Білецький, Белецкий

Це прізвище

Отримав при народженні
0
Немає голосів
Отримав через шлюб
0
Немає голосів
Знав, що воно є родинним
1
100%
Віднайшлось під час дослідження родоводу
0
Немає голосів
Досліджую
0
Немає голосів
Цікавлюсь
0
Немає голосів
 
Всього голосів: 1

Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3185
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 108 разів
Подякували: 665 разів

Білецький, Белецкий

Повідомлення Вернер »

БІЛЕЦЬКІ-НОСЕНКИ – козац.-старшинський, згодом дворянський рід, що походив від правобереж. шляхтича Івана Білецького (р. н. невід. – перед 1665).
Іван був одружений з сестрою прилуцького полкового писаря Семена Раковича Анастасією (р. н. невід. – 1721), яка після його смерті вдруге вийшла заміж – за прилуцького полк. (1708–14) і генерального суддю (1714–15) Івана Яремовича Носа.
Нащадки від шлюбу Анастасії з Білецьким приєднали до свого прізвища родове ім'я вітчима та стали зватися Б.-Н. Пасерб Івана Носа – Іван Іванович Б.-Н. (р. н. невід. – 1709) посідав уряд сотника сребрянського (1680), онук – Петро Іванович (р. н. невід. – 1734) – прилуцького полкового хорунжого (1709, 1720–24), прилуцького полкового сотника (1724–33) та прилуцького наказного полк. (1728–29), правнук – Никифор Петрович (р. н. невід. – 1761) – прилуцького полкового осавула (1738–61). З цього роду походить і відомий педагог, етнограф та письменник Павло Петрович Білецький-Носенко (1774–1856).
Рід. Б.-Н. внесений до 2-х ч. Родовідних книг Полтав. та Черніг. губерній.
Томазов В.В.
Час плине
Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3185
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 108 разів
Подякували: 665 разів

Re: Білецький

Повідомлення Вернер »

БІЛЕЦЬКИЙ-НОСЕНКО Павло Павлович (27(16).08.1774 – 23 (11).06.1856) – педагог, етнограф, письменник.
Народився в м. Прилуки.
Походив із старовинного козац.-старшинського роду.
1793 закінчив шляхетський сухопутний кадетський корпус у Санкт-Петербурзі. Деякий час перебував на військ. службі. Брав участь у битві при Очакові (1788) та в штурмі Праги, передмістя Варшави (1794).
1798 вийшов у відставку в чині капітана й оселився у Прилуках.
1804 – підсудок Прилуцького повітового земського суду.
1798 заснував двокласне нар. училище, пізніше перетворене на трикласне повітове, та приватний пансіон для шляхетних дітей, що існував до 30-х рр. 19 ст.
Його творча спадщина надзвичайно різноманітна. Він залишив понад 60 творів з багатьох галузей знання – історії, філософії, медицини, сільського господарства, філології, етнографії, фольклористики тощо.
Осн. з них: "Сказки на малороссийском языке" (1812); "Баллады на малороссийском языке" (1822–29); "Зиновий Богдан Хмельницкий" (1829); "Лингвистические памятники поверий у малороссиян, их свадебные обряды с народными песнями" (1839– 40).
Білецький-Носенко підтримував тісні зв'язки з наук. колами – Товариством наук при Харків. ун-ті та Вільним екон. т-вом. Перекладав рос. та укр. мовами худож. тв. франц. письменників. У літ. творчості був послідовником І.Котляревського.
Похований у с. Лапинці (нині в складі м. Прилуки).
Томазов В.В.

Зображення
Час плине
Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3185
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 108 разів
Подякували: 665 разів

Re: Білецький

Повідомлення Вернер »

БІЛЕЦЬКИЙ Леонід Тимофійович та його концепція поступу українського літературознавства Б. (05.05.1882–05.02.1955) – укр. літературознавець. Д-р філології (1936), президент Української вільної академії наук (1948–52), дійсний чл. НТШ. Н. в с. Листвинівка Київ. губ. (нині село Народицького р-ну Житомир. обл.). Закінчив екстерном Київ. класичну г-зію. У Київ. ун-ті під кер-вом проф. В.Перетца вивчав рос. та укр. літ. і після завершення навчання (1913) був залишений для підготовки до професорського звання. Від 1918 – приват-доц. Українського державного Кам'янець-Подільського університету, 1921–23 – викл. історії укр. літ. у Львівському таємному українському університеті. 1923–25 на запрошення Українського громадського комітету у Празі (Чехія) обіймав посаду ректора Українського високого педагогічного інституту ім. М.Драгоманова. Від 1925 – приват-доц. каф-ри укр. літ., а од 1932 – проф. каф-ри укр. права в галузі дослідження старовинних пам'яток Українського вільного університету в Празі (на цій посаді працював до 1945). Одночасно з 1938 – д-р філософії Карлового ун-ту в Празі. Перед вступом рад. військ у Прагу перебрався до м. Ульм (Німеччина), що входило до амер. окупаційної зони. У таборах для переміщених осіб розробляв навч. плани для нар. шкіл, г-зій, УВУ. Кер. культ.- освіт. від. Центр. представництва укр. еміграції в Німеччині. 1949 переїхав на постійне проживання до Канади й оселився у Вінніпезі. Дир. осередку укр. к-ри й освіти у Вінніпезі, голова Культ.-освіт. ради К-ту українців Канади, проф. колегії св. Андрея. У цей період здійснив 4-томне вид. творів Т.Шевченка, яке відрізнялося від попереднього тим, що твори поета були подані за первісними варіантами.

Коло наук. зацікавлень Б. охоплювало проблеми теорії та історії літ., а також літ. критики, але осн. його праці стосувалися сфери методології. Власний підхід до аналізу худож. літ. Б. розробляв на основі положень психологічної шк. 0Потебні, доповнивши їх здобутками філол., культ.-істор., компаративістичної та ін. шкіл. Перша книжка вченого "Поезія та її критика" (Львів, 1921) ґрунтується на ідеях О.Потебні, що психологічні умови виникнення слова такі ж, як і виникнення худож. образу й цілого твору. Згодом Б. зосередився на таких темах: еволюція уявлення: від міфу до метафори; зовн. й внутр. форми твору; етапи акту творення та активний характер читацького сприйняття тощо. Значну увагу приділяв дослідженню естетичної концепції О.Потебні ("Перспективи літературно-наукової критики", 1924), намагався реконструювати цілісну систему поглядів останнього на літературу.

Б. поставив своїм завданням розкрити етапи становлення укр. літературознавчої думки в контексті розвитку літературознавчих концепцій у Європі. Цьому присвячена фундаментальна праця "Основи української літературно-наукової критики" (Прага, 1925; К., 1998). Вона й досі залишається найґрунтовнішим дослідженням методологічних аспектів укр. літературознавчої думки від поетик професорів Києво-Могилянської академії 17–18 ст. до праць укр. літературознавців поч. 20 ст. Формування літературознавчої думки в Україні Б. зараховує до 2-ї пол. 17 ст., коли була заснована Києво-Могилянська акад., що стала важливим центром реліг. і культ.-просвітницьких ідей, які поширилися далеко за межі України. Заслугою цієї шк. Б. вважає передусім те, що вона створила наук. традицію укр. літературознавства, заклала основу її дальшого розвитку протягом 19– 20 ст. Він "реабілітує" літ., яка творилася книжною мовою того часу і яку в 19 і почасти 20 ст. оголосили схоластичною, чужою й незрозумілою сучасному читачеві. В праці показано, що літературознавчі школи, які виникали в Європі, проникали в Україну з деяким запізненням і переважно через посередників, тут вони перепліталися і взаємодіяли між собою. До того ж укр. літературознавці були не просто популяризаторами зх.-європ. літературознавчих концепцій, а творчо розвивали їх, виходячи з нац. характеру і особливостей поступу укр. літ. Констатуючи, що в М.Максимовича і М.Костомарова принципи міфологічної шк. поєднані з принципами культ.-істор. шк., в О.Потебні психологічний підхід доповнюється рисами порівняльно-істор. підходу, а в працях І.Франка простежується еволюція від соціологічного підходу до естетико-психологічного, Б. намагався об'єднувати принципи міфологічної, культ.-істор. та компаративістичної шкіл у ширшу категорію – істор. школу.

Спираючись на світогляд фі- лос. позитивізму, дослідник дотримується принципу історизму в підході до конкретних літературознавчих концепцій, бачить не тільки можливості, а й межі кожної з них, що випливають з її осн. методологічної засади. Зокрема, характеризуючи міфологічну шк. як перший етап істор. школи, Б. зауважував, що її представники – М.Максимович, О.Бодянський, П.Куліш та ін. розглядали літ. твір як сусп.-істор. документ, трактували худож. літ. як сукупність усних і писаних творів, у яких відбилася душа народу, вірність життю, але часто ігнорували худож. твір як самостійну естетичну категорію. Ця обмеженість істор. шк. ще виразніше виявилася в пізнішому намаганні інтерпретувати худож. твір з позицій тієї чи ін. ідеології, що йшло, з одного боку, від звуженого трактування ідей заснованої культ.-істор. шк. І.Тена з його тріадою "раса", "середовище", "момент", а з ін. – від впливу т. зв. реальної критики М.Добролюбова, яка ставилася до худож. твору як до явища реальної дійсності.

Б. розглядає розвиток літературознавчої думки як цілісний процес. Щоправда, в опублікованих працях він не вдавався до висвітлення новітніх теор. концепцій. Побачила світ тільки 1-ша кн. його узагальненого дослідження. До 2-ї мав увійти розгляд двох найголовніших шкіл літературознавства – психологічної, розробленої у "Перспективах лі- тературно-наукової критики", та філол., що включала й формально-поетичну теорію, яка мала бути репрезентована укр. вченими Ю.Меженком та Б.Якубським. Характерно, що на відміну від Д.Чижевського та В.Сімовича, Б. залишився осторонь ідей Празького лінгвістичного гуртка структуралістів. Судячи із зацікавлень ученого, він був людиною радше 19, аніж 20 ст., орієнтованою на гуманістичні та естетичні вартості, утверджені традицією.

Серед пріоритетів Б. як історика літ. та критика була творчість Т. Шевченка, І.Франка, М.Коцюбинського, В.Самійленка, М.Вороного, П.Тичини, але його уваги не привернула творчість представників тогочасного празького літ. середовища, зокрема поезія Є.Маланюка, О.Стефановича, О.Лятуринської та ін. Заслуговує на увагу монографія Б. "“Руська Правда” й історія її тексту", над якою учений працював протягом 1930-х рр. На жаль, завершений варіант праці втрачений, первісний із додатковими матеріалами був підготовлений до друку Ю.Книшем і виданий 1993 у Вінніпезі. На основі аналізу пам'ятки Б. доводить, що чим "ближчим" є текст численних її варіантів до найстарішого, тобто до первісного джерела, тим мова його є більш близькою до мови староукр. періоду княжої доби.
Ільницький М.М.
Час плине
Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3185
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 108 разів
Подякували: 665 разів

Re: Білецький

Повідомлення Вернер »

БІЛЕЦЬКИЙ Олександр Іванович (02.11(21.10).1884–02.08.1961) – укр. історик літератури. Акад. АН УРСР (1939), акад. АН СРСР (1958). Засл. діяч н. УРСР (1941). Батько А.Білецького і П.Білецького. Н. поблизу Казані (нині місто в Татарстані, РФ) в сім'ї агронома. Вчився в Казанській, а потім Харків. г-зіях. Закінчив 1907 історико-філол. ф-т Харків. ун-ту. 1918 захистив магістерську дис. Читав лекції у Харків., Київ. ун-тах, ін. вузах. 1939–41 і з 1944 до кінця життя очолював Ін-т літератури АН УРСР. 1946–48 – віце-президент АН УРСР, гол. ред. ж. "Радянське літературознавство". Автор численних праць з теорії літ., з історії давньої та нової укр. літ., а також з історії зх. та рос. літератур.
Значна ч. досліджень Б. присвячена проблемам давньої й сучасної укр. літ. Вивчав творчість С.Полоцького, І.Вишенського, Г. Сковороди. Всебічно проаналізував худож. досягнення І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Марка Вовчка, І. Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, М. Коцюбинського, Лесі Українки. Особливу увагу приділив обґрунтуванню визначного місця Т. Шевченка в світ. літ. Вперше в рад. Україні поставив питання про світ. значення укр. літ., її місце в світ. літ. процесі.
Досліджував рос. класичну літ. Ґрунтовні дослідження присвячено творчості Ф.Достоєвського, М.Лєскова, І.Тургенєва, О.Пушкіна, М.Лермонтова, М.Гоголя та ін. Однією з гол. тем у наук. працях була тема єднання двох літ. – укр. та рос.: "Шевченко і російська культура", "Шевченко і слов'янство" (1953), "Гоголь і українська література" (1954), "Шляхи розвитку російсько-українського єднання" та ін. Був одним із кращих знавців антич. та зх.-європ. літ. Склав кілька хрестоматій з історії зарубіжних літ. в укр. перекладах. Плідно працював у галузі теорії літ., розробляв проблеми мист-ва слова, природи і функцій літ. як різновиду мист-ва, психологію літ.-худож. творчості та ін.
Був одним із найавторитетніших кер. молодих дослідників.
Помер у м. Київ.
Шевченко Л.А.

Зображення
Час плине
Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3185
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 108 разів
Подякували: 665 разів

Re: Білецький

Повідомлення Вернер »

БІЛЕЦЬКИЙ Андрій Олександрович (12.08.1911–10.04.1995) – укр. вчений-філолог, антикознавець, перекладач. Д-р філол. н. (1952), проф. (1953). Син О.Білецького, брат П.Білецького. Н. в м. Харків. Закінчив філол. ф-т Харків. ін-ту проф. освіти (1933). 1946–83 очолював каф-ру класичної філології і заг. мовознавства в Київ. ун-ті. Постійно читав різні курси і спецкурси, був наук. кер. десятків дисертаційних досліджень. Автор низки монографій і сотень статей. Творчі здобутки Б. охоплюють кілька галузей знання – філологію, історію, археологію, епіграфіку, міфологію, неоелліністику тощо. Значне місце в наук. діяльності займали дослідження давньогрец. написів Ольвії. Працюючи в Ін-ті археології 1988–89, Б. переклав укр. мовою "Історію в дев'яти книгах" Геродота (видрукувана 1993). Це перше в Україні повне вид. твору славнозвісного "батька історії" з коментарями.
Помер у м. Київ. 1997 у Києві засновано Наук. історико-філол. т-во ім. А.Білецького.
Русяєва А.С.
Час плине
Аватар користувача
Вернер
Повідомлень: 3185
З нами з: 22 квітня 2016, 12:19
Стать: Чоловік
Дякував (ла): 108 разів
Подякували: 665 разів

Re: Білецький

Повідомлення Вернер »

БІЛЕЦЬКИЙ Платон Олександрович (08.11.1922–05.05.1998) – укр. мистецтвознавець і художник. Син О. O.Білецького, брат А.Білецького. Н. в м. Харків. Навч. 1939–41 у Харків. худож. уч-щі, 1943–44 – у Моск. та 1944–49 – Київ. худож. ін-тах. Від 1957 почав працювати як учений в галузі мистецтвознавства. Від 1959 – викл., від 1969 – проф. Київ. худож. ін-ту. Автор наук. праць з теорії та історії укр. мист-ва, зокрема: "Георгій Іванович Нарбут. Нарис про життя і творчість" (1959), "Козак Мамай. Українська народна картина" (1960), "Українське мистецтво у світовому художньому процесі" (1974), "Український портретний живопис 17–18 ст." (1981). Найвідоміші живописні тв. – портрети І.Франк (1951), М.Гоголя (1952), Ю.Шумського (1954), "Іспанський танок" (1956–57). Лауреат Держ. премії УРСР ім. Т. Шевченка (1982).
Помер у м. Київ.
Кот С.І.

Зображення
Час плине
Аватар користувача
ukrgenealogy
Адміністратор
Повідомлень: 1566
З нами з: 12 лютого 2016, 23:05
Звідки: Україна
Дякував (ла): 235 разів
Подякували: 249 разів
Контактна інформація:

Re: Білецький

Повідомлення ukrgenealogy »

Білецькі - герба Яніна
Технічна підтримка з питань реєстрації, зміни імені користувача або інших питань, стосовно вашого облікового запису, здійснюється через ukrgenealogy@ukr.net
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Білецький

Повідомлення D_i_V_a »

Є.Чернецький "Правобережна шляхта за російського панування"
Список православних шляхетних родів
Васильківського повіту (1812-1815рр)
стор.77
БІЛЕЦЬКІ, шляхта, парафія Свято-Різдво-Богородичної церкви, с. Озерна;
священо-церковнослужителі, парафія Свято-Михайлівської церкви, с. Черкас;
посполиті, Свято-Миколаївської церкви, с. Вінцентівка, мешкали в слободі Ліщинка;
Свято-Миколаївської церкви, с. Вінцентівка;
Свято-Покровської церкви, с. Ромашки.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Білецький

Повідомлення D_i_V_a »

Є.Чернецький "Правобережна шляхта за російського панування"
Список неосілої шляхти
Махнівського повіту (1800 р)
стор.106
БІЛЕЦЬКІ, 1800 Самгородок, мешкали на землі гр. Прота Потоцького (посесор генерал Карвіцький (?)), старовинні мешканці Самгородка
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
al_mol
Супермодератор
Повідомлень: 2719
З нами з: 05 червня 2016, 19:36
Стать: Чоловік
Звідки: Вінниця
Дякував (ла): 948 разів
Подякували: 2910 разів

Белецький

Повідомлення al_mol »

Клировая священника Якова Михайловича Белецкого 1796

Зображення
Мои предки: Молчановские, Вишневские, Пророк, Олейничук, Пеньковские, Дегусары Тимуш, Лабудзинские Шафранские , Юркевич, Зборовский
Відповісти

Повернутись до “Б”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 28 гостей