Чернецтво
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Чернецтво
Черне́цтво — частина (т. зв. чорного) духовенства, складається з ченців, черниць або монахів, монашок (грец. монахос — самітник). Це особи, які, відмовившись від світського життя, перебувають у спеціальних гуртожитках, монастирях, скитах-лаврах або в цілковитому усамітненні. Вони посвячуються на службу Богові, прагнучи до досконалості життя і віддаючися молитві та покаянню, а ради нього також служінню ближнім, виконуючи діла милосердя (сиротинці, школи, шпиталі й взагалі опіка над хворими, доми для старших осіб, пастирське служіння тих ченців, які приймають свячення).
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Чернецтво
Центром чернечого руху в XІ–XІІ ст. стає Києво-Печерський монастир. Він починався з печер, які, за одним із переказів, викопав на берегах Дніпра для свого опустельницького життя Антоній Печерський (983 –1073). Антоній, хоча й започаткував чернечій общині, більше тяжів до відокремленого, аскетичного подвигу. Він залишався духовним наставником братій, а справднім організатором монастиря, життя якого влаштовується відповідно до православного статута – Типікону, став Феодосій Печерський (1036 – 1091). Ці два ченці були першими руськими преподобними – ченцями, яких Церква визнала святими.
Ченці й священноченці із самого початку зайняли особливе становище в руському духівництві. Одружені священики й диякони (так зване біле духівництво) жили багато в чому одним із мирянами життям: господарювали, виховували дітей. Життя чернецтва для новохрещеної Русі було воістину іншим – надзвичайно загадковим, таким що руйнує всі звичні уявлення про життєві цінності. Чернецтво існувало не в миру, і тому воно багатьом здавалося по-справжньому відділеним від миру, здатним являти недоступне світло Царства Небесного. Чернечий стан ще у Візантії називали ангельським чином, підкреслюючи тим самим відчуженість чернецтва від земних благ. На Русі прижилася й глибоко запало в душі віруючих людей прислів'я: "Світло ченцям – ангели, світло мирянам – ченці". Це світло не заслоняв чорний одяг монахів-ченців, який нагадував про їхню "смерть для миру".
Джерело
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Чернецтво
Черне́ць, черни́ця, ченці́, черне́цтво (від носіння чорного одягу), також монах, монахиня (від грец. μοναχός «одинак, самітник, пустельник») — зазвичай особа з релігійної спільноти, яка відповідно до обіцянки (обітниці) веде аскетичне життя або в рамках чернечого згромадження, або на самоті. Ченці мешкають у монастирях, пустелях, лаврах. Священики в чернецтві — чорне священство. На відміну від одружених священиків — білого священства. Чернець і священик — два різні поняття. Синонімом слова «чернець» виступає також старослов'янське слово чоловічого роду «инокъ» («инока», «рос. инокиня» жіночого роду; «иночество» множина). Від інших відмінна людина «інший» (один єдиний, відособлений, відлюдник); «инокий» (інакше повинен вести своє життя відрізняючись від світської поведінки). У найзагальнішому сенсі — людина, яка веде самотнє життя і отже свідомо обмежує себе, з певною метою, наприклад щоб досягти певного розвитку (просвітлення). В християнстві першими ченцями були люди, які хотіли вести більш благочестивий спосіб життя у порівнянні з іншими людьми і заради цього уходили від світського життя, усамітнювалися. З часом вони стали об'єднуватися у монастирі — спільноти ченців.
Інститут чернецтва характерний для католицького і православного християнства, індуїзму та буддизму. Іноді до ченців зараховують і дервішів Ісламу — але це спірне, оскільки схожість чисто зовнішня, бо дервіші могли одружитися, мали власні будинки і жили своїм власним життям. З'явилися ченці в середині I тисячоліття до нашої ери в буддизмі. З III століття нашої ери чернецтво з'явилося і в християнстві з Сирії та Єгипті, як форма втілення аскетичного ідеалу, яке є відображенням дуалістичного світорозуміння, в протиставленні духа і тіла добра і зла. Ченців немає тільки в протестантизмі.
Традиція вважає засновниками християнського чернецтва єгипетських подвижників святих Антонія Великого і Пахомія Великого. На Русі засновниками чернецтва вважають преподобних Антонія і Феодосія Печерських, які створили в XI ст. Києво-Печерський монастир. Формування чернецтва Київської Русі відбувалося під впливом вчення ченців Василя Великого (Василіяни) і Феодора Студита (Студити). Що безперечно вплинуло на подальший розвиток християнства сучасних Білорусі, України та Росії.
Чернець приймає обітниці «безсрібності» (відмова від особистої власності), цнотливості (безшлюбності), слухняності (абсолютного підпорядкування Статуту і монастирської влади, повної відмови від власної волі). Ченці одного монастиря називаються братією. І мають три ступені: рясофор, малосхимник, великосхимник. Одяг у православних ченців чорний — символ відмови від світського і скорботи. Прийняття у чернецтво відбувається в урочистому обряді (Чині) постригу. З чернецтва формується вище керівництво Церкви — єпископат.
Завдання особистого порятунку душі зливалося у ченців із загальноцерковним завданнями (і соціальними). Відхід ченців від світського, відмова від цінностей світського життя, прийняття тимчасових або постійних обітниць цнотливості, жебрацтва і слухняності поєднувалися з прагненням впливати на світ своїм прикладом (і проповіддю). У Західній Європі чернецтво поширилося з IV століття. Популярністю користувалися бенедиктинці. Клюнійська реформа у X-XI століттях зміцнила зв'язок чернецтва з папством, сприяла посиленню папської влади. І значною мірою підпорядкувала життя і діяльність католицького духовенства принципам чернецтва. Злиття ідей чернецтва з місією кліру втілилася в інституті статутних каноніків (canonici regolari), які поєднували священицький стан з прийняттям чернечих обітів. Найважливішим напрямком в Католицькій Церкві стали з XIII ст. жебручі Ордени, які займали панівне становище до початку Контрреформації. Їх відтіснили єзуїти і різні чернечі конгрегації. У сучасному світі налічується 213917 католицьких ченців, з них 149176 ченці в Священстві, і 908158 черниць різних чернечих об'єднань.
Ченцем не можна назвати будь-якого чоловіка (і будь-яку жінку), які, маючи фізичну і психічну можливість вступати у шлюб та статеві стосунки, заводити сім'ю і дітей, які не роблять цього, виходячи з якихось міркувань, або з-за хвороби. Наприклад, в католицькому християнстві ченці беруть письмово присягу і складають обітницю не тільки пов'язану з зазнеченим вище обмеженням. Перед тим, беруть благословення від батьків, рекомендацію парафіяльних священиків, екзаменують покликання до чернецького стану тощо. Згадані обмеження справжніх ченців є елементом їхнього життя, але не метою. Ченці намагаються вести ангелоподібний спосіб життя, свідчити про Небо, живучи в тілі на Землі.
Джерело
Інститут чернецтва характерний для католицького і православного християнства, індуїзму та буддизму. Іноді до ченців зараховують і дервішів Ісламу — але це спірне, оскільки схожість чисто зовнішня, бо дервіші могли одружитися, мали власні будинки і жили своїм власним життям. З'явилися ченці в середині I тисячоліття до нашої ери в буддизмі. З III століття нашої ери чернецтво з'явилося і в християнстві з Сирії та Єгипті, як форма втілення аскетичного ідеалу, яке є відображенням дуалістичного світорозуміння, в протиставленні духа і тіла добра і зла. Ченців немає тільки в протестантизмі.
Традиція вважає засновниками християнського чернецтва єгипетських подвижників святих Антонія Великого і Пахомія Великого. На Русі засновниками чернецтва вважають преподобних Антонія і Феодосія Печерських, які створили в XI ст. Києво-Печерський монастир. Формування чернецтва Київської Русі відбувалося під впливом вчення ченців Василя Великого (Василіяни) і Феодора Студита (Студити). Що безперечно вплинуло на подальший розвиток християнства сучасних Білорусі, України та Росії.
Чернець приймає обітниці «безсрібності» (відмова від особистої власності), цнотливості (безшлюбності), слухняності (абсолютного підпорядкування Статуту і монастирської влади, повної відмови від власної волі). Ченці одного монастиря називаються братією. І мають три ступені: рясофор, малосхимник, великосхимник. Одяг у православних ченців чорний — символ відмови від світського і скорботи. Прийняття у чернецтво відбувається в урочистому обряді (Чині) постригу. З чернецтва формується вище керівництво Церкви — єпископат.
Завдання особистого порятунку душі зливалося у ченців із загальноцерковним завданнями (і соціальними). Відхід ченців від світського, відмова від цінностей світського життя, прийняття тимчасових або постійних обітниць цнотливості, жебрацтва і слухняності поєднувалися з прагненням впливати на світ своїм прикладом (і проповіддю). У Західній Європі чернецтво поширилося з IV століття. Популярністю користувалися бенедиктинці. Клюнійська реформа у X-XI століттях зміцнила зв'язок чернецтва з папством, сприяла посиленню папської влади. І значною мірою підпорядкувала життя і діяльність католицького духовенства принципам чернецтва. Злиття ідей чернецтва з місією кліру втілилася в інституті статутних каноніків (canonici regolari), які поєднували священицький стан з прийняттям чернечих обітів. Найважливішим напрямком в Католицькій Церкві стали з XIII ст. жебручі Ордени, які займали панівне становище до початку Контрреформації. Їх відтіснили єзуїти і різні чернечі конгрегації. У сучасному світі налічується 213917 католицьких ченців, з них 149176 ченці в Священстві, і 908158 черниць різних чернечих об'єднань.
Ченцем не можна назвати будь-якого чоловіка (і будь-яку жінку), які, маючи фізичну і психічну можливість вступати у шлюб та статеві стосунки, заводити сім'ю і дітей, які не роблять цього, виходячи з якихось міркувань, або з-за хвороби. Наприклад, в католицькому християнстві ченці беруть письмово присягу і складають обітницю не тільки пов'язану з зазнеченим вище обмеженням. Перед тим, беруть благословення від батьків, рекомендацію парафіяльних священиків, екзаменують покликання до чернецького стану тощо. Згадані обмеження справжніх ченців є елементом їхнього життя, але не метою. Ченці намагаються вести ангелоподібний спосіб життя, свідчити про Небо, живучи в тілі на Землі.
Джерело
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Чернецтво
Слава богу, що часи міняються і все менше людей уходять в монастир...
Раніше це виглядало зовсім по-іншому. Сім'ї були великі і навіть "блукав" вислів, що "одна дитина то повинная присвятити себе богу".
Уривок з книги Г. Сенкевича "Пан Володиєвський"
Раніше це виглядало зовсім по-іншому. Сім'ї були великі і навіть "блукав" вислів, що "одна дитина то повинная присвятити себе богу".
Уривок з книги Г. Сенкевича "Пан Володиєвський"
... а Бася с тетушкой день-деньской толковали о Кшисином решении уйти в монастырь.
Пани Маковецкая не смела отговаривать Кшисю от столь важного шага, полагая, что едва ли и ее муж отважится на такое: в те времена считалось, что препятствовать подобным решениям грех и богопротивное дело.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8878
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3563 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Чернецтво
ЧЕРНЕЦТВО, чернецтво в християнстві — форма реліг. самовдосконалення, осн. ідеєю якого є відхід від світу або сусп-ва. Християн. Ч. виникло на межі 3 і 4 ст. в Єгипті та Палестині і спершу було представлене відлюдниками, які оселилися в пустелі. Причиною появи монахів-відлюдників дослідники вважають "обмирщення" християнства після Міланського едикту 313. Богословську аргументацію ідея відлюдництва отримала від св. Антонія Великого (бл. 251 — 356), названого "батьком монахів". У 4 ст. св. Пахомій Великий (бл. 292 — бл. 346) організував перші кеновійні (спільножительні) монастирі. Першим таким монастирем стала Тавеннісійська обитель, де було запроваджено єдине монаше правило (устав), автором якого був сам Пахомій. Справу св. Пахомія з організації перших монастирів продовжив його учень — преподобний Феодор Освячений (316—68). Пахоміанський устав залишав значний простір індивідуальному виборові ченців. Поглиблення кеновії й модифікація уставу були здійснені св. Василієм Великим (бл. 329 — 379), який підпорядкував волі настоятеля практично все життя монаха. Наприкінці 5 ст. в Палестині зросла кількість монастирів, у деяких з яких (напр., лаврі Святого Сави, лаврі Святого Феодосія) перебували тисячі монахів. Одні монастирі керувалися правилами св. Пахомія, інші — св. Василія Великого. Паралельно з кеновійним на Сході продовжувало розвиватися індивідуальне подвижництво, яке набуло нових форм: затворництва, мовчальництва, стовпничества. Своєрідне поєднання індивідуального подвижництва й кеновії простежується у перших єгипетських лаврах, які об’єднували келії відлюдників, розташовані на певній відстані одна від одної. Тут пустельники мали одного настоятеля, котрий встановлював порядок богослужінь, дбав про хворих і визначав послух братії.
- SNIGURIVNA
- Повідомлень: 1148
- З нами з: 02 липня 2017, 11:49
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 398 разів
- Подякували: 626 разів
Re: Чернецтво
Питання: чи легко було кріпаку стати монахом?
"В кінці наших пошуків ми знову будемо стояти там, звідки почали, і знову побачимо це місце вперше." Х. Банцхаф
Цього року виповнюється 30 років від дня, коли я намалювала перше дерево свого роду.
Тут мій Орловець
Тут Мій щоденник
Цього року виповнюється 30 років від дня, коли я намалювала перше дерево свого роду.
Тут мій Орловець
Тут Мій щоденник
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Чернецтво
Думаю що ні, але не знаю точно. Взагалі стосовно цієї теми нічого не траплялосьSNIGURIVNA писав:Питання: чи легко було кріпаку стати монахом?
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
- SNIGURIVNA
- Повідомлень: 1148
- З нами з: 02 липня 2017, 11:49
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 398 разів
- Подякували: 626 разів
Re: Чернецтво
Все, що я знайшла, це одним реченням про те, що без дозволу пана кріпак у монастир піти не міг. Але це ж, як на мене, очевидно! А от як той дозвіл виглядав? Що могло бути типовими причинами його надання, тобто фактично відмови власника від своєї власності? Чи є ще якісь моменти?D_i_V_a писав:... Взагалі стосовно цієї теми нічого не траплялось
За весь час роботи з документами мені трапився тільки один випадок, коли у ревізії значилося, що чоловік став ієромонахом із зазначенням монастиря (монастир найближчий до місця його попереднього проживання). До того, на скільки я можу простежити його долю, був одруженим і овдовів, мав принаймні одну дитину, але вона більше ні де не згадується...Тобто якби йшлося про особисто вільну людину, я б зауважила, що перешкод для прийняття рішення піти у монастир у нього не було і, можливо, ті самі події й призвели до того, що людина зробила подібний вибір. Але він був кріпаком.
"В кінці наших пошуків ми знову будемо стояти там, звідки почали, і знову побачимо це місце вперше." Х. Банцхаф
Цього року виповнюється 30 років від дня, коли я намалювала перше дерево свого роду.
Тут мій Орловець
Тут Мій щоденник
Цього року виповнюється 30 років від дня, коли я намалювала перше дерево свого роду.
Тут мій Орловець
Тут Мій щоденник
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Чернецтво
Ага... мені у приват прислали також аналогічну відповідь російськоюSNIGURIVNA писав:Все, що я знайшла, це одним реченням про те, що без дозволу пана кріпак у монастир піти не міг...
Але, але. Шановне панство, фраза "без дозволу пана" - це дословний переклад з російської, бо в україні "баріна" не було.Без согласия барина крепостной не мог стать монахом.
Слово БАРИН російського походження і, як про це довідалась з книги Володимира Білілнського (а він з якихось інших історичних джерел), означає назву народності/етносу тюркського походження, з трохи іншим наголосом барИн.
Щоби було краще зрозуміло, викладу трохи більший шматок з книги. Це для тих, хто каже про Російську імперію що - "Это была единая страна и правила по крепостным были едиными."
А тепер стосовно закріпачення українського люду...Звичайно, у XVI–XVII століттях «России» на теренах Рязанщини ще не було. Так Московську державу звелів називати Петро І після 1721 року. А до того часу треба ж було величати якось своїх людей на Рязанщині, отож прозвали «простых татар — рязанскими казаками». Після Петра І все стало значно зручніше, бо усіх співгромадян Московської держави прозвали — «русскими». Так «русскими» водночас стали усі місцеві фінські і татарські племена та прийшлі тюркські — каракиреї, дулати, ширини, аргини, барини, мангити, наймани, конирати, джалаїри, кипчаки, кияти, киреїти та десятки інших.
https://www.e-reading.club/chapter.php/ ... druga.html
На лівобережжі воно почалось на століття раніше ніж на правобережжі.
І на лівобережжі воно також почалось не одразу, тобто НЕ від єпохи Петра І. Тоді ще був український Гетьман на тих теренах і головною була його влада. І закони тоді на тих теренах були відмінні від Московської (читай у майбутньому Російської) держави. І, за логікою судження, вони мали витоки з попереднього часу, а це держава Річ Посполита.
А от як там було з питанням монашества і як воно потім упродовж століття-двох трансформувалось у різних регіонах під владою різних імперій/держав - це, мабуть, і є питання на яке будемо шукать відповідь.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6280 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Чернецтво
Ось, що небагато довідалась про монашество у центральній європі.
Прості люди (говоримо усереднено про чоловічу стать) були в монастирях так званими братами. Можливо це те що ще називається послушник. Їх роботою була господарська діяльність, а-ля кухня, коні, подвір'я, догляд за приміщеннями, робота в полі/саду/присадибній ділянці.
Монахи - це були люди освічені, грамотні, вони займались загалом переписуванням книг. Монахів також висвячували як священиків, таким чином вони могли правити службу. Не скажу, чи це окреме висвячення було, чи входило в обряд посвячення у монашество, але головне зі всього витікає - що монах був людиною освіченою, міг читати і писати, що загалом не могла проста людина.
І як висновок з усього сказаного - якщо людина отримувала освіту, знала МОВИ (латину, грецьку), то їй можливо була відкрита дорога до чернецтва.
Прості люди (говоримо усереднено про чоловічу стать) були в монастирях так званими братами. Можливо це те що ще називається послушник. Їх роботою була господарська діяльність, а-ля кухня, коні, подвір'я, догляд за приміщеннями, робота в полі/саду/присадибній ділянці.
Монахи - це були люди освічені, грамотні, вони займались загалом переписуванням книг. Монахів також висвячували як священиків, таким чином вони могли правити службу. Не скажу, чи це окреме висвячення було, чи входило в обряд посвячення у монашество, але головне зі всього витікає - що монах був людиною освіченою, міг читати і писати, що загалом не могла проста людина.
І як висновок з усього сказаного - якщо людина отримувала освіту, знала МОВИ (латину, грецьку), то їй можливо була відкрита дорога до чернецтва.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 13 гостей