Кулябка

Відповісти

Це прізвище

Отримав при народженні
0
Немає голосів
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
0
Немає голосів
Віднайшлось під час дослідження родоводу
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 0

Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3185
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 108 разів
Подякували: 665 разів

Кулябка

Повідомлення Вернер »

КУЛЯБКИ – український козацько-старшинський рід 17–18 ст.
Його представники брали активну участь у національно-визвол. війні укр. народу серед. 17 ст., особливо на Лубенщині.
У цей час Ілля був лубен. протопопом, Кирило – лубен. бурмистром, Дмитро – сотником В'язівської сотні Черкаського полку. Продовжувачем роду став Іван – суддя Лубенського полку 1657–70.
Один з його синів – Петро – одружився з дочкою миргород. полковника Д.Апостола Ганною, що сприяло подальшому піднесенню роду, після того, як її батько 1727 обійняв уряд гетьмана. Від цього шлюбу народилося 5 синів і 2 дочки, у т. ч.: Петро Петрович – полковий сотник Лубен. полку (1733–34), який на цій посаді замінив свого двоюрідного брата Григорія Федоровича – полкового сотника (1715–32); Іван Петрович – полковий сотник Лубен. полку (1734–36), обозний Лубен. полку (1737–57), лубен. полковник (1757–71); Семен Петрович – архієпископ Санкт-Петерб. та Шліссельбурзький; Василь Петрович – закінчив Києво-Могилянську академію, бунчуковий товариш 1754–63; Яків Петрович – предводитель дворянства Лубен. пов. 1767. Син Григорія Федоровича – Василь Григорович – закінчив Києво-Могилянську акад., був обозним Лубен. полку (1761–63), підкоморієм Лубен. повіту (1763–67).
Відомі також Іван Іванович – закінчив Києво-Могилянську акад. (1742), Віттенберзький ун-т (1750), земський суддя Лубен. пов. (1764–82); Павло Іванович – закінчив Києво-Могилянську акад., снітинський сотник (1762–69), обозний Лубен. полку (1773–82).

Рід Кулябків пов'язаний з ін. укр. козацько-старшинськими родами (Апостоли, Горленки, Жураковські, Лизогуби, Миклашевські, Остроградські, Тарновські та ін.), дав початок роду Базилевичів.
З молодшої гілки вийшов Олексій (1866–1930) – проф. медицини, фізіолог (він був першим, хто в лабораторних умовах оживив серце людини через 20 хвилин по її смерті).

Від 2-ї пол. 18 ст. існує відгалуження роду – Кулябка-Корецькі, воно внесено у Родовідні книги Полтавської і Саратовської губерній. З цієї гілки відомі Микола Іванович (1855–1924) – громад. діяч, близький до народників, адвокат, надавав матеріальну допомогу групі "Визволення праці" та Віктор (1874 – після 1945) – інженер-електротехнік, громад. діяч у Харбіні (Маньчжурія, істор. назва пн.-сх. частини Китаю; див. В.Кулябко-Корецький).

Зображення
Час плине
Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3185
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 108 разів
Подякували: 665 разів

Re: Кулябка

Повідомлення Вернер »

Часопис "До Перемоги" №36 від 28.09.1944, сторінка 3
З історії
Військова освіта в старій Гетьманщині
Українське козацтво, що мало своєю справою Українську Державу XVII—XVIII віків, було в повнім розумінні цього слова військовим станом. Діти козацькі змалку зростали у військових обставинах. Військовою школою служило для козацької молоді Запоріжжя, де вона практично могла придбати військове знання. Однак рівнобіжно з тим, як козацтво перестає бути станом чисто військовим і протягом XVIII століття поволі обертається в стан дрібних землевласників, підупадає його військова вправність.
У зв'язку з цим являється потреба утворити можливість для козацьких дітей вдома приготовлятись до військової служби.
Ініціатива до загального навчання козацьких синів військової муштри, або „екзєрциції", як тоді казали, вийшла від Лубенського полковника Івана Кулябка. Іван Кулябко зі старої Лубенської духовно-міщанської родини, брат ректора київської академії, а пізніше петербурзького єпископа Сильвестра Кулябка і племінник гетьмана Апостола, належав до найбільш освічених представників старшинської верстви. Сам дуже начитаний у чужій літературі, аматор у садівництві й інженерії, Кулябко один із перших посилає своїх синів учитись до Німеччини.
Він дбає також за поширення освіти серед українського козацтва.
Призначений у 1757 році на лубенського полковника уже через рік після свого призначенння Кулябко звернувся зі звітом до гетьмана Кирила Розумовського, пропонуючи завести загальну обов'язкову освіту для козацьких дітей його полку. Тих же хлопців, що будуть нездібними до науки або вже перейшли вік, коли можна було починати науку грамоти, треба, на погляд автора проекту, „заобикать екзерциціями" військової і гарматної служби. До цього Кулябко додав міркування, що хоч хлопцям такі вправи можуть видатись тяжкими, та зате, як виростуть, то відчують з них велику користь для себе.
Нагляд за військовими вправами К-ко пропонує доручити сотенній старшині та „іншим урядникам з козаків", на кожного з інструкторів по 24-хлопці.
Проект Кулябка був апробований гетьманським урядом, і він гаряче взявся до його здійснення. З дальшого його звіту Гетьманові Разумовському бачимо, що військові вправи відбувалися в неділі та свята. На селах вправи провадили місцеві отамани. Перед тим вони збиралися в Лубнях, це під доглядом полковника проходили самі підготовний курс.
З огляду на те, що давати справжню зброю дітям небезпечно, Кулябко доручав уживати до вправ деревляні рушниці й шаблюки, як також списи („ратища") з вовняними „булавками" на кінцях.
Про виконання полковницьких інструкцій місцеві уряди мали доносити до полкової канцелярії.
Від успішного проведення військових вправ Кулябко сподівався, що коли прийде час хлопцям вступити на дійсну службу, тоді ясна буде перевага навчених над ненависними і що перші будуть більш вправленими і більш „важливими". Все це сприятиме славі „отечества Малороссійского", і буде усунений ґрунт до нарікань російських генералів на малу військову підготову українського козацтва.
Гетьман Розумовський не лише апробував плян Лубенського полковниа, але доручив і іншим полковникам завести в своїх полках обов'язкове навчання козацьких синів грамоти і військових вправ.
Не знаємо, на жаль, хто з полковників, відгукнувся на гетьманське доручення, окрім чернигівського Милорадовича, про якого маємо відомості, що наука козацьких дітей відбувалася ще кілька років після скасування гетьманства. Тодішній правитель Лівобережної України, Рум'янцев, у справі поширення освіти йшов слідами останнього гетьмана й слідкував за тим, щоб освітні пляни Розумовського знаходили й надалі своє здійснення.
В чернигівському полку так само, як і в лубенському, козацькі сини мусіди обов'язково вчащати до школи, ті ж із них, що з тих чи тих причин до науки грамоти не надавалися, мусїли ходити в неділю і свята на військові вправи. Ходили на ці вправи хлопці різного віку, від 8 до 23 років. Переважано ж від 12 до 16 років.
Учили екзерциції здебільшого козаки, які служили перед тим в гусарських полках. Тих козаків звільняли від інших обов'язків. Наглядали за вправами курінні отамани.
Отже про два з десяти полків Гетьманщини маємо відомості про обов'язкові вправи військової екзерциції. Але можна думати, що й інші полки мали бодай деякий час у себе ці вправи. Цілковита ліквідація автономії України, що наступила за Катерини ІІ-ої, потягла за собою звичайно й скасування разом із шкільництвом і цих військових вправ, які не могли знайти собі місця в імперії, що нівелювала всі місцеві особливості під одну подобу.
Написав Ігор Лоський
Час плине
Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3185
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 108 разів
Подякували: 665 разів

Re: Кулябка

Повідомлення Вернер »

Часопис "Червоний шлях" (Єлисаветград) №295 від 25.12.1924, сторінка 2
Кончина Кулябко-Корецкого.
ВОРОНЕЖ, 23 декабря. (Ратау). Скончался ветеран революции, старый народоволец Кулябко-Корецкий.
Час плине
Відповісти

Повернутись до “К”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 33 гостей