Генерал-губернаторство

Відповісти
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Генерал-губернаторство

Повідомлення АннА »

ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРСТВА – адмінистративно-теріторіальні й політичні одиниці Російської імперії, що були запроваджені невдовзі після ліквідації 1796 тотожних їм намісництв, утворених імп. Катериною II на основі законодавчого акта "Учреждения для управления губерниями Всероссийской империи" (1775).
На чолі генерал-губернаторства стояв ген.-губернатор, який призначався імператором.
Як адміністративні одиниці ліквідовані в 1830-х рр. у внутр. губерніях Рос. імперії, натомість набули значення в етнонаціональних регіонах, відмінності яких не давали змоги управляти ними на основі загально-російського законодавства.
У 1-й пол. 19 ст. 9 українськиї губерній і Бессарабська обл. (з 1873 – губ.) були включені в три генерал-губернаторства:
Малоросійське генерал-губернаторство,
Київське генерал-губернаторство,
Новоросійське і Бессарабське генерал-губернаторство.

Малоросійське генерал-губернаторство існувало 1802–56, до його складу увійшли Чернігівська губернія і Полтавська губернія, а 1835 приєднано Харківську губернію.
Київське генерал-губернаторство (Київська губернія, Волинська губернія та Подільська губернія) існувало 1832–1914.
Новоросійське і Бессарабське генерал-губернаторства (Катеринослав-ська губернія, Херсонська губернія, Таврійська губернія, Бессарабська обл.) існувало 1822–74.

1914 на землях Галичини і Буковини, окупованих рос. військами в ході Першої світової війни, створено Галицьке військове генерал-губернаторство (1914–17).

Генерал-губернаторська форма адміністрування була ефективною для підкорення земель етнонаціональних регіонів та їх русифікації. Управління в різних генерал-губернаторствах мало відмінності як у порівнянні з управлінням внутрішніми губерніями, так і між собою, але мета в них була одна – поступова ліквідація та уніфікація особливостей приєднаних територій.
Кожному ген.-губернаторові верховною владою надавався різний обсяг повноважень залежно від характеру приєднання регіону (добровільного чи насильницького), часу перебування регіону в складі імперії, особливостей політ. і соціально-екон. розвитку, етнічного і конфесійного складу населення, впливу нац. рухів.
Ген.-губернатор забезпечував політику центру в регіоні шляхом поширення там рос. державності, через заміну місцевих порядків і місцевих форм самоуправління заг.-російським законодавством і рос. державними установами, інтеграції станів і окремих етнічних угруповань. Контролював поширення там російської культури й мови.
Від 1862 ген.-губернатори призначалися одночасно й начальниками військових округів.
Практикувалося також утворення тимчасових генерал-губернаторств.
Перше таке генерал-губернаторство (створене в зв'язку з польським повстанням 1830–1831) об'єднало Волинську і Подільську губернії з канцелярією в Житомирі (1830–32); друге – Харківську, Чернігівську, Полтавську, Курську, Орловську і Воронезьку губ. з центром у Харкові (1879–82); третє – Бессарабську, Херсонську, Катеринославську і Таврійську губ. з центром в Одесі (1879–89).
1881–82 Одеському ген.-губернаторові підлягали також м. Ростов-на-Дону (нині місто в РФ) з повітом, 4 градоначальства (Одеське, Таганрозьке, Керч-Єнікальське, Севастопольське) і військовий порт Миколаїв.
Існували також генерал-губернаторства: 1905–08 – Одеське; 1905–07 – Миколаївське на тер. Миколаївського і Севастопольського градоначальств, а 1906 сюди приєднано також Херсонський і Дніпровський повіти; 1905–06 – Харків. (охоплювало місто і повіт); 1905–07 Кременчуцьке – з м. Кременчук і його повітом та посадом Крюків (нині в межах м. Кременчук); 1905–07 – Сумське, 1905–07 – Феодосійське.
На територіях південного гірничо-заводського р-ну Донбасу (повіти Бахмутський, Маріупольський, Слов'яносербський, Таганрог і Таганрозький округ, Область Війська Донського) 1906–07 існувало генерал-губернаторство з центром в м. Юзівка (нині м. Донецьк). Ліквідація генерал-губернаторств свідчила про те, що місцеві губернії в етнонаціональних регіонах повністю прирівнювалися за статусом до інших російських губерній.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Аватар користувача
Balymba
Повідомлень: 643
З нами з: 10 березня 2016, 09:25
Стать: Чоловік
Звідки: Гуцульщина
Дякував (ла): 634 рази
Подякували: 795 разів

Re: Генерал-губернаторство

Повідомлення Balymba »

Генеральна Губернія, або Генерал-губернаторство — тимчасова адміністративно-територіальна одиниця, утворена 12 жовтня 1939 року гітлерівським урядом під час Другої світової війни у центрально-східній частині Польської держави. Адміністративний центр знаходився у Кракові. Повна офіційна назва — генерал-губернаторство для окупованих польських земель, нім. Generalgouvernement für die besetzten polnischen Gebiete, пол. Generalne Gubernatorstwo dla okupowanych ziem polskich.

До складу Генеральної губернії входили і українські етнографічні землі — Лемківщина, Підляшшя, частина Посяння і Холмщина (загальна площа 16 тисяч км²).

1 серпня 1941 року Генеральна губернія була об'єднана з дистриктом (провінцією) Галичина. На чолі губернії стояв генерал-губернатор Ганс Франк, якому належала вся повнота адміністративної і військової влади.

Генеральна губернія поділялась на окружні староства («крайзгауптманшафти») та виділені в окремі одиниці «вільні міста» («крайзфрайштадти») на чолі з штадтгауптманами. В Галичині було відновлено поділ на повіти і гміни.

Сільське населення отримало право територіального самоуправління. Окупаційний режим на галицьких землях був дещо ліберальніший, ніж на решті українських територій, що було пов'язано з тривалим перебуванням у складі Австро-Угорщини.

Для адміністративних цілей Генеральну губернію було поділено на чотири дистрикти: дистрикт Варшава, дистрикт Люблін, дистрикт Радом та дистрикт Краків. Після того як Третій Рейх напав на Радянський Союз і окупував територію України було утворено п'ятий — дистрикт Галичина (1 серпня 1941 року на основі територій Східної Галичини).

Згодом ці п'ять дистриктів були поділені на міські округи (Stadtkreise, тобто міста, які самі утворюють окремий округ) та округи (Kreishauptmannschaften). Згідно з декретом від 15 вересня 1941 року назви більшості основних міст було змінено на історичні німецькі назви, або германізовані версії польських чи українських назв. Проте також залишалися і попередні назви. Дистрикти були поділені таким чином:
Дистрикт Галичина
Міські округи Лемберг (Lemberg, Львів)
Окружні староства Бережани (Breschan), Чортків (Tschortkau), Дрогобич, Кам'янка-Струмилівська (Kamionka-Strumilowa), Коломия (Kolomea), Лемберг-Округ (Lemberg-Land), Рава-Руська (Rawa-Ruska), Станіславів (Stanislau), Самбір (Sambor), Стрий (Stryj), Тарнополь (Tarnopol), Золочів (Solotschiw), Калуш (Kallusch)
Дистрикт Краків
Міські округи Краків (Krakau)
Окружні староства Дембиця (Dembitz), Ярослав (Jaroslau), Ясло (Jassel), Краків-Округ (Krakau-Land), Кросно (Krosno, Мехув (Meekow), Нови Тарґ (Neumarkt), Нови Сонч (Neu-Sandez), Перемишль (Przemyśl), Жешув (Reichshof), Сянок (Sanok), Тарнів (Tarnau)
Дистрикт Люблін
Міські округи Люблін
Окружні староства Бяла-Подляска (Biala-Podlaska), Білгорай (Bilgoraj), Холм (Cholm), Грубешів (Grubeschow), Янів-Любельський (Janow Lubelski), Краснистав (Krasnystaw), Люблін-Округ, Пуляви (Pulawy), Радзин (Rehden), Замостя (Zamosch/Himmlerstadt/Pflugstadt)
Дистрикт Радом
Міські округи Кельце (Kielce), Радом (Radom, Ченстохова (Tschentochau)
Окружні староства Бусько (Busko), Єнджеюв (Jedrzejow), Кельце-Округ (Kielce-Land), Конськє (Konskie), Опатув (Opatau), Пйотркув (Petrikau), Радом-Округ (Radom-Land), Радомско (Radomsko), Стараховіце (Starachowitz), Томашув Мазовецький (Tomaschow Mazowiecki)
Дистрикт Варшава
Міські округи Варшава (Warschau)
Окружні староства Ґавролін (Garwolin), Ґруєц (Grojec), Льовіч (Lowitsch), Мінськ (Мінськ Мазовецький, Minsk), Острув (Острув Мазовецький, Ostrau), Седльце (Siedlce), Сохачев (Sochaczew), Соколув-Венгрув (Sokolow-Wengrow), Варшава-Округ (Warschau-Land)

Зміна адміністративної структури була розроблена міністром фінансів Луцом фон Крозігом, котрий через фінансові причини хотів зменшини кількість дистриктів до трьох[1]. У березні 1943 року було оголошено про об'єднання дистриктів Краків та Галичина та поділ території дистрикту Варшава між дистриктами Люблін та Радом. Краків та Варшава повинні були залишатися окремими міськими округами, проте Варшава — під прямим керівництвом Генеральної губернії. Цей декрет повинен був стати чинним 1го квітня 1943 року та був прийнятий Гейнріхом Гімлером, проте Мартін Борман виступив проти, оскільки хотів перетворити регіон на звичайну область імперії. Вільгельм Фрік та Фрідріх-Вільгельм Крюґер теж скептично ставилися до користі цієї реорганізації. В результаті вона була відмінена після переговорів між Гімлером та Гансом Франком[1].
Левицький (придомок Попович), Левкун, Юращук, Стефурак, Кріпчук, Козьмин, Шовгенюк, Зеленевич, Ревтюк, Ґрещук, Вертипорох, Ківнюк, Чуревич, Панько, Данилюк, Жолоб, Мельничук, Ванджура, Козловський, Лесюк, Горішний, Попик, Ісайчук, Абрамюк, Дмитрук, Дудка, Микитишин, Gut
І-BY-78168/ Н
Онлайн
Аватар користувача
АннА
Супермодератор
Повідомлень: 8878
З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
Стать: Жінка
Дякував (ла): 3563 рази
Подякували: 2154 рази

Re: Генерал-губернаторство

Повідомлення АннА »

КАНЦЕЛЯРІЯ МАЛОРОСІЙСЬКОГО ГЕНЕРАЛ-ГУБЕРНАТОРА – один із центр. (поряд із 2-ю Малоросійською колегією) органів влади в Лівобережній Україні, за допомогою якого здійснювалося управління колиш. Гетьманщиною після скасування інституту гетьманату.
Заснована 1765.
До канцелярії надходили справи, пов'язані з наглядом за адмініструванням у Запорозькій Січі та м. Київ, починаючи з 1775 – Слобідсько-Українській губернії, з 1780 – також Курській губ.
Підпорядковувалася безпосередньо малорос. генерал-губернаторові, а під час його відсутності – або одному з чл. Малорос. колегії, або ж обер-коменданту Києва.
Розміщувалася в м. Глухів. Поточне управління справами установи здійснював "правитель".
Канцелярія поділялася на експедиції: малорос., обер-аудиторську, таємну, які відали відповідно адм. і фінансовими, слідчими та суд., військ. й особливо важливими справами.
До штату канцелярії входили: правителі експедицій (у т. ч. обер-аудитор), секретар, флігель-аудитор, канцеляристи, перекладач, денщики.
Канцелярію охороняли 8 компанійців. Утримувалася на кошти канцелярії Малорос. скарбу (див. Генеральна скарбова канцелярія). Припинила своє існування із запровадженням 1782 намісництв.
Струкевич О.К.
Ази генеалогії ПОЧАТОК. Із повагою, Ганна
Відповісти

Повернутись до “"Г-Ґ" з абетки”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 4 гостей