Казена палата

Відповісти
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Казена палата

Повідомлення АннА »

КАЗЕННА ПАЛАТА — губернська адм.-фінансова установа в Російській імперії. Ств. в результаті проведення губернської реформи 1775. 1782—83, з ліквідацією полково-сотенного (див. Полковий устрій, Сотенний устрій) та введенням губернського адм.-тер. поділу, казенні палати стають реальністю соціально-екон. життя Слобідської України, Лівобережної України та Пд. України, а після 2-го 1793 та 3-го поділу Польщі 1795 (див. Поділи Польщі 1772, 1793, 1795) — і Правобережної України. В «Учреждениях для управления губерниями» 1775 віце-губернаторами або «поручиками правителя (губернатора)» називалися голови К.п. До складу К.п. також входили: директор економії, радник, асесори та губернський скарбник. При К.п. перебували стряпчі казенних справ, а також секретар, протоколіст-регістратор, бухгалтер, архіваріус і канцелярські службовці. Штатні розписи казенних палат, як і структура, не раз змінювалися. Палати проводили ревізії нас., відали обліком податних станів, доходів і витрат у губернії, рекрутськими справами (див. Рекрутська повинність), здійснювали контроль за надходженням податків. Вони також наглядали за казенними і приватними з-дами й ф-ками, землями, лісами, хлібними запасовими магазинами, митницями, соляними промислами, винними відкупами і підрядами; управляли державними селянами, вели держ. буд-во, в т. ч. шляхів і мостів, забезпечували перевезення. 1795 в Катеринославській губернії, Вознесенській губернії, Волинській губернії, Подільській губернії та Брацлавській губ. за указом імп. Катерини II організовувалися військ. експедиції для забезпечення хлібом армії. 1802 зі створенням мін-ва фінансів К.п. переходять у його відомство. Відтепер К.п. складалася із 5—7 відділів: господарчого, винного й соляного, казначейств, контрольного, лісового та ін. Віце-губернатор, радники, губернський скарбник, губернський контролер та один або декілька асесорів, згідно зі штатним розписом, становили загальне присутствіє К.п.

Від початку створення казенних палат у них зосереджувалося все фінансове управління губерній, з часом їхні повноваження були звужені. Так, 1805 буд. експедиції передано губернським правлінням. Після створення Мін-ва держ. маєтностей та його місц. підрозділів (1837—38), а також введення віце-губернатора до складу губернського правління як помічника губернатора з питань заг. управління губернією К.п. почав очолювати голова, який призначався й звільнявся імператором за поданням міністра фінансів. Голова, крім заг. керівництва К.п., брав участь у засіданнях різних губернських комітетів, комісій. Фактично він був другою після губернатора особою в губернії і зазвичай мав більший чин, ніж віце-губернатор.

Після утворення губернських акцизних управлінь (1863) і контрольних палат (1865) казенні палати припинили відати землями і лісами, питними зборами, а займалися переважно рахунками та звітами про статки і витрати грошей у підвідомчих казначействах, обліком податного нас., торгами, постачанням рекрутів (до запровадження військової повинності загальної в 1874).

Згідно із законами від 30 трав. 1878 та 30 квіт. 1885, казенні палати відали казначейськими питаннями, переписом нас., переведенням податних осіб в ін. стани, проведенням торгів із казенних підрядів і поставок, справами про накладення стягнень за порушення статутів казенного управління (до 300 рублів) та правил про мита, торгівлю й промисли. Також казенні палати наділялися правами адм. юстиції в межах, установлених статутами казенного управління, крім акцизних справ (див. Акциз). Казенні палати не займалися безпосередньо стягненням податків, зборів та недоїмок, а залучали до цього поліцію. В 1880-х рр. у Рос. імперії було 66 казенних палат, а на поч. 20 ст. їх кількість зросла до 74. Згідно зі штатним розписом 1900, казенні палати поділялися на 4 категорії, відповідно до кількості нас. губернії, розвитку торгівлі й пром-сті та оборотів підвідомчих казначейств. До складу палат входили управляючий казенною палатою (раніше — голова), його пом. (С.-Петерб., Моск., Варшавська губернії, Київська губернія, Ліфляндська губернія, Харківська губернія, Казанська, Пермська губернії, Херсонська губернія), начальники відділень, секретарі, чиновники з особливих доручень, бухгалтери, столоначальники та 1 чл. від уряду в губернському розпорядчому к-ті (С.-Петерб., Моск., Київська, Гродненська, Волин., Подільська, Віленська, Бессарабська, Оренбурзька, Херсон. губернії). У цей період у підпорядкуванні казенних палат перебували повітові казначейства, податні інспектори та їхні помічники, які визначали доходи від маєтностей, що підлягали оподаткуванню, та, за законом від 15 січ. 1885, податкові присутствія для завідування податковим збором (процентним і розкладочним) з торг. і пром. підпр-в, що сплачували гільдійський збір (див. Купецькі гільдії).
У ході революц. подій 1919 казенні палати в Україні юридично були ліквідовані радянською владою.
http://history.org.ua/?termin=Kazena_palata
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8876
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3562 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Казена палата

Повідомлення АннА »

КАЗЕННІ ЗАВОДИ – назва пром. підприємств Російської імперії, що перебували в безпосередньому управлінні держ. відомств (військ., мор., гірничого, вугільного та ін.). Перші такі з-ди (військ. та гірничометалургійні підпр-ва з приписаними до них державними селянами) з'явилися в Росії ще в 17 ст., однак лише за правління Петра І відповідна практика держ. господарювання набула поширення. Згодом уряд почав роздавати К.з. царським вельможам та ін. приватним особам (у 1730–50-х рр. цей процес набув масового характеру), але вже наприкінці 18 ст. викупив більшість колиш. К.з. (як правило, розорених) у їхніх власників і знову підпорядковував їх своїм відомствам. Окрім того, було збудовано низку нових крупних підпр-в, що мали забезпечувати дедалі зростаючі потреби рос. армії.

Реформа 1861 (див. Селянська реформа 1861) прискорила капіталіст. розвиток імперії й поклала край практиці використання "приписних" робітників на К.з., а разом з тим внесла й зміни до держ. управління економікою в цілому. Уряд почав практикувати розміщення замовлень для своїх потреб на приватних підприємствах. У 1870-х рр. після обговорення питання про ліквідацію К.з. (оскільки вони не ефективно виконували покладені на них завдання, особливо це проявилося в роки Кримської війни 1853–1856 та одразу після неї, коли стала нагальною проблема переозброєння армії, зокрема парусний флот необхідно було замінити на пароплавний) було вирішено частину підпр-в залишити у віданні держави, а решту передати в приватні руки. На поч. 20 ст. державі належали: Тульський, Іжевський та Сестрорєцький збройові заводи, Охтенський пороховий, Петерб. набойний, Луганський набойний, Київ. арсенал, Обухівський та Іжорський з-ди мор. відомства; Пермський та Златоустовський з-ди гірничого відомства та ін.

На Лівобережній Україні К.з. з'явились на поч. 18 ст. За вказівкою рос. уряду тут були створені, зокрема, казенні вівчарні, що мали виробляти вовну для потреб війська, а також суконні та парусно-полотняні мануфактури. У Києві почав діяти казенний шовковий з-д: для нього 1725 магістрат відвів двір на Подолі, а для налагодження тут виробництва з Санкт-Петербурга прибув майстер-француз Ян Фігерей. Щоб забезпечити з-д сировиною, були закладені шовковичні сади в самому Києві та у двох селах – Жуківцях і Черняхівцях. Були налагоджені й ін. дрібні казенні вир-ва, і практично всі вони досить швидко виявилися збитковими. Незважаючи на це, рос. уряд, маючи на меті посилити залежність України від Росії, продовжував будувати тут держ. підпр-ва, заохочуючи водночас іноземців відкривати поряд із приписаними до К.з. селами власні приватні вир-ва (див. Іноземний капітал в Україні).

1795 на пд. України – в Луганську – почали будувати перший крупний казенний ливарний з-д. Це було пов'язано з необхідністю захисту нових держ. кордонів імперії, що поширилась до Чорного та Азовського морів: слід було налагодити швидке й безперебійне постачання гармат та снарядів у прикордонні фортеці, мор. флотові та сухопутним військам. В період Кримської кампанії 1854–1855 Луганський ливарний з-д, працюючи цілодобово, щоденно здавав до 600 пудів снарядів, однак цього було замало: Чорномор. артилер. експедиція вимагала збільшити вир-во до 2 тис. пудів на добу. По завершенні війни Луган. ливарний К.з. ліквідували.

З тією ж метою, що і зведення Луган. ливарного з-ду – забезпечення потреб армії, – 1794 з Білорусі до Катеринослава (нині м. Дніпропетровськ) була переведена суконна ф-ка і до неї приписані селяни, котрі мешкали в 15 верстах від міста – в Сурській слободі (нині с. Сурсько-Литовське Дніпроп. р-ну Дніпроп. обл.). Ф-ка працювала на місц. сировині й була одним з найбільших підпр-в у Рос. імперії. Незважаючи на різного роду дисциплінарні заходи з боку кер-ва ф-ки, продуктивність праці на ній була вкрай низькою, через що виробничі потужності використовувалися не повною мірою, окрім того, час від часу робітники (по суті, селяни) зумисно псували на ній устаткування. Тому 2 листоп. 1835 уряд закрив ф-ку, а сукно для армії почав закуповувати у приватних майстернях, де працювали вільнонаймані робітники.

Наприкінці 19 ст. в Україні у безпосередньому управлінні держ. відомств перебували переважно лише військові заводи.
Голобуцький П.В.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Відповісти

Повернутись до “"К" з абетки”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 9 гостей