ПРІЗВИЩА МІСТА МАРІУПОЛЯ З ТОЧКИ ЗОРУ ЇХ ПОХОДЖЕННЯ

Відповісти
Аватар користувача
Vitaly Savitar
Повідомлень: 988
З нами з: 16 лютого 2016, 23:42
Дякував (ла): 17 разів
Подякували: 217 разів
Контактна інформація:

ПРІЗВИЩА МІСТА МАРІУПОЛЯ З ТОЧКИ ЗОРУ ЇХ ПОХОДЖЕННЯ

Повідомлення Vitaly Savitar »

Прізвища є одним з найважливіших джерел вивчення культури їх носіїв та ментальності, а також інших характерних рис населення регіону. Відтак, вони заслуговують на увагу як з теоретичного, так і практичного погляду. У вивченні антропонімії України досягнуто значних успіхів (С. П. Бевзенко, Л. Л. Гумецька,
О. Д. Неділько, І. Д. Сухомлин, М. Л. Худаш, П. П. Чучка та інші), проведено антропонімічні дослідження в окремих історичних областях і етнологічних зонах – у південно-східній Україні (В. Д. Познанська), в Закарпатті (П. П. Чучка), Бойківщині (Г. Є. Бучко), Лемківщині (С. Є. Панцьо), Буковинському Подністров’ї
(Л. О. Тарновецька), Рівненщині (Я. О. Пура) і т.д. Усебічне вивчення
регіонально-етнічної антропонімії дозволяє виявити специфічні особливості національної антропонімної системи мешканців міста Маріуполя і ознаки, які пов’язують її із загальною антропосистемою онімного простору України.
Головне завдання нашої роботи – систематизувати прізвищевий масив міста Маріуполя за національно-специфічними афіксами, виявив таким чином національну приналежність носіїв прізвищ. Задля досягнення поставленої мети нами було досліджено 19706 прізвищ маріупольців.
У межах українських прізвищ, утворених морфологічним способом, найбільш поширеним є суфіксальний спосіб творення, що є загальною особливістю всієї антропонімної системи України [1, с. 46].
За словотвірними типами у досліджуваному прізвищевому масиві можемо виділити власне українські, російські та грецькі прізвища за походженням.
1. Власне українські прізвища. Серед власне українських значну частину становлять словотвірні типи на -енк-о (12, 4 %), -ович (-евич) (5, 2 wacko та -ич
(4, 6 %). Суфікс -енко здавна був домінуючим формантом в українській антропонімії. Так, сучасна антропонімія Маріуполя нараховує 1589 прізвищ з цим суфіксом: Акимченко, Алипченко, Бабенко, Вовченко, Гриценко, Денисенко, Калиненко, Карпенко, Лимаренко, Міщенко, Павленко, Руденко, Сидоренко, Тарасенко, Фоменко, Шевченко, Юхименко, Яценко і т. д. Слід зазначити, що найбільшою підгрупою серед групи на -енк-о є прізвище Шевченко (695), а найменш чисельнішою – Ященко (103). Найменування з формантом -енко, що виник шляхом поєднання суфіксів -еня і -ко, первісно позначали малих недорослих, істот: Бондаренко – «син бондаря, малий бондар», Іваненко – «син Івана, малий Іван» [3, с. 84]. У минулому це були патронімічні назви, що належали до народних уснорозмових форм іменування синів за батьком.
Прізвища на -ович (-евич) та -ич теж належать до словотвірних типів патронімного спрямування. З одного боку, їх можна вважати міщанськими за походженням, з іншого – за часів свого становлення вони ідентифікували людей старших за віком [1, с. 52]. До цього типу зараховуємо такі прізвища: Антонович, Лукашевич, Михайлович, Потапович, Тишкевич, Якубович тощо. Найбільш розповсюдженим прізвищем цієї групи є Антонович (229), найменш розповсюджене – Якубович (93).
2. Російські прізвища. До групи російських за походженням прізвищ відносимо одиниці на -ов, -ський. Дослідники польської та російської антропонімії сходяться у думці, що суфікс -ський має спільнослов’янське походження, тому його можна вважати ознакою як російських, так і польських прізвищ. Такі прізвищеві одиниці також становлять досить велику групу маріупольського прізвищевого масиву – 19, 8 %. Спадкові прізвищеві назви на -ський, похідні від назв населених пунктів, відомі всім слов'янським народам. Звичай обирати собі шляхетне прізвище на -ський поширився у XVII—XIX ст. і серед російського православного духовенства. Серед них знаходимо такі: Борисов, Бистров, Гончаров, Дем’янов, Жуков, Смирнов, Іваницький, Павловський, Степаницький, Чернявський і под. Серед цієї групи найбільш поширеним є прізвище Гончаров (-ова) – нараховані 420 одиниць, найменш поширене прізвище Степаницький (95).
3. Грецькі прізвища. Третю з найбільших груп за етнічною приналежністю становлять грецькі прізвища – 6, 2 %. Це такі одиниці: Варсамас, Габида,
Голи-Оглу, Імерелі, Мармур, Ялу, Яцко. Ця група пов’язана за походженням власне з грецькими традиційними власними іменами та апелятивами. Прізвище Ахбаш походить від прикметника «світлоголовий», Балабан – «величезний», Волоніц – від іменника, що має значення «в’язальна спиця», Кіор – «сліпий», Куркчі – «хутровик», Мангуш, Шамлі – походять від назви населених пунктів. Слід зауважити, що у греків прізвища з російськими суфіксами створювались або переоформлялись за готовим зразком (згідно з канцелярськими стандартами) з метою нейтралізації етнічного характеру антропоніма та входження його до питомої російської моделі [2, с. 254]: Балабан – Балабанов, Каракоз – Каракозов, Темір – Теміров, Узун – Узунов. Українськооформлені прізвища греків за чисельністю поступаються російськооформленим, що пояснюється політичною ситуацією, що склалася в минулому, та мовою спілкування (для маріупольських греків вона лишається російською): Афенка – Афенко, Бузовчу – Бузовчук тощо. Найбільш поширеним у Маріуполі є грецьке прізвище Балабан та його російський варіант Балабанов (-а) – 407 одиниць.
Таким чином, відповідно до семантичних основ та словотвірних типів можна виділити три великі групи прізвищ за походженням: власне українські (з характерними суфіксами -енко, -ович (-евич), -ич), російські (на -ов та -ський) та грецькі, серед яких виділяємо російськооформлені. Вони утворені суфіксальним способом. Проте не варто ігнорувати той факт, що українські та російські прізвища, на відміну від грецьких, формувались на спільному слов’янському ґрунті, тому досить складним є розподіл суфіксів на власне українські, російські та навіть білоруські.

Література
1. Бабій Ю. Специфіка словотвірно-структурних типів прізвищ сучасної Середньої Наддніпрянщини: синхронічний аспект / Ю. Бабій // Українська література в загальній школі. – 2009. – № 5. – С. 46 – 58.
2. Бабій Ю. Динаміка розвитку словотвірно-структурних типів прізвищ сучасної Середньої Наддніпрянщини: діахронічний аспект / Ю. Бабій // Лінгвістичні студії. – 2008. – Вип. 17. – С. 253 - 256.
3. Кравченко В. Антропонімія надазовських греків у її відношеннях з українською та російською антропоніміями / В. Кравченко. – Автореферат дис. – Донецький національний університет. – Донецьк. – 2002.

Резюме
В статье рассматриваются фамилии жителей города Мариуполя. Весь массив фамилий систематизирован по характеру национально-специфических аффиксов. Выделены украинские, российские и греческие по происхождению фамилии с соответствующими суффиксами. Среди греческих выделены российскокооформленные.
Український хостинг для веб-сайтів на потужних VPS/VDS серверах в Європі --> https://kr-labs.com.ua/service/web-hosting/
Відповісти

Повернутись до “МАРІУПОЛЬ”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 6 гостей