Онацький, Онацкий
-
ОнлайнD_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Онацький, Онацкий
Мій прадід, Андрій Андрійович Онацький, був залізничником і працював у ДЕПО міста Харкова.
Роки життя на сьогодні відомі тільки приблизно 1885-1955
Про нього розповідають, що він мав чудове почуття гумору, був веселим та на всі руки майстер.
Ще він був повний атеїст, але товаришував зі священиком місцевої церкви. Вони любили "пропустить рюмочку" разом, а також Андрій Андрійович робив всілякі чудеса для церви ;) , як наприклад плачуча ікона...
Коли Андрій Андрійович помер родичі говорили попу, що він би мабуть не захотів відспівування, але піп сказав що він це все одно зробить для друга... і навіть не взяв гроші...
З віднаходженням документів по цьому роду поки іде туго. По-перше ніяк не можу зрозуміти чи вони жили у самому Харкові, чи у пригороді.
Передано інформацію, що жили в "поселке Южном". Я довго вважала, що це сьогоднійшє місто (спутнік) Южний що від Харковом. Але деякі сімейні джерела говорять, що жили в районі Холодної гори недалеко від залізничного вокзалу.
Місто Южне (Південне) було засновано як "посёлок железнодорожников" в 1904 році і про це є чудова книга краєзнавця щиро люб'ячого свою малу батьківщину написана наприкінці 1990-х років. Але про це пізніше.
Андрій Андрійович мав дружину Ірину Дмитрієвну яка походила з Мерефи.
Та трьох синів:
Миколу Андрійовича 1909-1939
Анатолія Андрійовича 1912-?
Михайла Андрійовича 1916-1997
Ще по розповідям родичів Андрій Андрійович мав рідного брата Анатолія Андрійовича
Шукаю нащадків всіх вищеназваних людей
Роки життя на сьогодні відомі тільки приблизно 1885-1955
Про нього розповідають, що він мав чудове почуття гумору, був веселим та на всі руки майстер.
Ще він був повний атеїст, але товаришував зі священиком місцевої церкви. Вони любили "пропустить рюмочку" разом, а також Андрій Андрійович робив всілякі чудеса для церви ;) , як наприклад плачуча ікона...
Коли Андрій Андрійович помер родичі говорили попу, що він би мабуть не захотів відспівування, але піп сказав що він це все одно зробить для друга... і навіть не взяв гроші...
З віднаходженням документів по цьому роду поки іде туго. По-перше ніяк не можу зрозуміти чи вони жили у самому Харкові, чи у пригороді.
Передано інформацію, що жили в "поселке Южном". Я довго вважала, що це сьогоднійшє місто (спутнік) Южний що від Харковом. Але деякі сімейні джерела говорять, що жили в районі Холодної гори недалеко від залізничного вокзалу.
Місто Южне (Південне) було засновано як "посёлок железнодорожников" в 1904 році і про це є чудова книга краєзнавця щиро люб'ячого свою малу батьківщину написана наприкінці 1990-х років. Але про це пізніше.
Андрій Андрійович мав дружину Ірину Дмитрієвну яка походила з Мерефи.
Та трьох синів:
Миколу Андрійовича 1909-1939
Анатолія Андрійовича 1912-?
Михайла Андрійовича 1916-1997
Ще по розповідям родичів Андрій Андрійович мав рідного брата Анатолія Андрійовича
Шукаю нащадків всіх вищеназваних людей
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
-
ОнлайнD_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Онацький, Онацкий
Моя прабабушка Ірина Дмитріевна Онацька, поки не відомо як було її дівоче прізвище.
По неперевіреним даним - з Мерефи що біля Харкова.
Про неї передалося по поколіннях, що вона була з важким характером, невісток не любила і ще була полячкою
Я особисто карту поляка не бажаю, і реагую на згадування про польське коріння з пошмішкою :D
Кажу - що колись ми всі були поляки (за Речі Посполитої), а до того ще й литовцям (за Литовсько-Руського князівства)
По неперевіреним даним - з Мерефи що біля Харкова.
Про неї передалося по поколіннях, що вона була з важким характером, невісток не любила і ще була полячкою
Я особисто карту поляка не бажаю, і реагую на згадування про польське коріння з пошмішкою :D
Кажу - що колись ми всі були поляки (за Речі Посполитої), а до того ще й литовцям (за Литовсько-Руського князівства)
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
- cronoster
- Повідомлень: 537
- З нами з: 26 листопада 2016, 23:28
- Стать: Чоловік
- Звідки: Галицький Гуцуленд
- Дякував (ла): 117 разів
- Подякували: 997 разів
Re: Онацький, Онацкий
Нечасто, та фамілії цього типу можуть бути патронімічними (за іменем першого предка). В даному випадку ім"я Ананій.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Коли згасне людська пам'ять й замовкнуть літописи, говоритиме каміння.
-
ОнлайнD_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Онацький, Онацкий
Або на укрїнський лад - Онацько...cronoster писав:Нечасто, та фамілії цього типу можуть бути патронімічними (за іменем першого предка). В даному випадку ім"я Ананій.
Цей рід, порівнюючи з моїми іншими, не такий і великий... але грунтовно я за нього ще не приймалась, точніше я шукаю ще у ХХ-му столітті... у цьому жорстокому, кривавому 20-му столітті...
З того, що вже давно, на самому початку робилося і шукалося, тільки один раз у 19 столітті вискочило прізвище на правому березі. Головне місце зосередження представників цього роду було навколо Харкова. Звідти походять і мої.
Я намалювала собі картинку, що це покозачена дрібна шляхта, що ще на прикінці 17 століття перебралась на лівий берег.
Зі списку що надано в роботі В.В. Кривошиї "Українська козацька старшина: абетка генеральної старшини (1648–1783 рр.)
Наведений реєстр генеральної чи військової старшини за весь час існування Гетманщини"
знайшовся Онацький Матіяш–генеральний суддя (?–1649–1650–?).
Поки притримуюсь думки, що всі Онацькі що носять сьогодні це прізвища є потомками цього Матеуша (Матвія)...
Викладене Вами уносить історію роду ще на 2 століття вглиб... дуже дякую...
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
- cronoster
- Повідомлень: 537
- З нами з: 26 листопада 2016, 23:28
- Стать: Чоловік
- Звідки: Галицький Гуцуленд
- Дякував (ла): 117 разів
- Подякували: 997 разів
Re: Онацький, Онацкий
Поширення прізвища Онацький на території Польщі
http://www.moikrewni.pl/mapa/kompletny/onacki.html
http://www.moikrewni.pl/mapa/kompletny/onacki.html
Коли згасне людська пам'ять й замовкнуть літописи, говоритиме каміння.
- cronoster
- Повідомлень: 537
- З нами з: 26 листопада 2016, 23:28
- Стать: Чоловік
- Звідки: Галицький Гуцуленд
- Дякував (ла): 117 разів
- Подякували: 997 разів
Re: Онацький, Онацкий
З книги " Прізвища поморян" Бжези Едварда
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Коли згасне людська пам'ять й замовкнуть літописи, говоритиме каміння.
- cronoster
- Повідомлень: 537
- З нами з: 26 листопада 2016, 23:28
- Стать: Чоловік
- Звідки: Галицький Гуцуленд
- Дякував (ла): 117 разів
- Подякували: 997 разів
-
ОнлайнD_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Онацький, Онацкий
Якби я не досліджувала парафію де проживала дрібна шляхта, то ніколи би не погодилась з можливістю порівняння прізвищ Онацький та Она(и)шкевич... або навіть припущення їх однопохідності :D ... отакі генеалогічні дива...cronoster писав:З книги " Прізвища поморян" Бжези Едварда
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
-
ОнлайнD_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Онацький, Онацкий
Середа, 10 серпня 2016 15:39
Сад божественної еміграції
Рой Могилко
Христе, ти меч небесний у плоті нашея ножнах…
Григорій Сковорода «Піснь 19-я. Сад божественних пісней»
На відкритті кімнати-музею Романа Бжеського у Чернігові, один із лідерів сучасної ОУН (б) Андрій Гайдамаха слушно наголосив: «Чернігів має княжу ідентичність, ідентичність доби Гетьманщини і тепер цьому місту слід осягнути свою третю ідентичність – її формували українські інтелектуали початку ХХ століття».
Мова йшла, передусім, про чернігівське коло публіциста Романа Бжеського, до якого належали Аркадій Казка, Василь Еллан-Блакитний, Микола Ковалевський, Микола Шраг – люди першої лави майбутньої Української революції 1917-1921. Був серед них і Євген Онацький.
Постать
Постать Євгена Онацького цього року заслужила на докладну монографіюпрофесійного чернігівського історика Тамари Демченко. Вона теж була присутня на урочистій академії на честь Бжеського в мистецькому центрі «Інтермеццо».
Книжка пані Демченко «Здобуття Батьківщини. Життя і творчість Євгена Онацького» розійшлася між чернігівцями, як гарячі пиріжки. Аскетичний тираж – 200 примірників – примусив мене вдатися до помочі історика Віктора Рога, аби й собі вихопити це симпатичне видання (оформлене, між іншим, у стилі Анатоля Петрицького – класика футуризму 1920-их років).
На матовій обкладинці просвічували слова «до Аргентини», «у Вічному місті», «Роттердам», що доречно окреслювало екзотику життя Євгена Онацького. Але «шалена географія» цього українського пілігрима – лише тло, на якому відбувалася виняткова містерія під назвою «здобуття Батьківщини».
Що вдалося авторці? Вдалося розгорнути біографію Онацького від малолітства у Глухові до сивини в Буенос-Айресі, не скачучи з Чехії в Аргентину чи з Риму до Голландії. А такий ризик є у всякого, хто візьметься написати цілісне дослідження про Онацького.
Виняткова ерудиція, вільне володіння текстами Онацького, несподівані додаткові джерела, допомогли Демченко грамотно «упорядкувати» той неймовірний калейдоскоп, яким є діяння цієї людини – він і дипломат, і журналіст, і фольклорист, активіст кількох українських партій та учасник націоналістичного руху, редактор, філолог, енциклопедист, мемуарист, архівіст, релігієзнавець і просто «людина-оркестр» у середовищі кількамільйонної української еміграції.
Щось від Франка, щось від Пилипа Орлика, щось від Григорія Сковороди, а щось і від редактора Британської енциклопедії. Складний, багатоманітний і … ефективний! Що, знов-таки, поєднав у своїй політичній біографії Чернігів Михайла Коцюбинського та Роттердам Провідника ОУН Євгена Коновальця.
Як сфокусуватися? Як не захопитися тут одною іпостассю, щоб «не пішло по швах» таки реально прожите життя?
Передусім, авторка зуміла простежити ґенезу національного характеру Онацького, а в його долі побачити відбитки світоглядних змін цілого покоління українських патріотів Російської імперії.
Чернігів – Гетьманщина
Отой комплімент Андрія Гайдамахи про «третю ідентичність» Чернігова можна було прийняти за пересаду. Бо українці губернського центру початку ХХ століття жили у вкрай змосковщеному середовищі і не могли мати істотних впливів. Але національне становлення Євгена Онацького, за даними Демченко, відбулося таки справді у Чернігові. Саме там він був виліплений на «здобувача Батьківщини», із якоюсь аж вітхозавітною спрагою до України.
Як таке могло бути? Попри «імперський сон» Чернігова, місто залишалося частиною державного й суспільного спадку Війська Запорозького Городового, чи як прийнято тепер казати – Гетьманщини. Порядки і, сказати б, загальний дух Гетьманщини у Чернігівській та Полтавській губернії були напрочуд інерційні. Цьому сприяло задержання у цих землях дії Литовського статуту та, головне, козачого стану – нехай майже всуціль сільського, але 2-мільйонного!
Це було потужне ядро старого гетьманського консерватизму в тілі Імперії. І до цього ядра тяжіло й місцеве міщанство, священство (яке жило за багатьма правилами старої Київської митрополії) і, зрештою, роди «малоросійської шляхти» – ці останні, сказати б, тримали внутрішній контур української державної традиції в Російській імперії аж до 1917 року, заховавшись за гербами дворянських зібрань Чернігівської та Полтавської губерній (мова про усіх цих Милорадовичів, Скоропадських, Лисенків, Лизогубів, Катричів, Галаганів, Тарновських, Закревських та до сотні інших «мазепиних родів»).
Онацький не був козаком, не був він і «малоросійським шляхтичем». Його батько – Дометій – був різночинцем, вчителем, мати – Тетяна Сисоєнко – теж міщанка. Проте вже чернігівське зацікавлення Євгена постаттю Григорія Полетики – це найбільший політичний діяч Гетьманщини кінця 18 століття, справжній конституціоналіст і лідер старшинської опозиції – говорить про вихований смак та відточений зір молодого дослідника. Пізніше студії над історією старшинського роду Політик\Полетик приведуть Онацького до осягнення українського державного кредо – Справедливості.
Сад божественної еміграції
Рой Могилко
Христе, ти меч небесний у плоті нашея ножнах…
Григорій Сковорода «Піснь 19-я. Сад божественних пісней»
На відкритті кімнати-музею Романа Бжеського у Чернігові, один із лідерів сучасної ОУН (б) Андрій Гайдамаха слушно наголосив: «Чернігів має княжу ідентичність, ідентичність доби Гетьманщини і тепер цьому місту слід осягнути свою третю ідентичність – її формували українські інтелектуали початку ХХ століття».
Мова йшла, передусім, про чернігівське коло публіциста Романа Бжеського, до якого належали Аркадій Казка, Василь Еллан-Блакитний, Микола Ковалевський, Микола Шраг – люди першої лави майбутньої Української революції 1917-1921. Був серед них і Євген Онацький.
Постать
Постать Євгена Онацького цього року заслужила на докладну монографіюпрофесійного чернігівського історика Тамари Демченко. Вона теж була присутня на урочистій академії на честь Бжеського в мистецькому центрі «Інтермеццо».
Книжка пані Демченко «Здобуття Батьківщини. Життя і творчість Євгена Онацького» розійшлася між чернігівцями, як гарячі пиріжки. Аскетичний тираж – 200 примірників – примусив мене вдатися до помочі історика Віктора Рога, аби й собі вихопити це симпатичне видання (оформлене, між іншим, у стилі Анатоля Петрицького – класика футуризму 1920-их років).
На матовій обкладинці просвічували слова «до Аргентини», «у Вічному місті», «Роттердам», що доречно окреслювало екзотику життя Євгена Онацького. Але «шалена географія» цього українського пілігрима – лише тло, на якому відбувалася виняткова містерія під назвою «здобуття Батьківщини».
Що вдалося авторці? Вдалося розгорнути біографію Онацького від малолітства у Глухові до сивини в Буенос-Айресі, не скачучи з Чехії в Аргентину чи з Риму до Голландії. А такий ризик є у всякого, хто візьметься написати цілісне дослідження про Онацького.
Виняткова ерудиція, вільне володіння текстами Онацького, несподівані додаткові джерела, допомогли Демченко грамотно «упорядкувати» той неймовірний калейдоскоп, яким є діяння цієї людини – він і дипломат, і журналіст, і фольклорист, активіст кількох українських партій та учасник націоналістичного руху, редактор, філолог, енциклопедист, мемуарист, архівіст, релігієзнавець і просто «людина-оркестр» у середовищі кількамільйонної української еміграції.
Щось від Франка, щось від Пилипа Орлика, щось від Григорія Сковороди, а щось і від редактора Британської енциклопедії. Складний, багатоманітний і … ефективний! Що, знов-таки, поєднав у своїй політичній біографії Чернігів Михайла Коцюбинського та Роттердам Провідника ОУН Євгена Коновальця.
Як сфокусуватися? Як не захопитися тут одною іпостассю, щоб «не пішло по швах» таки реально прожите життя?
Передусім, авторка зуміла простежити ґенезу національного характеру Онацького, а в його долі побачити відбитки світоглядних змін цілого покоління українських патріотів Російської імперії.
Чернігів – Гетьманщина
Отой комплімент Андрія Гайдамахи про «третю ідентичність» Чернігова можна було прийняти за пересаду. Бо українці губернського центру початку ХХ століття жили у вкрай змосковщеному середовищі і не могли мати істотних впливів. Але національне становлення Євгена Онацького, за даними Демченко, відбулося таки справді у Чернігові. Саме там він був виліплений на «здобувача Батьківщини», із якоюсь аж вітхозавітною спрагою до України.
Як таке могло бути? Попри «імперський сон» Чернігова, місто залишалося частиною державного й суспільного спадку Війська Запорозького Городового, чи як прийнято тепер казати – Гетьманщини. Порядки і, сказати б, загальний дух Гетьманщини у Чернігівській та Полтавській губернії були напрочуд інерційні. Цьому сприяло задержання у цих землях дії Литовського статуту та, головне, козачого стану – нехай майже всуціль сільського, але 2-мільйонного!
Це було потужне ядро старого гетьманського консерватизму в тілі Імперії. І до цього ядра тяжіло й місцеве міщанство, священство (яке жило за багатьма правилами старої Київської митрополії) і, зрештою, роди «малоросійської шляхти» – ці останні, сказати б, тримали внутрішній контур української державної традиції в Російській імперії аж до 1917 року, заховавшись за гербами дворянських зібрань Чернігівської та Полтавської губерній (мова про усіх цих Милорадовичів, Скоропадських, Лисенків, Лизогубів, Катричів, Галаганів, Тарновських, Закревських та до сотні інших «мазепиних родів»).
Онацький не був козаком, не був він і «малоросійським шляхтичем». Його батько – Дометій – був різночинцем, вчителем, мати – Тетяна Сисоєнко – теж міщанка. Проте вже чернігівське зацікавлення Євгена постаттю Григорія Полетики – це найбільший політичний діяч Гетьманщини кінця 18 століття, справжній конституціоналіст і лідер старшинської опозиції – говорить про вихований смак та відточений зір молодого дослідника. Пізніше студії над історією старшинського роду Політик\Полетик приведуть Онацького до осягнення українського державного кредо – Справедливості.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
-
ОнлайнD_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Онацький, Онацкий
Ох уж мені ці націоналісти... такі емоційні люди... що за своєю емоційністю не бачать реалій... все малюють собі казочки, які сьогодні звуться популізмом...D_i_V_a писав:Сад божественної еміграції
Рой Могилко
Онацький не був козаком, не був він і «малоросійським шляхтичем». Його батько – Дометій – був різночинцем, вчителем, мати – Тетяна Сисоєнко – теж міщанка.
...
Італія та Ватикан
... З розповіді Тамари Демченко дізнаємося деталі виняткової ваги: Онацький стояв при джерелах організації місії УНР при Папському престолі, а її успіх гарантував маловідомий для української публіки персонаж – граф Микола Тишкевич...
Книгу пані Демченко відхопити мені вже не пощастить. 200 екз видані у 2016... скоріше за все вже розійшлися. Але дякувати автору, що він про книжку написав у інтеренет виданні, тому нам сьогодні відомо про видатного представника роду Онацьких - Євгена Дометійовича Онацького.
"Сад божественної еміграції" - таку назву міг вигадать тільки той, хто ніколи не був на еміграції...
Генеалогією пан Рой Могилко (псевдонім мабуть) ніколи не займався, то й сказав таку дурницю як - "Онацький не був козаком, не був він і «малоросійським шляхтичем». Його батько – Дометій – був різночинцем, вчителем, мати – Тетяна Сисоєнко – теж міщанка".
Якщо повезе і хтось передасть пану Могилко про нашу критику (не всієї статті, ні, вона сподобалась, бо палає :D ), то допоможемо трохи та відішлем до нашої тут недавньої розмови.
А якщо коротко, то до того як потрапити до стану різночинців, предки Евгена пройшли шлях - дрібна (а може й ні) покозачена шляхта що була на службі у московського царя. Ну а потім через збіднілість та за неможловості доведення свого дворянського стану переходили вже хто куда зміг. Опис приблизний - деталі випливуть при дослідженні родоводу вглиб.
І помилка... не достойна солідного видання - граф Микола Тишкевич - був насправді Михайлом Тишкевичем
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 21 гість