Терміни ЗЕМЕЛЬНИХ УГІДЬ
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Терміни ЗЕМЕЛЬНИХ УГІДЬ
ДАРЧИЙ НАДІЛ – ділянка землі, яку поміщики безплатно передавали селянам під час проведення селянської реформи 1861.
В Україні дарчий наділ отримало близько 100 тис. т. зв. ревізьких душ.
За розміром дарчий наділ не перевищував 1 десятину і тому не міг забезпечити при тогочасному рівні техніки та врожайності прожиткового мінімуму середній селянській родині.
Більшість селян, що отримали дарчий наділ, змушені були за безцінь працювати на поміщиків.
В Україні дарчий наділ отримало близько 100 тис. т. зв. ревізьких душ.
За розміром дарчий наділ не перевищував 1 десятину і тому не міг забезпечити при тогочасному рівні техніки та врожайності прожиткового мінімуму середній селянській родині.
Більшість селян, що отримали дарчий наділ, змушені були за безцінь працювати на поміщиків.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Терміни ЗЕМЕЛЬНИХ УГІДЬ
ДЕСЯТИНА – міра земельної площі, яка виникла в Рос. д-ві 16 ст. та згодом поширилася і в Україні. Найраніша з відомих Д. становила 2500 квадратних триаршинних сажнів (50 сажнів ґ 50 сажнів). Назва походила від десятої ч. версти (500 сажнів). У серед. 17 ст. у вжиток входить переважно т.зв. казенна Д. – 2400 квадратних сажнів (80 х 30), яка була узаконена Соборним уложенням 1649. Поряд з останньою частково побутували госп. Д. – 3200 квадратних сажнів (80 х 40), кругла Д. – 3025 квадратних сажнів (55 х 55) та ін. На Лівобережній Україні у 18 ст. переважно використовувалася казенна Д. (2400 квадратних сажнів; 1,0925 га), що було узаконено межовими інструкціями царського уряду (від 13 трав. 1754, 13 лют. 1766 та ін). З переходом Правобережної України після 2-го поділу Польщі 1793 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) до складу Російської імперії Д. поширилася й на цей регіон. Після ухвали 14 верес. 1918 Декрету РНК РСФРР про запровадження метричної системи Д. поступово вийшла з ужитку.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Терміни ЗЕМЕЛЬНИХ УГІДЬ
ЗАПОЛЬНІ ВОЛОДІННЯ – пасовиська, сінокоси, луки, рідше – орні землі, які розташовувалися за межею осн. індивідуальних полів (тобто були "за полем") жителів села і перебували в спільному володінні всіх членів сільс. громади.
В ході аграрної реформи 16 століття запольні землі були поміряні на волоки і, в міру їх госп. освоєння, обкладалися відповідними податками. В структурі З.в. виділялися "застінки" орні та "для вигону худоби зоставлені", "обруби сіножатні", залишені для сінокосів тощо. Розміри З.в. були досить різними й коливалися від кількох моргів до десятків волок.
В ході аграрної реформи 16 століття запольні землі були поміряні на волоки і, в міру їх госп. освоєння, обкладалися відповідними податками. В структурі З.в. виділялися "застінки" орні та "для вигону худоби зоставлені", "обруби сіножатні", залишені для сінокосів тощо. Розміри З.в. були досить різними й коливалися від кількох моргів до десятків волок.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Терміни ЗЕМЕЛЬНИХ УГІДЬ
ЗДОЛЬЩИНА – одна з перехідних від феодальних до капіталістичних форм оренди землі, за якої сплата боргу велася певною частиною врожаю.
Набула поширення на украънських землях, як і в усій Російській імперії, після селянської реформи 1861.
Унаслідок малоземелля та відсутності коштів більшість сел. г-в змушена була вдаватися саме до здольної оренди землі.
За повідомленням земських кореспондентів, напр., у Черніг. губ., де переважала відробіткова система господарювання (див. Відробітки), напередодні Першої світової війни до здольщини при посівах ярини вдавалося 66 % сел. г-в, а при посівах жита – 80 %.
Набула поширення на украънських землях, як і в усій Російській імперії, після селянської реформи 1861.
Унаслідок малоземелля та відсутності коштів більшість сел. г-в змушена була вдаватися саме до здольної оренди землі.
За повідомленням земських кореспондентів, напр., у Черніг. губ., де переважала відробіткова система господарювання (див. Відробітки), напередодні Першої світової війни до здольщини при посівах ярини вдавалося 66 % сел. г-в, а при посівах жита – 80 %.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Терміни ЗЕМЕЛЬНИХ УГІДЬ
ЗЕМЕЛЬНА ВЛАСНІСТЬ, основні етапи змін на українських землях у 10–20 століттях. На укр. теренах у часи Київської Русі велика З.в. зосереджувалася гол. чин. у руках князів і бояр. Цей процес відбувався переважно шляхом загарбання земель у селян-общинників (смердів) та освоєння пустирищ. Велику З.в. мали також монастирі, насамперед завдяки пожалуванням і даруванням (особливо – за заповітом).
Монголо-татар. (див. Монголо-татарська навала) поневолення Русі дещо призупинило процес формування великої З.в., бо верховна влада перейшла до ханів і їхніх намісників – баскаків, а князі й бояри опинилися під їхнім контролем. Більшість рус. нас. (окрім духовенства) мусила сплачувати ханові й татар. знаті данину (зокрема поплужне – подать від плуга), а також виконувати обтяжливі повинності. Після занепаду Золотої Орди і зміцнення сусідніх д-в велика З.в. на тер. України протягом 14 – серед. 17 ст. зосередилася гол. чин. у можновладців Великого князівства Литовського та Корони Польської (після 1569 – Речі Посполитої), а також Угорщини й Молдавського князівства. 1590 польс. сейм узаконив право короля жалувати шляхті укр. землі, села, м-ка і міста в довічну власність. Напередодні національної революції 1648–1676 лише на Наддніпрянській Україні в шляхти та монастирів налічувалося бл. 1400 маєтків. У ході революції сталися істотні зрушення та перерозподіл З.в. в Україні. Латифундії польс. магнатів, заможної шляхти й катол. монастирів юридично й фактично перейшли в підпорядкування гетьман. уряду. З представників верхівки козацтва, дрібних правосл. шляхтичів та духовенства утворилася нова генерація місц. панства. Багато угідь на правах землеволодіння та землекористування захопили посполиті й рядові козаки. Утворився великий держ. земельний фонд (до нього увійшли, зокрема, вільні військові маєтності, рангові маєтності, слободи).
Гуржій О.І., Марочко В.І.
Монголо-татар. (див. Монголо-татарська навала) поневолення Русі дещо призупинило процес формування великої З.в., бо верховна влада перейшла до ханів і їхніх намісників – баскаків, а князі й бояри опинилися під їхнім контролем. Більшість рус. нас. (окрім духовенства) мусила сплачувати ханові й татар. знаті данину (зокрема поплужне – подать від плуга), а також виконувати обтяжливі повинності. Після занепаду Золотої Орди і зміцнення сусідніх д-в велика З.в. на тер. України протягом 14 – серед. 17 ст. зосередилася гол. чин. у можновладців Великого князівства Литовського та Корони Польської (після 1569 – Речі Посполитої), а також Угорщини й Молдавського князівства. 1590 польс. сейм узаконив право короля жалувати шляхті укр. землі, села, м-ка і міста в довічну власність. Напередодні національної революції 1648–1676 лише на Наддніпрянській Україні в шляхти та монастирів налічувалося бл. 1400 маєтків. У ході революції сталися істотні зрушення та перерозподіл З.в. в Україні. Латифундії польс. магнатів, заможної шляхти й катол. монастирів юридично й фактично перейшли в підпорядкування гетьман. уряду. З представників верхівки козацтва, дрібних правосл. шляхтичів та духовенства утворилася нова генерація місц. панства. Багато угідь на правах землеволодіння та землекористування захопили посполиті й рядові козаки. Утворився великий держ. земельний фонд (до нього увійшли, зокрема, вільні військові маєтності, рангові маєтності, слободи).
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Терміни ЗЕМЕЛЬНИХ УГІДЬ
ЗЕМЕЛЬНІ КОНТРАКТИ (лат. contractus – угода). Земельний контракт – угода двох чи більше осіб з метою встановлення, зміни або припинення земельних прав та обов'язків. Серед З.к. виділяються контракти купівлі-продажу, дару, застави, оренди та обміну. Практика укладення З.к. сягає серед. 15 ст. Певна структура та особливості оформлення З.к. складалися впродовж багатьох років, а юрид. бік їх укладення регламентували земські уставні грамоти та Статути Великого князівства Литовського 1529, 1566, 1588, чинність дії яких спостерігалася до кін. 18 ст. До видання Литов. статуту 1529, згідно з нормами уставних земських грамот, З.к. купівлі-продажу, обміну та дару можна було укладати лише зі згоди великого князя литов. (див. Великий князь). Тому в цей час практика укладення З.к. мала обмежений характер. З кін. 15 й особливо в 16 ст. у зв'язку з розвитком та активізацією товарно-грошових відносин на укр. землях Великого князівства Литовського (ВКЛ) поширюється купівля-продаж, обмін, застава та оренда маєтків. Це вимагало оформлення численних маєткових актів. Великокнязівська та королів. канцелярії вже не могли справитися з цим завданням. Згідно з нормами Литов. статуту 1529 З.к., складені самими землевласниками або за участю місц. властей (старост (див. Староство), воєвод, гродських і земських урядів), набували повного юрид. права й значущості нарівні з великокнязівськими грамотами. Обмеження стосувалося лише контрактів купівлі-продажу, коли шляхті можна було продавати не більше 1/3 приватного володіння. За положенням Литов. статуту 1566 дозволялося продавати маєтки й землю без згоди старости або воєводи, а також знімалося обмеження на продаж тільки 1/3 маєтності. Для землевласників збільшувалася також потреба в копіях різних актів. Для того, щоб мати можливість одержати потрібну копію ("випис"), оригінали З.к. надавали для "запису" до гродських і земських книг відповідних судів (див. Гродський суд, Земські суди), що були утворені в результаті суд.-адм. реформ у ВКЛ 1564–66.
Блануца А.В.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Терміни ЗЕМЕЛЬНИХ УГІДЬ
ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ. На укр. теренах у різні часи в різних народів, які тут проживали, практикувалися різні типи З. Зокрема, в античних державах Північного Причорномор'я, Скіфії (див. Скіфи) вже в 6–5 ст. до н. е. переважною формою З. було індивідуальне З. (при одночасному існуванні колективного). На землях, на яких розселилися свого часу сх. слов'яни, склалося З. окремих родів, племен чи їх об'єднань (древлян, полян, словен та ін.), а також З. сімей на підставі займанщини. В добу середньовіччя на укр. землях, як і в багатьох ін. європ. країнах, безпосередній виробник, якими б широкими не були його права на землю (оброблену ним власноруч чи силами його родини), законодавчо визнавався лише її володільцем (а не власником).
Від 11 ст. поземельні відносини регулювалися як нормами звичаєвого права, так і відповідними законодавчими актами, записаними в "Руській правді" (у різних редакціях). За часів Золотої Орди ординські хани й намісники – баскаки – безпосередньо не втручалися в місц. поземельні відносини. Боротьба сільських общин за права на З. помітно стримувала зростання великої земельної власності удільних князів і місц. можновладців. Після розпаду Золотої Орди настав новий період у перерозподілі укр. земель: почалося масове пожалування вел. князями Великого князівства Литовського (ВКЛ) і королями Польщі значних тер. землевласникам, які їх підтримували. Якщо в 2-й пол. 14 ст. в Україні налічувалося лише кілька десятків князівських маєтків, то на серед. 16 ст. існували вже тисячі панських і шляхетських г-в, понад 100 родин магнатів. На той час у сел. г-ві важливою госп. одиницею продовжувало лишатися дворище (відоме в документах під назвами "сім'я", "братчина", "служба"). Були поширеними З. і землекористування сябрів – селян (найчастіше родичів), які жили, як правило, в спільному дворі кількома хатами, вели самостійні г-ва, але певними угіддями (сіножаті, пасіки, рибні лови, пасовиська тощо) користувалися разом (траплявся поділ на паї). Згідно із земельною реформою 1557 (див. "Устава на волоки" 1557), запровадженою королем польс. і вел. кн. литов. Сигізмундом ІІ Августом, угіддя землероба офіційно вважалися власністю верховного правителя, а отже, всі землекористувачі повинні були відбувати повинності на його (верховного правителя) користь. Це положення закріпили Статути Великого князівства Литовського 1566 і 1588. Навіть осілі козаки (починаючи з 1-ї пол. 16 ст., вони володіли землею та мали значні привілеї в Речі Посполитій, Гетьманщині, Слобідській Україні) змушені були нести військ. службу та відбувати повинності на користь д-ви в цілому і тих чи ін. можновладців зокрема. Відмова коритися цьому нерідко призводила до втрати землі, а подекуди – й до репресивних заходів з боку властей. Найбільш широкі права в З. мали козаки Вольностей Війська Запорозького низового, де практично не існувало великої власності на землю та кріпацтва. Особливо обмеженими права щодо З. були у селян, які господарювали на західноукр. землях (переважна частина цих земель з кін. 14 ст. до 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) перебувала під владою польс. шляхти).
Гуржій О.І.
Від 11 ст. поземельні відносини регулювалися як нормами звичаєвого права, так і відповідними законодавчими актами, записаними в "Руській правді" (у різних редакціях). За часів Золотої Орди ординські хани й намісники – баскаки – безпосередньо не втручалися в місц. поземельні відносини. Боротьба сільських общин за права на З. помітно стримувала зростання великої земельної власності удільних князів і місц. можновладців. Після розпаду Золотої Орди настав новий період у перерозподілі укр. земель: почалося масове пожалування вел. князями Великого князівства Литовського (ВКЛ) і королями Польщі значних тер. землевласникам, які їх підтримували. Якщо в 2-й пол. 14 ст. в Україні налічувалося лише кілька десятків князівських маєтків, то на серед. 16 ст. існували вже тисячі панських і шляхетських г-в, понад 100 родин магнатів. На той час у сел. г-ві важливою госп. одиницею продовжувало лишатися дворище (відоме в документах під назвами "сім'я", "братчина", "служба"). Були поширеними З. і землекористування сябрів – селян (найчастіше родичів), які жили, як правило, в спільному дворі кількома хатами, вели самостійні г-ва, але певними угіддями (сіножаті, пасіки, рибні лови, пасовиська тощо) користувалися разом (траплявся поділ на паї). Згідно із земельною реформою 1557 (див. "Устава на волоки" 1557), запровадженою королем польс. і вел. кн. литов. Сигізмундом ІІ Августом, угіддя землероба офіційно вважалися власністю верховного правителя, а отже, всі землекористувачі повинні були відбувати повинності на його (верховного правителя) користь. Це положення закріпили Статути Великого князівства Литовського 1566 і 1588. Навіть осілі козаки (починаючи з 1-ї пол. 16 ст., вони володіли землею та мали значні привілеї в Речі Посполитій, Гетьманщині, Слобідській Україні) змушені були нести військ. службу та відбувати повинності на користь д-ви в цілому і тих чи ін. можновладців зокрема. Відмова коритися цьому нерідко призводила до втрати землі, а подекуди – й до репресивних заходів з боку властей. Найбільш широкі права в З. мали козаки Вольностей Війська Запорозького низового, де практично не існувало великої власності на землю та кріпацтва. Особливо обмеженими права щодо З. були у селян, які господарювали на західноукр. землях (переважна частина цих земель з кін. 14 ст. до 1-го поділу Польщі 1772 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) перебувала під владою польс. шляхти).
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Терміни ЗЕМЕЛЬНИХ УГІДЬ
ЗЕМЛЯ, як термін. В історичній науці термін "земля" вживається для означення: а) тер., що безпосередньо залучена до сфери життєдіяльності тієї чи ін. людської спільноти (племені, союзу племен) і ототожнюється із цією спільнотою; б) адм.-тер. або держ. одиниці. Стосовно давніх укр. тер. термін "земля" з уточненням "скіфська" вперше був ужитий Геродотом.
У Київській Русі термін "земля" вживався на означення: 1) всієї д-ви (спочатку, однак, цей термін вживався лише щодо Середньої Наддніпрянщини (див. Руська земля) і лише згодом поширився на всю держ. тер. Київ. Русі); 2) місц. племінних утворень (напр., древлянська З.; див. Древляни); 3) земель-князівств (із введенням такого земельного поділу на давніх українських теренах дослідники пов'язують завершення процесу політ. консолідації східнослов'ян. племен навколо Києва).
Від 11 ст. землі Київ. Русі почали поділятися на волості. Цей процес дроблення тривав упродовж 12 – поч. 13 ст. – аж до монголо-татарської навали. Існуюча на Русі територіально-адм. організація виявилася досить стійкою.
Навіть уже в роки підвладності укр. теренів Речі Посполитій їх поділ на воєводства не витіснив старого земельного поділу. Після утворення на Русі воєводств Холмщина так і лишилася із титулом "земля" (у складі Руського воєводства). За конституцією 1590, ч. королівщин була виділена в окрему категорію земель. Однак з часом термін "земля" втратив зв'язок із тим чи ін. реальним територіально-соціальним утворенням.
Спроби відродити його в реальній адм.-тер. іпостасі належать до часів української революції 1917–1921. В основу розроблюваного Українською Центральною Радою проекту нового районування тер. Української Народної Республіки було покладено ідею М.Грушевського про З. як традиційну для України форму сусп.-територіальної організації. Всього планувалося виділити 30 земель. Назви деяких з них прямо виводилися із назв земель Давньої Русі – Деревська земля, Болохівська земля, Поросся, Поляни або Русь, Сіверщина. Зберігалися істор. назви: Волинь, Поділля, Брацлавщина, Запорожжя тощо. Новий Закон про територіально-адм. поділ УНР був ухвалений 2 берез. 1918 і закріплений у Конституції Української Народної Республіки 1918, прийнятій 29 квіт. Але оскільки день прийняття Конституції виявився останнім днем існування УЦР, новий адм.-тер. поділ тер. УНР на землі лишився на папері.
У сучасних дискусіях із приводу реформування адм.-тер. поділу України теж іноді висуваються пропозиції про ліквідацію обласного поділу і введення земельного.
Верменич Я.В.
У Київській Русі термін "земля" вживався на означення: 1) всієї д-ви (спочатку, однак, цей термін вживався лише щодо Середньої Наддніпрянщини (див. Руська земля) і лише згодом поширився на всю держ. тер. Київ. Русі); 2) місц. племінних утворень (напр., древлянська З.; див. Древляни); 3) земель-князівств (із введенням такого земельного поділу на давніх українських теренах дослідники пов'язують завершення процесу політ. консолідації східнослов'ян. племен навколо Києва).
Від 11 ст. землі Київ. Русі почали поділятися на волості. Цей процес дроблення тривав упродовж 12 – поч. 13 ст. – аж до монголо-татарської навали. Існуюча на Русі територіально-адм. організація виявилася досить стійкою.
Навіть уже в роки підвладності укр. теренів Речі Посполитій їх поділ на воєводства не витіснив старого земельного поділу. Після утворення на Русі воєводств Холмщина так і лишилася із титулом "земля" (у складі Руського воєводства). За конституцією 1590, ч. королівщин була виділена в окрему категорію земель. Однак з часом термін "земля" втратив зв'язок із тим чи ін. реальним територіально-соціальним утворенням.
Спроби відродити його в реальній адм.-тер. іпостасі належать до часів української революції 1917–1921. В основу розроблюваного Українською Центральною Радою проекту нового районування тер. Української Народної Республіки було покладено ідею М.Грушевського про З. як традиційну для України форму сусп.-територіальної організації. Всього планувалося виділити 30 земель. Назви деяких з них прямо виводилися із назв земель Давньої Русі – Деревська земля, Болохівська земля, Поросся, Поляни або Русь, Сіверщина. Зберігалися істор. назви: Волинь, Поділля, Брацлавщина, Запорожжя тощо. Новий Закон про територіально-адм. поділ УНР був ухвалений 2 берез. 1918 і закріплений у Конституції Української Народної Республіки 1918, прийнятій 29 квіт. Але оскільки день прийняття Конституції виявився останнім днем існування УЦР, новий адм.-тер. поділ тер. УНР на землі лишився на папері.
У сучасних дискусіях із приводу реформування адм.-тер. поділу України теж іноді висуваються пропозиції про ліквідацію обласного поділу і введення земельного.
Верменич Я.В.
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Терміни ЗЕМЕЛЬНИХ УГІДЬ
Як цікаво назвали - міри квадратові
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
- An64
- Повідомлень: 56
- З нами з: 15 серпня 2016, 12:25
- Стать: Чоловік
- Дякував (ла): 102 рази
- Подякували: 125 разів
Re: Терміни ЗЕМЕЛЬНИХ УГІДЬ
А как вам такие меры земельных угодий:D_i_V_a писав:Як цікаво назвали - міри квадратові
"пахотное поле в 3-х сменах по 30 дней, сенокос на 50 косарей" - это из документа о дарении земли и имущества притчу
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 9 гостей