Вбрання та прикраси - історичні назви
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6278 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Вбрання та прикраси - історичні назви
Цікавить як могли виглядати наші пращури в різні часи.
Ось знайшла малюнок заможних киянок 18 століття.
У кого що є цікавого - викладайте
Ось знайшла малюнок заможних киянок 18 століття.
У кого що є цікавого - викладайте
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Вбрання історичне
ЗГАРДИ (від румун. zgarda – "нашийник, намисто") – жіноча прикраса з Буковини та Верховинського р-ну Івано-Франківської обл., в основі якої лежать 3–5 дротяних разків з монетами (по 10–15 монет), прикріплених до дротяної основи (часто з ґудзиками, рідше з коралями, хрестиками, маленькими дзвіночками).
У центрі згарди звичайно міститься галбин – золота монета чи монета жовтого кольору.
Згарди без золотих монет були поширені в укр. селах у гірських р-нах Карпат, а із золотими монетами – у румун. селах навколо м-ок Сторожинець і Глибока.
Цей тип монетних прикрас у кін. 19 – на поч. 20 ст. буковинки одягали на шию поверх розшитої сорочки та коралів.
У центрі згарди звичайно міститься галбин – золота монета чи монета жовтого кольору.
Згарди без золотих монет були поширені в укр. селах у гірських р-нах Карпат, а із золотими монетами – у румун. селах навколо м-ок Сторожинець і Глибока.
Цей тип монетних прикрас у кін. 19 – на поч. 20 ст. буковинки одягали на шию поверх розшитої сорочки та коралів.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Вбрання історичне
Українська етнічна біжутерія: дукачі та згарди. Або які прикраси носили наші прабабусі (фото)
Прикраси українців завжди виконували дві функції — захисну та інформативну. Оберегові та ритуальні прикраси носили лише на тілі — обручки, браслети й хрести. Ну а ті, що носили поверх одягу, красномовно говорили про достаток господаря: шість ниток коралового намиста, наприклад, коштували, як пара волів.
Щоб зрозуміти, з якою метою і в яких випадках носили різні прикраси наші предки, треба ближче придивитися до їх форми.
Згарда
Згарди — металеве оберегове намисто, що складається з двох-трьох ниток нанизаних на червону або металеву основу хрестиків. Ззаду на шиї згарди з’єднуються двома дисками — чепрагамі, які за розміром більше самих хрестів на намисті. На чепрагах намальована солярна символіка: колесо з вісьма, шістьма або чотирма спицями (останній варіант і є, власне, хрест), розетта або концентричні круги.
Прикраси українців завжди виконували дві функції — захисну та інформативну. Оберегові та ритуальні прикраси носили лише на тілі — обручки, браслети й хрести. Ну а ті, що носили поверх одягу, красномовно говорили про достаток господаря: шість ниток коралового намиста, наприклад, коштували, як пара волів.
Щоб зрозуміти, з якою метою і в яких випадках носили різні прикраси наші предки, треба ближче придивитися до їх форми.
Згарда
Згарди — металеве оберегове намисто, що складається з двох-трьох ниток нанизаних на червону або металеву основу хрестиків. Ззаду на шиї згарди з’єднуються двома дисками — чепрагамі, які за розміром більше самих хрестів на намисті. На чепрагах намальована солярна символіка: колесо з вісьма, шістьма або чотирма спицями (останній варіант і є, власне, хрест), розетта або концентричні круги.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Вбрання та прикраси - історичні назви
ДУКАЧ – медалеподібна металева прикраса, складова ч. оздоблення дівочого і жін. сел. вбрання. Впродовж 2-ї пол. 17 – поч. 20 ст. Д. виготовлялися укр. ювелірами-золотарями за зразком зх.-європ., польс., а згодом – рос. монет та медалей. Більшість Д. анонімні й недатовані. Складаються з медальйона та банта-брошки. Часто як медальйон використовували оригінальні срібні та золоті монети (дукати, талери, рублі тощо) і медалі. Найбільш поширеними Д. були на Лівобережній Україні (Полтавщина, Чернігівщина), Слобідській Україні, а також на Курщині та Воронежчині (нині тер. РФ).
Дукач
Дукач (лічман) — нагрудна прикраса у вигляді великої медалеобразной монети з металевим бантом, прикрашеним каменями. Займав центральне композиційне місце у всьому комплексі нагрудних прикрас: кріпився посередині на найбільшому ряду «намиста». Зазвичай на лицьовій стороні найстаріших дукачей був «патрет» того, хто наймав козака на службу, а на оборотній стороні — сцена битви, на честь якої людина нагороджувалася. Дуже популярними в народі були також дукачи з біблейським сюжетом.
Дукач
Дукач (лічман) — нагрудна прикраса у вигляді великої медалеобразной монети з металевим бантом, прикрашеним каменями. Займав центральне композиційне місце у всьому комплексі нагрудних прикрас: кріпився посередині на найбільшому ряду «намиста». Зазвичай на лицьовій стороні найстаріших дукачей був «патрет» того, хто наймав козака на службу, а на оборотній стороні — сцена битви, на честь якої людина нагороджувалася. Дуже популярними в народі були також дукачи з біблейським сюжетом.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Вбрання та прикраси - історичні назви
ЗМІЙОВИКИ.
Під такою назвою в науці відомі бронз., срібні, рідше – золоті вироби у формі медальйонів із зображенням: на лицьовому боці – архангела Михаїла або Пресвятої Богородиці, або християн. святих (Федора Стратилата, Федора Тирона, Бориса і Гліба, цілителів Козьми і Даміана) чи сюжетів хрещення Ісуса Христа або розп'яття (хрест з фігурою розіп'ятого Ісуса Христа), на зворотному – змієподібної істоти із людським обличчям.
Зображення, як правило, супроводжено грец. або кириличними написами, що здебільшого подібні до заклинань від немочі.
Традиція виготовлення цих виробів була запозичена у Візантії.
За призначенням ці вироби, очевидно, служили амулетами-оберегами. В спец. істор. літ. змійовики називають також "гривнами". Так, відомі Смоленська гривна – золотий змійовик, знайдений 1886 поблизу с. Ковшич на Смоленщині;
Білгородська гривна – золотий змійовик, знайдений 1877 в с. Білогородка.
Припускають, що Білгородська гривна належала Мстиславу Великому в часи його білгородського княжіння чи комусь із його родини.
Найвідомішою є Черніг. гривна – золотий змійовик, знайдений 1821 під Черніговом на р. Білоус (прит. Десни, бас. Дніпра). Він являє собою великих розмірів медальйон із зображенням архангела Михаїла і написом (на зворотному боці) "Господи, помози рабу своему Василию. Амин". Припускають, що цей змійовик міг належати Володимиру Мономаху (хрещене ім'я – Василій) в часи його черніг. княжіння.
Під такою назвою в науці відомі бронз., срібні, рідше – золоті вироби у формі медальйонів із зображенням: на лицьовому боці – архангела Михаїла або Пресвятої Богородиці, або християн. святих (Федора Стратилата, Федора Тирона, Бориса і Гліба, цілителів Козьми і Даміана) чи сюжетів хрещення Ісуса Христа або розп'яття (хрест з фігурою розіп'ятого Ісуса Христа), на зворотному – змієподібної істоти із людським обличчям.
Зображення, як правило, супроводжено грец. або кириличними написами, що здебільшого подібні до заклинань від немочі.
Традиція виготовлення цих виробів була запозичена у Візантії.
За призначенням ці вироби, очевидно, служили амулетами-оберегами. В спец. істор. літ. змійовики називають також "гривнами". Так, відомі Смоленська гривна – золотий змійовик, знайдений 1886 поблизу с. Ковшич на Смоленщині;
Білгородська гривна – золотий змійовик, знайдений 1877 в с. Білогородка.
Припускають, що Білгородська гривна належала Мстиславу Великому в часи його білгородського княжіння чи комусь із його родини.
Найвідомішою є Черніг. гривна – золотий змійовик, знайдений 1821 під Черніговом на р. Білоус (прит. Десни, бас. Дніпра). Він являє собою великих розмірів медальйон із зображенням архангела Михаїла і написом (на зворотному боці) "Господи, помози рабу своему Василию. Амин". Припускають, що цей змійовик міг належати Володимиру Мономаху (хрещене ім'я – Василій) в часи його черніг. княжіння.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Вбрання та прикраси - історичні назви
КАМКА – назва старовинної шовкової кольорової тканини з розводами та візерунками.
На укр. землях відома з часів Київської Русі.
Камка належала до асортименту привозних тканин (із Китаю, Індії, Ірану, Туреччини); з неї виготовляли переважно коштовний верхній чол. та жін. одяг: жупани, кунтуші, накидки.
Усі вироби з камки називалися камчатими або камкосійними.
На укр. землях відома з часів Київської Русі.
Камка належала до асортименту привозних тканин (із Китаю, Індії, Ірану, Туреччини); з неї виготовляли переважно коштовний верхній чол. та жін. одяг: жупани, кунтуші, накидки.
Усі вироби з камки називалися камчатими або камкосійними.
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Вбрання та прикраси - історичні назви
КАМЛОТ – назва грубої тканини первісно з верблюжої, а дещо пізніше з ангорської (козиної) чи з верблюжої вовни з домішками шовку (більш м'який і коштовний сорт).
Згодом ця назва поширилася й на грубі тканини з бавовни полотняного переплетіння з чорних та коричневих ниток.
Камлот із верблюжої вовни завозили на укр. землі зі сх. країн.
Із нього виготовляли верхній чол. та жін. одяг.
Тканини з верблюжої або козиної вовни в давнину називали також чамлетом.
Описуючи торгівлю й міськ. промисли в Україні 14–17 ст., М.Грушевський зараховував чамлет до групи турец. товарів.
Існує кілька пояснень походження терміна "камлот". Одні дослідники пов'язують його з грец. словом, що означало верблюд, а другі – з назвою одного з сортів верблюжої шерсті, треті – з назвою річки Камлот, що тече в Шотландії (нині адм.-політ. частина Великої Британії), де розташовувався свого часу центр з вир-ва вовняних тканин.
Згодом ця назва поширилася й на грубі тканини з бавовни полотняного переплетіння з чорних та коричневих ниток.
Камлот із верблюжої вовни завозили на укр. землі зі сх. країн.
Із нього виготовляли верхній чол. та жін. одяг.
Тканини з верблюжої або козиної вовни в давнину називали також чамлетом.
Описуючи торгівлю й міськ. промисли в Україні 14–17 ст., М.Грушевський зараховував чамлет до групи турец. товарів.
Існує кілька пояснень походження терміна "камлот". Одні дослідники пов'язують його з грец. словом, що означало верблюд, а другі – з назвою одного з сортів верблюжої шерсті, треті – з назвою річки Камлот, що тече в Шотландії (нині адм.-політ. частина Великої Британії), де розташовувався свого часу центр з вир-ва вовняних тканин.
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6278 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Вбрання та прикраси - історичні назви
З книги Ореста Субтельного "Україна - історія"
Мешканці Лівобережної України: шляхтичка і козацький полковник. Кінець ХУІІІ ст.
Мешканці Лівобережної України: шляхтичка і козацький полковник. Кінець ХУІІІ ст.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
- D_i_V_a
- Повідомлень: 9525
- З нами з: 01 березня 2016, 10:52
- Стать: Жінка
- Звідки: Київ
- Дякував (ла): 6278 разів
- Подякували: 3675 разів
- Контактна інформація:
Re: Вбрання та прикраси - історичні назви
З туда ж
Мешканці Лівобережної України: селянин і селянка. Кінець ХУІІІ ст.
Мешканці Лівобережної України: селянин і селянка. Кінець ХУІІІ ст.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.
Дідкі(о)вський, Тишкевич, Садовський, Лукашевич, Домарацький, Денбицький, Білінський, Стефанський, Дименський, Бе(а)рлинський,
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
Пустовіт, Павленко, Бургала, Борсук, Слабошевський
Онацький
г. Муром - Гостев, Зворыкин, Шелудяков, Пешков?
-
ОнлайнАннА
- Супермодератор
- Повідомлень: 8876
- З нами з: 15 лютого 2016, 15:51
- Стать: Жінка
- Дякував (ла): 3562 рази
- Подякували: 2154 рази
Re: Вбрання та прикраси - історичні назви
КАРАЗІЯ – назва грубої вовняної тканини розрідженої фактури.
В Україні відома з 15 ст. як різновид місц. домотканих тканин, з яких виготовляли переважно верхній одяг.
Вироби з каразії характерні для традиційного нац. костюма укр. селян.
Існувала і т. зв. козацька каразія, з якої шили шаровари, кафтани, жупани, киреї, шапки.
В Україні відома з 15 ст. як різновид місц. домотканих тканин, з яких виготовляли переважно верхній одяг.
Вироби з каразії характерні для традиційного нац. костюма укр. селян.
Існувала і т. зв. козацька каразія, з якої шили шаровари, кафтани, жупани, киреї, шапки.
Хто зараз онлайн
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 5 гостей