Чумаки, чумацтво

Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Чумаки, чумацтво

Повідомлення D_i_V_a »

Маю інтерес до цієї теми.
Ось що з цього приводу каже тлумачний словник української мови
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Чумаки, чумацтво

Повідомлення АннА »

КОЛОМИЙЦІ – відома з джерел кін. 17 – 1-ї пол. 18 ст. назва чумаків, які возили сіль із солеварень Підкарпаття, зокрема з Коломийського пов., до Центр. і Сх. України.
На великий віз навантажували до 5 тис. топок (конічних грудок) солі.
Гурти коломийців очолювали старші або отамани.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Чумаки, чумацтво

Повідомлення АннА »

Зображення
ЧУМАЦТВО — традиційний торговельно-візницький промисел, поширений в Україні у пізньосередньовічний та ранньомодерний час. Полягав у доставці вантажів (солі, риби, збіжжя, ін. товарів) з метою продажу на великі відстані з використанням возів, запряжених волами. Для захисту екон. інтересів, життя і майна в дорозі самостійні господарі-власники об’єднувалися у професійні громади — валки. Ч. відігравало важливу роль у розвитку екон. зв’язків між укр. землями до серед. 19 ст. — часу появи залізниць та парового судноплавства. Як релікт проіснувало до поч. 20 ст.
Причинами виникнення та поширення Ч. були: 1) значна віддаленість соляних промислів (зосереджених у Прикарпатті, Криму, Дніпровсько-Бузькому лимані, у Слобідській Україні) та місць пром. вилову риби (у пониззі Дніпра, на Дону, в Азовському морі) від густозаселених районів Середнього Подніпров’я та Поділля, які були осн. споживачами солі й риби; 2) традиційні екон. пріоритети укр. населення — землеробство та скотарство, що давали змогу накопичити надлишкові запаси збіжжя для реалізації та забезпечити промисел надійною тягловою силою; 3) виникнення й зміцнення козацтва українського, що сприяло забезпеченню захисту чумацьких валок під час пересування землями Вольностей Війська Запорозького низового; 4) небезпеки та значні фізичні труднощі, пов’язані з пересуванням осн. шляхами, котрі сполучали Центр України та Подніпров’я із Кримом, Причорномор’ям та Приазов’ям, що викликало необхідність вироблення напіввійськ. принципів соціальної організації чумацьких валок для ефективного захисту свого життя та майна.

Рос. писемними джерелами промисел під назвою "чумакування" вперше зафіксовано 1637. Однак насправді його витоки сягають доби середньовіччя. Перші писемні згадки про соляну торгівлю на Русі належать до кінця 11 ст., коли сіль на Подніпров’я доставляли з Галича (давнього). До 1170 відноситься літописна згадка про Соляний шлях. 1253 Г. де Рубрук згадує купців з Русі, які прибували в Судак критими возами, запряженими волами, і привозили хутра й сіль в обмін на тканини, вино та прянощі.

На розвиток Ч. у 18 ст. впливали як сприятливі (відносна політ. стабілізація, розширення екон. зв’язків укр. земель, утвердження козац. землеволодіння), так і несприятливі (ліквідація укр. самоврядування, переорієнтація укр. торгівлі на рос. ринки, загострення соціальних протиріч, закріпачення селянства), чинники. Їхня сукупна дія наклала специфічний відбиток на характер Ч., що поступово трансформувалося в торговельно-візницький, а згодом, у 19 ст., — переважно у візницький промисел.

Зростання обсягів рос. зовн. торгівлі через чорномор. та азовські порти вимагало інтенсифікації та здешевлення перевезень зерна та ін. товарів експортної групи. Напр., наприкінці 1850-х рр. тільки в Одесу, через порт якої найбільш інтенсивно відбувався експорт пшениці, щороку доставлялося до 2,5 млн четвертей (див. Чверть) хліба. Відбувалися зміни в соціальній базі Ч. До участі в ньому залучалися все ширші верстви населення України, особливо її Півдня, — державні селяни, кріпаки, військ. поселенці, іноз. колоністи, навіть збіднілі дворяни. Розширилася його географія: в орбіту Ч. втягувалися Поділля, Чернігівщина, Бессарабія та Кубань. У той же час зростання прибутків від Ч. відбувалося переважно за рахунок його переорієнтації на доставку збіжжя. Традиційна соляна торгівля почала поступово згортатися, хоча й продовжувала відігравати значну роль. Одночасно з концентрацією торг. капіталу відбувалася соціальна трансформація Ч. Більшість чумаків із дрібних, але самостійних господарів, які торгували на власний кошт та ризик, перетворювалися на перевізників чужого товару. Остаточно екон. основи Ч. були підірвані бурхливим буд-вом залізниць у 1860—70-ті рр. Проте ще й у 1880-ті рр. чисельність чумаків в Україні досягала 210 тис. осіб.

Матеріальна к-ра Ч. сформувалася за доби середньовіччя. Про це свідчать: архаїчність конструкції чумацького воза; відсутність західноєвроп. чи тюркських впливів на етимологію термінів, які стосуються будови воза; використання в традиційних осередках Ч. одних і тих же порід дерев для виготовлення одних і тих же деталей воза; спільність комплексів госп. інвентарю в різних осередках Ч. (принаймні протягом 18—19 ст.); використання в якості тяглової сили виключно волів, що є ознакою хліборобської цивілізації (на відміну від кочової, осн. тягловою силою якої був кінь). На формування традиційних комплексів одягу, харчування та житла чумаків значний вплив справила матеріальна к-ра козацтва.

Чумацький віз — мажа — виготовлявся з мінімальним застосуванням металу. Приводячись у рух зусиллями пари волів, він міг здолати сотні верст із навантаженням до 100 пудів солі або збіжжя. Термін згадується в писемних джерелах серед. 15 ст. Походить від угор. mazca й означає "великий купецький віз, запряжений волами".

Більшість чумацьких шляхів проходили в пд. напрямку, з’єднуючи внутр. регіони України з узбережжями Чорного та Азовського морів, багатими на сіль і рибу. Варто зазначити, що напрямки залізниць, збудованих у 1860—70-ті рр., як правило, майже збігалися з напрямками старих чумацьких шляхів. Шляхи часто перетиналися великими й малими річками. Через вузькі річки чумаки переправлялися вбрід або мостили гаті, через широкі — перевозили волів та вози поромами. Так, у 18 ст. нараховувалося 22 переправи через Дніпро і 9 — через Пд. Буг. У серед. 19 ст. однією з найбільших переправ через Дніпро була Бериславська (в районі м. Берислав). Протягом 1847—58 нею щорічно переправлялися в середньому 37 тис. возів із сіллю. Крім того, приватні пороми перевозили ще бл. 25 тис. возів із сіллю щороку. На поромі вміщалися 40 навантажених возів із волами. Рух чумацьких валок було чітко організовано. Вирушаючи в дорогу до сходу сонця, за день валка проходила в середньому 15—20 верст, що визначалося погодними умовами. В залежності від протяжності шляху валки робили 2—3 ходки за сезон.

Соціонормативна к-ра Ч. формувалася під впливом норм як звичаєвого, так і писаного права. Маючи у своїй основі напіввійськ. організацію купецьких караванів доби раннього середньовіччя, пізніше чумацька професійна громада зазнала значного впливу як козацької, так і цехової організації.

Соціальна організація чумацької валки виявилася надзвичайно стійкою і життєздатною, проіснувавши практично без змін до серед. 19 ст. Вона занепала лише тоді, коли докорінно змінилися соціально-екон. умови і, певною мірою, психологія широких верств укр. населення.

Етикетна к-ра промислу, порядок укладання угод, взаємини з укр. населенням (сільс. громадами, козаками, шляхтою), представниками ін. етносів (насамперед татарами, поляками, євреями, росіянами) базувалися виключно на нормах "чумацького звичаю", який визначав місце Ч. в соціальній стратифікації суспільства, його етнічну й корпоративну самоідентифікацію.

Духовна к-ра Ч. була к-рою окремої професійної групи. Про це свідчать певні відмінності чумацьких фольклору, ритуалів, обрядів та звичаїв від загальноукраїнських, а саме: наділення надприродними властивостями вола, півня; пережитки традицій прадавніх чол. громад (наділення надприродною силою отамана валки, розвинена кругова порука); розгалужена ритуалізація повсякденного життя, характерна для всіх традиційних промислів доби середньовіччя.
Проскурова С.В.
дата публікації: 2013 р.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Чумаки, чумацтво

Повідомлення АннА »

ЧУМАКИ (соляники, уходники, прасоли, коломийці) — самостійні господарі-власники в Україні пізньосередньовічного та ранньомодерного часу, які займалися перевезенням солі (із Криму, Прикарпаття), риби (із пониззя Дніпра, Дону) та ін. товарів (насамперед збіжжя) з метою продажу. Для захисту екон. інтересів, життя і майна в дорозі Ч. об’єднувалися у професійні громади — валки. Писемними джерелами термін "чумаки" вперше зафіксовано 1637. Щодо походження терміна існують кілька версій: 1) від "чума" — хвороба, вберігаючись від якої Ч. мастили одяг дьогтем; 2) запозичення з тюркських мов; так, турец. ĉomak — "булава, довгий ціпок", ĉomakdar — "той, хто носить булаву", уйгурською ĉomak — "міцний, кріпкий"; 3) від грец. καυ μα — "спека, жар", отже "чумак" — "закурений, засмаглий".
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Чумаки, чумацтво

Повідомлення D_i_V_a »

Vic-tor писав:Ця тема мені теж цікава, але я ніколи не зустрічав жодного документу, чи хоча б запису про чумаків, загальні пояснення, чи картинки не несуть жодної конкретики. Хтось, десь бачив хоч що небудь по цій темі? Дякую.
Безпосередньо в архівах ще не бачила, але маю припущення, що можу знайти, бо в моїх селах здаєтьмя чумаки були і припускаю, що мої прямі родичі Трохим Андріїв Пустовіт та його син Данила Трохимович, у першій половині ХІХ ст були саме чумаками.

Свого часу почитувала статті цієї тематики то знаю, що шукать треба серед оподаткованого населення і повітової статистики. Свої податки вони вже тоді платили справно.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Чумаки, чумацтво

Повідомлення D_i_V_a »

Vic-tor писав:У мене також є припущення, чи не займались мої предки чумацтвом? В 1919 році мій пра-пра-пра , купив будинок ( про що є купча) за 300 рублів, гроші на той час не малі...
Гадаю, що на 1919 рік чумацтво у традиційному вигдяді - воли і вози - вже зникло. Як тільки запрацювала залізниця, а-ля нова технологія, чумацтво, як воно до того існувало століттями, "приказало долго жить".
Вчора знайшла маленьку стареньку статтю яка дає огляд чумацтва загалом.

Чумацтво: торгово-візницький промисел українців
Володимир ЩЕРБАТЮК, кандидат історичних наук, спеціально для «Дня»
1999-07-16 18:14:00

Одним з найважливіших позаземельних занять українців XVIII — XIX ст. був торгово-візницький промисел, або чумацтво. Найперше чумаки з'явилися у Середньому Подніпров'ї в другій половині XVI ст. За переказами старих чумаків, записи розповідей яких були зроблені дослідниками давнього українського промислу на початку XX ст., слово «чумак» походить від слова «чума» — назви страшної в той час хвороби, оскільки чумаки часто перевозили цю заразну хворобу. Подані нижче матеріали розкривають специфіку чумацького промислу, висвітлюють чумацтво як національно-історичне явище і в територіальному аспекті стосуються переважно південної Київщини.

Чумацький промисел відігравав в Україні ХVIII- ХIХ ст. значну транспортно-торгову роль. Зокрема, чумаками у 1842 р. на Київщину було завезено 790275 пудів солі на суму 303323 крб., у 1848 р. — 967651 пудів на суму 344974 крб.

З Київщини до Одеси та інших міст півдня було перевезено в 1847 р. 641284 четв. пшениці, 85175 четв. жита, 14935 четв. ячменю, 81960 четв. вівса, 4936 четв. гречки, 5670 четв. проса, 1873 четв. гороху, 6660 четв. житнього борошна, 14203 пудів пшеничного борошна, 38518 пудів різної крупи.

Українська історико- етнографічна наука залишила важливі факти минулих століть, які дозволяють i нині вивчати чумацький промисел. На Київщині у XIX ст. чумаки були майже в кожному селі, а інколи існували цілі чумацькі села. Одним з таких було село Орли Звенигородського повіту Київської губернії, нині село Лисянського району Черкаської області. Цікавою є історія виникнення цього села, про яку ми дізнаємося з розповідей чумаків, що їх записали етнографи минулого століття. Отже, за переказами старих чумаків назва «Орли» пішла від того, що у давнину у великому лісі серед поляни біля величезної липи оселився чоловік із дружиною й донькою. Він викопав землянку і став у ній жити. На цю поляну зліталися орли, які постійно перешкоджали чоловікові вести господарство, за що вiн їх убивав. Через певний час на доньці цього чоловіка оженився парубок Момот із сусіднього села Лісовичі, який також викопав на поляні землянку і став тут жити. Старого чоловіка прозвали Орлом. Синів у Орла не було, а в Момота через певний час народилося аж п'ятеро. Вони також у свій час викопали тут землянки. А невдовзі це місце переросло у хутір, а потім — у село, яке стали звати Орли від першого його засновника.
Село Орли, як і багато інших у XIX ст., мало типове чумацьке розташування: простягалося на 1,5 км завдовжки і 1 км завширшки. Через село проходив яр, по якому простягався шлях. Але цим шляхом ніхто не їздив, а лише гнали худобу до водопою, ходили по воду до криниць, що тут були викопані. Сільські садиби починалися від поля і спускалися до яру, в якому всі садиби були огороджені. Все село від поля було обкопане ровом, і до кожної садиби йшла дорога. Оскільки в чумаків волів і возів було багато — інколи нараховувалося в одного чумака від 30 до 60 возів, — то в садибу чумаки в'їжджали тільки з поля. Усі воли з возами в селі уміститися не могли, тому через два дні після того, як випряжуть волів, чумаки гнали їх до лісу, де вони паслися, поки господар — чумак висипав сіль, все упорядковував, гостював по сусідах, справляв обід тощо. З цієї ж причини воли зимували на півдні, де кількість степових трав дозволяла запастися сіном на зиму.

Хати в чумацькому селі і всі будівлі стояли серед садиби, далеко від поля і від яру, в садках. Серед садів хат майже не було видно. Створювалося враження, що все село подібне до одного великого садка. У кожній садибі чумак намагався тримати пасіку. За часів панщини багато чумаків від неї відкуповувалися. Кожного разу як чумак приїжджав з дороги, то давав панові як гостинця потроху всього того, що привозив. За це вони надавали чумакам випас. Одягався чумак літом у білу, широку сорочку з домашнього полотна, комір і рукава якої застібалися ремінцем. Штани носили широкі з того ж самого полотна. На ноги одягали постоли iз свиної шкіри або чоботи. Чоботи мали бути вільні, великі, халяви довгі. Такі довгі халяви допомагали переходити через воду. В халяві лежали сопілка, люлька та молитва від пропасниці. На голові літом і зимою чумаки носили смушеву шапку. В прохолодну пору чумак одягав свиту з саморобного овечого сукна, а зимою — кожуха й кирею, на руки — довгі, до ліктів, кожушані рукавиці.

Одним із показників заможності чумака були воли: кількість та їх стан. Воли вирощувалися у селянських та панських господарствах із телят. Вони повинні були бути сірими, довжина ріг мала бути щонайменше півтора аршини в сторони. Рябих, гнідих та волів іншої масті в південній Київщині не зустрічалося. Дуже рідко траплялися чорні воли. У таких волів на лобі повинна була обов'язково бути пляма білого кольору, а самі воли — високі і рівномірно чорні. Чумаки вважали, що такі воли оберігали інших волів від хвороб. Окрім того, чумацький віл повинен був iти рівно, не шкутильгати і не бити п'яткою. Назви волам давали переважно такi: Дунай, Журавель, Чорноморець, Юзко, Юрко, Сикса, Розвага, Буг, Ріжко, Кевондзь, Козак, Лебідь, Сокіл та ін. Щоб воли були кучерявими, їх мили водою і витирали соломою. Хвости розчісували дерев'яною гребінкою, роги чистили склом і витирали кожушкою так, щоб ті блищали. Налигачі для волів були ремінні, інколи — шовкові. Деяким волам чумаки, будучи в Одесі, інколи золотили роги. Влітку волів пасли, взимку кормили і напували тричі на день.

Значної уваги чумак приділяв своєму реманенту. За дослідженнями окремих вчених, вартість реманенту на одну волову паровицю на початку ХIХ ст. складала від 96,5 крб. до 115,55 крб. Готуючись у дорогу, чумак оглядав воза та все приладдя, лагодив, якщо щось було зіпсовано. Чумак, який мав тільки 5 возів, приєднувався до якоїсь валки, а той, що мав свою валку, наймав наймитів для її обслуги. Валка складалася з 25—30 возів, а найбільша мала 40 возів. Якщо чумак мав більше 40 возів, то він робив дві валки, оскільки у дорозі могли виникнути проблеми з водою, бо в криниці вистачало води для 40 волів. Валки очолювали чумацькі отамани. Під час перепочинку в дорозі 2 чумаки пасли волів, інші варили обід. Волів пасли пiвтори години, потім їх напували. Після цього чумаки обідали, мастили вози і знову виїжджали в дорогу.

Якщо в дорозі потрібно було лікуватися, то використовували горілку, настойку з трав, траву. З цією ж метою обкурювалися тютюном, ладаном. Хворих везли у возі. Коли чумак помирав у дорозі, то його везли до першого села і там ховали. А якщо чумак помирав від чуми або іншої небезпечної хвороби, то його ховали в степу.

Чумаки, ходячи 2-3 рази у рік на південь, заробляли чималі гроші, які пускали в торгові операції, або, що траплялося частіше, купували на них землю у збіднілих селян та поміщиків. Тому на час зникнення чумацького промислу чумаки мали значні земельні ділянки.

З розвитком залізничного транспорту чумацький промисел став не витримувати конкуренції. Так, з проведенням у південній Київщині уманської гілки залізничної дороги Шпола — Вапнярка чумацький промисел Звенигородського повіту, до якого входило й згадуване вище чумацьке село Орли, почав з 1892 року занепадати. Місцеві селяни стали обмежуватися підвезенням вантажів до залізничних станцій міст Звенигородка та Вільшана та поїздками в Херсонську губернію по сіль, яку, привізши додому, розпродували по місцевих ярмарках. Була й ще одна причина, яка вплинула на зникнення чумацтва: швидке заселення степів у районах чумацьких шляхів та поширення там посівних площ позбавило чумаків дешевого пасовища. В цілому по Україні чумацтво існувало аж до кінця ХIХ ст., а в окремій місцевості Полтавщини воно відродилося в 1919 — 1922 рр.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Чумаки, чумацтво

Повідомлення D_i_V_a »

Vic-tor писав:D_i_V_a, вибачте, я ввів Вас в оману! допустив помилку на століття. Не 1919, а 1819 рік! ...
:good: Ну да, ну да, буває... а я тут філософствую... :D

Ого, 300 руб у ті часи - це дійсно дууууже великі гроші
Востаннє редагувалось 11 грудня 2018, 22:00 користувачем D_i_V_a, всього редагувалось 1 раз.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Чумаки, чумацтво

Повідомлення D_i_V_a »

Vic-tor писав:...Все, що відбувалось після 1917 року, мене якось мало цікавить взагалі. По цьому уже періоду є загальнодоступна інформація , відносно набагато раннього періоду...
У мене також так було, але зараз примушую себе риться в ХХ ст, бо відчуваю несправедливість по відношенню до найближчих пра
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Чумаки, чумацтво

Повідомлення D_i_V_a »

Vic-tor писав:... В тридцяті роки минулого століття, місцева влада хотіла виселити мою сім'ю з острова на землю, але прабабця, яку я добре пам'ятаю в дитинстві, дістала зі скрині докУмент :D і це подіяло--відчепились.
Залізобетонний докУмент... всього через 50 років документи вже не мали такої сили і Аркадій Райкін веселив нас діалогом - дайте мені бумажку, що у вас є бумажка...

А коли таки виселели? Чи ще й досі будинок на острові є? Вибачаюсь, я тамошньої топографії не знаю...
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Аватар користувача
D_i_V_a
Повідомлень: 9525
З нами з: 01 березня 2016, 10:52
Стать: Жінка
Звідки: Київ
Дякував (ла): 6280 разів
Подякували: 3675 разів
Контактна інформація:

Re: Чумаки, чумацтво

Повідомлення D_i_V_a »

Vic-tor писав:...місцева влада хотіла виселити мою сім'ю з острова на землю...
Як прирущення... а може не чумаки? Може митники?
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Відповісти

Повернутись до “"Ц-Ч-Ш-Щ" з абетки”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 8 гостей