Тодорівна - новатор сільськогосподарського виробництва. Повний кавалер орденів Трудової слави: 3-го ступеня (1975), 2-го -(1981), 1-го - (1988).
Гавалешко Михайло Васильович. - (1921 - 2004) - Учасник Другої світової війни. Депутат Верховної Ради УРСР. Кавалер ордена Леніна (1966).
Берегомет, смт, Вижницький р-н, Чернівецька обл. Україна
- Falcon
- Модератор
- Повідомлень: 316
- З нами з: 03 січня 2017, 20:37
- Стать: Чоловік
- Звідки: Буковина
- Дякував (ла): 417 разів
- Подякували: 519 разів
Берегомет, смт, Вижницький р-н, Чернівецька обл. Україна
з повагою, Євген.
предки з повітів: Буковина (Сторожинець, Кіцмань)
Галичина (Ходорів)
Волинь (Клевань)
Поділля (Кам'янець-Подільський, Оринин)
предки з повітів: Буковина (Сторожинець, Кіцмань)
Галичина (Ходорів)
Волинь (Клевань)
Поділля (Кам'янець-Подільський, Оринин)
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Берегомет, смт, Вижницький р-н, Чернівецька обл. Україна
З історії міст і сіл УРСР виданої у 1960-ті роки.
Берегомет (до 1946 р. Бергомет над Сіретом) — селище міського типу (до 1963 р.— село), центр селищної Ради. Розташований у південно-західній частині Чернівецької області, в мальовничій місцевості карпатського передгір’я, вздовж лівого берега стрімкої гірської річки Великого Сірету. Протяжність Берегомета — 12 км. Відстань до райцентру — 18 км, до обласного центру — 65 км. Із районним та обласним центрами селище зв’язане автошляхом Чернівці—Вижниця—Путила, що проходить через нього. Кінцева станція залізниці Чернівці—Глибока—Берегомет. Населення — 9347 чоловік. Берегометській селищній Раді підпорядковане с. Заріччя.
Назва селища походить від слова берегомет — місце, де берег ріки намивається водою.
Найдавніша письмова згадка про Бергомет належить до 1696 року. Проте село виникло значно раніше. За народним переказом, це сталося в другій половині XV століття. Під час однієї війни з турками відзначився винятковою хоробрістю селянин Василь, який жив на невеликому хуторі, що знаходився між теперішнім Берегометом і Вижницею. За хоробрість і відвагу молдавський господар Стефан III наділив його землею (біля Заріччя — частини теперішнього Берегомета). Сім’я Василя, очистивши від лісу невелику ділянку, оселилася там. Згодом поряд з його садибою почали селитися інші жителі навколишніх місцевостей.
Село поступово розросталося. 1774 року в Бергометі над Сіретом проживало вже 63 сім’ї. Основним заняттям населення було скотарство і мисливство. Важливу роль у господарській діяльності відігравали деревообробний промисел (виготовлення дощок, дранки, гонти тощо), а з 1799 року, коли на околиці села було виявлено солоне джерело,— також і соляний промисел. Вироби з дерева селяни продавали на ярмарках у Вижниці, а за ропою прибували підводи навіть із Чорткова (Галичина).
У другій половині XVIII століття селом володіли поміщики М. Кешко, К. Русеш, В. і С. Васильки. Селяни відробляли на них по 30 днів панщини щороку, давали пряжу, по одній курці і возу дров, а ті, що не мали виїзду,— платили по 1 флорину. Крім того, з селян вимагали по 1 флорину в рік за право користуватися лісом для власних потреб.
В першій половині XIX століття повновладним володарем села стала поміщицька родина Васильків. Бергомет над Сіретом перетворився в центр їх обширної домінії, якій належало 68 793 йохи землі та велика кількість підданих селян. В селі перебували домініальна адміністрація, суд і в’язниця.
Берегомет (до 1946 р. Бергомет над Сіретом) — селище міського типу (до 1963 р.— село), центр селищної Ради. Розташований у південно-західній частині Чернівецької області, в мальовничій місцевості карпатського передгір’я, вздовж лівого берега стрімкої гірської річки Великого Сірету. Протяжність Берегомета — 12 км. Відстань до райцентру — 18 км, до обласного центру — 65 км. Із районним та обласним центрами селище зв’язане автошляхом Чернівці—Вижниця—Путила, що проходить через нього. Кінцева станція залізниці Чернівці—Глибока—Берегомет. Населення — 9347 чоловік. Берегометській селищній Раді підпорядковане с. Заріччя.
Назва селища походить від слова берегомет — місце, де берег ріки намивається водою.
Найдавніша письмова згадка про Бергомет належить до 1696 року. Проте село виникло значно раніше. За народним переказом, це сталося в другій половині XV століття. Під час однієї війни з турками відзначився винятковою хоробрістю селянин Василь, який жив на невеликому хуторі, що знаходився між теперішнім Берегометом і Вижницею. За хоробрість і відвагу молдавський господар Стефан III наділив його землею (біля Заріччя — частини теперішнього Берегомета). Сім’я Василя, очистивши від лісу невелику ділянку, оселилася там. Згодом поряд з його садибою почали селитися інші жителі навколишніх місцевостей.
Село поступово розросталося. 1774 року в Бергометі над Сіретом проживало вже 63 сім’ї. Основним заняттям населення було скотарство і мисливство. Важливу роль у господарській діяльності відігравали деревообробний промисел (виготовлення дощок, дранки, гонти тощо), а з 1799 року, коли на околиці села було виявлено солоне джерело,— також і соляний промисел. Вироби з дерева селяни продавали на ярмарках у Вижниці, а за ропою прибували підводи навіть із Чорткова (Галичина).
У другій половині XVIII століття селом володіли поміщики М. Кешко, К. Русеш, В. і С. Васильки. Селяни відробляли на них по 30 днів панщини щороку, давали пряжу, по одній курці і возу дров, а ті, що не мали виїзду,— платили по 1 флорину. Крім того, з селян вимагали по 1 флорину в рік за право користуватися лісом для власних потреб.
В першій половині XIX століття повновладним володарем села стала поміщицька родина Васильків. Бергомет над Сіретом перетворився в центр їх обширної домінії, якій належало 68 793 йохи землі та велика кількість підданих селян. В селі перебували домініальна адміністрація, суд і в’язниця.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Берегомет, смт, Вижницький р-н, Чернівецька обл. Україна
Частина ІІ
20 березня 1918 року Василько доповідав президії крайового управління Буковини про те, що серед селян Бергомета над Сіретом та навколишніх місцевостей спостерігаються заворушення, «викликані розповідями солдатів, які повернулися з російського полону. Люди говорять про революцію, про розподіл маєтків, відмовляються платити за користування пасовиськом і вносити орендну плату. В ряді місць підпалили мої ліси»…. Барон Василько просив посилити жандармерію в Бергометі над Сіретом та інших його володіннях.
Активну участь у революційній боротьбі брали жінки села. Під керівництвом своєї односельчанки Г. Граб вони настійно домагалися безвикупної передачі селянам лук і лісних угідь.
14 квітня 1918 року частина бергометчан з транспарантами «Земля і воля» з’явилися на мітинг і демонстрацію до м. Вижниці. Коли управитель барона Василька наказав відібрати в селян транспаранти, то жителі Бергомета, вигукуючи: «Ми платимо по 20 крон за візок дров і по 10 крон за кілок для тину», закидали його камінням. Після демонстрації селяни почали складати списки, визначати розміри земельних наділів та розподіляти поміщицькі землі, ліси і пасовиська. В травні того ж року вони зробили спробу конфіскувати поміщицьке майно, і тільки масові арешти, вчинені властями, перешкодили здійснити задумане.
В листопаді 1918 року Бергомет над Сіретом окупувала буржуазно-поміщицька Румунія. Та зміна влади не поліпшила тяжкого становища трудящих. Як і раніше, кращі землі й ліси належали поміщикам, а селяни користувалися лише невеличкими клаптиками. З 700 дворів, що володіли землею, 451 мав ділянки, які не перевищували 2 га. Крім того, 1000 родин зовсім не мали землі й перебивалися ненадійними заробітками на лісорозробках.
У 30-х роках сотні бергометчан залишилися без роботи в зв’язку зі скороченням закупок дров управлінням залізниць і військовими частинами, які почали користуватися вугіллям, придбаним у Польщі. Газета «Форвертс» у червні 1931 року писала, що через припинення робіт у лісній промисловості гуцули, які жили з лісних розробок, опинилися на стадії вимирання. «Не маючи змоги знайти роботу на своїй батьківщині, вони позбавлені будь-якого заробітку, а шукання роботи в інших районах є для них зовсім безперспективним»,— писала газета. В 1930—1931 рр. у Бергометі над Сіретом налічувалося 300 безробітних.
20 березня 1918 року Василько доповідав президії крайового управління Буковини про те, що серед селян Бергомета над Сіретом та навколишніх місцевостей спостерігаються заворушення, «викликані розповідями солдатів, які повернулися з російського полону. Люди говорять про революцію, про розподіл маєтків, відмовляються платити за користування пасовиськом і вносити орендну плату. В ряді місць підпалили мої ліси»…. Барон Василько просив посилити жандармерію в Бергометі над Сіретом та інших його володіннях.
Активну участь у революційній боротьбі брали жінки села. Під керівництвом своєї односельчанки Г. Граб вони настійно домагалися безвикупної передачі селянам лук і лісних угідь.
14 квітня 1918 року частина бергометчан з транспарантами «Земля і воля» з’явилися на мітинг і демонстрацію до м. Вижниці. Коли управитель барона Василька наказав відібрати в селян транспаранти, то жителі Бергомета, вигукуючи: «Ми платимо по 20 крон за візок дров і по 10 крон за кілок для тину», закидали його камінням. Після демонстрації селяни почали складати списки, визначати розміри земельних наділів та розподіляти поміщицькі землі, ліси і пасовиська. В травні того ж року вони зробили спробу конфіскувати поміщицьке майно, і тільки масові арешти, вчинені властями, перешкодили здійснити задумане.
В листопаді 1918 року Бергомет над Сіретом окупувала буржуазно-поміщицька Румунія. Та зміна влади не поліпшила тяжкого становища трудящих. Як і раніше, кращі землі й ліси належали поміщикам, а селяни користувалися лише невеличкими клаптиками. З 700 дворів, що володіли землею, 451 мав ділянки, які не перевищували 2 га. Крім того, 1000 родин зовсім не мали землі й перебивалися ненадійними заробітками на лісорозробках.
У 30-х роках сотні бергометчан залишилися без роботи в зв’язку зі скороченням закупок дров управлінням залізниць і військовими частинами, які почали користуватися вугіллям, придбаним у Польщі. Газета «Форвертс» у червні 1931 року писала, що через припинення робіт у лісній промисловості гуцули, які жили з лісних розробок, опинилися на стадії вимирання. «Не маючи змоги знайти роботу на своїй батьківщині, вони позбавлені будь-якого заробітку, а шукання роботи в інших районах є для них зовсім безперспективним»,— писала газета. В 1930—1931 рр. у Бергометі над Сіретом налічувалося 300 безробітних.
- АннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Берегомет, смт, Вижницький р-н, Чернівецька обл. Україна
Частина ІІІ
Тепер артіль «Більшовик» — високомеханізоване господарство м’ясомолочного і льонарського напрямів. Воно має 8 тракторів, 10 автомашин, 4 комбайни, 55 електромоторів та багато іншої сільськогосподарської техніки. Господарство обслуговують лісопилка, столярно-теслярська й деревообробна майстерні, а також майстерня по ремонту сільськогосподарських машин і знарядь. На всіх важливих ділянках артільного виробництва зайняті висококваліфіковані спеціалісти. У колгоспі працюють агроном, економіст, зоотехнік, ветфельдшер, 15 трактористів-машиністів, 10 шоферів.
В 1967 році колгоспники зібрали по 20 цнт зернових з гектара. Зросло також поголів’я худоби, підвищилась її продуктивність. Того ж року артіль мала 1205 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 337 корів. На колгоспній свинофермі нараховувалося 255 свиней. Це дало змогу виробити на 100 га сільськогосподарських угідь по 50,7 цнт м’яса і 296,4 цнт молока. Крім того, значна кількість тваринницької продукції виробляється в особистому господарстві берегометчан. В 1967 році колгоспники, робітники і службовці мали 1186 голів великої рогатої худоби і 506 свиней.
Успіхи артілі — це результат наполегливої праці сільських трударів. За сумлінну участь у колгоспному виробництві на артільну Дошку пошани занесені ланкова В. С. Терлибівка, тракторист Ю. М. Меленко, доярка К. Д. Клим, свинарка П. Т. Берник, скотар М. І. Косован, шофер І. П. Берник, їздовий К. І. Фальоса, будівельник К. М. Боднарюк та інші. Колгоспники, які здобувають найкращі успіхи в роботі, відзначаються преміями, цінними подарунками, посилаються за рахунок колгоспу до будинку відпочинку. Так, наприклад, у виженських «Зелених пагорбах» відпочивали комбайнер С. Ф. Фірчук, свинарки Н. О. Боднарюк і К. Т. Боднарюк, доярки Є. С. Томашук, Г. Д. Татарчукі Ф. І. Клим, бригадир Д. І. Дарій та багато інших.
Успішно виконують свої завдання і промислові підприємства. Після визволення селища від німецько-румунських окупантів відбудовані й розпочали роботу ліспромгосп та лісопильний завод, які згодом об’єдналися в один лісокомбінат. Партійна та профспілкова організації підприємства звернули особливу увагу на механізацію робіт по заготівлі деревини. Уже в 1960 році в лісних масивах працювало 14 пересувних електростанцій, 173 електро- і бензопили, 63 автомашини та багато іншої техніки. В 1965 році процес механізації на лісозаготівлях досяг 99,7 процента від усіх робіт.
Реконструйовано і розширено лісопильний завод комбінату. В 1960—1965 рр. здано в експлуатацію механізовані цехи по виготовленню тари, меблів, вітамінно-хвойної муки, паливних брикетів із відходів виробництва, а також цех технологічної скіпки, який щороку вироблятиме 42 тис. куб. м цінної сировини для виготовлення целюлози.
Тепер артіль «Більшовик» — високомеханізоване господарство м’ясомолочного і льонарського напрямів. Воно має 8 тракторів, 10 автомашин, 4 комбайни, 55 електромоторів та багато іншої сільськогосподарської техніки. Господарство обслуговують лісопилка, столярно-теслярська й деревообробна майстерні, а також майстерня по ремонту сільськогосподарських машин і знарядь. На всіх важливих ділянках артільного виробництва зайняті висококваліфіковані спеціалісти. У колгоспі працюють агроном, економіст, зоотехнік, ветфельдшер, 15 трактористів-машиністів, 10 шоферів.
В 1967 році колгоспники зібрали по 20 цнт зернових з гектара. Зросло також поголів’я худоби, підвищилась її продуктивність. Того ж року артіль мала 1205 голів великої рогатої худоби, в т. ч. 337 корів. На колгоспній свинофермі нараховувалося 255 свиней. Це дало змогу виробити на 100 га сільськогосподарських угідь по 50,7 цнт м’яса і 296,4 цнт молока. Крім того, значна кількість тваринницької продукції виробляється в особистому господарстві берегометчан. В 1967 році колгоспники, робітники і службовці мали 1186 голів великої рогатої худоби і 506 свиней.
Успіхи артілі — це результат наполегливої праці сільських трударів. За сумлінну участь у колгоспному виробництві на артільну Дошку пошани занесені ланкова В. С. Терлибівка, тракторист Ю. М. Меленко, доярка К. Д. Клим, свинарка П. Т. Берник, скотар М. І. Косован, шофер І. П. Берник, їздовий К. І. Фальоса, будівельник К. М. Боднарюк та інші. Колгоспники, які здобувають найкращі успіхи в роботі, відзначаються преміями, цінними подарунками, посилаються за рахунок колгоспу до будинку відпочинку. Так, наприклад, у виженських «Зелених пагорбах» відпочивали комбайнер С. Ф. Фірчук, свинарки Н. О. Боднарюк і К. Т. Боднарюк, доярки Є. С. Томашук, Г. Д. Татарчукі Ф. І. Клим, бригадир Д. І. Дарій та багато інших.
Успішно виконують свої завдання і промислові підприємства. Після визволення селища від німецько-румунських окупантів відбудовані й розпочали роботу ліспромгосп та лісопильний завод, які згодом об’єдналися в один лісокомбінат. Партійна та профспілкова організації підприємства звернули особливу увагу на механізацію робіт по заготівлі деревини. Уже в 1960 році в лісних масивах працювало 14 пересувних електростанцій, 173 електро- і бензопили, 63 автомашини та багато іншої техніки. В 1965 році процес механізації на лісозаготівлях досяг 99,7 процента від усіх робіт.
Реконструйовано і розширено лісопильний завод комбінату. В 1960—1965 рр. здано в експлуатацію механізовані цехи по виготовленню тари, меблів, вітамінно-хвойної муки, паливних брикетів із відходів виробництва, а також цех технологічної скіпки, який щороку вироблятиме 42 тис. куб. м цінної сировини для виготовлення целюлози.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 21 гість